Постанова від 30.10.2025 по справі 760/15868/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/10371/2025

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ Справа № 760/15868/22

30 жовтня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- Рейнарт І.М.

при секретарі - Уляницькій М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Круглого Вячеслава Вікторовича на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 17 лютого 2025 року та на додаткове рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 04 квітня 2025 року, ухвалені під головуванням судді Ішуніної Л.М., у цивільній справі за позовом АСАС АЛЮМІНІУМ САНАЙІ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШИРКЕТІ (ASAS ALUMINYUM SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОСТІНГ УКРАЇНА», ОСОБА_1 про припинення порушення права інтелектуальної власності, зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2022року компанія АСАС АЛЮМІНІУМ САНАЙІ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШИРКЕТІ (ASAS ALUMINYUM SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «АЛЕС БУД», Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОСТІНГ УКРАЇНА», ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЮСТІЛ» про припинення порушення права інтелектуальної власності, зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 13 грудня 2022 року роз'єднано у самостійні провадження позовні вимоги АСАС АЛЮМІНІУС САНАЙІ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШИРКЕТІ до ТОВ «БК «АЛЕС БУД», ТОВ «ХОСТІНГ УКРАЇНА», ОСОБА_1 , ТОВ «АЛЮСТІЛ» про заборону використання торговельних марок, зобов'язання вчинити дії. Постановлено вимоги АСАС АЛЮМІНІУС САНАЙІ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШИРКЕТІ до ТОВ «БК «АЛЕС БУД», ТОВ «АЛЮСТІЛ» про заборону використання торговельних марок, зобов'язання вчинити дії виділити в самостійне провадження, а вимоги АСАС АЛЮМІНІУС САНАЙІ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШИРКЕТІ до ТОВ «ХОСТІНГ УКРАЇНА», ОСОБА_1 про припинення порушення права інтелектуальної власності, зобов'язання вчинити дії продовжити розглядати у даній справі.

Позовні вимоги обгрунтовоно тим, що АСАС АЛЮМІНІУМ САНАЙІ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШИРКЕТІ є турецькою промисловою організацією, заснованою в 1990 році в провінції Гебзе, що займається виробництвом товарів: алюмінієвий профіль, алюмінієвий плоский прокат, ПВХ профіль, алюмінієва композитна панель і рольставні. Позивач активно використовує при виробництві, реалізації та просуванні продукції власного виробництва у багатьох країнах світу, у тому числі і в Україні, словесні позначення «ІНФОРМАЦІЯ_3», «ІНФОРМАЦІЯ_4», в тому числі, наносить їх на алюмінієві композитні панелі.

АСАС АЛЮМІНІУМ САНАЙІ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШИРКЕТІ є власником міжнародної реєстрації № 961817 від 27 грудня 2007 року на торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_3, комб.», правова охорона на яку поширюється на територію України для товарів 06, 19 та послуг 35 класів Міжнародної класифікації товарів і послуг (далі - МКТП), міжнародної реєстрації № 1596257 від 02 жовтня 2020 року на торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_4, комб.», правова охорона на яку поширюється на територію України, для товарів 06 та 19 класів МКТП; є власником комерційного найменування «ІНФОРМАЦІЯ_4», що відоме в Україні та багатьох країнах світу і належить компанії «АСАС АЛЮМІНІУМ САНАЙІ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШИРКЕТІ» (ASAS ALUMINYUM SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI) з 17 вересня 1990 року.

Офіційним дистриб'ютором АСАС АЛЮМІНІУМ САНАЙІ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШИРКЕТІ в Україні товарів, маркованих позначеннями «ІНФОРМАЦІЯ_3», «ІНФОРМАЦІЯ_4», є Товариство з обмеженою відповідальністю «Інжирингова компанія «Алютал».

Позивачу стало відомо про неправомірне використання ОСОБА_1 емторговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_3» у доменному імені «ІНФОРМАЦІЯ_3.com.ua» та торговельних марок «ІНФОРМАЦІЯ_3», «ІНФОРМАЦІЯ_4» на сайті https://ІНФОРМАЦІЯ_3.com.ua/, які схожі настільки, що їх можна сплутати з торговельними марками компанії «АСАС АЛЮМІНІУМ САНАЙІ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШИРКЕТІ» (ASAS ALUMINYUM SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI). З допомогою цих торговельних марок здійснюється рекламування, пропонування до продажу та продаж таких самих та споріднених товарів, для яких зареєстровані на ім'я позивача ці торговельні марки. Зокрема, на сайті https://ІНФОРМАЦІЯ_3.com.ua/ міститься інформація, що ТОВ «БК «АЛЕС БУД» є офіційним представником позивача на території України, що за твердженнями позивача не відповідає дійсності.

Крім того, однією з компаній відповідача ОСОБА_1 - ТОВ «АЛЮСТІЛ» було отримано на продукцію - алюмінієві композитні панелі «ІНФОРМАЦІЯ_3» сертифікат відповідності № UA0.YT.061101-21, виданий органом з сертифікації ТОВ «ВСЦ «Південтест» з терміном дії з 11 червня 2021 року до 10 червня 2023 року. Сертифікат було видано ТОВ «АЛЮСТІЛ», що діє за дорученням від ASAS ALUMINYUM SANAYI VE TIC.A.S., Туреччина. Водночас, позивач стверджує, що не видавав ТОВ «АЛЮСТІЛ» жодних доручень (довіреностей), а також не підписував договорів з метою подальшого отримання ТОВ «АЛЮСТІЛ» сертифікату відповідності для продукції - алюмінієві композитні панелі «ІНФОРМАЦІЯ_3», тобто, ставить під сумнів правомірність отриманого сертифікату відповідності.

Також, позивач зазначав, що не надавав дозволу ОСОБА_1 , ТОВ «БК «АЛЕС БУД», ТОВ «АЛЮСТІЛ» на використання належних йому торговельних марок та комерційного найменування, тому вважає дії цих осіб порушенням його прав інтелектуальної власності на торговельні марки та на комерційне найменування.

З урахуванням наведених обставин, позивач АСАС АЛЮМІНІУМ САНАЙІ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШИРКЕТІ (ASAS ALUMINYUM SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI) просив суд:

зобов'язати ОСОБА_1 припинити порушення майнових прав інтелектуальної власності компанії «АСАС АЛЮМІНІУМ САНАЙІ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШИРКЕТІ» (ASAS ALUMINYUM SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI) на торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_3, комб.» за міжнародною реєстрацією № 961817 від 27 грудня 2007 року в доменному імені «ІНФОРМАЦІЯ_3.com.ua», на торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_3, комб.» за міжнародною реєстрацією № 961817 від 27 грудня 2007 року, торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_4, комб.» за міжнародною реєстрацією № 1596257 від 02 жовтня 2020 року, комерційне найменування «ІНФОРМАЦІЯ_4» компанії «АСАС АЛЮМІНІУМ САНАЙІ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШИРКЕТІ» (ASAS ALUMINYUM SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI) шляхом заборони застосування вказаних торговельних марок, позначень «ІНФОРМАЦІЯ_3», «ІНФОРМАЦІЯ_4» та інших позначень, схожих настільки, що їх можна сплутати з торговельними марками та комерційним найменуванням компанії «АСАС АЛЮМІНІУМ САНАЙІ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШИРКЕТІ» (ASAS ALUMINYUM SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI) під час пропонування товарів 6 та 19 класів Міжнародної класифікації товарів та послуг для продажу та надання послуг 35 класу Міжнародної класифікації товарів та послуг, застосовування їх в діловій документації, в рекламі та в мережі Інтернет, зокрема, на вебсторінках вебсайту «ІНФОРМАЦІЯ_3.com.ua», та будь-яким іншим способом;

зобов'язати ТОВ «БК «Алес Буд» припинити порушення майнових прав інтелектуальної власності компанії «АСАС АЛЮМІНІУМ САНАЙІ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШИРКЕТІ» (ASAS ALUMINYUM SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI) на торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_3, комб.» за міжнародною реєстрацією № 961817 від 27 грудня 2007 року, торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_4, комб.» за міжнародною реєстрацією № 1596257 від 02 жовтня 2020 року та комерційне найменування «ІНФОРМАЦІЯ_4» компанії «АСАС АЛЮМІНІУМ САНАЙІ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШИРКЕТІ» (ASAS ALUMINYUM SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI) шляхом заборони застосування вказаних торговельних марок, позначень «ІНФОРМАЦІЯ_3», «ІНФОРМАЦІЯ_4» та інших позначень, схожих настільки, що їх можна сплутати з торговельними марками та комерційним найменуванням компанії «АСАС АЛЮМІНІУМ САНАЙІ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШИРКЕТІ» (ASAS ALUMINYUM SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI) під час нанесення таких позначень на будь-який товар 6 та 19 класів Міжнародної класифікації товарів та послуг, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням позначень з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення), застосування його під час пропонування та надання послуг 35 класу Міжнародної класифікації товарів та послуг, застосовування позначень в діловій документації, в рекламі та в мережі Інтернет, зокрема, на вебсторінках вебсайту «ІНФОРМАЦІЯ_3.com.ua», та будь-яким іншим способом; зобов'язати ТОВ «АЛЮСТІЛ» припинити порушення майнових прав інтелектуальної власності компанії «АСАС АЛЮМІНІУМ САНАЙІ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШИРКЕТІ» (ASAS ALUMINYUM SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI) на торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_3, комб.» за міжнародною реєстрацією № 961817 від 27 грудня 2007 року, торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_4, комб.» за міжнародною реєстрацією № 1596257 від 02 жовтня 2020 року та комерційне найменування «ІНФОРМАЦІЯ_4» компанії «АСАС АЛЮМІНІУМ САНАЙІ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШИРКЕТІ" (ASAS ALUMINYUM SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI) шляхом заборони застосування вказаних торговельних марок, позначень «ІНФОРМАЦІЯ_3», «ІНФОРМАЦІЯ_4» та інших позначень, схожих настільки, що їх можна сплутати з торговельними марками та комерційним найменуванням компанії «АСАС АЛЮМІНІУМ САНАЙІ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШИРКЕТІ» (ASAS ALUMINYUM SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI) під час нанесення таких позначень на будь-який товар 6 та 19 класів Міжнародної класифікації товарів та послуг, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням позначень з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення), застосування його під час пропонування та надання послуг 35 класу Міжнародної класифікації товарів та послуг, застосовування позначень в діловій документації, в рекламі та в мережі Інтернет, зокрема, на вебсторінках вебсайту «ІНФОРМАЦІЯ_3.com.ua», та будь-яким іншим способом;

зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ХОСТІНГ УКРАЇНА» здійснити переделегування доменного імені «ІНФОРМАЦІЯ_3.com.ua» на користь компанії «АСАС АЛЮМІНІУМ САНАЙІ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШИРКЕТІ» (ASAS ALUMINYUM SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI) та вказати наступні відомості в записі даних доменних імен: registrant: ASAS ALUMINYUM SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI, address: RUZGARLI BAHCE MAHALLESI KUMLU SOKAK NO: 2 ASAS IS MERKEZI KAVACIK, ISTANBUL, email: ІНФОРМАЦІЯ_5, person: Mr. ОСОБА_6.

Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 17 лютого 2025 року позов АСАС АЛЮМІНІУМ САНАЙІ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШИРКЕТІ (ASAS ALUMINYUM SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОСТІНГ УКРАЇНА», ОСОБА_1 про припинення порушення права інтелектуальної власності, зобов'язання вчинити дії задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_1 припинити порушення майнових прав інтелектуальної власності компанії «АСАС АЛЮМІНІУМ САНАЙІ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШИРКЕТІ" (ASAS ALUMINYUM SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI) на торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_3, комб.» за міжнародною реєстрацією № 961817 від 27 грудня 2007 року в доменному імені «ІНФОРМАЦІЯ_3.com.ua», на торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_3, комб.» за міжнародною реєстрацією № 961817 від 27 грудня 2007 року, торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_4, комб.» за міжнародною реєстрацією № 1596257 від 02 жовтня 2020 року, комерційне найменування «ІНФОРМАЦІЯ_4» компанії «АСАС АЛЮМІНІУМ САНАЙІ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШИРКЕТІ» (ASAS ALUMINYUM SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI) шляхом заборони застосування вказаних торговельних марок, позначень «ІНФОРМАЦІЯ_3», «ІНФОРМАЦІЯ_4» та інших позначень, схожих настільки, що їх можна сплутати з торговельними марками та комерційним найменуванням компанії «АСАС АЛЮМІНІУМ САНАЙІ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШИРКЕТІ» (ASAS ALUMINYUM SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI) під час пропонування товарів 6 та 19 класів Міжнародної класифікації товарів та послуг для продажу та надання послуг 35 класу Міжнародної класифікації товарів та послуг, застосовування їх в діловій документації, в рекламі та в мережі Інтернет, зокрема, на вебсторінках вебсайту «ІНФОРМАЦІЯ_3.com.ua», та будь-яким іншим способом.

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «ХОСТІНГ УКРАЇНА» здійснити переделегування доменного імені «ІНФОРМАЦІЯ_3.com.ua» на користь компанії «АСАС АЛЮМІНІУМ САНАЙІ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШИРКЕТІ» (ASAS ALUMINYUM SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI) та вказати наступні відомості в записі даних доменних імен: registrant: ASAS ALUMINYUM SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI, address: RUZGARLI BAHCE MAHALLESI KUMLU SOKAK NO: 2 ASAS IS MERKEZI KAVACIK, ISTANBUL, email: ІНФОРМАЦІЯ_5, person: Mr. ОСОБА_6.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь компанії «АСАС АЛЮМІНІУМ САНАЙІ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШИРКЕТІ» (ASAS ALUMINYUM SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI) 4 962 грн судового збору.

Додатковим рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 04 квітня 2025 року заяву представника позивача АСАС АЛЮМІНІУМ САНАЙІ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШИРКЕТІ (ASAS ALUMINYUM SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI) - адвоката Сороки Олександри Олегівни про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено частково.

Ухвалено уцивільній справі № 760/15868/22 за позовом АСАС АЛЮМІНІУМ САНАЙІ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШИРКЕТІ (ASAS ALUMINYUM SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОСТІНГ УКРАЇНА», ОСОБА_1 про припинення порушення права інтелектуальної власності, зобов'язання вчинити дії, додаткове рішення.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АСАС АЛЮМІНІУМ САНАЙІ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШИРКЕТІ (ASAS ALUMINYUM SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI) понесені судові витрати: на професійну правничу допомогу в сумі 40 000 грн (сорок тисяч гривень), на залучення перекладачів в сумі 11 010 грн (одинадцять тисяч десять гривень), на залучення спеціалістів в сумі 6 858 грн (шість тисяв вісімсот п'ятдесят вісім гривень), на залучення експертів та проведення експертизи в сумі 70 000 (сімдесят тисяч гривень).

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АСАС АЛЮМІНІУМ САНАЙІ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШИРКЕТІ (ASAS ALUMINYUM SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI) судовий збір в розмірі 2 481 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня).

В іншій частині заяви відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Круглий Вячеслав Вікторовичподав апеляційні скарги на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 17 лютого 2025 року та на додаткове рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 04 квітня 2025 року, в яких за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 17 лютого 2025 року у справі за позовом АСАС АЛЮМІНІУМ САНАЙІ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШИРКЕТІ (ASAS ALUMINYUM SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОСТІНГ УКРАЇНА», ОСОБА_1 про припинення порушення права інтелектуальної власності, зобов'язання вчинити дії та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог АСАС АЛЮМІНІУМ САНАЙІ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШИРКЕТІ (ASAS ALUMINYUM SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI) відмовити у повному обсязі; скасувати додаткове рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 04 квітня 2025 року про прийняття та врахування доказів, які підтверджують розмір витрат на професійну правничу допомогу та витрат, пов'язаних з розглядом справи у справі № 760/15868/22, які понесла компанія «АСАС АЛЮМІНГУМ САНАЙІ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОШМ ШИРКЕТІ» у зв'язку з невиконанням вимог ч.8 ст.141, ст.246 ЦПК України.

В обґрунтування змісту вимог апеляційних скарг зазначає, що рішення та додаткове рішення суду першої інстанції ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 17 лютого 2025 року мотивована тим, що суд першої інстанції не розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження протягом шістдесяти днів,визначених ч.1 ст.275 ЦПК України, та не відмовляв у задоволенні заяви адвоката Ільєнка Р.П. до дня ухвалення рішення у справі 17.02.2025 року протягом двох років та двох днів, тому сторона відповідача ОСОБА_1 могла об'єктивно розраховувати на те, що розгляд справи проводитиметься судом в порядку загального позовного провадження.

Сторона відповідача ОСОБА_1 вважає, що суд першої інстанції розглянув у спрощеному позовному провадженні справу, яка підлягає розгляду у загальному позовному провадженні та без обов'язкового виклику сторін, що є істотним порушенням норм процесуального права - ст.19, 187, 274, 279 ЦПК України.

Щодо підсудності справи сторона відповідача зазначає, що спір у цій справі виник з приводу наявності/відсутності підстав для припинення порушення прав інтелектуальної власності та зобов'язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

З 15.12.2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII), яким ГПК України викладено в новій редакції.

Стаття 20 ГПК України в редакції, чинній на час звернення до суду з позовом у цій справі передбачає, що Вищий суд з питань інтелектуальної власності розглядає справи щодо прав інтелектуальної власності, зокрема, справи у спорах щодо прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, торговельну марку (знак для товарів і послуг), комерційне найменування та інших прав інтелектуальної власності, в тому числі, щодо права попереднього користування.

Вищий суд з питань інтелектуальної власності роботу не розпочав.

При цьому, згідно з пунктом 16 розділу ХІ Перехідних положень ГПК України відтерміновано початок дії вказаних положень, а саме: регламентовано, що до початку роботи Вищого суду з питань інтелектуальної власності справи щодо прав інтелектуальної власності розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, судами відповідно до правил юрисдикції (підвідомчості, підсудності), які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Питання, пов'язані з підвідомчістю і підсудністю справ господарським судам, унормовувалось розділом ІІІ ГПК України (статті 12-17, у редакції, яка діяла до 15.12.2017року).

Зміст статті 12-17 ГПК України (у редакції, яка діяла до 15.12.2017 року) дає підстави для висновку, що спори про порушення майнових прав інтелектуальної власності належить розглядати виключно в порядку господарського судочинства.

При цьому, для розгляду таких справ частиною четвертою статті 16 ГПК України встановлено виключну підсудність. Вказаною правовою нормою передбачено, що справи у спорах про порушення майнових прав інтелектуальної власності розглядаються господарським судом за місцем вчинення порушення, а справи у спорах про порушення майнових прав інтелектуальної власності з використанням мережі Інтернет розглядаються господарським судом за місцем знаходженням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.

За таких обставин, на переконання сторони відповідача ОСОБА_1 , станом на день звернення до суду з позовом у цій справі справи у спорах про порушення будь-яких прав інтелектуальної власності віднесено до юрисдикції господарських судів й такі справи розглядаються в т.ч. з урахуванням статті 16 ГПК України (у редакції, яка діяла до 15.12.2017), а відтак, справа №760/15868/22 була розглянута з порушенням правил підсудності та судом, якому вона не підвідомча, а також не в порядку господарського судочинства, оскільки не може розглядатись в порядку цивільного судочинства.

Щодо вирішення спору сторона відповідача зазначає, що наявними у справі доказами підтверджується, що позивач «АСАС АЛЮМІНІУМ САНАЙІ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШИРКЕТІ» є виробником продукції, яка поставляється ним в Україну.

В матеріалах справи є лист, яким позивач підтвердив, що ТОВ «БК «Алес буд» представляє продукцію позивача в Україні та може використовувати торговельні марки ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4 для просування товарів на ринку України. Позивачем визнається та про це зазначено у позові, що ОСОБА_1 входить складу засновників ТОВ "БК «Алес Буд» та ТОВ «АЛЮСТІЛ», тобто, приймає безпосередню участь при здійсненні ними господарської діяльності, пов'язаної із рекламуванням та реалізацією на території України продукції, яка вироблена позивачем та маркована його торговельними марками, що також визнається і ОСОБА_1 .

Доводи представника позивача про те, що вказаний лист підроблений є хибними, оскільки від самого позивача жодних заперечень про те, що такий лист не складався та не видавався ТОВ «БК «Алес буд» до справи не надано, а також не надано до справи висновків почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документа та про призначення таких експертиз відповідні клопотання з боку позивача не подавались.

Також, наявними в матеріалах справи контрактами підтверджується, що ТОВ «Алюстіл» (засновник ОСОБА_1 ) та ТОВ «БК «Алес Буд» (директор та засновник ОСОБА_1 ) придбали у позивача продукцію вироблену позивачем, діючи як суб'єкти господарювання для подальшого використання цієї продукції у своїй господарській діяльності, з метою її подальшої реалізації на території України та отримання прибутку, що відповідає меті господарської діяльності.

Висновок суду, що на сайті зі спірним доменним іменем пропонуються до продажу та продаються товари, ідентичні з товарами, для яких зареєстровані торговельні марки позивача, нічим не підтверджений, оскільки не доведено, як існування таких товарів, так і фактів їх продажу, а тому висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

На переконання сторони відповідача, права позивача могли бути порушені тільки у випадку, якщо ОСОБА_1 особисто та/або ТОВ «Алюстіл», ТОВ «БК «Алес Буд» здійснювали продаж та пропонування до продажу продукції, яка не була вироблена позивачем, але мала на собі позначення торговельних марок, які схожі настільки з торговельними марками позивача, що їх можна сплутати, що матеріалами справи не доводиться, а навпаки, спростовано відповідачем ОСОБА_1 .

Вважає, що фактично у даній справі відсутній предмет спору, оскільки відсутня сама подія в результаті якої могли бути порушені права позивача.

На думку сторони відповідача, позовна заява у цій справі була подана представником не в інтересах позивача, а в інтересах ТОВ «Алютал», що і є засобом недобросовісної конкуренції з боку ТОВ «Алютал», метою якої є перешкоджання господарській діяльності ТОВ «Алюстіл», ТОВ «БК «Алес Буд», оскільки всі ці юридичні особи здійснюють продаж товару однієї групи, який згідно наявних у справі копії документів позивачем також поставляється і ТОВ «Алютал».

Отже, наявними у справі доказами підтверджується, що самим позивачем вироблена ним продукція була поставлена в Україну за контрактами з юридичними особами, де засновником та директором є ОСОБА_1 , а відтак, саме за згодою позивача його продукція під його торгівельною маркою була введена в цивільний оборот на території України, що свідчить про те, що згода позивача за таких умов на використання торговельної марки для товару, введеного під цією торговельною маркою в цивільний оборот власником свідоцтва чи за його згодою, не потребується, а використання торговельної марки здійснюється у зв'язку з подальшим продажем товару.

Матеріалами справи не доведено, що найменування ІНФОРМАЦІЯ_4 асоціюється з діяльністю будь-якого іншого суб'єкта господарювання, чим порушуються права позивача, що виключає наявність події та складу порушення прав позивача та вказує на відсутність предмета спору у цій частині.

За обставин цієї справи має місце "вичерпання прав" на об'єкт інтелектуальної власності - торговельні марки позивача у зв'язку з тим, що товари марковані такою маркою вже введено в цивільний обіг на території іншої держави, в той час, як доказів зміни або погіршення товару після введення його в цивільний оборот, позивачем не надано.

Сторона відповідача вважає, що суд першої інстанції не дослідив ані обставини використання торговельної марки позивача, в розумінні п. 4 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», ані наявність підстав для застосування принципу вичерпання прав на торговельну марку позивача, в розумінні ч. 6 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», що мають безпосереднє значення для правильного вирішення справи, відтак, не застосував при вирішенні справи ч. 6 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».

Щодо поданих доказів сторона відповідача зазначає, що у відзиві представник ОСОБА_1 наголошував на тому, що у сторони відповідача є сумніви у повноваженнях представника позивача, та вважає, що оригінали доказів по даній справі підлягають дослідженню обов'язково, оскільки, як зазначалось у відзиві, позов у цій справі очевидно поданий в інтересах ТОВ «Алютал», а не позивача, і відтак, є підстави вважати, що копії документів, які використані як докази, могли бути отримані не від позивача, а в інший спосіб, в т.ч. від ТОВ «Алютал», інтересам якого і відповідає рішення суду у цій справі.

До того ж, представником позивача до суду надані ряд матеріалів щодо діяльності позивача, які містяться на Інтернет ресурсах (паперові копії електронних доказів), але така інформація належним чином не зафіксована та відносно неї не складався звіт за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет, що свідчить про недопустимість всіх доказів, паперові копії яких були надані з боку позивача, оскільки, відповідно до положень ч.3 ст.100 ЦПК України, учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Судом першої інстанції, як належний та допустимий доказ, взятий висновок експерта № 175-01/23 від 13 січня 2023 року, складений за результатами проведення експертизи об'єктів інтелектуальної власності судовим експертом ОСОБА_2. на замовлення АО «Синергія».

Як вбачається з вказаного висновку, у ньому чітко зазначено, що експертиза проводилась за копіями, які в т.ч. надсилались електронною поштою, що свідчить про те, що експертом не оглянуті оригінали зображень зареєстрованих знаків, що мають певну конфігурацію, шрифт, колір, а відтак, зазначений висновок є недопустимим доказом.

Сторона відповідача вважає, що експертизу проведено неповно та необ'єктивно, з виходом експерта за межі його компетенції, з використанням сумнівних методичних положень, з порушеннями вимог Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08 жовтня 1998 року № 53/5 і для перевірки таких доводів ОСОБА_1 є необхідним виклик та допит експерта ОСОБА_2 для роз'яснення наданого нею висновку.

В апеляційній скарзі сторона відповідача зазначає, що у зв'язку з поданням апеляційної скарги відповідач ОСОБА_1 очікує понести витрати на правничу допомогу у орієнтовному розмірі 150 000 грн.

Щодо оскарження додаткового судового рішення сторона відповідача вказує, що з оскаржуваного додаткового рішення вбачається, що суд встановив той факт, що позивач до ухвалення рішення по справі не подавав до суду заяву, що протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду ним будуть подані докази понесених судових витрат, а відтак,неправильно застосував положення ч.8 ст.141 ЦПК України, оскільки за таких обставин суд мав залишити заяву позивача без розгляду, як це передбачено абз.3 ч.8 ст.141 ЦПК України та про що сторона відповідача просила у своїх запереченнях.

Також з оскаржуваного судового рішення вбачається, що суд частково врахував доводи наведені у клопотанні з боку ОСОБА_1 , зменшивши розмір витрат на правничу допомогу до 40 000 грн., без урахування підтвердженого фінансового стану відповідача ОСОБА_1 .

До суду було надано довідку про доходи відповідача ОСОБА_1 , якою підтверджується, що з 01.02.2023 року він працює директором ТОВ «Алес Буд» та його середньомісячний дохід з квітня 2023 року по березень 2025 року становить 11095,12 грн., а відтак, стягнення з нього неспівмірних до справи витрат на професійну правничу допомогу та інших судових витрат не відповідатиме загальним засадам їх розподілу з урахуванням його фінансового стану, оскільки стягнення з нього такої суми стане для нього непомірним тягарем.

Зазначені доводи залишились поза увагою суду першої інстанції, що призвело до неправильного застосування норм права.

Сторона відповідача не погоджується з висновками суду про те, що стягнуті судові витрати не підлягають розподілу між двома відповідачами та покладаються тільки на відповідача ОСОБА_1 .

Покладення судом всіх судових витрат на ОСОБА_1 свідчить про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права - ч.1, п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, оскільки такі витрати також покладаються і на ТОВ «Хостінг Україна».

В судовому засіданні апеляціцйного суду представники відповідача ОСОБА_1 адвокат Круглий Вячеслав Вікторвич та адвокат Бабанін Артем Миколайович повністю підтримали доводи апеляційних скарг та просили скарги задовольнити.

Позивач АСАС АЛЮМІНІУМ САНАЙІ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШИРКЕТІ (ASAS ALUMINYUM SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI)та відповідачТовариство з обмеженою відповідальністю «ХОСТІНГ УКРАЇНА»про день та час розгляду справи апеляційним судом повідомлені у встановленому законом порядку, участь своїх представників в судовому засіданні не забезпечили, а тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи у їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Круглого Вячеслава Вікторовича, обговоривши доводи апеляційних скарг, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є власником міжнародної реєстрації № 961817 від 27 грудня 2007 року на торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_3, комб.», зареєстрованої в Україні для товарів 06, 19 та послуг 35 класів МКТП (дата подачі на реєстрацію 27 грудня 2007 року), та міжнародної реєстрації № 1596257 від 02 жовтня 2020 року на торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_4, комб.», зареєстрованої для товарів 06 та 19 класів МКТП (дата подачі на реєстрацію 02 жовтня 2020 року).

Відтак, саме позивачу належить виключне право використовувати торговельні марки «ІНФОРМАЦІЯ_3, комб.» та «ІНФОРМАЦІЯ_4, комб.», а також дозволяти їх використання іншим особам.

Судом також встановлено, що позивач є власником комерційного найменування «ІНФОРМАЦІЯ_4», що відоме в Україні та багатьох країнах світу і належить компанії «АСАС АЛЮМІНІУМ САНАЙІ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШИРКЕТІ» (ASAS ALUMINYUM SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI) з 17 вересня 1990 року.

Позивач використовує комерційне найменування «ІНФОРМАЦІЯ_4» вже більше, ніж 30 років, у своїй господарській діяльності, а саме: у галузі виробництва алюмінієвого профілю, композитних панелей, алюмінієвих готових виробів, ПВХ-профілів та ставень у різних сферах (будівництво, автомобільна промисловість, судноплавство, комерційні транспортні засоби, тощо), що підтверджується наявними в матеріалах справи результатами рейтингів, участі у виставках, звітом про стабільність розвитку компанії, публікаціями в мережі Інтернет.

Судом встановлено, що відповідно до повідомлення ТОВ «ХОСТІНГ УКРАЇНА» про виконання ухвали суду про забезпечення доказів (справа № 760/1573/22) за вих. №3302 від 23 лютого 2022 року реєстратором доменного імені «ІНФОРМАЦІЯ_3.com.ua» є TOB «ХОСТІНГ УКРАЇНА», а реєстрантом - ОСОБА_1.

Отже, особою, яка використовує торговельні марки та комерційне найменування на сайті за адресою https://ІНФОРМАЦІЯ_3.com.ua та в доменному імені «ІНФОРМАЦІЯ_3.com.ua», є реєстрант/власник доменного імені « ІНФОРМАЦІЯ_1 » - ОСОБА_3 , що відповідачем у поданому ним відзиві до суду не заперечувалось. Будь-які докази на спростування зазначеного в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до звіту від 18 січня 2022 року за вих. № 21/2022-ЗВ за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту вебсторінок у мережі Інтернет, аналіз фіксацій сторінок вебсайту https://ІНФОРМАЦІЯ_3.com.ua підтвердив, що за доменним іменем ІНФОРМАЦІЯ_3.com.ua знаходиться ресурс, на якому здійснюється пропонування до продажу та продаються товари (алюмінієві композитні панелі), марковані торговельними марками позивача, та ідентифікують їх як товари, виготовлені позивачем. А тому, на сайті за даними спірним доменним іменем пропонуються до продажу та продаються товари, ідентичні з товарами, для яких зареєстровані торговельні марки.

Згідно з висновком експерта № 175-01/23 від 13 січня 2023 року, складеним за результатами проведення експертизи об'єктів інтелектуальної власності судовим експертом ОСОБА_2 , позначення «ІНФОРМАЦІЯ_3», що використовуються на вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_2 в словесному вигляді та в поєднані із зображувальними елементами, в тому числі, що входить до складу доменного імені « ІНФОРМАЦІЯ_1 », є схожими з торговельною маркою «ІНФОРМАЦІЯ_3, комб.»за міжнародною реєстрацією № 961817 від 27 грудня 2007 року настільки, що внаслідок такого використання їх можна сплутати; комбіноване позначення «ІНФОРМАЦІЯ_4», що використовується на вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_2 є тотожним з торговельною маркою «ІНФОРМАЦІЯ_4» за міжнародною реєстрацією № 1596257; словесне позначення «ІНФОРМАЦІЯ_4», що використовується на вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_2 є схожим з торговельною маркою «ІНФОРМАЦІЯ_4» за міжнародною реєстрацією № 1596257 настільки, що внаслідок такого використання їх можна сплутати; словесне позначення «ІНФОРМАЦІЯ_4», що використовується на вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_2 є тотожним з комерційним найменуванням компанії «АСАС АЛЮМІНІУМ САНАЙІ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШИРКЕТІ» (ASAS ALUMINYUM SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI) - «ІНФОРМАЦІЯ_4»; комбіноване позначення «ІНФОРМАЦІЯ_4», що використовується на вебсайті https://ІНФОРМАЦІЯ_3.com.ua, є схожим з комерційним найменуванням компанії «АСАС АЛЮМІНІУМ САНАЙІ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШИРКЕТІ» (ASAS ALUMINYUM SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI) - «ІНФОРМАЦІЯ_4», настільки, що може призвести до змішування з діяльністю компанії - «АСАС АЛЮМІНІУМ САНАЙІ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШИРКЕТІ» (ASAS ALUMINYUM SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI).

Задовольняючи позовні вимоги АСАС АЛЮМІНІУМ САНАЙІ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШИРКЕТІ (ASAS ALUMINYUM SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОСТІНГ УКРАЇНА», ОСОБА_1 про припинення порушення права інтелектуальної власності, зобов'язання вчинити дії, суд першої інстанції вказав, що з досліджених доказів встановлено, що в мережі Інтернет здійснюється використання позначень та делегування доменного імені «ІНФОРМАЦІЯ_3», які є схожими до ступеня змішування із торговельними марками та комерційним найменуванням позивача, і за допомогою яких, здійснюється пропонування до продажу та продаж товарів, які є тотожними та спорідненими із товарами, для яких зареєстровані торговельні марки позивача, та для яких використовується позивачем його комерційне найменування.

Доказів того, що позивачем було надано дозвіл на використання своїх торговельних марок та найменування відповідачем, матеріали справи не містять.

Отже, використання комерційного найменування та торговельних марок позивача у складі власного доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_3.com.ua та на вебсайті https://ІНФОРМАЦІЯ_3.com.ua, а також під час рекламування товарів на цьому вебсайті, де відповідачем здійснюється пропонування для продажу і продаж споживачам товарів з торговельними марками позивача, є незаконним використанням, адже реєстрант доменного імені та власник вебсайту не має права на таке використання торговельних марок, які нанесені на товар, без дозволу власника таких торговельних марок та комерційного найменування.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 17 лютого 2025 року, відповідає.

Згідно пункту 1 статті 4 Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків від 14 квітня 1891 року (набуття чинності для України: 25 грудня 1991 року), з дати реєстрації, зробленої таким чином в Міжнародному бюро, у кожній зацікавленій Договірній країні знаку надається така сама охорона, як і у випадку, коли б він був заявлений там безпосередньо. Класифікація товарів або послуг, передбачена у статті 3, не пов'язує Договірні країни відносно визначення обсягу охорони знака.

За змістом пункту (1) (а) статті 4 Протоколу до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків прийнятого в Мадриді 28 червня 1989 року (Про приєднання до Протоколу див. Закон N1763-III (1763-14 ) від 1червня 2000 року)), з дати реєстрації або внесення запису, зробленого відповідно до положень статей 3 і 4, охорона знака в кожній зацікавленій Договірній стороні буде такою же, якби цей знак був заявлений безпосередньо у Відомстві цієї Договірної сторони.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно статті 37 Закону України «Про міжнародне приватне право», до правовідносин у сфері захисту прав інтелектуальної власності застосовується право держави, у якій вимагається захист цих прав.

Отже, на відносини, що виникають з приводу захисту торгівельних марок за міжнародними реєстраціями, дія яких поширюється на територію України, застосовується чинне законодавство України.

До відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до частин 1-3 статті 418 ЦК України, право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

За змістом частини 1 статті 420 ЦК України, до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать: комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення.

Згідно статті 492 ЦК України, торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

За змістом частин 1, 2 статті 493 ЦК України, суб'єктами права інтелектуальної власності на торговельну марку є фізичні та юридичні особи.

Право інтелектуальної власності на певну торговельну марку може належати одночасно кільком фізичним та (або) юридичним особам.

Приписи статті 494 ЦК України визначають, що набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом.

Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом.

Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку, яка має міжнародну реєстрацію або визнана в установленому законом порядку добре відомою, не вимагає засвідчення свідоцтвом.

Згідно частин 1, 2 статті 495 ЦК України, майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є: право на використання торговельної марки; виключне право дозволяти використання торговельної марки; виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором.

За змістом статті 1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» торговельна марка - позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб; зареєстрована торговельна марка - торговельна марка, на яку видано свідоцтво або яка має міжнародну реєстрацію, що діє на території України.

Відповідно до частин 2-4 статті 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», об'єктом торговельної марки може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі, власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори, форма товарів або їх пакування, звуки, за умови що такі позначення придатні для відрізнення товарів або послуг одних осіб від товарів або послуг інших осіб, придатні для відображення їх у Реєстрі таким чином, що дає змогу визначити чіткий і точний обсяг правової охорони, що надається.

Набуття права на торговельну марку засвідчується свідоцтвом.

Обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням торговельної марки та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення торговельної марки та переліком товарів і послуг.

Відповідно до частини 4 статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», використанням торговельної марки визнається нанесення її на будь-який товар, для якого торговельну марку зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням торговельної марки з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення).

Аналіз наведених вище свідчить про те, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу) і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Верховний Суд зазначає, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою-другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

У справі, що переглядається, згідно з висновком експерта № 175-01/23 від 13 січня 2023 року, складеним за результатами проведення експертизи об'єктів інтелектуальної власності судовим експертом ОСОБА_2., позначення «ІНФОРМАЦІЯ_3», що використовуються на вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_2 в словесному вигляді та в поєднані зі зображувальними елементами, в тому числі, що входить до складу доменного імені « ІНФОРМАЦІЯ_1 », є схожими з торговельною маркою «ІНФОРМАЦІЯ_3, комб.»за міжнародною реєстрацією № 961817 від 27 грудня 2007 року настільки, що внаслідок такого використання їх можна сплутати; комбіноване позначення «ІНФОРМАЦІЯ_4», що використовується на вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_2 є тотожним з торговельною маркою «ІНФОРМАЦІЯ_4» за міжнародною реєстрацією № 1596257; словесне позначення «ІНФОРМАЦІЯ_4», що використовується на вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_2 є схожим з торговельною маркою «ІНФОРМАЦІЯ_4» за міжнародною реєстрацією № 1596257 настільки, що внаслідок такого використання їх можна сплутати; словесне позначення «ІНФОРМАЦІЯ_4», що використовується на вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_2 є тотожним з комерційним найменуванням компанії «АСАС АЛЮМІНІУМ САНАЙІ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШИРКЕТІ» (ASAS ALUMINYUM SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI) - «ІНФОРМАЦІЯ_4»; комбіноване позначення «ІНФОРМАЦІЯ_4», що використовується на вебсайті https://ІНФОРМАЦІЯ_3.com.ua, є схожим з комерційним найменуванням компанії «АСАС АЛЮМІНІУМ САНАЙІ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШИРКЕТІ» (ІНФОРМАЦІЯ_4 ALUMINYUM SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI) - «ІНФОРМАЦІЯ_4», настільки, що може призвести до змішування з діяльністю компанії - «АСАС АЛЮМІНІУМ САНАЙІ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШИРКЕТІ» (ASAS ALUMINYUM SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI).

В сою чергу, відповідно до повідомлення ТОВ «ХОСТІНГ УКРАЇНА» про виконання ухвали суду про забезпечення доказів (справа № 760/1573/22) за вих. №3302 від 23 лютого 2022 року, реєстратором доменного імені «ІНФОРМАЦІЯ_3.com.ua» є TOB «ХОСТІНГ УКРАЇНА», а реєстрантом - ОСОБА_1, що відповідачем ОСОБА_1 у поданому ним до суду відзиві не заперечувалось. Будь-які докази на спростування зазначеного в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до звіту від 18 січня 2022 року за вих. № 21/2022-ЗВ за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту вебсторінок у мережі Інтернет, аналіз фіксацій сторінок вебсайту https://ІНФОРМАЦІЯ_3.com.ua підтвердив, що за доменним іменем ІНФОРМАЦІЯ_3.com.ua знаходиться ресурс, на якому здійснюється пропонування до продажу та продаються товари (алюмінієві композитні панелі), марковані торговельними марками позивача, та ідентифікують їх як товари, виготовлені позивачем. А тому, на сайті за даним спірним доменним іменем пропонуються до продажу та продаються товари, ідентичні з товарами, для яких зареєстровані торговельні марки.

Доказів того, що позивачем було надано дозвіл ОСОБА_1 на використання торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_3, комб.» за міжнародною реєстрацією № 961817 від 27 грудня 2007 року в доменному імені « ІНФОРМАЦІЯ_1 », на торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_3, комб.» за міжнародною реєстрацією № 961817 від 27 грудня 2007 року, торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_4, комб.» за міжнародною реєстрацією № 1596257 від 02 жовтня 2020 року, комерційне найменування «ІНФОРМАЦІЯ_4» компанії «АСАС АЛЮМІНІУМ САНАЙІ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШИРКЕТІ» (ASAS ALUMINYUM SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI) матеріали справи не містять та відповідачем ОСОБА_1 не надано.

Крім того, колегією суддів встановлено, що торговельна марка «ІНФОРМАЦІЯ_3, комб.»за міжнародною реєстрацією № 961817 та торговельна марка «ІНФОРМАЦІЯ_4» за міжнародною реєстрацією № 1596257 були зареєстровані за позивачем більше пятнадцяти років тому.

Факт цього також не спростовано відповідачем будь-якими доказами.

Отже, з усього вище встановленого вбачається, що за цей час товари, марковані зазначеними торговельними марками, вже стали відомими ( популярними) серед відповідної групи споживачів цих товарів. При цьому, така популярність серед споживачів створює міцний асоціативний зв'язок між товарами, позначеними торговельними марками за міжнародними реєстраціями № 1596257, № 961817 та позивачем.

Тому, поява на ринку таких самих або споріднених товарів і послуг, на яких нанесено позначення або при наданні яких використовується позначення, схоже настільки, що його можна сплутати з торговельними марками за міжнародними реєстраціями № 1596257, № 961817, на переконання колегії суду, може породжувати у свідомості споживачів асоціації, пов'язані з виробником, які насправді не відповідають дійсності.

Отже, використання позначень «ІНФОРМАЦІЯ_3», що використовуються на вебсайті https://ІНФОРМАЦІЯ_3.com.ua в словесному вигляді та в поєднані із зображувальними елементами, в тому числі, що входить до складу доменного імені «ІНФОРМАЦІЯ_3.com.ua» та позначення «ІНФОРМАЦІЯ_4», що використовується на вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_2 , для позначення товарів та послуг, які є такими самим та спорідненими з товарами, для яких зареєстровані торговельні марки за міжнародними реєстраціями № 1596257, № 961817, може призвести до сплутування споживачами цих товарів з такими самими та спорідненими товарами компанії АСАС АЛЮМІНІУМ САНАЙІ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШИРКЕТІ (ASAS ALUMINYUM SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI).

Це може призвести до змішування діяльності господарюючих суб'єктів та ввести споживачів в оману щодо особи, яка виробляє зазначені товари, тобто, щодо джерела походження товару (особи виробника).

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позначення «ІНФОРМАЦІЯ_3», що використовуються на вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_2 в словесному вигляді та в поєднані із зображувальними елементами, в тому числі, що входить до складу доменного імені «ІНФОРМАЦІЯ_3.com.ua» та позначення «ІНФОРМАЦІЯ_4», що використовується на вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_2 , є такими, що можуть ввести споживачів в оману щодо особи, яка виробляє товар або надає послугу.

Враховуючи це, існує ймовірність того, що споживач може сприймати позначення «ІНФОРМАЦІЯ_3», що використовуються на вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_2 в словесному вигляді та в поєднані із зображувальними елементами, в тому числі, що входить до складу доменного імені «ІНФОРМАЦІЯ_3.com.ua» та позначення «ІНФОРМАЦІЯ_4», що використовується на вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_2 , як продовження серії торговельних марок, які належать позивачу, що в свою чергу, як встановлено судом, не відповідає дійсності.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог компанії АСАС АЛЮМІНІУМ САНАЙІ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШИРКЕТІ (ASAS ALUMINYUM SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI).

Доводи апеляційної інстанції представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Круглого В.В. про те, що станом на день звернення до суду з позовом у цій справі справи у спорах про порушення будь-яких прав інтелектуальної власності віднесено до юрисдикції господарських судів й такі справи розглядаються в т.ч. з урахуванням статті 16 ГПК України (у редакції, яка діяла до 15.12.2017), а відтак ,справа №760/15868/22 була розглянута з порушенням правил підсудності, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.

Згідно зі статтями 124, 125 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежовувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, житлових, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа-учасник приватноправових відносин.

Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто, сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України.

Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Стаття 20 ГПК України в редакції, чинній на час звернення до суду з позовом у цій справі, передбачає, що Вищий суд з питань інтелектуальної власності розглядає справи щодо прав інтелектуальної власності, зокрема справи у спорах щодо прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, торговельну марку (знак для товарів і послуг), комерційне найменування та інших прав інтелектуальної власності, в тому числі щодо права попереднього користування; справи у спорах щодо реєстрації, обліку прав інтелектуальної власності, визнання недійсними, продовження дії, дострокового припинення патентів, свідоцтв, інших актів, що посвідчують або на підставі яких виникають такі права, або які порушують такі права чи пов'язані з ними законні інтереси.

Водночас, наразі Вищий суд з питань інтелектуальної власності роботу не розпочав. При цьому, згідно з пунктом 16 розділу ХІ Перехідних положень ГПК України, до початку роботи Вищого суду з питань інтелектуальної власності справи щодо прав інтелектуальної власності розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, судами відповідно до правил юрисдикції (підвідомчості, підсудності), які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Отже, під час визначення юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі, а також суб'єктного складу учасників.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 квітня 2021 року в справі № 591/5242/18 (провадження № 14-168цс20) вказано, що «критеріями розмежування судової юрисдикції, зокрема, господарської та цивільної юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад учасників правовідносин, зміст їх прав та обов'язків, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ та/або спорів. До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20 (провадження № 12-59гс20), від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18(провадження № 12-136гс19); від 19 травня 2020 року у справі № 910/23028/17 (провадження № 12-286гс18); від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (провадження № 12-143гс19)».

Велика Палата Верховного Суду послідовно зазначала, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства (див. постанови Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 183/4196/21 (провадження № 14-36цс22), від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (провадження № 14-32цс22), від 23 листопада 2021 року у справі № 641/5523/19 (провадження № 14-178цс20)).

Спір є підвідомчим господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі правової норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми права, що безпосередньо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 916/2791/16 (провадження № 12-141гс18)).

Предметом позову у даній справі є вимога до ОСОБА_1 щодо припинення порушення права інтелектуальної власності позивача.

Колегія суддів вважає, що незалежно від того, що позивачем у даній справі є юридична особа, спір виник щодо порушення фізичною особою прав позивача на торгівельні марки, засвідчені патентами, а тому цей спір є приватноправовим і за суб'єктним складом підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

За встановлених обставин апелянт помилково ввжає, що застосуванню до спірних правовідносин підлягає пункт 1 частини першої статті 20 ГПК України та необґрунтовано посилається на те, що спір, який виник між сторонами, є господарсько-правовим.

Доводи апеляційної скарги про те, що висновок експерта № 175-01/23 від 13 січня 2023 року є неналежним доказом у даній справі, оскільки експертизу проведено неповно та необ'єктивно, з виходом експерта за межі його компетенції, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1-4, 6 статті 102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

За змістом частин 1, 5 статті 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

За змістом частини 1 статті 107 ЦПК України, матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням.

Стаття 110 ЦПК України передбачає, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Оцінка доказів - це визначення їх об'єктивної дійсності, правдивості та достовірності. Способи перевірки і дослідження доказів залежать від конкретного виду засобів доказування, що використовуються. Метою оцінки доказів з огляду на їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності - є усунення суперечностей між доказами, сумнівів у достовірності висновків, що випливають з отримуваної доказової інформації. Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому суд у кожному випадку повинен навести мотиви, з яких він приймає одні докази та відхиляє інші.

Приймаючи або відхиляючи будь-які доводи сторін суди повинні у мотивувальній частині судового рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи взято або не взято до уваги судом.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2023 року в справі № 910/7514/21.

При цьому, зважаючи на непогодження відповідача зі змістом експертного висновку, колегія суду зауважує, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, поряд з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом статті 89 ЦПК України (що і зроблено вище у даній постанові).

Відповідно до постанови Верховного Суду від 9 лютого 2023 року у справі № 910/5028/21, сприйняття торговельних марок пересічним споживачем відіграє вирішальну роль при їх порівнянні і оцінюванні (аналогічний висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року в справі №922/3136/16, від 15 липня 2019 року в справі № 910/18587/16, від 9 червня 2020 року в справі №910/15741/17).

Підсумовуючи описане вище, суд апеляційної інстанції зауважує, що схожість до ступеня змішування базується на загальному враженні, що створюють знаки для товарів і послуг. Під час купівлі товару споживач зазвичай візуально сприймає знак, що позначає товари. Споживач сприймає упаковку та не аналізує окремо слово.

В той же час обізнані та проінформовані споживачі через власні індивідуальні відмінності мають набагато меншу від звичайної вірогідність придбати продукцію не того призначення або не того виробника (навіть за умови її схожості), відповідно у вирішенні питань наявності чи відсутності схожості до ступеня змішування орієнтуватись належить на звичайного пересічного споживача, в даному випадку - звичайного пересічного споживача алюмінієвого профілю.

У перевірці й оцінці експертного висновку судам слід з'ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства при проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи.

Наявний у цій справі висновок судового експерта № 175-01/23 від 13 січня 2023 року містить усі відомості, передбачені приписами статті 102 ЦПК України.

При цьому, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що при перевірці та оцінці поданого суду експертного висновку в сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказами, наданими сторонами, колегією суду не встановлено фактів недодержання вимог законодавства при проведенні експертизи; не встановлено жодних обставин, які б виключали участь експерта у такому дослідженні, вставновлено наявність повноти відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; встановлено відповідність та узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи. Відповідачем не подано суду іншого висновку експертизи та будь-яких інших належних та допустимих доказів на спростування встановлених обставин у даній справі.

Крім цього, згідно підпункту 1.2.5, пункту 1.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 року № 1950/5, далі - Інструкція), основними видами (підвидами) експертизи є, зокрема, експертиза у сфері інтелектуальної власності: літературних та художніх творів; фонограм, відеограм, програм (передач) організації мовлення; винаходів і корисних моделей; промислових зразків; сортів рослин і порід тварин; комерційних (фірмових) найменувань, торговельних марок (знаків для товарів і послуг), географічних зазначень; топографій інтегральних мікросхем; комерційної таємниці (ноу-хау) і раціоналізаторських пропозицій; економічна у сфері інтелектуальної власності.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції, під час проведення експертиз (експертних досліджень) з метою виконання певного експертного завдання експертами застосовуються відповідні методи дослідження, методики проведення судових експертиз, а також нормативно-правові акти та нормативні документи (міжнародні, національні та галузеві стандарти, технічні умови, правила, норми, положення, інструкції, рекомендації, переліки, настановчі документи Держспоживстандарту України), а також чинні республіканські стандарти колишньої та державні класифікатори, галузеві стандарти та технічні умови, науково-технічна, довідкова література, програмні продукти тощо.

Визначення способу проведення експертизи (вибір певних методик, (методів дослідження)) належить до компетенції експерта.

Згідно пунктів 5.1, 5.2 Розділу V Науково-методичним рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, основним завданням експертизи об'єктів інтелектуальної власності є визначення властивостей цих об'єктів, до яких належать об'єкти промислової власності, об'єкти авторського права і суміжних прав.

При дослідженні об'єктів промислової власності вирішуються питання щодо властивостей цих об'єктів, а саме: знаків для товарів і послуг (торговельних марок); комерційних найменувань; географічних зазначень; промислових зразків; винаходів і корисних моделей; комерційної таємниці і ноу-хау; раціоналізаторських пропозицій; топографії інтегральних мікросхем; сортів рослин; порід тварин тощо.

У висновку експерта від 24 серпня 2022 року № 1340, серед іншого, зазначено: який вид експертизи проведено; викладені питання на які експерту слід надати відповіді; наведено список нормативних актів і літератури; які об'єкти досліджено (вказано детальний опис досліджуваних торгівельних марок; визначено спорідненість товарів і/або послуг за відповідними торгівельними марками; визначено схожість порівнюваних торгівельних марок за словесними, фонетичними, візуальними, смисловими ознаками); на підставі яких доказів проводилося експертне дослідження; викладені висновки експерта на поставлені питання.

Зважаючи на викладене, оцінюючи наявний у справі висновок судового експерта № 175-01/23 від 13 січня 2023 року, колегія судів констатує, що зазначений висновок містить відповіді на поставлені питання, які є обґрунтованими та такими, що узгоджуються з іншими матеріалами справи.

За таких обставин, відповідний висновок приймається судом, як належний та допустимий доказ в підтвердження підстав позову щодо порушення відповідачем прав інтелектуальної власності позивача на зареєстровані за останнім торговельні марки.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції ще раз наголошує, що відповідачем не надано суду доказів які б підтверджували істотні недоліки наданого позивачем висновку судового експерта № 175-01/23 від 13 січня 2023 року.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції розглянув у спрощеному позовному провадженні справу, яка підлягає розгляду у загальному позовному провадженні та без обов'язкового виклику сторін, що є істотним порушенням норм процесуального права - ст.ст. 19, 187, 274, 279 ЦПК України, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справи, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частинами першою - четвертою статті 274 ЦПК України встановлено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

В порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Відповідно до частини першої статті 277 ЦПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 21.12.2022 року про відкриття провадження у справі у відповідності до статей 274-279 ЦПК України,зокрема, справу визнано малозначною та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Суд першої інстнції врахував наведені положення законодавства, взяв до уваги значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг і характер доказів у справі, кількість сторін та інших учасників справи, розглянув справу у спрощеному провадженні, не порушуючи вимог процесуального закону; обставин протилежного відповідач не довів, як і не зазначив, яким саме чином суд 1-ї інстанції позбавив його можливості подати всі належні та допустимі докази і пояснення, адже відповідач мав право і можливість подати або витребувати документи, які, як він вважав, можуть вплинути на вирішення спору по суті та прийняття законного судового рішення.

Крім того, реалізація стороною її процесуальних прав у судовому процесі не пов'язана з порядком розгляду справи та жодним чином не звужує можливості щодо їх використання відповідно до принципів цивільного судочинства, а залежить лише від суб'єктивного бажання сторони щодо реалізації таких прав.

Поряд з цим, колегія суддів вертає увагу суду на те, що в порядку спрощеного позовного провадження, як випливає з наведених вище норм, не обов'язково можуть розглядатись лише справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (справи, які є малозначними в силу прямої вказівки процесуального закону), а й справи незначної складності, які визнаються малозначними судом. Для можливості такого визнання справи малозначною одночасно необхідно, щоб справа не належала до справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження та ціна позову в ній не перевищувала тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Дана справа не належить до зазначеного в ч.4 ст.274 ЦПК України вичерпного переліку справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, тобто справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Оскільки складність судової справи є суб'єктивною підставою віднесення справи до категорії малозначних, яку суд оцінює під час розгляду відповідної справи, а незгода із рішенням суду першої інстанції не свідчить про його незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для апелянта внаслідок прийняття оскаржуваного рішення, як в порядку спрощеного провадження, так і в порядку загального позовного провадження, так як настання таких наслідків, у випадку ухвалення судового рішення не на користь відповідача, є звичайним передбачуваним процесом.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі «Пелевін проти України» (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням (пункт 27). Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема, й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства» (пункт 57).

При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: «суспільний інтерес», «значення для формування єдиної правозастосовчої практики», «малозначні справи», тощо, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи з високого статусу суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість розгляду справи в порядку спрощеного провадження відноситься до його дискреційних повноважень, а не про можливість проведення «розгляду заради розгляду».

Таким чином, законодавець цілком свідомо надав суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у статтях 19 та 274 ЦПК України, і це повністю узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами цивільного судочинства.

Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Системний аналіз вказаної норми права дозволяє зробити висновок, що відмовити в задоволенні зазначеного клопотання суд може виключно за сукупності умов, визначених у частині шостій статті 279 ЦПК України, однією з яких є те, що така відмова може стосуватись лише малозначних справ згідно закону (стаття 19 ЦПК України).

Оскільки судом першої інстанції правомірно віднесено дану справу до категорії малозначних, а предметом розгляду є припинення порушення права інтелектуальної власності, зобов'язання вчинити дії, то суд першої інстанції правомірно відмовив відповідачу в задоволенні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторінухвалою від 17 лютого 2025 року.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

В своєму рішенні у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, ЄСПЛ зазначив про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції й зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Таким чином доводи, викладені представником ОСОБА_1 адвокатом Круглим Вячеславом Вікторовичем в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 17 лютого 2025 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Круглого Вячеслава Вікторовича.

Додатковим рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 04 квітня 2025 року заяву представника позивача АСАС АЛЮМІНІУМ САНАЙІ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШИРКЕТІ (ASAS ALUMINYUM SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI) - адвоката Сороки Олександри Олегівни про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача, понесені судові витрати: на професійну правничу допомогу в сумі 40 000 грн, на залучення перекладачів в сумі 11 010 грн, на залучення спеціалістів в сумі 6 858 грн на залучення експертів та проведення експертизи в сумі 70 000 грн.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (пункт 269).

Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Разом з тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, актів виконаних робіт тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Водночас, за змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі висновки сформульовані в пунктах 106-108 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини «Гурепка проти України № 2» наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

В силу вимог положень ЦПК України, зокрема ч.8 ст.141 вказаного Кодексу, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 вересня 2021 року між АСАС АЛЮМІНІУМ САНАЙІ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШИРКЕТІ (ASAS ALUMINYUM SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI) та Адвокатським об'єднаням «Синергія» був укладений договір про надання правової допомоги № 022119/АО/С, відповідно до якого за цим договором виконавець приймає зобов'язання надати замовнику правову допомогу щодо ініціювання судових позовів проти осіб, які порушують права інтелектувальної власності замовника, а замовник зобов'язується сплатити виконавцю гонорар за надану правову допомогу. Замовник оплачує винагороду (гонорар) та витрати виконавця через агента - Патентіка Лімітед (пункт 1.1 договору).

Згідно з пунктом 1.3 договору, за даним договором виконавець може надавати замовнику наступні види правової допомоги: консультування з правових питань; написання листів-попереджень (претензій) та відповідей на них; представництво інтересів у судах, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичним особами; інші види правової допомоги, визначені у завданнях замовника.

Відповідно до пункту 1.6 договору правова допомога вважається наданою після підписання сторонами акта наданої правової допомоги або в момент винесення рішення (ухвали) судом, в залежності від виду правової допомоги, яка визначена в додатках.

Пунктами 4.1, 4.2 догвору визначено, що гонорар за правову допомогу є фіксованим в межах заздалегідь визначеного цінового діапазону за кожну дію. Ціновий діапазон гонорару, порядок та умови сплати гонорару попередньо узгоджуються у додатках до цього договору, підписаних сторонами.

Згідно з Додатком № 1 до договору про надання правової допомоги № 022119/АО/С від 29 вересня 2021 року, гонорар адвоката розраховується з огляду на кількість витраченого представником позивача часу на ведення даної справи та погодинної ставки адвоката - 150 євро/година.

Відповідно до актів наданої правової допомоги № 1, 2, 3, 4 до договору про надання правової допомоги № 022119/АО/С від 29 вересня 2021 року, підписаних сторонами договору, компанії «АСАС АЛЮМІНІУМ САНАЙІ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШИРКЕТІ» була надана правова допомога щодо: розробки та звернення з адвокатським запитом до реєстратора доменного імені «ІНФОРМАЦІЯ_3.com.ua» з метою з'ясування даних його власника; підготовки заяв про забезпечення доказів, про забезпечення позову; юридичного супроводу отримання висновку експерта на загальну суму 3 600 євро.

На підставі вищевказаних актів Адвокатським об'єднанням було виставлено інвойси № 022119/АО/С/1 від 27 жовтня 2021 року, № 022119/АО/С/2 від 10 листопада 2021 року на загальну суму 3 600 євро.

Згідно з виписками з рахунку Адвокатського об'єднання «Синергія» за 09 листопада 2021 року та 01 грудня 2021 року, останнім було отримано від Патентіка Лімітед (агента замовника) платіж у розмірі 150 євро відповідно до інвойсу № 022119/АО/С/1 та 3450 євро відповідно до інвойсу № 022119/АО/С/2, на загальну суму 3 600 євро, що за курсом НБУ станом на дату отримання коштів еквівалентно 111 211,64 грн.

06 вересня 2022 року було укладено договір про надання правничої допомоги № 007082/АО між компанією «АСАС АЛЮМІНІУМ САНАЙІ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШИРКЕТІ», компанією «АНАДУЛУ ПАТЕНТ ДАНІСМАНЛІНК БІЛІСІМ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШИРКЕТІ» (ANADOLU PATENT DANISMANLIK BILISIM VE TICARET ANONIM SIRKETI) та Адвокатським об'єднанням «Синергія».

Зазначений договір включає у себе умови, аналогічні тим, що були погоджені у договорі про надання правової допомоги № 022119/АО/С від 29 вересня 2021 року, окрім того, що за умовами договору № 007082/АО від 06 вересня 2022 року замовник оплачує винагороду (гонорар) та витрати виконавця через агента - компанію «АНАДУЛУ ПАТЕНТ ДАНІСМАНЛІНК БІЛІСІМ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШИРКЕТІ».

Згідно з Додатком № 1 до договору про надання правової допомоги № 007082/АО від 06 вересня 2022 року, гонорар адвоката розраховується з огляду на кількість витраченого представником позивача часу на ведення даної справи та погодинної ставки адвоката - 150 євро/година.

Відповідно до актів наданої правової допомоги № 2, 4, 5 до договору про надання правової допомоги № 007082/АО від 06 вересня 2022 року, підписаних сторонами договору, компанії «АСАС АЛЮМІНІУМ САНАЙІ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШИРКЕТІ» була надана правова допомога щодо: юридичного судпроводу, перекладу та нотаріального посвдчення доказів; підготовки і подання позовної заяви з додатками; аналіз відзиву відповідача та додатків до нього; підготовки і подання відповіді на відзив ОСОБА_1 ; аналіз відзиву ТОВ «Хостінг Україна» на позовну заяву; підготовки і надання відповіді на відзив; підготовки і відправлення заяви про виконання ухвали Солом'янського районного суду міста Києва про забезпечення позову, а також ухвали про забезпечення доказів; підготовки і відправлення заяви про ознайомлення з матеріалами судової справи; підготовки та подання клопотання про приєднання доказів по справі разом із висновком експерта; підготовки та подання заяви про усунення недоліків; підготовки і подання клопотання про прискорення розгляду справи; юридичного супроводу отримання звіту за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту вебсторінок у мережі Інтерент на загальну суму 5 950 євро.

На підставі вищевказаних актів Адвокатським об'єднанням було виставлено інвойси № 007082/АО/01 від 06 вересня 2022 року, № 007082/АО/02 від 11.05.2023 року на загальну суму 5 950 євро.

Згідно з випискою з рахунку Адвокатського об'єднання «Синергія» за 09 червня 2023 року, відповідно до зазначених вище інвойсів позивачем було сплачено за надану йому правничу допомогу 5 950 євро, що за курсом НБУ станом на дату отримання коштів еквівалентно 233 608,30 грн.

Таким чином, загальна сума витрат позивача на професійну правничу допомогу становить 344 819,94 грн.

Також, позивачем додано до матеріалів справи на підтвердження здійснених судових витрат у сумі:

6 858 грн за підготовку Центром компетенції адресного простору мережі Інтернет звіту за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту сторінок у мережі Інтернет: договір про надання послуг № 3/2022 від 05 січня 2022 року, акт наданих послуг № 1-3/2022 від 18 січня 2022 року на суму 6 858 грн, платіжне доручення № 1121 від 17 січня 2022 року, № 1129 від 18 січня 2022, з яких вбачається оплата наданих позивачу послуг на підставі вищевказаного договору в сумі 6 858 грн;

11 010 грн за послуги перекладача: платіжне доручення № 1120 від 17 січня 2022 року, рахунок-фактуру № 9 від 14 січня 2022 року, акт № 10 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 17 січня 2022 року на суму 1 180 грн за послуги з перекладу документів: виписки по міжнародній реєстрації № 961817 від 27 грудня 2007 року; виписки по міжнародній реєстрації № 1596257 від 02 жовтня 2020 року; сертифікат про діяльність компанії «ASAS ALUMINYUM SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI», виданого 22 вересня 2021 року, з апостилем; платіжне доручення № 4 від 31 жовтня 2022 року, рахунок-фактура № 145 від 28 жовтня 2022 року та акт № 135 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28 жовтня 2022 року року за послуги з перекладу документів про тривалість діяльності позивача та наявності у нього комерційного найменування «ІНФОРМАЦІЯ_4» у розмірі 9 830 грн;

70 000 грн, що пов'язані із залученням експертів та проведенням експертизи: договір № 208 від 17 жовтня 2022 року на замовлення експертизи, з якого вбачається, що вартість послуг становить 70 000 грн, акт приймання-передачі відповідних послуг від 15 січня 2023 року, платіжне доручення № 1329 від 19 жовтнчя 2022 року на суму 70 000 грн.

Щодо витрат на залучення перекладачів в сумі 11 010 грн, на залучення спеціалістів в сумі 6 858 грн, на залучення експертів та проведення експертизи в сумі 70 000 грн колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що переклад документів замовлений позивачем та наданий суду з метою доведення своєї позиції, а понесені позивачем витрати безпосередньо пов'язані з розглядом цієї справи.

Відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов'язані з розглядом справи, зокрема, якщо суд урахував відповідний висновок експерта, як доказ.

Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалено судове рішення (особливо, якщо суд урахував відповідний висновок експерта, як доказ), не узгоджується із засадами розумності, добросовісності, справедливості та правової визначеності, а також не забезпечує конструкцію передбачуваності застосування процесуальних норм, отже не є такою, що відповідає принципу верховенства права.

Відповідний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові у справі № 712/4126/22 (провадження № 14-123цс23).

Суд першої інстанції, з висновками якого погоджується суд апеляційної інстанції, врахував висновок експерта № 175-01/23 від 13 січня 2023 року, складений за результатами проведення експертизи об'єктів інтелектуальної власності судовим експертом ОСОБА_2., звіту від 18 січня 2022 року за вих. № 21/2022-ЗВ за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту вебсторінок у мережі Інтернет, а також докази, надані позивачем та перекладені на українську мову, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що витрати, здійснені позивачем на оплату витрат на залучення перекладачів в сумі 11 010 грн, на залучення спеціалістів в сумі 6 858 грн на залучення експертів та проведення експертизи в сумі 70 000 грн є обґрунтованими, безпосередньо пов'язані з розглядом справи і підлягають відшкодуванню.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 40 000 грн, колегія суддів зазначає наступне.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Верховний Суд у постанові від 13.03.2024 у справі № 910/5724/23 висловив правову позицію про те, що в матеріалах справи відсутня конкретизація наданих усних консультацій протягом 2 год, а з огляду на предмет та підстави позову, однотипність та стандартність справи, суд ставить під сумнів їх реальність. Відтак у цій частині заява позивача не підлягає задоволенню.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 зі справи № 904/4507/18 зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями у присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

Колегія суддів вважає що, визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції правильно врахував ту обставину, що даний спір був віднесений судом до категорії малозначних та призначений до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, заперечень щодо розгляду справи у визначеному судом порядку від сторони позивача не надходило.

Крім того, з наданих представником позивача доказів на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу вбачається, що вартість підготовки і подання позовної заяви до суду становить 2 000 євро, однак позовна заява у первісній редакції не була прийнята судом, позовні вимоги було роз'єднано, що значно зменшило предмет позову. Підготовка та подання заяви про виконання ухвал суду про забезпечення позову та забезпечення доказів оцінена адвокатом в 250 євро кожна, підготовка та подання клопотання про приєднання доказів - 300 євро, підготовка і подання клопотання про прискореня розгляду справи - 100 євро, хоча зазначені процесуальні документи при їх складанні не потребують обробки великого обсягу нормативно-правових актів, не є складними для кваліфікованого юриста, та деякі з них не є обов'язковими.

Також, у матеріалах справи відсутні докази звернення представника позивача із заявами для забезпечення виконання ухвал суду щодо забезпечення позову та доказів. Вартість підготовки та подання заяви про усунення недоліків визначена в сумі 300 євро, при цьому, залишення судом позовної заяви без руху є наслідком недотримання позивачем при зверненні до суду вимог чинного ЦПК України.

Зважаючи на викладене, враховуючи складність справи, об'єм виконаних адвокатом робіт, час, вказаний як витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, заперечення відповідача щодо спірмірності витрат складності справи, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно визначив, що стороною позивача сума витрат на професійну правничу допомогу, є завищеною і є неспівмірною, необґрунтованою і непропорційною об'єму здійсненої роботи та наданих послуг, складності справи, а тому прийшов до законного висновку про необхідність зменшення розміру її відшкодування до 40 000 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач до ухвалення рішення по справі не подавав до суду заяву, що протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду ним будуть подані докази понесених судових витрат, а відтак, неправильно застосував положення ч.8 ст.141 ЦПК України, оскільки за таких обставин суд мав залишити заяву позивача без розгляду, як це передбачено абз. 3 ч. 8 ст. 141 ЦПК України, не грунтуються на нормах ЦПК України, оскільки представником відповідача не обгрунтовано процесуальну можливість сторони позивача подати заяву до суду першої інстанції до ухвалення рішення по справі, яка розглядалася судом в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику та повідомлення сторін і проведення судових засідань.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог частини восьмої статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Норма частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судових дебатів немає.

Указані висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду щодо порядку стягнення витрат на правову допомогу, яка викладена у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19).

Як зазначалося вище, судом першої інстанції дана справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

Судом першої інстанції рішення по суті спору у даній справі було ухвалено 17 лютого 2025 року.

Таким чином, пятиденний строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення та відповідних доказів на підтвердження судових витрат припадав на 22 лютого 2025 року, суботу (вихідний день).

Відтак, враховуючи приписи ч.5 ст. 254 ЦК України, крайнім строком подання заяви про ухвалення додаткового рішення та відповідних доказів на підтвердження судових витрат було 24.02.2025 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 24 лютого 2025 року до суду першої інстанції надійшла заява Сороки О. О., яка діє в інтересах компанії «АСАС АЛЮМІНІУМ САНАЙІ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШИРКЕТІ» (ASAS ALUMINYUM SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI), про ухвалення додаткового рішення, разом з підтверджуючими документами понесення судових витрат.

Тобто, позивачем дотримано строків, визначених ч.8 ст.141 ЦПК України, щодо подання заяви про ухвалення додаткового рішення, разом з підтверджуючими документами понесення судових витрат, а відтак, у суду першої інстанції були відсутні правові підстави залишати заяву без розгляду.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що додаткове рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 04 квітня 2025 рокуухвалене з дотриманням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Круглого Вячеслава Вікторовича.

Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Круглого Вячеслава Вікторовича залишено без задоволення, а судові рішення без змін, то розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Круглого Вячеслава Вікторовича залишити без задоволення.

Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 17 лютого 2025 року та додаткове рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 04 квітня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Судді: