Справа № 522/22258/25
Провадження № 2-н/522/7135/25
17 листопада 2025 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Чорнуха Ю.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за споживання природного газу,-
На адресу Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за споживання природного газу в розмірі 34233,69 гривень та витрат зі сплати судового збору в розмірі 302,80 гривень.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали заяви передані для розгляду судді Чорнусі Ю.В.
Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Приписи п.3 ч.1 ст. 161 ЦПК України передбачають, що судовий наказ може бути видано, якщо, зокрема, заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Відповідно до ч. 3 ст. 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Згідно з Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» № 14 від 23.12.2011 (надалі по тексту - Пленум № 14) наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Відповідно до п. 13 Пленуму № 14 Якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні, телекомунікаційні послуги, послуги телебачення та радіомовлення (пункт 3 частини першої статті 96 ЦПК), судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.
Таким чином, в порядку наказного провадження підлягають задоволенню вимоги заявника, що мають безспірний характер.
В заяві про видачу судового наказу стягувач зазначає, що для проведення розрахунків ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на ім'я ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , який присвоюється Споживачу після реєстрації останнього в Реєстрі споживачів постачальника на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України». Проте до матеріалів заяви доданий розрахунок заборгованості по клієнту ОСОБА_1 , особовий рахунок НОМЕР_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , в той час, як стягувачем заявлена вимога про стягнення заборгованості за споживання природного газу за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до п. 8. ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Враховуючи викладене, суд не вбачає виникнення та порушення права грошової вимоги стягувача в частині стягнення заборгованості за споживання природного газу саме за адресою: АДРЕСА_2 , а відтак наявні підстави для відмови у видачі судового наказу.
З огляду на положення ч. 1 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з такої підстави не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою, в порядку, встановленому ЦПК України після усунення її недоліків.
Згідно з ч. 2 ст. 164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Керуючись ст. ст. 19, 160, 161, 163, 164, 165, 166, 258-261, 352-355 ЦПК України,-
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за споживання природного газу.
Роз'яснити заявнику, що згідно з ч. 1 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з такої підстави не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою, в порядку, встановленому ЦПК України після усунення її недоліків.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Cуддя Юлія ЧОРНУХА