18 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 520/20351/25
адміністративне провадження № К/990/44882/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О. О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року у справі № 520/20351/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
установив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30 червня 2025 року № 6721697/20-30 форми «МПЗФ», прийняте Головним управлінням ДПС у Харківській області відносно ОСОБА_1 щодо нарахування мінімального податкового зобов'язання у сумі 120 728,20 грн;
- стягнуто з Головного управління ДПС у Харківській області судові витрати.
Ухвалою суду від 08 серпня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.
22 серпня 2025 року представником відповідача - Головного управління ДПС у Харківській області до суду надано клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 30 червня 2025 року № 6721697/20-30 на суму 120 728,20 грн є скасоване (відкликане) рішенням від 14 серпня 2025 року № 4982/20-40-24-02-06.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року у справі № 520/20351/25 закрито провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України.
26 серпня 2025 року позивач звернувся до суду із заявою, в якій просив:
- ухвалити додаткове рішення у формі ухвали, яким вирішити питання про розподіл між сторонами судових витрат та повернути судовий збір з бюджету;
- стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області на користь ОСОБА_1 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу;
- повернути з бюджету на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 211,20 грн.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року заяву про ухвалення додаткового судового рішення - залишено без задоволення.
Заяву позивача про повернення судового збору - задоволено.
Зобов'язано Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області повернути з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 211,20 грн, сплачений ОСОБА_1 згідно квитанції № 4 від 28 липня 2025 року.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року у справі №520/20351/25 в частині відмови в ухваленні додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - скасовано та ухвалено нове рішення, яким заяву представника позивача від 25 серпня 2025 року в частині стягнення витрат на правничу допомогу - задоволено частково.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн.
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) установлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі скаржник покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу для відкриття касаційного провадження та зазначає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права без урахування висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у справі №260/3162/22 та від 05 березня 2025 року у справі № 160/17422/23.
Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права; безпосередній висновок судів попередніх інстанцій, який такому суперечить; обґрунтування подібності правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).
Крім того, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Суд звертає увагу скаржника, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.
Водночас у поданій касаційній скарзі скаржником зроблено вказівку на постанови Верховного Суду без належного обґрунтування подібності правовідносин із загальним посиланням на ухвалення судом апеляційної інстанції постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Подана касаційна скарга фактично містить лише виклад обставин справи, цитати нормативних актів та незгоду з постановою суду апеляційної інстанції з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, -
постановив:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року у справі № 520/20351/25 - повернути скаржнику.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя О. О. Шишов