18 листопада 2025 року
м. Київ
справа №140/6521/24
адміністративне провадження №К/990/46249/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів: Гімона М.М., Юрченко В.П.,
перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грілвуд» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2025 у справі № 140/6521/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грілвуд» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.06.2024 № 0157720703, -
В липні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Грілвуд» звернулося до Волинського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Волинській області, в якому, посилаючись на безпідставність висновків контролюючого органу за результатами позапланової виїзної документальної перевірки про позивачем вимог абз. «б» п. 200.4 ст. 200, абз. «в» п 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 № 21, просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.06.2024 року № 0157720703, яким позивачу відмовлено у бюджетному відшкодуванні на рахунок платника податку на додану вартість за лютий 2024 року в сумі 177 582,00 грн.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.06.2024 року № 0157720703. Мотивуючи вказаний висновок суд першої інстанції, посилаючись на правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 27 жовтня 2015 року №21-1555а15, від 22 вересня 2015 року №21-1526а15, від 20 лютого 2018 року у справі №814/328/15, від 29.03.2023 у справі №560/12630/21, від 29.03.2023 у справі №560/12630/21 зазначив, що оскільки ПК України визначає, що сумою бюджетного відшкодування є від'ємна різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду, без прив'язки до того, чи придбані товари використані в оподатковуваних операціях в межах такого періоду. Крім цього, суд керувався тим, що відповідачем при прийнятті податкового повідомлення-рішення не були взяті додаткові докази (накази підприємства) та пояснення позивача щодо норм списання відходів, що за висновком суду спростовує висновок відповідача про незатвердження наказів про норми списання сировини для виготовлення деревного вугілля в піролізних генераторах.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2025 скасовано вищенаведене рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову. Мотивуючи вказаний висновок суд апеляційної інстанції, керуючись положеннями п. 44.6 статті 44 ПК України встановив, що копії відповідних наказів не надавалися позивачем під час проведення перевірки, тоді, як ці накази є ключовими для підтвердження правомірності списання деревини дров'яної, тому контролюючий орган правомірно не взяв їх до уваги при формуванні висновків акта перевірки. Враховуючи правову позицію Верховного суду, викладену в постанові від 17 січня 2023 року у справі № 640/17706/20 якщо платник податків не надав під час перевірки або у строки для подання заперечень документи, які є суттєвими для підтвердження правомірності формування податкового кредиту та заявлення бюджетного відшкодування, то суд позбавлений повноважень щодо оцінки таких документів при вирішенні спору про правомірність податкового повідомлення-рішення.
Також суд апеляційної інстанції керувався і тим, що товари (деревина) залишалися на складі і не використовувалися в господарській діяльності, що доводить відсутність безпосереднього зв'язку між придбанням цих товарів та їх використанням в оподаткованих операціях у відповідному звітному періоді.
Справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження.
У відповідності до вимог пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
До Верховного Суду 10.11.2025 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Грілвуд», адвоката Косендюка Ярослава Анатолійовича надійшла касаційна скарга на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2025, в якій останній, посилаючись на наявність обґрунтованих підстав касаційного провадження передбачених пп. «а» та «в» п. 2 ч. 5 статті 328 КАС України в сукупністю з п. 1 ч. 4 статті 328 КАС України, просив суд відкрити касаційне провадження у даній справі, задовольнити касаційну скаргу, скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, яким задоволено позов.
Мотивуючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, скаржник зазначив, що поза увагою суду апеляційної інстанції, на відміну від висновків суду першої інстанції залишились висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 17.01.2023 р. у справі №640/17706/20, від 24.12.2024 р. у справі №640/20970/22 (щодо застосування п. 44.6 статті 44 та п. 86.7 ст. 86 ПК України); від 29.09.2021 р. у справі №320/4918/19 (щодо застосування п. 44.6 статті 44 та п. 86.7 ст. 86 ПК України); від 29.03.2023 р. у справі №560/12630/21, 02.05.2023 р. у справі №120/6700/22, 28.04.2022 р. у справі №640/30798/20 (щодо застосування п.198.3. ст.198 ПК України), у відповідності до яких сумою бюджетного відшкодування є від'ємна різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду, без прив'язки до того, чи придбані товари використані в оподатковуваних операціях в межах такого періоду. Крім цього, за доводами скаржника, відповідачем при прийнятті податкового повідомлення-рішення не були взяті додаткові докази (накази підприємства) та пояснення позивача щодо норм списання відходів, які були надані до заперечень на акт перевірки, що відповідає вищевикладеним правовим позиціям Верховного Суду. Отже за доводами скаржника, касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування як єдиної правозастосовної практики, так і має виняткове значення для скаржника, оскільки контролюючий орган і в подальшому під час перевірок товариства буде керуватись такою самою правовою позицію, викладеною судом апеляційної інстанції, чим і в подальшому позбавлятиме скаржника права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.
Отже такі доводи скаржника підлягають перевірці під час касаційного перегляду.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
З урахуванням викладеного, Верховний Суд приходить до висновку про необхідність відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 329, 330, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України,
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Грілвуд» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2025 у справі № 140/6521/24.
Витребувати з Волинського окружного адміністративного суду адміністративну справу № 140/6521/24.
Встановити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
І.А. Васильєва
М.М. Гімон
В.П. Юрченко ,
Судді Верховного Суду