Справа 688/4590/25
№ 2/688/1869/25
Рішення
Іменем України
(заочне)
17 листопада 2025 року м. Шепетівка
Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області
у складі: головуючого - судді Березюк Н.П.,
за участю: секретаря судового засідання Кулеші Л.М.,
без участі сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань у м. Шепетівка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог.
25.09.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (надалі - ТОВ «Українські фінансові операції» чи позивач) в системі «Електронний суд» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивований тим, що 03.12.2025 ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Лінеура Україна» договір №4189037 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання ним одноразового ідентифікатора, що був надісланий на його номер мобільного телефону. Відповідно до умов договору товариство надало відповідачу кредит в сумі 6000 грн строком на 350 днів, стандартна процентна ставка становить 2,00% в день та застосовується в межах всього строку кредиту. Кредитний договір укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання виконало та надало кредит в сумі 6000 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача, зазначену в Особистому кабінеті, відповідач ОСОБА_1 вчасно їх не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість за вказаним кредитним договором.
На підставі договору факторингу №26/07/2024 від 26.07.2024 ТОВ «Лінеура Україна» передало для ТОВ «Українські фінансові операції» свої права грошової вимоги до боржників вказаних у реєстрі боржників, в тому числі право вимоги за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4189037 від 03.12.2023 до відповідача ОСОБА_1 в сумі 28440 грн. За період з 27.07.2024 по 16.11.2024 позивач провів нарахування процентів в межах строку дії договору в розмірі 13560 грн.
Відповідач не виконав свого зобов'язання, після відступлення права вимоги не здійснив жодного платежу для погашення заборгованості. Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №4189037 від 03.12.2023 станом на 16.11.2024 в сумі 48000 грн, судовий збір в розмірі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 10000 грн. Представник позивача ТОВ «Українські фінансові операції» у судове засідання не з'явився, представник позивача Дідух Є.О. в системі «Електронний суд» подав заяву, в якій позов підтримав в повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.
Позиція відповідача
ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся за зареєстрованим місцем проживання, на адресу суду повернуто поштове відправлення з відміткою ВПЗ «адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідач вважається повідомленим про дату судового засідання, в судове засідання не з'явився, відзив на позов не подав.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
25.09.2025 позивач через систему «Електронний суд» звернувся до суду з цим позовом, до якого долучив клопотання про витребування докази, що містять банківську таємницю.
07.10.2025 суд отримав інформацію про зареєстроване місце проживання відповідача, відкрив спрощене позовне провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 06.11.2025, задовольнив клопотання позивача, витребував докази, що містять банківську таємницю. 28.10.2025 до суду надійшли витребувані судом докази.
06.11.2025 сторони до суду не з'явилися. Суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, без оформлення окремого документа, перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до ч. 1 ст. 244 ЦПК України відклав ухвалення та проголошення судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Виклад встановлених судом обставин та зміст спірних правовідносин
Між сторонами виникли правовідносини на підставі кредитного договору, які регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України).
Суд встановив, що 03.12.2023 ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна» уклали договір №4189037 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Укладання цього договору сторонами здійснювалося за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через Веб-сайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація Клієнта здійснюється при вході Клієнта в Особистий кабінет, шляхом перевірки Товариством правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого Товариством на номер мобільного телефону Клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету (далі Кредитний договір).
Відповідно до п. 9.7.1. Кредитного договору цей Договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного з боку Товариства аналогом власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами копіювання, в Особистий кабінет Клієнта для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Клієнта, що відтворений шляхом використання Клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується автоматично на стороні товариства для кожного разу використання та направляється Клієнту на номер мобільного телефону повідомлений останнім Товариству в ITC Товариства. Введення Клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору.
За умовами договору товариство надало клієнту кредит в сумі 6000 грн для споживчих (особистих) потреб, строком на 350 днів, з фіксованою стандартною процентною ставкою 2,00% в день. Реальна річна процентна ставка на дату укладання договору складає за стандартною ставкою за весь строк кредиту 40262,89% річних, загальна вартість кредиту за стандартною ставкою 48000 грн, що відображено в паспорті споживчого кредиту та в додатку №1 до договору про надання коштів таблиці обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, з якими відповідач ознайомився та підписав електронним підписом одноразового ідентифікатора.
Порядок обчислення (нарахування) та сплати процентів, пролангація, порядок повернення кредиту, права та обов'язки сторін обумовлені в підписаному сторонами Кредитному договорі.
Так, п.п. 2.1. Кредитного договору передбачено, що кредит надається Товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 .
Згідно з п.п. 2.4. Кредитного договору, кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п.п. 2.1. Кредитного договору.
Відповідно до п.3.1. Кредитного договору, проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.
Згідно з п. 4.1. Кредитного договору сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватиметься згідно з Графіком платежів.
Пунктом 6.1 Договору передбачено, сторони несуть відповідальність за порушення умов цього Договору згідно з чинним законодавством України та цим Договором.
Підписанням Кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна», які розміщені на веб-сайті. Приймаючи умови кредитного договору, Відповідач підтверджує, що він повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися цих Правил. (п. 9.9. Кредитного договору).
03.12.2023 відповідач ОСОБА_1 підписав договір №4189037 про надання коштів на умовах споживчого кредиту електронним підписом, шляхом застосування одноразового ідентифікатора 98472, який був надісланий на його мобільний номер телефону (п.10 Договору «Реквізити та підписи сторін»).
Перерахування грошових коштів на картку відповідача здійснене за допомогою компанії ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА», яка відповідно до умов договору на переказ коштів №210222-1 від 21.02.2022, укладеного між ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» та ТОВ «Лінеура Україна», зобов'язалось надати технічну можливість в перерахуванні коштів.
Згідно повідомлення вих. №20240726-4296 від 26.07.2024 ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА», 03.12.2023 успішно перераховані кошти в сумі 6000 грн на карту, маска картки № НОМЕР_2 .
Згідно повідомлення АТ КБ «Приват Банк» за вих. №20.1.0.0.0/7-251017/28055 від 21.10.2025, на ім'я ОСОБА_1 емітовано карту № НОМЕР_3 та 03.12.2023 року на вказаний рахунок зараховано кошти в сумі 6000 грн.
Отже, TOB «Лінеура Україна» зобов'язання за укладеним договором виконало в повному обсязі, перерахувавши на платіжну картку відповідача грошові кошти в сумі 6000 грн, а останній їх отримав.
ОСОБА_1 належним чином зобов'язання за договором не виконував, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість перед ТОВ «Лінеура Україна» розмірі 34440 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості.
26.07.2024 ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» уклали договір факторингу №26/07/2024, відповідно до якого до ТОВ «Українські фінансові операції» перейшло право вимоги до боржників вказаних у реєстрі боржників, в тому числі право вимоги за договором №4189037 від 03.12.2023 до відповідача ОСОБА_1 на підтвердження чого позивачем долучено платіжну інструкцію кредитового переказу коштів №1 від 02.08.2024.
Згідно п. 1.1. договору факторингу, Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт зобов'язується відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язання за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру боржників за Договором факторингу №26/07/2024 від 26.07.2024 та Додатку №1 до договору факторингу №26/07/2024 від 26.07.2024, а саме витягу з Реєстру боржників ТОВ «Українські фінансові операції» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4189037 від 03.12.2023.
Згідно повідомлення ТОВ «Лінеура Україна» від 29.07.2024, повідомлення боржників про відступлення права вимоги за кредитними договорами відбулося в Особистих кабінетах усіх боржників права вимоги за кредитними договорами яких передані новому кредитору ТОВ «Українські фінансові операції» відповідно до договороу факторингу та реєстру боржників, 29.07.2024 розміщена інформація щодо нового кредитора та реквізитів на оплату заборгованості, а також відправлено текстове повідомлення на зазначений в анкеті телефонний номер боржника із аналогічною інформацією.
Відповідно до п.1.3. умов договору №4189037про надання споживчого кредиту від 03.12.2023 строк кредитування становить 350 днів, тобто з 03.12.2023 до 17.11.2024. Станом на дату укладення договору факторингу №26/07/2024 від 26.07.2024 строк дії договору не закінчився.
Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Українські фінансові операції» за договором №4189037про надання споживчого кредиту від 03.12.2023 заборгованість відповідача за процентами за період з 27.07.2024 по 16.11.2024 (за 113 календарних днів) становить 13560 грн.
ОСОБА_1 же належним чином зобов'язання за договором не виконував, в результаті чого утворилась заборгованість у розмірі 48000 грн, яка складається з 6000 грн заборгованості за тілом кредиту, 28440 грн заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором та 13560 грн заборгованості за процентами, нарахованими після відступлення права вимоги позивачу ТОВ «Українські фінансові операції» в межах строку дії договору.
Застосовані норми права
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу ст. ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Відповідно до положень ст.ст. 1077,1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно зі ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце.
Мотиви та висновки суду
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відповідач уклав кредитний договір з ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», яке надало йому кредитні кошти на умовах строковості і платності. Договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання ним одноразового ідентифікатора. Відповідно до умов договору товариство надало відповідачу кредитні кошти у загальному розмірі 6000 грн, на умовах, передбачених договором, а відповідач зобов'язався одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом. Отже, відповідач був належним чином ознайомлений з умовами вищевказаного кредитного договору.
Після укладення договору відповідачу перераховані кредитні кошти в розмірі 6000 грн на його картковий рахунок картка № НОМЕР_3 , відкритий у АТ КБ «Приват Банк», що підтверджується довідкою ТОВ «ПЕЙТЕК Україна» №20240726-4296 від 26.07.2024 та повідомлення АТ КБ «Приват Банк» за вих. №20.1.0.0.0/7-251017/28055 від 21.10.2025.
Відповідач зобов'язався повернути отримані грошові кошти у визначений договором строк 350 днів, однак не виконав свої зобов'язання в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Українські фінансові операції» уклали договір факторингу №26/07/2024, згідно якого ТОВ «Українські фінансові операції» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №4189037 від 03.12.2023.
Відповідно до п.1.1. договору факторингу №26/07/2024 від 26.07.2024, за цим договором фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступає факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язання якого настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою, пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
За умовами кредитного договору №4189037 строк кредиту складає 350 днів з 03.12.2023 по 17.11.2024. Станом на дату укладення договору факторингу №26/07/2024 від 26.07.2024, строк дії договору №4189037 від 03.12.2023 не закінчився. А тому в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем ТОВ «Українські фінансові операції» у період з 27.07.2024 по 16.11.2024 (113 календарних днів) позивач правомірно нарахував проценти за стандартною процентною ставкою у сумі 13560 грн.
Відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов'язань та спростовували б суму заборгованості. Отже, позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості з відповідача підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат.
Згідно із ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
А тому, судовий збір в розмірі 2422,40 грн, що сплачений позивачем при зверненні до суду підлягає стягненню з відповідача на його користь.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу суд дійшов таких висновків.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно ст. 137 ЦПК Українивитрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу суд приймає до уваги норми ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов'язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц наголошено на тому, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
Звертаючись до суду, представник позивача згідно вимог ст. 134 ЦПК України, в позовній заяві зазначив про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, що складається з витрат на правову допомогу та становить 10000 грн, на підтвердження понесення яких долучив до позовної заяви акт №4189037 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору №01/08/2024-А від 01.08.2024, детальний опис робіт (наданих послуг) №4189037 від 10.09.2025, заявку на виконання доручення до договору №01/08/2024-А від 01.08.2024 та рахунок на оплату до договору №01/08/2024-А від 01.08.2024.
Суд встановив, що представник позивача Дідух Євген Олександрович представляє інтереси ТОВ «Українські фінансові операції» на підставі довіреності від 31.07.2024. Водночас у позовній заяві представник позивача зазначив, що на підтвердження факту надання адвокатом правничої допомоги надається копія договору про надання правничої допомоги №01/08/2024-А від 01.08.2024, укладеного між позивачем та ОСОБА_2 .
Згідно Акту №4189037 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору №01/08/2024-А від 01.08.2024, складеного 10.09.2025 року та підписаного сторонами, ТОВ «Українські фінансові операції» прийняло послуги, надані ОСОБА_2 , вартість яких складає 10000 грн;
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що позивачем, дійсно, були понесені витрати на правничу допомогу у цій справі.
Проте, суд виходить з того, що затрати часу на підготовку та подання позовної заяви та вартість наданих послуг в розмірі 10000 гривень є завищеними, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн, що буде відповідати критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру.
Керуючись ст.ст.141,263-265,282-284 ЦПК України, ст.ст.207, 526,610,626,628,633-634, 638, 1048-1049,1054-1055 Цивільного кодексу України, суд
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість за кредитним договором №4189037 від 03.12.2023 у розмірі 48000 (сорок вісім тисяч) гривень, що складається: заборгованість по кредиту 6000 грн, заборгованість по процентах за користування кредитом 42000 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» 2422,40 судового збору та 2000 грн витрат на правову допомогу.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право подати апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасники справи:
позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2, ЄДРПОУ 40966896);
відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_4 виданий 16.11.1996 Шепетівським МРВ УМВС України в Хмельницькій області.
Повний текст рішення складений 17.11.2025.
Суддя Неоніла БЕРЕЗЮК