справа № 631/949/23
провадження № 2/631/98/25
17 листопада 2025 року селище Нова Водолага
Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Мащенко С. В.
за участю:
секретаря судового засідання Тиндика А. О.
розглянувши заочно та усно у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 приміщення суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та інтересах якого діє адвокат Шовков Олег Сергійович, до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТРАНС ФІНАНС», ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ», із залученням до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: РЕГІОНАЛЬНОЇ ФІЛІЇ МІСТА КИЄВА ТА КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «НАЦІОНАЛЬНІ ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баршацького Ігоря Вікторовича, ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДОРОЖНЬО-БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ «АЕРОШЛЯХБУД», ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УПРАВЛІННЯ МЕХАНІЗАЦІЇ «АЕРОШЛЯХБУД»,- «Про скасування приватного обтяження»,
ОСОБА_1 , від імені та інтересах якого діє адвокат Шовков О. С., звернувся в суд із позовом до ТОВ «ФК «ТРАНС ФІНАНС», ПАТ «УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ», із залученням до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: регіональної філії міста Києва та Київської області ДП «НАЦІОНАЛЬНІ ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баршацького І. В., ТОВ «ДОРОЖНЬО-БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ «АЕРОШЛЯХБУД», ТОВ «УПРАВЛІННЯ МЕХАНІЗАЦІЇ «АЕРОШЛЯХБУД»,- «Про скасування приватного обтяження», в якому сторона позивача просить скасувати приватне обтяження (вилучити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис щодо обтяження), зареєстроване 26.05.2020 року регіональною філією міста Києва та Київської області Державного підприємства «Національні інформаційні системи» 26.05.2020 року за № 27806628 (Об'єкт обтяження: Грейдер самохідний, модель - G976, рік випуску - 2008, номер об'єкта - VCE0G976K00041756, номер державної реєстрації НОМЕР_1 ) (т. 1 а. с. 1 - 6).
На обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу - грейдеру самохідного, модель G976, 2008 року випуску, ідентифікаційний № НОМЕР_2 , двигун НОМЕР_3 , державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію великотоннажного транспортного засобу або іншого транспортного засобу (серії НОМЕР_5 ), виданого ГУ Держпраці у Харківські області 08.08.2019 року, та судовим рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області від 01.02.2023 року у справі з єдиним унікальним № 631/427/21. Реалізуючи своє право власності та звертаючись до ГУ Держпраці у Харківській області із заявою про зняття з реєстрації транспортного засобу, позивачу повідомлено про неможливість проведення даної дії у зв'язку з наявністю публічного обтяження: 26.05.2020 року за № 27806628 Регіональною філією міста Києва та Київської області ДП «Національні інформаційні системи» зареєстровано приватне обтяження - застава рухомого майна із терміном дії до 26.05.2025 року. Підставою для реєстрації обтяження є договір застави, зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць О. І. (реєстровий № 1045). В подальшому, 04.06.2020 року та 05.06.2020 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І. В. внесені зміни щодо заміни обтяжувача на ТОВ «ФК «ТРАНС ФІНАНС» на підставі договору про відступлення права вимоги № 6006 від 03.06.2020 року. Відповідно до листа Нотаріального відділу Центрального МУ МЮ (м. Київ) за вихідним № 28303/9,1-23/вх.28449/9-23 від 05.06.2023 року, наказом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 35/6 від 14.01.2021 року нотаріальна діяльність приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баршацького І. В. була припинена, а свідоцтво анульоване. В подальшому, 13.08.2020 року приватним виконавцем Київського міського нотаріального округу Баршацьким І. В. було вчинено виконавчий напис № 7686. Як зазначено у виконавчому написі, рухоме майно (грейдер самохідний, модель G976, рік випуску - 2008, ідентифікаційний № НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 , номер державної реєстрації НОМЕР_6 ) на підставі договору застави № 4 від 19.07.2014 року передано у заставу в забезпечення зобов'язань по кредитному договору № 4926 про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 30.01.2013 року, кредитором за яким є (як вважає стягувач) ТОВ «ФК «ТРАНС ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 41145893) на підставі Договору про відступлення права вимоги № 07/04/20-10 від 07.04.2020 року, який укладено з ПАТ «УКРІНКОМ» (код ЄДРПОУ 05839888), що є набувачем всіх прав (правонаступником) ПАТ «УКРАЇНСЬКИЙ ІННОВАЦІЙНИЙ БАНК» (код ЄДРПОУ 05839888). 17.03.2021 року приватним виконавцем Харківського області Амельченком В. П. відкрито виконавче провадження № 28660580 та винесено постанову про арешт майна боржника. Рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області від 01.02.2023 року у справі з єдиним унікальним № 631/427/21 визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 7686, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І. В. 13.08.2020 року щодо звернення стягнення на предмет застави: транспортний засіб грейдер самохідний. В зазначеному рішенні було встановлено (і дані обставини мають преюдиціальне значення) зокрема: «30.01.2013 року між ПАТ «УКРАЇНСЬКИЙ ІННОВАЦІЙНИЙ БАНК» та ТОВ «УПРАВЛІННЯ МЕХАНІЗАЦІ«АЕРОШЛЯХБУД» укладено кредитний договір № 4926 про відкриття відновлювальної кредитної лінії, за умовами якого Банк надає позичальнику кредит на умовах відновлювальної кредитної лінії до 29.07.2014 року включно. Потім, 09.07.2014 року між ПАТ «УКРАЇНСЬКИЙ ІННОВАЦІЙНИЙ БАНК» (Заставодержатель) та ТОВ «ДОРОЖНЬО-БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ «АЕРОШЛЯХБУД» (Заставодавець) укладено Договір застави № 4, за яким заставодавець передає в забезпечення виконання умов кредитного договору № 4926 про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 30.01.2013 року належні йому на праві власності транспортні засоби, зокрема, грейдер самохідний модель G976, рік випуску 2008. Майно на яке звернуте стягнення, належить на праві власності фізичній особі ( ОСОБА_1 ), який не є ані стороною кредитного договору № 4926 про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 30.01.2013 року, ані Договору застави № 4 від 09.07.2014 року. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.05.2017 року по справі з єдиним унікальним № 913/1401/16 визнано припиненими зобов'язання ТОВ «УПРАВЛІННЯ МЕХАНІЗАЦІЇ «АЕРОШЛЯХБУД» перед ПАТ «УКРІНКОМ» на суму 4188340,72 гривень (у тому числі зобов'язання по сплаті процентів на суму 874846,56 гривень та зобов'язання по погашенню основної суми кредиту в сумі 3313494,16 гривень, які випливають із укладеного між ТОВ УПРАВЛІННЯ МЕХАНІЗАЦІЇ «АЕРОШЛЯХБУД» та ПАТ «УКРАЇНСЬКИЙ НОВАЦІЙНИЙ БАНК» кредитного договору№ 4926 про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 30.01.2013 року». Отже, договір застави № 4 від 09.07.2014 року підписаний для забезпечення вимог заставодержателя, що випливають з умов кредитного договору № 4926 про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 30.01.2013 року. Однак позивач не є ані стороною вказаного договору, ані поручителем. Разом з тим, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.05.2017 року у справі з єдиним унікальним № 913/1401/16 було вирішено «Визнати припиненими зобов'язання ТОВ «УПРАВЛІННЯ МЕХАНІЗАЦІЇ «АЕРОШЛЯХБУД» (ЄДРПОУ 33481985) перед ПАТ УКРІНКОМ (ЄДРПОУ 05839888) на суму 4188340,72 гривень (у тому числі, зобов'язання по сплаті процентів на суму 874846,56 гривень та зобов'язання по погашенню основної суми кредиту в сумі 3313494,16 гривень, які випливають із укладеного між ТОВ «УПРАВЛІННЯ МЕХАНІЗАЦІЇ «ДЕРОШЛЯХБУД» та ПАТ «УКРАЇНСЬКИЙ ІННОВАЦІЙНИЙ БАНК» кредитного договору № 4926 про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 30.01.2013 року)». Зважаючи на те, що зобов'язання за кредитним договором (на забезпечення якого вчинялась застава) припинені згідно судового рішення, яке набрало законної сили, застава також припинена. Відтак обтяження підлягає скасуванню. 16.06.2023 року позивачем було надіслано на офіційну адресу ТОВ «ФК «ТРАНС ФІНАНС» заяву про припинення застави, вилучення з Державного реєстру обтяжень запису щодо обтяження, яку адресатом не отримано, що підтверджується роздруківкою поштового трекінгу та конверту, що повернутий без вручення з поміткою «огляд дозволено, повернути». 16.06.2023 року позивачем надіслано на адресу Регіональної філії міста Києва та Київської області ДП «НАЦІОНАЛЬНІ ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ» заяву про скасування обтяження, вилучення з реєстру запису, в якій просив скасувати обтяження за № 27806628, зареєстроване 26.05.2020 року Регіональною філією міста Києва та Київської області державного підприємства «Національні інформаційні системи», натомість у вчиненні цієї дії відмовлено відповіддю за вихідним № 2425/26-08 від 28.06.2023 року із посиланням, що зняти обтяження можливо лише за заявою обтяжувача (т. 1 а. с. 1 - 6).
Зазначена заява зареєстрована за вхідним № 3921/23-вх із наданням автоматизованою системою документообігу суду єдиного унікального № 631/949/23 (провадження № 2/631/463/23) та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, обліково-статистичної картки справи та Контрольного журналу судових справ і матеріалів, переданих для розгляду судді, передана на розгляд головуючого судді Мащенко С. В. (т. 1 а. с. 1, 39 - 40).
Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області, постановленою 31.07.2023 року, відкрито провадження у справі та розпочато підготовчий розгляд (т. 1 а. с. 42 - 46).
Ухвалою, постановленою 08.11.2023 року, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (т. 1 а. с. 93 - 99).
Ухвалою, постановленою 08.02.2024 року без виходу до нарадчої кімнати та із занесенням до протоколу судового засідання, вирішено проводити заочно та усно розгляд цієї справи по суті позовних вимог в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 приміщення суду (т. 1 а. с. 181 - 182).
Ухвалою, постановленою 01.08.2025 року, поновлений судовий розгляд справи та роз'яснено стороні позивача, що їм слід обґрунтувати перехід та реєстрацію за позивачем права власності на грейдер самохідний, моделі - G976, 2008 року випуску, ідентифікаційний номер об'єкта - НОМЕР_2 , після ТОВ «ДОРОЖНЬО-БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ «АЕРОШЛЯХБУД» (т. 2 а. с. 72 - 77).
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час і місце засідання повідомлявся належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не сповістив, проте надав заяву, зареєстровану за вхідним № 8261/24-вх від 22.11.2024 року, про розгляд справи за його відсутності. Окрім того, скористався правом, наданим йому частиною 1 статті 58 зазначеного кодексу, щодо участі у судовому процесі через свого представника за ордером - адвоката Шовкова О. С. (т. 1 а. с. 34 - 36, 37, т. 2 а. с. 91, 92).
Представник позивача - адвокат Шовков О. С., який діє за ордером (серії АН № 1212279), видним 20.07.2023 року на підставі договору про надання правової допомоги № 17-07/2023 від 17.07.2023 року, укладеним між ним та ОСОБА_1 , у судове засідання також не з'явився, про дату, час і місце засідання повідомлявся належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не сповістив, проте надавав заяву, зареєстровану під вхідним № 7295/23-вх від 27.12.2023 року, з клопотанням про розгляд справи за відсутності сторони позивача, зазначивши, що не заперечують проти ухвалення заочного рішення (т. 1 а. с. 34 - 36, 37, 150, т. 2 а. с. 91, 93).
Представник відповідача ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТРАНС ФІНАНС» в судове засідання теж не з'явився, про дату, час і місце цього засідання повідомлявся належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, натомість его представник в порядку самопредставництва - керівник Картамишев С. О. в електронній формі за допомогою та з використанням підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи після переходу суду на стадію складання судового рішення після судового засідання у справі о 13 годині 11 хвилин надіслав заяву, зареєстровану за вхідним № 7138/25-вх від 17.11.2025 року, з проханням відкласти розгляд справи, пославшись на зайнятість у іншому судовому провадженні як представника ТОВ «ФК «РІАЛЬТО», проте, долучивши судову повістку про виклик в суд об 11 годині 00 хвилин, тобто після судового засідання у цій справі, на ім'я фізичної особи - ОСОБА_2 як представника позивача у справі (т. 2 а. с. 91, 97, 99, 100).
Представник відповідача ПАТ «УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ» в судове засідання також не з'явився, про дату, час і місце цього засідання повідомлявся належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не сповістив, заяв про відкладення розгляду справи або про її розгляд за його відсутності не надав (т. 2 а. с. 91, 93).
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - РЕГІОНАЛЬНОЇ ФІЛІЇ МІСТА КИЄВА ТА КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ДП «НАЦІОНАЛЬНІ ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ» у судове засідання теж не з'явився, про дату, час і місце засідання повідомлявся належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не сповістив, заяв про відкладення розгляду справи або про її розгляд за його відсутності не надав (т. 2 а. с. 91, 94).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький І. В., у судове засідання також не з'явився, про дату, час і місце засідання повідомлявся належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не сповістив, заяв про відкладення розгляду справи або про її розгляд за його відсутності не надав (т. 2 а. с. 91, 98).
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ТОВ «ДОРОЖНЬО-БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ «АЕРОШЛЯХБУД» у судове засідання теж не з'явився, про дату, час і місце засідання повідомлявся належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не сповістив, заяв про відкладення розгляду справи або про її розгляд за його відсутності не надав (т. 2 а. с. 91, 98).
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ТОВ «УПРАВЛІННЯ МЕХАНІЗАЦІЇ «АЕРОШЛЯХБУД» у судове засідання також не з'явився, про дату, час і місце засідання повідомлявся належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не сповістив, заяв про відкладення розгляду справи або про її розгляд за його відсутності не надав (т. 2 а. с. 91, 95).
Відповідно до змісту частини 1 статті 58 Цивільного процесуального кодексу України сторона може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, а згідно з частиною 1 статті 223 цього ж кодексу неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Крім того, на підставі приписів частини 3 статті 211 цього ж кодексу особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у сторони позивача свідчать відповідні заяви позивача та його представника, долучені до матеріалів справи.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року Високими Договірними Сторонами в Римі, яка відповідно до приписів статті 9 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року (із змінами та доповненнями) є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-ІV від 23.02.2006 року (із змінами та доповненнями) обумовлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, Європейський суд з прав людини у пунктах 39 - 41 свого Рішення від 08.11.2005 року у справі «Стрижак проти України» (заява № 72269/01) констатував наявність у заявника права надавати свої аргументи під час публічного слухання справи, недотримання якого було кваліфіковано як порушення частини 1 статті 6 Конвенції.
За таких обставин, беручи до уваги те, що суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації учасниками справи, що не з'явились, їх процесуальних прав на безпосередню участь у розгляді справи в суді, покладаючись на клопотання представника позивача про розгляд справи за відсутності відповідачів та сторони позивача, ураховуючи той факт, що підстав для визнання необхідним безпосередньої їх участі у судовому засіданні не має, суд вважає за можливе провести розгляд справи по суті позовних вимог за відсутності учасників, що не з'явились.
Доходячи такого, суд зауважує, що на виконання змісту пунктів 2 та 7 частини 2 статті 43 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Імперативними приписами пункту 2 частини 2 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України обумовлено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим кодексом строку, зокрема, з підстав першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, що судом визнано поважними.
Натомість змістом частиною 3 статті 131 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Крім того, відповідно до приписів частини 5 і 8 статті 128 вказаного кодифікованого процесуального акту України, що судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а днем вручення судової повістки про виклик є день вручення її під розписку, день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи та день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування, що зареєстровані у встановленому законом поряду, якщо ця особа не повідомила іншої адреси, й, ураховуючи, що належно повідомлені учасники справи вдруге не з'явились, суд доходить переконання, що дійсно їх відсутність не перешкоджає розгляду справи по суті.
Зважаючи на це, суд не знаходить підстав задля визнання неявки належно повідомлених учасників справи поважною, а, отже, така неявка не є перешкодою у розгляді справи за суттю позовних вимог.
Також, суд зауважує, що представник відповідача ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТРАНС ФІНАНС» жодного разу у судове засідання із розгляду цієї справи не з'являвся, відзиву на позов не надавав, з проханням відкласти судовий розгляд 17.11.2025 року звернувся після судового засідання, переконливих доказів поважності неявки не надав, оскільки не довів правового зв'язку між ним як Картамишевим С. О., ним як представником ТОВ «ФК «РІАЛЬТО» та фізичною особою - представником позивача - Буєм Б. В., якого, доречи, й викликано в суд.
Між тим, чинний цивільний процесуальний кодекс України у своїх пункті 2 частини 2 та пунктах 1 і 2 частин 3 статті 223 чітко вказує на те, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим кодексом строку з підстав першої неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними й розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин чи повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Наразі наявні усі наведені випадки, що виключає можливість відкласти розгляд справи з законних підстав, а тому справу слід закінчити розглядом по суті позовних вимог.
Натомість, відповідно до частини 1 статті 280 Цивільного процесуального кодексу України у зв'язку із неявкою в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд вирішив можливим справу розглядати на підставі наявних в ній доказів та ухвалити заочне рішення, про що не заперечувала сторона позивача.
Вказане узгоджується з правозастосовною практикою касаційного суду, який неодноразово зауважував на те, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.
Відтак, за наслідками заочного розгляду справи суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.
Здійснюючи правосуддя на засадах змагальності й рівності учасників судового процесу перед законом і судом, всебічно, повно, об'єктивно, справедливо, неупереджено та своєчасно з'ясувавши всі обставини справи і всі фактичні данні в межах заявлених вимог, що мають значення для вирішення справи за суттю й на які сторона позивача посилалась як на підставу своїх вимог, перевіривши їх доказами, отриманими відповідно до правил цивільного процесуального кодифікованого закону й безпосередньо дослідженими у судовому засіданні, що відповідають вимогам закону про їх належність, допустимість, достовірність та достатність, а саме: дослідивши письмові докази у справі,- суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд - у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.
За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.
Окрім того, Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.
Зокрема, відповідно до підпункту 20 пункту 3 та абзаців 3 і 6 підпункту 20 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Нововодолазький район Харківської області та утворені Красноградській район Харківської області (з адміністративним центром у місті Красноград) у складі території Старовірівської сільської територіальної громади та Харківський район Харківської області (з адміністративним центром у місті Харків) у складі території Нововодолазької селищної територіальної громади, що затверджені Кабінетом Міністрів України, тощо.
При цьому, як чітко визначив законотворець у пункті 6 своєї Постанови, у продовж тримісячного строку з дня набрання нею чинності Кабінет Міністрів України повинен привести свої нормативно-правові акти у відповідність із нею та забезпечити таке приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів.
Одночасно із цим, приписами статті 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), а також статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», закріплено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації, інстанційності і визначається законом.
Пунктом 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» вищезазначеного Закону на законодавчому рівні унормовано, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв'язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до цього, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України.
Натомість, закон, який змінює існуючу систему судоустрою та приводить її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою, не прийнятий, Валківський окружний суд на цей час свою діяльність не розпочав, воєнний стан на території України не припинений та не скасований, а тому справа перебувала на розгляді належного суду.
Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з того, що завданням цивільного судочинства, визначеним у частині 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Тому згідно із частиною 1 статті 4 цього ж нормативно-правового акту, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Отже, суд відповідно до приписів частини 1 статті 13 цивільного процесуального кодифікованого закону України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
При цьому частиною 1 статті 77 вказаного нормативно-правового документа визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Нормою, викладеною у частині 2 статті 129 Основного Закону нашої Держави, визначено основні засади судочинства, однією з яких згідно з її пунктом 3 є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
У відповідності до припису частини 3 статті 12 та частини 1 статті 81 цивільного процесуального кодифікованого закону України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.
Одночасно із цим, згідно з частиною 2 статті 77 та частиною 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
В ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.
Як убачається зі свідоцтва про реєстрацію великотоннажного транспортного засобу або іншого технологічного транспортного засобу (серії АХ 002838), виданого 08.08.2019 року ГОЛОВНИМ УПРАВЛІННЯМ ДЕРЖПРАЦІ У ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ, ОСОБА_1 є власником Грейдера самохідного моделі - G976, 2008 року випуску, ідентифікаційний номер об'єкта - НОМЕР_2 , присвоєно державний номерний знак НОМЕР_6 . Адреса стоянки визначена як: вулиця ІІ Лиман, будинок № 1а, село Вильхуватка Нововодолазького району Харківської області (т. 1 а. с. 10).
Згідно з довідкою, виданою директором ТОВ «ДОРОЖНЬО БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ «АЕРОШЛЯХБУД» Бондаренко С. В. 11.08.2025 року за вихідним № 1, грейдер самохідний, модель - G976, рік випуску - 2008, номер об'єкта - НОМЕР_2 , номер державної реєстрації НОМЕР_1 ,- не перебуває на їх балансі через продаж у серпні 2019 року на підставі договору купівлі-продажу із ОСОБА_1 (т. 2 а. с. 84).
Виконавчим написом, вчиненим 13.08.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І. В. відповідно до пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, та зареєстрованим в реєстрі за № 7686, запропоновано звернути стягнення на Грейдер самохідний модель - G976, рік випуску - 2008, номер об'єкта - VCE0G976K00041756, номер державної реєстрації НОМЕР_1 , належний ТОВ «ДОРОЖНЬО-БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ «АЕРОШЛЯХБУД» на підставі свідоцтва про реєстрацію великотоннажного транспортного засобу або іншого технологічного транспортного засобу (серії АХ 001545), виданого 09.04.2014 року ГОЛОВНИМ УПРАВЛІННЯМ ДЕРГІРПРОМНАГЛЯДУ У ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ, на користь ТОВ «ФК ТРАНС ФІНАНС» в рахунок погашення заборгованості ТОВ «ДОРОЖНЬО-БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ «АЕРОШЛЯХБУД», що виникла по кредитному договору № 4926 про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 30.01.2013 року, укладеним між ТОВ «УПРАВЛІННЯ МЕХАНІЗАЦІЇ «АЕРОШЛЯХБУД» та ПАТ «УКРАЇНСЬКИЙ ІННОВАЦІЙНИЙ БАНК». Сума, що підлягає стягненню, проводиться за період з 01.07.2015 року по 01.07.2018 року та складає у загальному розмірі 1115707,07 гривень, з урахуванням: заборгованості за відсоткам за користуванням кредиту - 1115707,07 гривень (т. 1 а. с. 11).
Рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області від 01.02.2023 року, ухваленим в межах справи з єдиним унікальним № 631/427/21 (провадження № 2/631/98/23) за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ФК ТРАНС ФІНАНС» , із залученням до участі у справі в якості третіх осіб, на стороні відповідача: ТОВ «ДОРОЖНЬО-БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ «АЕРОШЛЯХБУД», ТОВ «УПРАВЛІННЯ МЕХАНІЗАЦІЇ «АЕРОШЛЯХБУД», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баршацького І. В., приватного виконавця Амельченка В. П. «Про визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню», позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені, визнано виконавчий напис № 7686, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І. В. 13.08.2020 року таким, що не підлягає виконанню (т. 1 а. с. 12 - 18).
Листом Управління нотаріату Центрального МУ МЮ (м. Київ) адресованого адвокату Шовкову О. за вихідним № 28303/9.1-23/вх.28449/9-23 від 05.06.2023 року повідомлено про припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баршацького І. В. та анульовання його свідоцтва на підставі наказу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 35/6 від 14.01.2021 року (т. 1 а. с. 19).
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.05.2017 року за апеляційною скаргою ТОВ «УПРАВЛІННЯ МЕХАНІЗАЦІЇ «АЕРОШЛЯХБУД» на рішення господарського суду Луганської області від 10.03.2017 року у справі з єдиним унікальним № 913/1401/16 за позовом ТОВ «УПРАВЛІННЯ МЕХАНІЗАЦІЇ «АЕРОШЛЯХБУД» до ПАТ «УКРІНКОМ», із залученням до участі у справі в якості третіх осіб, на стороні відповідача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 «Про визнання зобов'язання припиненими»,- було визнано припиненими зобов'язання ТОВ «УПРАВЛІННЯ МЕХАНІЗАЦІЇ «АЕРОШЛЯХБУД» (ЄДРПОУ 33481985) перед ПАТ УКРІНКОМ (ЄДРПОУ 05839888) на суму 4188340,72 гривень (у тому числі зобов'язання по сплаті процентів на суму 874846,56 гривень та зобов'язання по погашенню основної суми кредиту в сумі 3313494,16 гривень, які випливають із укладеного між ТОВ «УПРАВЛІННЯ МЕХАНІЗАЦІЇ «АЕРОШЛЯХБУД» та ПАТ «УКРАЇНСЬКИЙ ІННОВАЦІЙНИЙ БАНК» кредитного договору № 4926 про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 30.01.2013року). З описової частини постанови вбачається, що кредитний договір № 4926 про відкриття відновлювальної кредитної лінії, укладений 30.01.2013 року між ПАТ «УКРАІНСЬКИЙ ІННОВАЦІЙНИЙ БАНК», яке надалі перейменоване у ПАТ «УКРІНКОМ», та ТОВ «УПРАВЛІННЯ МЕХАНІЗАЦІЇ «АЕРОШЛЯХБУД» (т. 1 а. с. 20 - 25).
16.06.2023 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до ТОВ «ФК «ТРАНС ФІНАНС» з заявою про припинення застави, вилучення з Державного реєстру обтяжень запису щодо обтяження, в якому вимагає вжити заходів щодо припинення застави та вилучити з Державного реєстру обтяжень запис № 27806628 від 26.05.2020 року щодо грейдера самохідного, модель - G976, рік випуску - 2008, номер об'єкта - НОМЕР_2 , номер державної реєстрації НОМЕР_1 (т. 1 а. с. 26).
Зазначений лист був направлений цінним листом з описом вкладення, присвоєно штрих код 6105249118980 16.06.2023 року, проте повернувся без вручення (т. 1 а. с. 27).
