Провадження № 33/803/2822/25 Справа № 211/8415/25 Суддя у 1-й інстанції - Лебеженко В. О. Суддя у 2-й інстанції - Сєдих А. В.
05 листопада 2025 року м.Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Сєдих А.В., за участю секретаря судового засідання Ворони Б.А., захисника Лихачової М.Б. розглянувши апеляційну скаргу захисника Лихачової М.Б. на постанову судді Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 жовтня 2025 року, щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянство України, військовослужбовця, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
про скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Згідно постанови 16.07.2025 року о 10:03 год. в м. Дружківка, по вул. Яківлівська (Ульянівська), біля будинку 9, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2121 д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу, за допомогою спеціального технічного приладу Alcotest Drager 6810. Результат 0, 80 проміле тест 01864, чим порушив п. 2.9а ПДР - керування ТЗ особами, в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, що знижують їх увагу та швидкість реакції, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто судовий збір у сумі 605,60 грн.
З таким судовим рішенням не погодилась адвокат Лихачова М.Б. яка діє в інтересах ОСОБА_1 та оскаржила в апеляційному порядку, вважаючи рішення суду першої інстанції є необґрунтованим і прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що суд порушив принцип презумпції невинуватості, не забезпечив повного, всебічного та об'єктивного дослідження обставин справи, а також фактично переклав тягар доведення вини на особу, яка притягається до відповідальності, що суперечить статті 62 Конституції України. Зазначає, що докази, долучені до матеріалів справи, не підтверджують вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Судом не було враховано обставин, які мають істотне значення, зокрема статус ОСОБА_1 як військовослужбовця, який бере безпосередню участь у бойових діях у складі військової частини НОМЕР_2 . Вважає, що позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами є непропорційним покаранням, оскільки це суттєво ускладнить виконання ним службових обов'язків у зоні бойових дій і негативно вплине на обороноздатність підрозділу. Вказує, що протокол про адміністративне правопорушення складено з істотними порушеннями: у ньому відсутні належні додатки, не зазначено конкретних доказів, не дотримано вимог Інструкції МВС щодо оформлення матеріалів, а також не зафіксовано факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 . Зазначає, що працівники поліції не мали повноважень проводити огляд військовослужбовця на стан сп'яніння - відповідно до ст.266-1 КУпАП, це має здійснювати лише уповноважена посадова особа Військової служби правопорядку або командир військової частини. Отже, проведений огляд є недійсним. Вважає, що використаний прилад «Drager» не мав підтвердженого сертифіката відповідності та свідоцтва про повірку, що ставить під сумнів достовірність результатів огляду. Водночас альтернативний огляд, проведений Військовою службою правопорядку, показав значно нижчий рівень алкоголю (0,27 проміле), що свідчить про недостовірність первинного тестування. Вказує, що відеозапис із нагрудної камери поліції є неповним, має ознаки монтажу, а відсутність безперервної фіксації подій позбавляє його доказової сили. Зазначає, що працівники поліції не повідомили законних підстав для зупинки транспортного засобу, а суд не врахував обставин, що місце події - район, наближений до зони бойових дій, де непристібання ременя безпеки могло бути вимушеним заходом з міркувань безпеки. Зазначає, що ОСОБА_1 , як учасник бойових дій, звільнений від сплати судового збору відповідно до п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» та позиції Верховного Суду. Вважає, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПРІ №393064 від 16 липня 2025 року є недопустимим доказом, оскільки складений із численними порушеннями законодавства. Тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі щодо ОСОБА_1 - закриттю через відсутність складу адміністративного правопорушення.
До початку судового засідання стороною захисту подано клопотання про зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 до моменту звільнення його з військової служби у встановленому законом порядку. Вказуючи, що ОСОБА_1 проходить військову службу за мобілізацією у в/ч НОМЕР_2 і безпосередньо бере участь у бойових діях, що підтверджено офіційними довідками та характеристиками. Його особиста участь у судовому засіданні є необхідною для забезпечення права на захист, але фактична участь неможлива через перебування в зоні бойових дій. Враховуючи аналогію закону ст.335 КПК України, суд може зупинити провадження до завершення військової служби. Таке рішення відповідатиме конституційним гарантіям права на справедливий суд ст.55, 64 Конституції України та положенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Учасники по справі про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином. До початку судового розгляду, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Перевіривши матеріали адміністративної справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши думку захисника апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Щодо заявлено клопотання сторони захисту про зупинення провадження в справі воно не підлягає задоволенню за таких підстав.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідно до статті 1 цього Кодексу, є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Частиною 1 статті 268 КУпАП встановлено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Разом з тим, у КУпАП відсутня норма, яка б передбачала підстави для зупинення судового провадження у справах за обвинуваченням у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП. Суд вважає, що в даному випадку може бути застосована аналогія найбільш близької галузі права кримінального процесуального права, що наведена у ст. 335 КПК України. Дана норма містить порядок зупинення розгляду кримінального провадження у разі мобілізації обвинуваченого.
Дана процедура застосовується у зв'язку з тим, що правовий статус обвинуваченого передбачає більш ширше коло обмежень, що покладаються на особу, в тому числі обмеження щодо подання документів, перебування в певній місцевості, тощо. Дані обов'язки унеможливлюють перебування обвинуваченого одночасно на військовій службі та виконання, покладених на нього обов'язків.
Апеляційний суд не може з підстав, що ОСОБА_1 проходить військову службу за мобілізацією зупинити апеляційне провадження, оскільки апеляційну скаргу подано захисником, також наразі захисник бере безпосередню участь в даному судовому засіданні, доказів того, що особа яка притягається до адміністративної відповідальності зазнає вищевказаних обмежень, а саме позбавлена можливості подавати свої письмові пояснення щодо обставин справи чи брати учать в режимі відео конференції, не надано, а тому застосування даного правового інституту за аналогією права не допускається.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 268 КУпАП обов'язкова участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, не передбачена.
За таких підстав, враховуючи, що положеннями КУпАП не передбачено процедуру зупинення провадження за наведених захисником обставин, вважаю необхідним відмовити у задоволенні даного клопотання.
Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 виним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст. 283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення.
Відповідно до диспозиції ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність за даною статтею настає у разі керування транспортним засобом особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння, а так само у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Відповідно до п. 2.9 ПДД України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджується даними з протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 №393064 від 16.07.2025 року, згідно якого ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2121 д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу, за допомогою спеціального технічного приладу Alcotest Drager 6810. Результат 0, 80 проміле, чим порушив п. 2.9 а ПРД.
Направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КНП «Медичний центр з профілактики та лікування залежності м. Краматорськ» від 16.07.2025 року (а.с.4);
Актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого слідує, що огляд водія ОСОБА_1 , проведений за допомогою спеціального технічного засобу газоаналізатора Alcotest Drager 6810, у зв'язку з виявленими ознаками алкогольного сп'яніння. Результат огляду на стан сп'яніння: позитивний 2, 02 ‰, (проміле). З результатами огляду ОСОБА_1 погодився, про що свідчить його підпис (а.с. 11);
Носієм інформації з відеозаписами з бодікамери поліцейського від 16.07.2025 року, які містять фіксацію обставин складання працівниками поліції щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, у зв'язку із керуванням транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння (а.с. 2а);
Копією постанови серії ЕНА від 16.07.2025 року, про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, згідно якої о 10:03 год. в м. Дружківка, по вул. Яківлівська (Ульянівська), біля будинку 9, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2121 д.н.з. НОМЕР_1 , який обладнаний засобами пасивної безпеки, був непристебнутий ременем безпеки, та без свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу який не мав при собі, чим порушив п.п. 2.3В, 2.1.Б ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 5 ст.121 КУпАП.
Проаналізувавши докази по справі, вважаю, що в діях ОСОБА_1 міститься склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП.
Стягнення суддею накладене відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, даних про особу, відповідно до санкції ч.1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апелянта щодо відсутності законних підстав для зупинки транспортного засобу є необґрунтованими та внутрішньо суперечливими. Апелянт одночасно стверджує, що зупинка була безпідставною, але водночас визнає, що непристібання ременя безпеки могло бути вимушеним заходом з міркувань безпеки у районі, наближеному до зони бойових дій. Таке твердження фактично підтверджує сам факт непристібання ременя, що відповідно до ПДР України є правопорушенням, яке саме по собі і є законною підставою для зупинки транспортного засобу працівниками поліції.
Згідно з наявним у матеріалах справи відеозаписом, зупинка транспортного засобу була здійснена саме у зв'язку з виявленим порушенням - керуванням водієм у непристебнутому ремені безпеки.
Ці обставини додатково підтверджуються постановою серії ЕНА від 16.07.2025 року про накладення адміністративного стягнення. Із зазначеної постанови вбачається, що 16.07.2025 о 10:03 год. у м. Дружківка, по вул. Яківлівська (Ульянівська), біля будинку 9, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ВАЗ 2121, д.н.з. НОМЕР_1 , був непристебнутий ременем безпеки та не мав при собі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, чим порушив вимоги п.п. 2.3(в), 2.1(б) Правил дорожнього руху України. Зазначені порушення утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Також не знайшли свого підтвердження і доводи апеляційної скарги, що наявний відеозапис не можна визнати доказом вчинення адміністративного правопорушення, оскільки він є не безперервним, є неповним та не відображає всіх обставин події.
Відеозаписи як докази отримані в порядку, визначеному законом, зокрема ст.40 Закону України «Про Національну поліцію», ст.251 КУпАП, відповідно до вимог яких, доказом є показання технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, а їх зміст з точки зору належності та допустимості оцінюється судом, виходячи із сукупності усіх наданих доказів.
Долучений до матеріалів справи відеозапис надає можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівниками поліції за допомогою наявних у них технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення і жодних сумнівів своєї достовірності у суду апеляційної інстанції не викликає.
Доводи апелянта про недостовірність вимірювань, отриманих за допомогою приладу «Drager», є безпідставними.
Посилання апелянта на результати альтернативного огляду, проведеного Військовою службою правопорядку, який показав 0,27 проміле, також не може бути підставою для визнання первинного тестування недостовірним. Навпаки, такий результат підтверджує наявність стану алкогольного сп'яніння, оскільки відповідно до чинного законодавства показник, що перевищує 0,2 проміле вказує на перебування водія у стані сп'яніння.
Таким чином, сам факт отримання 0,27 проміле при повторному огляді підтверджує, що водій перебував у стані сп'яніння, а не спростовує достовірність первинного вимірювання. Жодних доказів, які б свідчили про несправність приладу або неправильність процедури тестування, апелянтом не надано.
Відносно позиції сторони захисту, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, та відповідний огляд на визначення ступеню сп'яніння відносно нього, мав проводитись за нормами ст. 266-1 КУпАП, суд зазначає наступне.
Стаття 266 КУпАП, визначає порядок відсторонення осіб від керування транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та окрім того порядок проведення відповідних оглядів.
Згідно ст. 266-1 КУпАП, визначено проведення оглядів військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
У даному випадку ОСОБА_1 є особою яка керувала транспортним засобом, був зупинений працівниками поліції поза межами розташування військової частини, а тому огляд відносно нього повинен проводитись відповідно до норм ст. 266 КУпАП, як до водія транспортного засобу.
Таким чином, огляд був проведений працівниками поліції як уповноваженими особами на проведення відповідних оглядів, та ними було вірно застосовані норми Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Доводи апелянта, про порушення вимог законодавства при складанні протоколу, є безпідставними, та повністю спростовується наявним у матеріалах справи протоколом про адміністративне правопорушення.
Складання протоколу, оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та не є розглядом справи відповідно до положень статей 221, 279 КУпАП.
Доводи апелянта оцінюються судом апеляційної інстанції як такі, що спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, а доводи, що сукупність викладених апелянтом обставин у апеляційній скарзі вказують на те, що долучені до протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 матеріали є недопустимими доказами, є безпідставними, оскільки наведені міркування сторони захисту з цього приводу не підтверджені доказами.
Доводи апелянта про те, що судом не було враховано статус ОСОБА_1 як військовослужбовця, який бере участь у бойових діях, а також твердження про непропорційність застосованого стягнення, є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах закону.
Санкція частини першої статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення є імперативною та передбачає два обов'язкових види адміністративного стягнення - штраф та позбавлення права керування транспортними засобами на визначений строк. Закон не передбачає альтернативності чи можливості призначення лише одного з цих стягнень на розсуд суду, незалежно від соціального статусу особи, її професійної діяльності чи службових обов'язків.
Посилання апелянта на необхідність урахування особливих умов служби, а також фактичних обставин виконання бойових завдань, не можуть слугувати підставою для невиконання прямої вказівки закону щодо обов'язкового застосування позбавлення права керування. Законодавець не визначив винятків із застосування санкції статті 130 КУпАП залежно від статусу правопорушника або його службового призначення.
Обставини щодо проходження ОСОБА_1 військової служби, позитивної характеристики та участі у бойових діях можуть бути враховані судом лише в межах, визначених законом, тобто під час оцінки обставин справи, однак вони не надають суду права змінювати вид адміністративного стягнення, прямо передбачений санкцією статті 130 КУпАП.
Крім того, дії, вчинені ОСОБА_1 , є умисними, становлять підвищену суспільну небезпеку, створюють реальну загрозу безпеці дорожнього руху та учасникам цього руху, що обґрунтовує необхідність застосування передбаченого законом комплексного стягнення, зокрема позбавлення права керування транспортними засобами.
Дії вчинені ОСОБА_1 характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпеку, становлять небезпеку дорожнього руху та несуть загрозу для його учасників.
Суддя апеляційного суду приходить до висновку, що підстави для скасування або зміни постанови судді районного суду відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,-
Апеляційну скаргу захисника Лихачової М.Б. залишити без задоволення.
Постанову судді Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 жовтня 2025 року, у справі про адміністративні правопорушення передбачених ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя