Провадження № 11-кп/803/3361/25 Справа № 212/4465/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
13 листопада 2025 року м. Кривий Ріг
колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі кримінальне провадження № 12025046730000099 від 10 березня 2025 року за апеляційною скаргою прокурора Криворізької північної окружної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Покровського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 вересня 2025 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, з вищою освітою, студента І курсу Державного університету економіки і технологій за спеціальністю «Галузеве машинобудування», офіційно не працевлаштованого, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не маючого, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України та призначено покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на два роки, якщо він протягом визначеного судом випробувального терміну не вчинить нового правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Вирішено питання про запобіжний захід, судові витрати та речові докази, -
вироком Покровського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 вересня 2025 року ОСОБА_8 визнано винним, в тому, що він 10 березня 2025 року близько 17:16 години, керуючись прямим умислом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді порушення правового режиму обігу психотропних речовин, перебуваючи в приміщенні відділенні № 26 ТОВ «Нова Пошта», що розташоване за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, Покровський р-н, бульвар Миколи Вороного, буд. № 22 б, отримав 1 картону коробку обмотану чорною стрейч-плівкою з накладною ТОВ «Нова Пошта» з психотропною речовиною, обіг якої заборонений - MDMB-BUTINACA (MDMB-BINAKA; MDMB (N)-073) та PVP, що знаходились в 3 (трьох) сліп пакетах, від невстановленої досудових розслідуванням особи, для власного вживання, без мети збуту, в особливо великих розмірах та в подальшому почав зберігати при собі.
Далі, обвинувачений ОСОБА_8 , вийшовши з приміщення ТОВ «Нова Пошта» направився в бік автомобіля фірми «Nissan» модель «sentra» 2014 року випуску, з д.н. НОМЕР_1 , що перебував біля будинку № 22б по бульварі Миколи Вороного в Покровському районі міста Кривий Ріг, з метою подальшого переміщення 1 картоної коробки з психотропною речовиною, обіг якої заборонений MDMB-BUTINACA (MDMB-BINAKA; MDMB (N)-073) та PVP до свого місця мешкання.
В той же день, приблизно о 17:34 годині, ОСОБА_8 , був зупинений працівником УБН ГУНП в Дніпропетровській області, біля автомобіля фірми «Nissan» модель «sentra» 2014 року випуску, з д.н. НОМЕР_1 , що перебувала біля будинку № 22б по бульварі Миколи Вороного в Покровському районі міста Кривого Рогу.
З метою перевірки причетності ОСОБА_8 до незаконного зберігання наркотичних засобів та психотропних речовин, працівником УБН ГУНП в Дніпропетровській області на підставі ст. 34 Закону України «Про Національну поліцію» провів поверхневу перевірку, під час проведення якої поряд з останнім на землі, було виявлено: 1 картону коробку обмотану чорною стрейч-плівкою з накладною ТОВ «Нова Пошта», в якій знаходилась психотропна речовина, у зв'язку з чим працівником УБН ГУНП в Дніпропетровській області на підставі ст. 36 Закону України «Про Національну поліцію» було тимчасово обмежено залишення визначеної ділянки місцевості ОСОБА_8 , з метою збереження та фіксації слідів правопорушення.
В той же день, в період часу з 18:50 години до 19:20 години, під час огляду місця події, а саме - ділянки місцевості, розташованої поблизу будинку № 22б по бульвару Миколи Вороного міста Кривого Рогу, у присутності понятих, слідчим СВ ВП №3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області, поряд з ОСОБА_8 , виявлено в 1 картонній коробці обмотаній чорною стрейч-плівкою з накладною ТОВ «Нова Пошта» 1 мікрохвилю піч в середині якої виявлено: 3 (три) сліп пакети з речовиною кристалічного походження, жовтуватого відтінку, візуально схожу на особливо небезпечну психотропну речовину обіг якої заборонено, із зазначеного слідчим відібрано для зразку зі сліп пакетів фрагменти кристалічної речовини, які в подальшому було вилучено до спеціальних пакетів «Національна поліція», для подальшого призначення судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів.
Загальна маса особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - MDMB-BUTINACA (MDMB-BINAKA; MDMB (N)-073), складає 26,2456 г. маса - PVP, складає 1040,3002 г., яку незаконно придбав та зберігав ОСОБА_10 , без мети незаконного збуту.
Отже, обвинувачений ОСОБА_8 , в порушення вимог Закону України « Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» незаконно придбав та зберігав з метою власного вживання без мети збуту психотропну речовину, обіг якої заборонено - MDMB-BUTINACA (MDMB-BINAKA; MDMB (N)-073), загальною масою 26,2456 та PVP, загальною масою 1 кілограм 040,3002 г., що згідно таблиці невеликих, великих та особливо великих розмірів психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України № 188 від 01.08.2000 року, маса від 15 г. є особливо великим розміром психотропної речовини.
На вказане рішення місцевого суду прокурор Криворізької північної окружної прокуратури ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації дій обвинуваченого, просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання, ухвалити новий вирок яким визнати ОСОБА_8 винним за ч. 3 ст. 309 КК України та призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі, в решті вирок суду залишити без змін.
На обґрунтування своїх вимог вказує, що при призначені покарання суд достатньою мірою не прийняв до уваги суспільну небезпечність вчиненого тяжкого злочину, важливість та цінність об'єкта посягання, відсутність пом'якшуючих покарання обставин.
Наголошує, що судом в повному обсязі не досліджена особа обвинуваченого ОСОБА_8 , а призначене покарання не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і є не виправдано м'яким та не сприяє досягненню мети - попередження нових злочинів.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора ОСОБА_6 , яка наполягала на задоволенні апеляційних вимог прокурора Криворізької північної окружної прокуратури ОСОБА_9 , просила ухвалити новий вирок в частині призначеного покарання; захисника адвоката ОСОБА_7 , діючого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , який просив апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення; обвинуваченого ОСОБА_8 , який просив апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок суду без змін, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні матеріали кримінального провадження, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України, за вказаних у вироку обставин, а також, щодо кримінально-правової кваліфікації злочину, не оскаржуються, а тому колегією суддів не перевіряються. Судовий розгляд проведений в скороченому порядку, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України.
Доводи прокурора щодо призначеного ОСОБА_8 покарання у зв'язку з безпідставним, на його думку, звільненням обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, є обґрунтованими.
Так, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, у значенні ст. 414 КПК, означає з'ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК України) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК України дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24 жовтня 2003 року (із змінами, внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України №8 від 12 червня 2009 року), визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
Положеннями ст. 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, зокрема, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Колегія суддів вважає, що призначаючи обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, суд першої інстанції не дотримався вимог ст.ст. 50, 65 КК України та хоча і виклав у вироку, однак належним чином не врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину та дані про особу обвинуваченого.
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у своїй постанові від 09 жовтня 2018 року (справа №756/4830/17-к) вказала про те, що визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Вирішуючи питання про застосування ст. 75 КК України, суд повинен належним чином досліджувати та оцінювати всі обставини, які мають значення для справи й застосовувати вказаний кримінальний закон лише в тому разі, коли для цього є умови та підстави, про що в судовому рішенні мають бути викладені докладні мотиви.
Згідно абзацу 2 пункту 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24 жовтня 2003 року (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України №8 від 12 червня 2009 року), рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.
Відповідність покарання ступеню тяжкості злочину та особі правопорушника визначена насамперед ст. 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а також з принципу правової держави, з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.
Крім того, як неодноразово наголошував у своїх висновках Верховний Суд, що суди не повинні допускати спрощений та однаковий підхід до розгляду справи та застосовувати індивідуалізацію покарання, з урахуванням конкретних обставин кожної справи. Індивідуалізація покарання конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта (постанова Верховного Суду від 22.03.2018 року у справі № 207/5011/14-к (провадження № 51-1985км 18).
Наведених вимог закону суд першої інстанції не дотримався і, звільняючи ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням, не навів переконливих доводів на підтвердження прийнятого рішення про можливість виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання.
Так, місцевим судом при призначені ОСОБА_8 покарання враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, який на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, раніше не судимий, не одружений, на утриманні малолітніх або неповнолітніх дітей не має, за місцем мешкання характеризується позитивно, навчається на І курсі Державного університету економіки і технологій.
Також судом першої інстанції встановлені обставини які,пом'якшують покарання,- щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та відсутність обставин, які обтяжують покарання.
З урахуванням наведеного, місцевий суд прийшов до висновку, що виправлення ОСОБА_8 , можливе без ізоляції його від суспільства.
Однак суд першої інстанції не надав належної оцінки кількості виявленої у ОСОБА_8 психотропної речовини, обіг якої заборонено, та окрім відповідної кваліфікації кримінального правопорушення за ознакою особливо великого розміру, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до таблиці невеликих, великих та особливо великих розмірів психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України № 188 від 01.08.2000 року, виявлена психотропна речовина у ОСОБА_8 значно перевищує встановлений рівень особливо великого розміру, зокрема MDMB-BUTINACA (MDMB-BINAKA; MDMB (N)-073) - в декілька разів ніж особливо великий розмір, тоді як PVP - більш ніж в шість разів більше ніж встановлений особливо великий розмір. Наведені обставини вказують на підвищену суспільну небезпеку вчиненого ОСОБА_8 злочину.
На переконання колегії суддів, за таких обставин, призначення покарання ОСОБА_8 із застосуванням ст. 75 КК України за вчинення тяжкого злочину, у сфері обігу психотропних речовин, може створити у суспільстві враження вибіркового правосуддя та буде суперечити принципам верховенства права та невідворотності покарання.
Крім того, апеляційний суд зауважує, що ОСОБА_8 не має стійких соціальних зв'язків та роботи, таких обставин, щоб слугували стримуючим фактором до вчинення інших аналогічних кримінальних правопорушень, враховуючи, що ОСОБА_8 беззаперечно розумів протиправність своїх дій, їх суспільно-небезпечний характер, а призначення покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості, може створити у обвинуваченого враження зворотності покарання. Отже, колегія суддів вважає, що при призначення покарання за дане кримінальне правопорушення із звільненням від реального його відбування не буде дієвим для виправлення особи та попередження вчинення нових злочинів.
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у своїй постанові від 09 жовтня 2018 року (справа № 756/4830/17-к) вказала про те, що визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Вирішуючи питання про застосування ст. 75 КК України, суд повинен належним чином досліджувати та оцінювати всі обставини, які мають значення для справи й застосовувати вказаний кримінальний закон лише в тому разі, коли для цього є умови та підстави, про що в судовому рішенні мають бути викладені докладні мотиви.
Рішення суду першої інстанції про звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання, з урахуванням насамперед обставин і характеру вчинення злочину в сфері обігу наркотичних засобів, в період дії воєнного стану в країні та особи обвинуваченого, колегія суддів находить таким, що не відповідає вимогам процесуального закону і тим критеріям які наведені у Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання».
Будь-яких інших обставин, які б могли вплинути на призначення покарання обвинуваченому із застосуванням ст. 75 КК України, суд першої інстанції у вироку не навів та матеріали кримінального провадження не містять.
Враховуючи вказані дані, фактичні обставини скоєного злочину, дані про особу ОСОБА_8 , які свідчать про його суспільну небезпечність, апеляційний суд дійшов переконання, що рішення суду про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням не можна вважати обґрунтованим і таким, що відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого, не є достатнім для досягнення мети покарання, а саме: виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення нових злочинів.
Неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання тягне за собою скасування або зміну судового рішення, на підставі ст.ст. 409, 413 цього Кодексу, є, зокрема, застосування закону, який не підлягає застосуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.
Колегія суддів при призначенні ОСОБА_8 покарання приймає до уваги конкретні обставини кримінального правопорушення, ступінь тяжкості вчиненого умисного кримінального правопорушення, його суспільну небезпеку, яка пов'язана з обігом психотропних речовин, їх розмір, який значно перевищує, встановлений розмір особливо великого, вчинення в період дії воєнного стану, беззаперечне усвідомлення ОСОБА_8 суспільно-небезпечного характеру своїх дій, спосіб вчинення та поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, а також дані, які характеризують особу обвинуваченого, який на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, раніше не судимий, не одружений, на утриманні малолітніх або неповнолітніх дітей не має, за місцем мешкання характеризується позитивно, навчається.
Наведені обставини та дані про особу обвинуваченого свідчать про неможливість його виправлення без відбування реальної міри покарання і безпідставність звільнення його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
На думку колегії суддів ОСОБА_8 необхідно призначити покарання в мінімальних межах санкції ч. 3 ст. 309 КК України у вигляді позбавлення волі, чим будуть дотримані принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, що відповідає ступеню тяжкості вчиненого діяння, буде справедливим за своїм видом і розміром, а також необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_8 та попередження нових злочинів.
Будь-яких даних, що істотно знижують суспільну небезпеку вчиненого ОСОБА_8 або пом'якшують покарання, при новому розгляді в суді апеляційної інстанції не встановлено.
Таким чином, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок місцевого суду - скасуванню в частині звільнення від відбування покарання з іспитовим строком, у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого та ухваленням в цій частині нового вироку.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 413, 420, 424, 615 КПК України, колегія суддів,-
апеляційну скаргу прокурора Криворізької північної окружної прокуратури ОСОБА_9 , - задовольнити.
Вирок Покровського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 вересня 2025 року стосовно ОСОБА_8 в частині звільнення від відбування покарання з іспитовим строком, скасувати та ухвалити у цій частині новий вирок.
Визнати ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним за ч. 3 ст. 309 КК України та призначити покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_8 в строк відбування призначеного покарання, строк попереднього ув'язнення з 10.03.2025 року по 16.03.2025 року, з розрахунку - один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_8 рахувати з дня затримання обвинуваченого в порядку виконання вироку суду.
У решті вирок Покровського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 вересня 2025 року стосовно ОСОБА_8 , - залишити без змін.
Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Судді