Крім того, 16.06.2023 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до регіональної філії міста Києва та Київської області ДП «НАЦІОНАЛЬНІ ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ» з заявою про припинення застави, вилучення з Державного реєстру обтяжень запису щодо обтяження, в якому вимагає в вжити заходи щодо припинення застави та вилучити з Державного реєстру обтяжень запис № 27806628 від 26.05.2020 року щодо грейдера самохідного, модель - G976, рік випуску - 2008, номер об'єкта - НОМЕР_7 , номер державної реєстрації Т01317АХ (т. 1 а. с. 28).
За вихідним № 2425/26-08 від 28.06.2023 року регіональною філією міста Києва та Київської області ДП «НАЦІОНАЛЬНІ ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ» надано відповідь ОСОБА_1 , з якої убачається, що відомості про обтяження рухомого майна за реєстраційним № 27806628 були внесені до Державного реєстру 26.05.2020 року співробітником Філії на підставі оформленої та заповненої належним чином заяви про реєстрацію обтяження рухомого майна, поданої обтяжувачем в електронному вигляді. Відтак, у них відсутні правові підстави для відмови у внесенні відомостей до Реєстру. Зазначили, що на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Реєстру. У разі невиконання цього обов'язку обтяжував несе відповідальність за відшкодування завданих збитків. Тому, філія може здійснити процедуру реєстрації відомостей про зміну/припинення за реєстраційним номером № 27806628 в Державному реєстрі виключно на підставі відповідної заяви, поданої обтяжувачем (т. 1 а. с. 29).
Як убачається з Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 27806628, виданого 19.07.2023 року о 21:40:05, 26.05.2020 року о 17:05:34 за № 27806628 реєстратором регіональною філією міста Києва та Київської області «НАЦІОНАЛЬНІ ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ» Кондратюк Н. С. на підставі договору застави серія та номер: 4, виданим 09.07.2014 року приватним нотаріусом нотаріального округу Заєць О. І. за реєстровим № 1045, та в подальшому на підставі договору про відступлення права вимоги № 6006, виданого 03.06.2020 року приватним нотаріусом КМНО Баршацьким І. В., зареєстроване обтяження на інший транспортний засіб, - Грейдер самохідний, модель - G976, рік випуску - 2008, номер об'єкта - НОМЕР_2 , номер державної реєстрації НОМЕР_1 ,- де зазначено боржником ТОВ «ДОРОЖНЬО-БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ «АЕРОШЛЯХБУД», а стягувачем - ТОВ «ФК «ТРАНС ФІНАНС» (т. 1 а. с. 30).
З договору застави № 4 (бланк серії НАА № 085370), укладеного 09.07.2014 року між ПАТ «УКРАІНСЬКИЙ ІННОВАЦІЙНИЙ БАНК» та ТОВ «ДОРОЖНЬО-БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ «АЕРОШЛЯХБУД» як заставодавця за зобов'язаннями ТОВ «УПРАВЛІННЯ МЕХАНІЗАЦІЇ «АЕРОШЛЯХБУД», вбачається, що він укладений в забезпечення вимог ПАТ «УКРАІНСЬКИЙ ІННОВАЦІЙНИЙ БАНК», які випливають з кредитного договору № 4926 про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 30.01.2013 року, додаткової угоди № 1 від 18.02.2013 року, додаткової угоди № 2 від 11.03.2013 року, додаткової угоди № 3 від 11.04.2013 року, додаткової угоди № 4 від 29.04.2013 року, додаткової угоди № 5 від 11.11.2013 року, додаткової угоди № 6 від 10.12.2013 року, додаткової угоди № 7 від 10.01.2014 року, додаткової угоди № 8 від 10.02.2014 року, додаткової угоди № 9 від 09.07.2014 року. ТОВ «ДОРОЖНЬО-БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ «АЕРОШЛЯХБУД» передає в забезпечення умов виконання договору рухоме майно, а саме:
-грейдер самохідний, модель - G976, рік випуску - 2008, номер об'єкта: VCE0G976K00041756, номер державної реєстрації: НОМЕР_1 , належний товариству на підставі свідоцтва про реєстрацію великотоннажного транспортного засобу або іншого технологічного транспортного засобу (серії АХ 001545), виданого 09.04.2014 року ГОЛОВНИМ УПРАВЛІННЯМ ДЕРГІРПРОМНАГЛЯДУ У ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ;
-автомобіль вантажний, КАМАЗ, модель - 6520, тип - САМОСКИД-С, колір - оранжевий, рік випуску - 2008, номер об'єкта: НОМЕР_8 , номер державної реєстрації: НОМЕР_9 ;
-Коток дорожній, марка - LOUTONG LTC203, рік випуску - 2011, номер об'єкта: НОМЕР_10 , номер державної реєстрації: НОМЕР_11 ,- що належить заставодавцю на праві власності. Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І. О. та зареєстрований в реєстрі за № 1045 (т. 1 а. с. 134 - 139).
Відповідно до змісту кредитного договору № 4926 про відкриття відновлювальної кредитної лінії, укладеного 30.01.2013 року між ПАТ «УКРАІНСЬКИЙ ІННОВАЦІЙНИЙ БАНК» та ТОВ «УПРАВЛІННЯ МЕХАНІЗАЦІЇ «АЕРОШЛЯХБУД», товариство отримало кредитну лінію з лімітом 1700000,00 гривень терміном до 29.07.2014 року включно (т. 1 а. с. 140 - 148).
Пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України обумовлено, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Аналогічна правова позиція викладена Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постановах від 17.07.2019 року у справі № 626/2621/18 (провадження № 61 - 10128св19) та від 18.09.2019 року у справі № 626/2490/18 (провадження № 61 - 12625св19), який зазначив на необхідність застосування докритрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності.
Отже, наведені письмові докази не містять явних суперечностей та очевидних ознак підробки, відповідають критеріям належності, достовірності, допустимості, достатності та взаємозв'язку у їх сукупності, враховуються судом у їх повному обсязі та доводять, що:
а) транспортний засіб: Грейдер самохідний, модель - G976, рік випуску - 2008, номер об'єкта - НОМЕР_2 , номер державної реєстрації НОМЕР_1 тощо,- має обтяження, зареєстроване на підставі договору застави № 4 від 09.07.2014 року, де боржником зазначене ТОВ «ДОРОЖНЬО-БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ «АЕРОШЛЯХБУД», а стягувачем - ТОВ «ФК «ТРАНС ФІНАНС» на підставі договору про відступлення права вимоги № 6006, виданого 03.06.2020 року;
б) договір застави № 4 укладений 09.07.2014 року задля забезпечення зобов'язань за кредитним договором № 4926 від 30.01.2013 року про відкриття відновлювальної кредитної лінії між ПАТ «УКРАІНСЬКИЙ ІННОВАЦІЙНИЙ БАНК» та ТОВ «УПРАВЛІННЯ МЕХАНІЗАЦІЇ «АЕРОШЛЯХБУД», де заставодавцем є ТОВ «ДОРОЖНЬО-БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ «АЕРОШЛЯХБУД»;
в) Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.05.2017 року у справі з єдиним унікальним № 913/1401/16, що набрала законної сили, визнано припиненими зобов'язання ТОВ «УПРАВЛІННЯ МЕХАНІЗАЦІЇ «АЕРОШЛЯХБУД» (ЄДРПОУ 33481985) перед ПАТ «УКРІНКОМ» (ЄДРПОУ 05839888), які випливають із укладеного між ТОВ «УПРАВЛІННЯ МЕХАНІЗАЦІЇ «АЕРОШЛЯХБУД» та ПАТ «УКРАЇНСЬКИЙ ІННОВАЦІЙНИЙ БАНК» 30.01.2013 року кредитного договору № 4926 про відкриття відновлювальної кредитної лінії;
г) Грейдер самохідний, модель - G976, рік випуску - 2008, номер об'єкта - VCE0G976K00041756, номер державної реєстрації НОМЕР_1 тощо,- не перебуває на балансі ТОВ «ДОРОЖНЬО-БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ «АЕРОШЛЯХБУД», так як відчужений ОСОБА_1 у серпні 2019 року за договором купівлі-продажу.
Відтак, з моменту набрання чинності вищенаведеною постановою (з моменту її прийняття - 29.05.2017 року) зобов'язання за кредитним договором вважаються припиненими, а, отже, припиненими є й зобов'язання, укладені задля їх забезпечення, тобто за договором застави, що свідчить про відсутність законних підстав реєструвати обтяження рухомого майна, переданого в порядку виконання вказаних договорів.
Наведеним доведена безпідставність реєстрації обтяження транспортного засобу: Грейдер самохідний, модель - G976, рік випуску - 2008, номер об'єкта - НОМЕР_2 , номер державної реєстрації НОМЕР_1 тощо,- власником якого є ТОВ «ДОРОЖНЬО-БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ «АЕРОШЛЯХБУД» на підставі свідоцтва про реєстрацію великотоннажного транспортного засобу або іншого технологічного транспортного засобу (серії АХ 001545), виданого 09.04.2014 року ГОЛОВНИМ УПРАВЛІННЯМ ДЕРГІРПРОМНАГЛЯДУ У ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ.
Також, через перехід права власності на спірний Грейдер самохідний у серпні 2019 року від ТОВ «ДОРОЖНЬО-БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ «АЕРОШЛЯХБУД» до ОСОБА_1 , останній є належним позивачем.
Відтак, на час розгляду справи судом встановлено, що позивачу належить на праві власності спірний транспортний засіб: Грейдер самохідний, модель - G976, рік випуску - 2008, номер об'єкта - НОМЕР_2 , номер державної реєстрації НОМЕР_1 тощо,- який безпідставно обтяжений (приватне обтяження у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна) на підставі припинених 29.05.2017 року зобов'язань за кредитним договором та за договором застави, укладеним для його забезпечення.
Зважаючи на таке, суд убачає наявність порушення права позивача на мирне володіння майном, обумовлене приписами статті 1 Першого проколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року Високими Договірними Сторонами в Римі і ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, разом із Протоколами до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
Під час вирішення спірних правовідносин суд враховує, що їх правове регулювання здійснюється нормами Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року Законом № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 року (із змінами та доповненнями), Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» № 1255-IV від 18.11.2003 року (із змінами та доповненнями), Закону України «Про заставу» № 2654-XII від 02.10.1992 року (із змінами та доповненнями), а також постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, прийнятою 05.02.2025 року в межах справи з єдиним унікальним № 715/2508/22 (провадження № 61-1862св24).
Отже, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 Цивільного процесуального кодексу України).
Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Зміст цього права полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов'язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист (пункт 2 рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 року у справі № 9-зп).
Частина 2 статті 129 Основного Закону нашої Держави визначає засади судочинства, однією з яких (пункт 3 вказаної частини) є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Цивільний кодекс України у своїх статтях 1 та 2 регламентує, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, якими є фізичні та юридичні особи.
За змістом статей 15 і 16 цього ж кодексу кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, якими, зокрема, є: справедливість, добросовісність та розумність. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового інтересу.
Відтак, право власності належить до основоположних прав людини, утілення яких у життя становить підвалини справедливості суспільного ладу.
Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших прав, визначених Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до її статті 13 повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.
На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені статтею 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Частиною 1 статті 316, статтею 328 та частинами 1 і 2 статті 319 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. При цьому право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, й власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він має вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.
Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм.
До таких висновків у своїй правозастосовній практиці дійшов Верховний Суд, зокрема: у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (постанова від 16.06.2021 року у справі з єдиним унікальним № 554/4741/19), у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду (постанова від 18.04.2022 року у справі з єдиним унікальним № 520/1185/16-ц) та у складі Великої Палати (постанова від 08.02.2022 року у справі з єдиним унікальним № 209/3085/20).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Про таке чітко мовить Верховний Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду і своїй постанові, прийнятій 19.02.2024 року в межах справи з єдиним унікальним № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23).
Одночасно із цим, постановою Верховного Суду, прийнятою у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду 05.09.2019 року в межах справи з єдиним унікальним № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19), закріплено, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.
Крім того, в пункті 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду, прийнятої 11.01.2022 року в межах справи з єдиним унікальним № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21), зафіксовано, що спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
За змістом частини 2 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.
Преюдиціальність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.
Суб'єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об'єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.
Преюдиціальні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови:
-обставина встановлена судовим рішенням;
-судове рішення набрало законної сили;
-у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Не потребують доказування обставини, встановлені рішенням суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиціального значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиціальне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, прийнята 28.06.2023 року в межах справи з єдиним унікальним № 204/5420/19 (провадження № 61-6960св22).
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові, прийнятій 03.07.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18), зазначила, що «преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи».
Отже, Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.05.2017 року визнано припиненими зобов'язання, які випливають із кредитного договору № 4926, а згідно з договором застави № 4, укладеним 09.07.2014 року, саме в його забезпечення ТОВ «ДОРОЖНЬО-БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ «АЕРОШЛЯХБУД» передавало грейдер самохідний, модель - G976, рік випуску - 2008, номер об'єкта: VCE0G976K00041756, номер державної реєстрації: НОМЕР_1 , належний товариству на підставі свідоцтва про реєстрацію великотоннажного транспортного засобу або іншого технологічного транспортного засобу (серії АХ 001545), виданого 09.04.2014 року ГОЛОВНИМ УПРАВЛІННЯМ ДЕРГІРПРОМНАГЛЯДУ У ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ.
Як обумовлено частинами 1 - 3 статті 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Також, як вказано у пункті 118 постанови Великої Палати Верховного Суду, прийнятої 21.12.2022 року в межах справи з єдиним унікальним № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21), диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. Якщо особою заявляється належна позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань. Така відмова призведе до необхідності особи повторно звертатись до суду за захистом своїх прав (які при цьому могли бути ефективно захищені), що невиправдано затягне вирішення справи по суті.
Відтак, з огляду на вищевказане, суд переконаний, що обставина, визначена Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.05.2017 року, щодо припинення зобов'язання за кредитним договором № 4926 від 29.05.2017 року, є преюдиціальною для цієї справи.
На аналогічній правовій позиції стоїть й Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові, прийнятій 05.02.2025 року в межах справи з єдиним унікальним № 715/2508/22 (провадження № 61-1862св24).
Як визначено у статті 1 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання або в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Також, відповідно до змісту частин 1 - 3 статті 4 цього ж закону предметом застави можуть бути майно та майнові права. Предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення. Предметом застави може бути майно, яке стане власністю заставодавця після укладення договору застави, в тому числі продукція, плоди та інші прибутки (майбутній урожай, приплід худоби тощо), якщо це передбачено договором.
Частиною1 статті 15 Закону України «Про заставу» визначено, що застава рухомого майна може бути зареєстрована відповідно до закону.
Нормою права, викладеною у стаття 16 цього ж законодавчого акту, обумовлено, що право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору, якщо інше не встановлено законом. Якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен знаходитись у заставодержателя, право застави виникає в момент передачі йому предмета застави. Якщо таку передачу було здійснено до укладення договору, - то з моменту його укладення. Реєстрація застави не пов'язується з моментом виникнення права застави та не впливає на чинність договору застави.
Як мовить частина 1 статті 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Крім цього, частиною 2 статті 586 цього ж кодексу передбачено, що заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частинами 1 і 2 статті 20 вищезгаданого Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Аналогічне правило міститься й у частині 1 статті 589 Цивільного кодексу України, в якій зазначено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
При цьому, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом (частини 1 і 2 статті 590 цивільного кодифікованого закону України).
Отже, відповідно до змісту статті 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи. Застава зберігає силу і у випадках, коли в установленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги.
Натомість, як унормовано статтею 28 цього ж закону, застава припиняється:
-з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання;
-в разі загибелі заставленого майна;
-в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно;
-в разі примусового продажу заставленого майна;
-при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави;
-примусове відчуження земельної ділянки, іншого нерухомого майна відповідно до статті 14-1 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану»;
-в інших випадках припинення зобов'язань, установлених законом.
Наведені правові норми застосовуються з урахуванням положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який у своїй статті 1 наголошує, що цей закон визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.
Так, згідно з частиною 1 статті 3 цього закону обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувала на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна.
Одночасно із цим, приписом статті 4 наведеного останнім Закону України визначено, що обтяження поділяються на публічні та приватні. Публічним є обтяження рухомого майна, яке виникає відповідно до закону або рішення суду. Приватні обтяження можуть бути забезпечувальними та іншими договірними. Забезпечувальним є обтяження, яке встановлюється для забезпечення виконання зобов'язання боржника або третьої особи перед обтяжувачем. Іншими договірними є приватні обтяження, які не віднесені до забезпечувальних і виникають унаслідок передачі рухомого майна, право власності на яке належить обтяжувачу, у володіння боржнику, або з інших підстав, що обмежують право обтяжувача чи боржника розпоряджатися рухомим майном.
Зі змісту статті 5 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» вбачається, що предметом обтяження може бути рухоме майно, не вилучене з цивільного обороту, на яке згідно із законодавством може бути звернене стягнення. Залежно від змісту обтяження предмет обтяження повинен належати боржнику або обтяжувачу на праві власності, довірчої власності чи на праві господарського відання. Відносини щодо рухомого майна, яке належить особі на праві господарського відання, регулюються за правилами, встановленими для регулювання відносин щодо рухомого майна, яке належить особі на праві власності.
Статтею 21 цього ж законодавчого акту визначено, що до приватних забезпечувальних обтяжень належить застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України, що виникає на підставі договору.
Відповідно до правила, унормованого частиною 1 статті 22 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», обтяження може забезпечувати виконання боржником дійсної існуючої вимоги або вимоги, яка може виникнути в майбутньому.
Між тим, відповідно до частини 3 статті 9 вищенаведеного закону, якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків:
1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження;
2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.
Статтею 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.
Згідно зі статтею 12 цього ж Закону України взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом.
Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства України застава зберігає свою силу для нового власника майна за умови наявності у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідних відомостей про обтяження, які внесені до такого реєстру перед відчуженням предмета застави. У протилежному випадку набувач вважається добросовісним і набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.
Вказаний правовий висновок висловлений у постановах Верховного Суду України, прийнятих 03.04.2013 року у справі № 6-7цс13, 19.11.2014 року у справі № 6-168цс14 та у постановах Верховного Суду, прийнятих 10.10.2019 року у справі № 463/3582/17 і 18.12.2019 року у справі № 619/4033/18.
За правилом частини 1 статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Натомість, зобов'язання визнані припиненими за рішенням суду - припиняються з часу набрання судовим рішенням законної сили
З урахуванням вказаного, встановивши, що на час придбання позивачем спірного транспортного засобу: Грейдера самохідного, модель - G976, рік випуску - 2008, номер об'єкта - НОМЕР_2 , номер державної реєстрації НОМЕР_1 тощо,- зобов'язання, на забезпечення виконання яких було зареєстровано заставу, були визнані за судовим рішенням такими, що є припиненими, що тягне за собою й припинення самої застави, а тому відповідно до правил статті 391 Цивільного кодексу України позивач має право вимагати усунення перешкод у здійсненні свого права власності на нього, зокрема у виді права користування та розпоряджання своїм майном.
Водночас, зі змісту статті 391 Цивільного кодексу України убачається, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відтак, за положеннями статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як обумовлено пунктом 2 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 05.07.2004 року (зі змінами та доповненнями), державний реєстр обтяжень рухомого майна - це єдина комп'ютерна база даних про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження, держателем якого є Мінюст, що забезпечує його ведення, а адміністратором - державне підприємство, що належить до сфери управління Мінюсту, що відповідає за технічне, технологічне та програмне забезпечення Реєстру, збереження та захист даних, що містяться у Реєстрі.
Також вказаний пункт Порядку роз'яснює, що реєстраторами - є суб'єкти, уповноважені держателем Реєстру надавати послуги з державної реєстрації відомостей про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також звернення стягнення на предмет обтяження, приймати заяви, видавати завірені витяги з Реєстру та виконувати інші функції, передбачені цим Порядком.
Згідно з правилом пункту 24 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна відомості про припинення обтяження реєструються на підставі судового рішення або заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи. Обтяжувач чи уповноважена ним особа має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і виключення запису з Реєстру чи про продовження строку дії реєстрації (крім випадку, коли строк дії публічного обтяження обмежено законом) не більш як на п'ять років. Після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати реєстратору відповідну заяву для припинення обтяження та виключення його з Реєстру, крім випадку, коли державну реєстрацію припинення обтяження на підставі судового рішення вже проведено. Записи про обтяження, які втратили чинність, підлягають виключенню з Реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до ТОВ «ФК «ТРАНС ФІНАНС» з письмовою заявою про припинення застави та вилучення з Державного реєстру обтяжень запису щодо обтяження Грейдера самохідного, модель - G976, рік випуску - 2008, номер об'єкта - VCE0G976K00041756, номер державної реєстрації НОМЕР_1 , яку залишено тоариством без уваги, а також із письмовою заявою до Регіональної філії міста Києва та Київської області ДП «НАЦІОНАЛНІ ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ» з проханням скасування обтяження, вилученого з реєстру запису стосовно цього ж транспортного засобу, проте останнім йому відмовлено у цьому.
З огляду на наведені норми закону, проаналізувавши всі наявні і безпосередньо досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача та можливість задоволення його позову шляхом скасування приватного обтяження (вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис щодо обтяження), зареєстрованого 26.05.2020 року регіональною філією міста Києва та Київської області Державного підприємства «Національні інформаційні системи» 26.05.2020 року за № 27806628 (Об'єкт обтяження: Грейдер самохідний, модель - G976, рік випуску - 2008, номер об'єкта - VCE0G976K00041756, номер державної реєстрації НОМЕР_1 ).
Окрім того, ухвалюючи рішення, суд звертає увагу на те, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, але його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення від 10.02.2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04). Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (рішення від 18.07.2006 року у справі «Проніна проти України»(заява № 63566/00).
Суд також констатує, що позивач, звертаючись до суду із цим позовом, не вимагає компенсації (відшкодування) понесених нею і документально підтверджених судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року Високими Договірними Сторонами в Римі та ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, разом із Протоколами до неї; статтями 13, 14, 19, 41, 55, 125 і 129 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року Законом № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями); статтями 1, 2, 11 - 13, 15, 16, 20, 21, 24, 25, 49, 182, 316, 319, 321, 328, 373, 391 і 393 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 року (із змінами та доповненнями); статтею 17 та пунктами 3 та 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року; статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23.02.2006 року (із змінами та доповненнями); Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» № 1255-IV від 18.11.2003 року (із змінами та доповненнями); Законом України «Про заставу» № 2654-XII від 02.10.1992 року (із змінами та доповненнями), постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, прийнятою 05.02.2025 року в межах справи з єдиним унікальним № 715/2508/22 (провадження № 61-1862св24); пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року; Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів»; Рішеннями Європейського суду з прав людини у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24.06.2003 року та «Рисовський проти України» від 20.10.2011 року, а також статтями 1 - 5, 7, 10 - 13, 17 - 19, 23, 42, 48, 58, 60, 62, 65, 67, 76 - 81, 83, 89, 128 - 131, 133, 137, 141, 211, 214, 223, 227, 235, пунктом 2 частини 1 та частиною 3 статті 258, статтями 259, 263 - 265, 267, 268, частинами 5 та 11 статті 272, частинами 1 і 2 статті 273, частиною 1 статті 352, статтями 354 і 355 Цивільного процесуального кодексу України № 1618-ІV від 18.03.2004 року (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року із змінами та доповненнями),
Позовні вимоги ОСОБА_1 , від імені та інтересах якого діє адвокат Шовков Олег Сергійович, до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТРАНС ФІНАНС», ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ», із залученням до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: РЕГІОНАЛЬНОЇ ФІЛІЇ МІСТА КИЄВА ТА КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «НАЦІОНАЛЬНІ ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баршацького Ігоря Вікторовича, ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДОРОЖНЬО-БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ «АЕРОШЛЯХБУД», ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УПРАВЛІННЯ МЕХАНІЗАЦІЇ «АЕРОШЛЯХБУД»,- «Про скасування приватного обтяження» задовольнити повністю.
Cкасувати приватне обтяження (вилучити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис щодо обтяження) зареєстроване 26.05.2020 року Регіональною філією міста Києва та Київської області ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «НАЦІОНАЛЬНІ ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ» 26.05.2020 року за № 27806628 (Об'єкт обтяження: Грейдер самохідний, модель - G976, рік випуску - 2008, номер об'єкта - VCEOG976K00041756, номер державної реєстрації НОМЕР_1 ).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Іншими учасниками судового процесу заочне рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну його частини (скорочене рішення) - в той же строк з дня складання повного рішення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених для подання заяви про перегляд заочного рішення відповідачем або апеляційної скарги іншими учасниками справи, їх не було подано або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення, що набрало законної сили, обов'язкове для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються при проголошенні рішення:
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання чи перебування ( АДРЕСА_1 ), реєстраційний номер облікової картки платника податків ( НОМЕР_12 ), паспорт громадянина України (серії НОМЕР_13 );
Відповідач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТРАНС ФІНАНС», місцезнаходження (вулиця Каштанова, будинок № 6, місто Обухів, Київська область, 08703), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (41145893);
Відповідач: ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ», місцезнаходження (вулиця Сметаніна, будинок № 3-А, місто Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (05839888);
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Регіональна філія міста Києва та Київської області ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «НАЦІОНАЛЬНІ ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ», місцезнаходження (вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок № 4, місто Київ, 04053), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (39881922);
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на боці відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович, місцезнаходження (вулиця Рейтарська/провулок Георгіївський, будинок № 6-3, літ. А, місто Київ, 01034), реєстраційний номер облікової картки платника податків та дані паспортного документа не відомі.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДОРОЖНЬО-БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ «АЕРОШЛЯХБУД», місцезнаходження (вулиця Молодіжна, будинок № 6, селище міського типу Прудянка Дергачівський район Харківська область, 62320), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (37461684);
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УПРАВЛІННЯ МЕХАНІЗАЦІЇ «АЕРОШЛЯХБУД», місцезнаходження (вулиця 2-Лиман, село Вільхуватка Харківський район, Харківська область, 63212), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (33481985);
Рішення ухвалено шляхом прийняття, складено за допомогою комп'ютерного набору та підписано суддею в одному примірнику.
Суддя С. В. Мащенко