18 листопада 2025 року
м. Київ
справа №300/4239/25
адміністративне провадження № К/990/44679/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Загороднюка А.Г., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевірив касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лихачова Романа Борисовича
на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року
у справі №300/4239/25
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
16 червня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, у якому просив:
1. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , грошового забезпечення військовослужбовця за період з 19 травня 2023 року по 13 березня 2024 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році.
2. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 19 травня 2023 року по 31 грудня 2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01 січня 2023 року за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01 січня 2024 року по 13 березня 2024 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01 січня 2024 року за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
4. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по 13 березня 2024 року із застосуванням положень абзацу 4 та абзацу 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
5. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по 13 березня 2024 року із застосуванням положень абзацу 4 та абзацу 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.
6. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за період з 26 травня 2023 року по 13 лютого 2024 року, у зв'язку із перебуванням на лікуванні внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини у розмірі 100 000 грн відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
7. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за період з 26 травня 2023 року по 13 лютого 2024 року, у зв'язку із перебуванням на лікуванні внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини у розмірі 100 000 грн відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
8. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2024 рік, виплата якої передбачена пунктами 1, 7, 9 розділу XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку військовослужбовець отримував під час проходження служби.
9. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік, виплата якої передбачена пунктами 1, 7, 9 розділу XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку військовослужбовець отримував під час проходження служби, з урахуванням вже виплачених сум.
10. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку військовослужбовець отримував під час проходження служби.
11. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку військовослужбовець отримував під час проходження служби, з урахуванням вже виплачених сум.
12. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки за 25 календарних днів за 2022 рік, за 30 календарних днів за 2023 рік, за 5 календарних днів за 2024 рік з урахуванням додаткової винагороди, яку військовослужбовець отримував під час проходження служби, з урахуванням вже виплачених сум.
13. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки за 25 календарних днів за 2022 рік, за 30 календарних днів за 2023 рік, за 5 календарних днів за 2024 рік з урахуванням додаткової винагороди, яку військовослужбовець отримував під час проходження служби, з урахуванням вже виплачених сум.
14. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
15. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з підстав пропуску строку звернення до суду із цим позовом та запропоновано подати заяву про поновлення строку звернення до суду і доказів поважності причин його пропуску.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року у справі №300/4239/25 позовну заяву ОСОБА_1 було повернуто позивачу на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому суд виходив із того, що позивачем не надано жодних належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку. Суд не вважав заявлені позивачем у поданому на виконання ухвали суду клопотанні мотиви пропуску строку звернення поважними, оскільки вони жодним чином не свідчать про існування будь-яких непереборних перешкод та труднощів для своєчасного звернення до суду. Тому суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позову, оскільки позивачем не виконано ухвалу суду про залишення позовної заяви без руху.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року у справі №300/4239/25 змінено у частині мотивів повернення позовної заяви ОСОБА_1 відповідно до мотивувальної частини постанови апеляційного суду. У решті ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року залишено без змін.
На адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Лихачова Романа Борисовича на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року у справі №300/4239/25.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.
Предметом касаційного оскарження є ухвала суду першої інстанції, залишена без змін постановою суду апеляційної інстанції, про повернення позовної заяви.
У відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити з таких підстав.
Згідно з частиною другою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пунктах 3, 4, 5, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Отже, за приписами частини другої статті 328 КАС України ухвала суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві, після її перегляду в апеляційному порядку, та постанова суду апеляційної інстанції за наслідками її перегляду, можуть бути оскаржені в касаційному порядку.
Разом з тим, відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження судового рішення в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
У даному випадку слід зазначити, що питання права, які мають значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права, які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.
Значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі має поставити на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Касаційна скарга не містить обґрунтувань, що за таких фактичних обставин справи, рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ.
Перевіряючи матеріали касаційної скарги Верховним Судом встановлено, що зміст ухвалених у цій справі оскаржуваних судових рішень та доводи, викладені у касаційній скарзі, не дають підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики у застосуванні норм процесуального права у такій категорії адміністративних справ.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
Враховуючи відсутність обґрунтування впливу наслідків розгляду цієї скарги на формування єдиної правозастосовної практики у застосуванні норм процесуального права, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Лихачова Романа Борисовича на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року у справі №300/4239/25 необхідно відмовити.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 3, 333 КАС України
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Лихачова Романа Борисовича на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року у справі №300/4239/25.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіА.В. Жук А.Г. Загороднюк Ж.М. Мельник-Томенко