Провадження № 22-ц/803/8463/25 Справа № 183/7765/15 Суддя у 1-й інстанції - Наумова О. С. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.
12 листопада 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Космачевської Т.В.,
суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кирилішиної В.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Щербина Євген Миколайович, на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 березня 2023 року в цивільній справі номер 183/7765/15 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про витребування майна та визнання права власності,
У грудні 2015 року до суду звернулась ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про витребування майна та визнання права власності.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 березня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про витребування у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 , визнання за ОСОБА_2 право власності на вказану квартиру - відмовлено.
Із вказаним рішенням не погодився ОСОБА_1 - особа, яка не приймала участі у справі, в інтересах якого діє адвокат Щербина Є.М., подав апеляційну скаргу, просив скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 березня 2023 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
В судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 - особи, яка не приймала участі у справі, адвокат Щербина Є.М. доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.
В судовому засіданні апеляційного суду представник позивачки ОСОБА_2 адвокат Гудименко В.Г. апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Колошин В.П. заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав її безпідставною, заявив клопотання про закриття апеляційного провадження, оскільки рішення суду першої інстанції не порушуються права та інтереси ОСОБА_1 .
В судове засідання апеляційного суду третя особа ОСОБА_4 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 209, 211, том 17).
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю нез'явившихся осіб.
Заслухавши суддю - доповідача, представника особи, яка не приймала участі в справі, представників сторін, дослідивши матеріали справи, клопотання про закриття апеляційного провадження, перевіривши апеляційну скаргу в частині доводів про можливість порушення прав та інтересів ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає, що апеляційне провадження у справі підлягає закриттю.
Судом встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 березня 2023 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про витребування у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 , визнання за ОСОБА_2 право власності на вказану квартиру відмовлено.
В обґрунтування апеляційної скарги на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 березня 2023 року ОСОБА_1 , який не брав участі в розгляді справи, стверджував, що під час розгляду справи суд першої інстанції без його відома, не залучивши його до участі у справі, вирішив питання, зокрема, щодо належної йому спірної квартири, в результаті чого рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 березня 2023 року вплинуло на його права та інтереси, він був позбавлений можливості захищати свої права власника об'єкта нерухомого майна, оскільки спірна квартира була придбана у шлюбі та є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Досліджуючи доводи апеляційної скарги про те, що вказане рішення суду першої інстанції стосується прав та інтересів ОСОБА_1 , апеляційний суд керується наступним.
У статті 15 Цивільного кодексу України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі №351/592/18 вказано, що на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
При цьому, судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків.
Аналогічні за змістом висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 13 січня 2021 року у справі №466/5766/13-ц, відповідно до яких рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
З аналізу рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23.03.2023 року вбачається:
в мотивувальній частині рішення суд першої інстанції не встановлював жодних преюдиційних фактів щодо ОСОБА_1 ; не викладав висновки про його права та обов'язки;
в резолютивній частині суд першої інстанції також прямо не вказав про права, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_1 .
Відтак, апеляційний суд доходить висновку, що не заслуговують на увагу посилання ОСОБА_1 на необхідність його обов'язкової участі у справі, оскільки майно, яке є предметом позову, набувалось подружжям у період шлюбу.
Позивачка ОСОБА_2 є дружиною ОСОБА_1 , що не заперечується сторонами.
У постанові від 15 вересня 2021 року у справі №754/4108/18 Верховний Суд зазначав, що право подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя врегульовано в статті 65 Сімейного кодексу України. Дружина, чоловік розпоряджуються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Законодавець у вказаній нормі передбачив як загальне правило так звану презумпцію згоди одного з подружжя на укладення другим з подружжя договорів щодо спільного майна, за винятком тих, що потребують обов'язкового нотаріального посвідчення (частина третя статті 65 СК України). Права одного з подружжя, який надавав тільки згоду на відчуження спільного майна, але не був стороною договору, у разі розгляду справи про визнання договору відчуження (дарування, міни, купівлі-продажу) майна недійсним і позовних вимог до нього не пред'явлено, не порушуються, оскільки ці права захищаються тим з подружжя, який уклав договір, і є відповідачем у справі.
Отже, подаючи позовну заяву, неодноразово уточнюючи позовні вимоги, оскаржуючи судові рішення в апеляційній та касаційній інстанції ОСОБА_2 здійснювались дії щодо захисту майна в інтересах подружжя, що відповідає презумпції спільності інтересів подружжя.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що оскаржуваним рішенням суд вирішив його права, свободи, інтереси та (або) обов'язки є необґрунтованими.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження у справі, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
З огляду на наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 підлягає закриттю за відсутністю підстав для перевірки законності та обґрунтованості рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 березня 2023 року.
Керуючись статтями 255, 362, 381 ЦПК України, -
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Щербина Євген Миколайович, на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 березня 2023 року в цивільній справі номер 183/7765/15 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про витребування майна та визнання права власності - закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Судді:
Повне судове рішення складено 17 листопада 2025 року.
Суддя:-