Справа №522/23311/25
Провадження №1-кс/522/5919/25
18.11.2025 року слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника потерпілого - адвоката ОСОБА_4 , представника власника майна - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні матеріали за клопотанням представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_5 про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження №12024150000001016 від 28.11.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 309 КК України, -
До слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_5 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 25.04.2025 року, а саме на причіп марки KRONE IBЗ 27 VIN: НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_6 , в рамках кримінального провадження №12024150000001016 від 28.11.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 309 КК України.
В обґрунтування вимог клопотання заявник вказує на те, що заарештоване майно, яке належить ОСОБА_6 не має жодного доказового значення у вищезазначеному кримінальному проваджені, не є предметом кримінального правопорушення. На даний час транспортний засіб оглянутий, жодних рішень щодо проведення експертиз відносно транспортного засобу не прийнято. Сам ОСОБА_6 на теперішній час не має в рамках зазначеного кримінального провадження процесуального статусу - підозрюваний, а отже вважає, що на теперішній час відпала потреба у подальшому застосуванні арешту.
В судовому засіданні представник власника майна - адвокат ОСОБА_5 клопотання про скасування арешту підтримала, просить його задовільнити.
Прокурор ОСОБА_3 та представник потерпілого - адвокат ОСОБА_4 , заперечували проти задоволення клопотання про скасування арешту.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши доводи клопотання та вивчивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Положеннями статей 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Згідно приписів ч.ч. 1,2, 3 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів;2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 25.04.2025 року, у кримінальному провадженні №12024150000001016 від 28.11.2024 року, у тому числі був накладений арешт на причіп марки KRONE IBЗ 27 VIN: НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_6 . Як зазначено в рішенні суду прокурором було доведено, що існують передбачені законом підстави для арешту майна та надано достатньо доказів, які вказують на те, що вищезазначене нерухоме майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, є речовим доказом та арешт накладався з метою забезпечення збереження речових доказів.
Як вбачається з наданих слідчому судді матеріалів кримінального провадження, досудове розслідування по кримінальному провадженню №12024150000001016 від 28.11.2024 року на теперішній час здійснюється СВ ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області.
У даному кримінальному провадженні потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси особи - власника рухомого майна, на який накладений арешт, з метою попередження знищення або втрати майна чи інших негативних наслідків, які можуть перешкодити всебічному та повному проведенню досудового розслідування.
Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження слідчий суддя не вбачає.
Слідчим суддею не встановлено обставин, які б свідчили про те, що арешт накладено з порушенням вимог діючого законодавства, загальних принципів міжнародного права, отже при арешті майна було дотримано принципу "законності" і він не був свавільним.
Таким чином, дослідивши доводи клопотання та матеріали провадження, слідчий суддя, приходить до висновку, що потреба у подальшому застосуванні такого заходу забезпечення не відпала, оскільки арештоване майно може бути використане для встановлення обставин по кримінальному провадженню, так як містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
На підставі наведеного, враховуючи вищезазначені обставини, прихожу до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання, оскільки представником власника майна не доведено відповідними доказами та обставинами, що на теперішній час відпала потреба у подальшому застосуванні цього заходу.
Керуючись ст. ст. 170 - 174, 372, 376 КПК України, слідчий суддя -
У задоволенні клопотання представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_5 про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження №12024150000001016 від 28.11.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 309 КК України, -відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: