10 листопада 2025 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 761/16500/20
номер провадження 22-ц/824/13787/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,
за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О.,
розглянуву відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ліщинського Олексія Валерійовича
на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 13 червня 2025 року /суддя Савчук Ю.Н./
у справі за скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «КЛС», заінтересовані особи: державний виконавець Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ліщинський Олексій Валерійович, ОСОБА_1 про оскарження дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ВДВС або приватного виконавця, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «КЛС» звернулося з вимогами про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця Шевченківського РВ ДВС м. Києва Ліщинського О.В. щодо нездійснення опису майна боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 13 червня 2025 року скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛС» на бездіяльність державного виконавця, заінтересована особа: ОСОБА_1 , Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - задоволено частково. Визнано бездіяльність Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) щодо нездійснення опису майна боржника у виконавчому провадженні НОМЕР_1 - протиправною. В іншій частині скарги - відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, державний виконавець Ліщинський О.В. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу та постановити нове рішення, яким у задоволенні вимог скарги відмовити в повному обсязі.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема те, що у заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач ТОВ «КЛС» не надав документів, які підтверджують право власності боржника на зазначене майно (відповідно до ч. 5 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення звертається на належне боржнику майно); майно, вказане стягувачем у заяві від 09.06.2025 (диван, холодильник, телевізор, тумба, шафа-купе, особисті речі) належить до предметів щоденного побутового вжитку, на які не може бути звернено стягнення (пп. 1-5 Додатка до Закону України «Про виконавче провадження»: меблі - по одному на сім'ю, один холодильник, один телевізор); виконавець вчинив запити до відповідних органів для перевірки майнового стану боржника, що відповідає ч. 2 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» (розшук майна шляхом запитів); скарга ТОВ «КЛС» не містить відомостей про наявність електронного кабінету, що є обов'язковим для юридичних осіб (ч. 6 ст. 14 ЦПК України), тому підлягає поверненню без розгляду (ч. 4 ст. 183 ЦПК України); суд неправильно застосував ч. 2 ст. 36 Закону, посилаючись на неї для фізичної особи, тоді як вона стосується юридичних осіб; відсутні правові підстави для опису та арешту майна, захищеного від стягнення (ч. 1 ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження»).
Сторони в судове засідання не з'явились, про час та дату судового розгляду повідомлені належним чином, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.
Судом встановлено, що 02 жовтня 2024 року державним виконавцем Шевченківського РВ ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ліщинським О.В. було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 на підставі виконавчого листа, виданого на виконання судового рішення, що підтверджується постановою від 02.10.2024 року. У заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач ТОВ «КЛС» повідомив, що боржнику належить рухоме майно, яке зберігається на складі стягувача на підставі договору зберігання. Була вказана точна адреса місцезнаходження такого майна з проханням здійснити його опис, арешт та реалізацію відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження». Станом на 05.05.2025 року державний виконавець жодних виконавчих дій не вчинив, опис і арешт рухомого майна боржника здійснено не було.
Постановляючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції керувався ч.1 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження» про те, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.
Згідно з частиною 4 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.
Згідно з ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Згідно з ч. 5 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
Згідно з ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
При цьому сам факт здійснення окремих дії щодо виявлення майна та коштів боржника, без встановлення та дослідження обставин, що державним виконавцем проводилась перевірка майнового стану боржника з відповідною періодичністю, встановленою частиною 8 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження", не свідчить про належне виконання державним виконавцем своїх обов'язків щодо розшуку майна боржника та здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення.
Судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про те, що стягувач надав адресу та підстави зберігання; виконавець не перевірив інформацію, не вийшов за адресою, не витребував документи; обов'язок встановити належність майна покладено на виконавця; бездіяльність протиправна; спосіб захисту ефективний (ст.13 Конвенції, практика ЄСПЛ, ВС).
Доводи апеляційної скарги, що стягувач не надав документів, які підтверджують право власності боржника на майно, не заслуговують на увагу. Відповідно до ч. 5 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення звертається на належне боржнику майно, однак обов'язок встановлення належності покладається саме на виконавця, а не на стягувача. Стягувач лише вказує на відоме йому майно (ч. 3 ст. 26 Закону), а виконавець зобов'язаний перевірити цю інформацію в межах ч. 8 ст. 48 Закону (10-денний строк на перевірку). Стягувач не зобов'язаний надавати правовстановлюючі документи на майно боржника; його заява з точною адресою є достатньою підставою для виходу виконавця за місцем зберігання та складання акта опису з подальшим встановленням належності. У цій справі стягувач вказав договір зберігання та точну адресу складу - цього достатньо для початку виконавчих дій та відповідної перевірки яка не була проведена.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.
Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ліщинського Олексія Валерійовича на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 13 червня 2025 року - залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 13 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Головуючий: Судді: