Справа № 203/4690/25
Провадження № 4-с/0203/35/2025
08 вересня 2025 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Іваницької І.В.
за участю секретаря судового засідання Кочевської В.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Перший Правобережний відділ державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 на бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій (з урахуванням заяви від 07.09.2025 про уточнення прохальної частини скарги) просить зобов'язати Перший Правобережний відділ державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт та заборони, накладені на все майно, що належить ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , які були винесені державним виконавцем ВДВС у Кіровському районі м. Дніпропетровська 16.02.2007.
Скарга обґрунтована наступним:
- рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24.01.2007 у справі № 2-283/2007 задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до приватного підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору №4 від 05.08.2004, укладеного між ОСОБА_2 та приватним підприємцем ОСОБА_1 ; стягнуто з приватного підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 500,00 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та в рахунок відшкодування судових витрат - 51,00 грн, всього - 1 551,00 грн;
- на підставі вказаного рішення було видано виконавчий лист № 2-283 від 24.01.2007, який перебував на примусовому виконанні Кіровського відділу державної виконавчої служби у Кіровському районі м. Дніпропетровська;
- 16.02.2007 державним виконавцем державної виконавчої служби у Кіровському районі м. Дніпропетровська була винесена постанова про накладення арешту на все майно, що належить ПП ОСОБА_1 ;
- у відповідь на звернення щодо надання роз'яснень з приводу арешту майна, Перший Правобережний відділ державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повідомив, що згідно відомостей з автоматизованої системи виконавчих проваджень, виконавчі провадження, які перебувають та/або перебували на примусовому виконанні Шевченківського та/або Центрального відділу державної виконавчої служби, де боржником значиться ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) не виявлено. Крім того, повідомив, що відомості про постанову про накладення арешту № АЕ982979, видану державним виконавцем Кіровського ВДВС м. Дніпропетровська 16.02.2007, відсутні.
- заборгованість, стягнута за рішенням суду, була сплачена у добровільному порядку, однак скаржник позбавлений можливості отримати довідку про відсутність будь-яких виконавчих проваджень, з огляду на те, що виконавчий лист не повернутий до суду;
- 27.06.2025 скаржник звернувся до Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з заявою про зняття арешту, який було накладено державним виконавцем Кіровського ВДВС м. Дніпропетровська постановою від 16.02.2007 № АЕ982979, та на підставі якого було проведено обтяження всього майна боржника ОСОБА_1 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 4525097. Однак, станом на дату звернення зі скаргою до суду відповідь так і не отримав;
- враховуючи, що в базі даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень, виконавчі провадження, за якими боржником є ОСОБА_1 відсутні, проте, державним виконавцем не здійснено заходів щодо зняття обтяжень, скаржник позбавлений можливості на отримання свідоцтва про право на житло в порядку приватизації.
У судовому засіданні від 18.08.2025 представник скаржника ОСОБА_3 скаргу підтримала та просила її задовольнити в повному обсязі, ОСОБА_2 проти задоволення скарги не заперечувала, зазначила, що виконавчий лист їй як стягувачу не повертався.
08.09.2025 від представника скаржника до суду надійшла заява про розгляд скарги без її участі, до якої долучені докази виконання рішення суду в повному обсязі.
Представник Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату розгляду справи повідомлений належним чином. Від органу ВДВС будь-яких документів до суду не надходило.
У судове засідання 08.09.2025 сторони не з'явилися, явку повноважних представників не забезпечили.
Відповідно до ч. 2 ст.450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Приймаючи до уваги заяви учасників процесу, дослідивши матеріали справи, а також документи, додані до скарги, оцінивши надані докази, суд вважає, що скарга ОСОБА_1 . підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24.01.2007 у справі № 2-283/2007 задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до приватного підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору №4 від 05.08.2004, укладеного між ОСОБА_2 та приватним підприємцем ОСОБА_1 ; стягнуто з приватного підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 500,00 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та в рахунок відшкодування судових витрат - 51,00 грн, всього - 1 551,00 грн. Вказане судове рішення сторонами не оскаржувалось, набрало законної сили 05.02.2007. На виконання зазначеного судового рішення Кіровський районний суд м.Дніпропетровська видав виконавчий лист №2-283.
З матеріалів, доданих до скарги, вбачається, що виконавчий лист №2-283 був отриманий стягувачем ОСОБА_2 06.02.2007. Однак, згідно відомостей з автоматизованої системи виконавчих проваджень, виконавчі провадження, які перебувають та/або перебували на примусовому виконанні Шевченківського та/або Центрального відділу державної виконавчої служби, де боржником значиться ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) не виявлені. Відомості про постанову про накладення арешту № АЕ982979, видану державним виконавцем Кіровського ВДВС м. Дніпропетровська 16.02.2007, теж відсутні (а.с 11, 12, 13). Копія постанови про арешт майна боржника від 16.02.2007 №АЕ 982979 долучена до матеріалів скарги; відомості на підставі неї щодо арешту нерухомого майна (невизначене майно, все майно), власником якого є ОСОБА_1 , внесені до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження - 4525097 (а.с. 14, 15).
Заява скаржника від 27.06.2025 щодо зняття арешту, який було накладено державним виконавцем Кіровського ВДВС м. Дніпропетровська постановою від 16.02.2007 № АЕ982979, та на підставі якого було проведено обтяження всього нерухомого майна боржника ОСОБА_1 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 4525097, органом ВДВС не розглянута.
Відповідно до ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (в редакції, станом на час звернення до суду зі скаргою) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Статтею 447 ЦПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ч. 1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно з ч. 1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на дату винесення постанови про накладання арешту від 16.02.2007 № АЕ982979) державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Положеннями ст. 55 Закону №606-XIV визначено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Відповідно до ст. 25 Закону №606-XIV державний виконавець проводить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 37 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно зі статтею 40-1 цього Закону.
Частиною першою статті 47 Закону № 606-XIV визначені випадки повернення виконавчого документу стягувачу.
Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (частина п'ята статті 47 Закону № 606-XIV).
Відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону у разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
В постанові Верховного Суду від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17 зазначено, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що зобов'язання за рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24.01.2007 у справі № 2-283/2007 боржником перед стягувачем виконані, а на виконанні Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) виконавчі провадження, які перебувають та/або перебували на примусовому виконанні Шевченківського та/або Центрального відділу державної виконавчої служби, де боржником значиться ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відсутні.
Верховний Суд у своїй постанові від 13.07.2022 року по справі №2/0301/806/11 (провадження №61-3814св22) зауважив, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права
Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов'язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб'єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов'язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов'язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.
Суд вважає, що наявність протягом тривалого часу (більш ніж сімнадцять років) нескасованого арешту з майна боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном, яке закріплено у статті 1 Протоколу до Конвенції.
За таких обставин, підстави для продовження арешту майна відсутні, оскільки відсутнє відкрите виконавче провадження відносно боржника ОСОБА_1 та виконані зобов'язання за виконавчим листом №2-283.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що скарга є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Керуючись ст. ст. 12, 81, 447-451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999 року, суд, -
Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати неправомірною бездіяльність Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), що полягає у не знятті арешту з майна боржника - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 4525097.
Зобов'язати Перший Правобережний відділ державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт, накладений на все майно, що належить ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі постанови державного виконавця Кіровського ВДВС м. Дніпропетровська Молодцеватова В.В. від 16.02.2007 №АЕ982979.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя І.В. Іваницька