18 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 320/55616/24
адміністративне провадження № К/990/30163/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий суддя - Стародуб О.П.,
судді - Стеценко С.Г., Тацій Л.В.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2025 (судді Мельничук В.П., Бужак Н.П., Коротких А.Ю.)
у справі № 320/55616/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 25.09.2024 щодо відмови у призначенні пенсії по інвалідності відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у зв'язку з не зарахуванням до його страхового стажу періодів роботи 21.01.1991 по 16.06.1995 та з 29.09.2000 по 31.01.2003;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України місті Києві зарахувати до його страхового стажу періоди роботи з 21.01.1991 по 16.06.1995; з 29.09.2000 по 31.01.2003 та призначити йому пенсію по інвалідності відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 18.09.2024.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 25.09.2024 №/ПС 262840022243.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 21.01.1991 по 16.06.1995, з 29.09.2000 по 31.01.2003, провести перерахунок страхового стажу загалом, вирішивши питання призначення та виплати пенсії по інвалідності відповідно до статті 32 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за заявою позивача від 18.09.024.
В задоволенні решти вимог позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалення нового рішення про задоволення позову.
Крім того, в апеляційній скарзі позивачем було заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2025 клопотання позивача задоволено та звільнено його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на судове рішення.
Цією ж ухвалою апеляційну скаргу на підставі частини 3 статті 298 КАС України залишено без руху та надано позивачу строк для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, зазначивши інші підстави для поновлення пропущеного строку, а також надати докази на підтвердження вказаного.
Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апеляційну скаргу позивачем подано після тридцяти днів з дня, коли позивач дізнався про рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.04.2025.
Також суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованим клопотання представника позивача про поновлення строку на апеляційне оскарження, а причини пропуску такого строку - неповажними, в зв'язку з відсутністю доказів в обґрунтування наведеного клопотання.
На виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції позивач направив заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій просив визнати поважними причини пропуску строку подачі апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції та поновити такий строк. Також просив у випадку відмови в задоволенні клопотання про поновлення строку продовжити строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2025 відмовлено у задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги та відмовлено у відкритті апеляційного провадження на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 у справі №320/55616/24.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що строк на апеляційне оскарження закінчився 21.05.2025, а апеляційну скаргу подано до суду апеляційної інстанції 27.05.2025, тобто після 30 днів з дня, коли позивач дізнався про рішення суду першої інстанції.
Також суд виходив з того, що представник позивача не тільки мав можливість, а і процесуальний обов'язок вжити всі можливі заходи для оскарження судового рішення у встановлені процесуальним законом строки.
Також суд апеляційної інстанції виходив з того, що вимоги ухвали суду від 29.05.2025 про залишення апеляційної скарги без руху позивачем не виконано.
Також суд виходив з відсутності підстав для задоволення клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги.
ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ, ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
З ухваленим рішенням суду апеляційної інстанції не погодився позивач, подав касаційну скаргу.
В обґрунтування касаційної скарги покликається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Зокрема, покликається на те, що 19.05.2025, тобто після виходу із відпустки представник позивача отримав травму, був змушений звертатися за медичною допомогою та у найкоротший термін, після хоч якоїсь можливості рухатися, ним було невідкладно підготовлено та подано до суду апеляційну скаргу.
Також покликається на те, що в зв'язку з обмеженими можливостями зустрічей позивача та адвоката для узгодження правової позиції, чисельною практикою у цій категорії спорів, яку необхідно було аналізувати, останній не зміг звернутися з апеляційною скаргою у встановлений процесуальним законом строк.
Також покликається на те, що доручення центру з надання безоплатної правничої допомоги було отримано адвокатом через тривалий проміжок часу після дати його формування, що позбавляло права адвоката представляти інтереси позивача.
Також покликається на те, що у період з 05.05.2025 по 18.05.2025 представник позивача перебував у щорічній відпустці, що також позбавляло можливості контролювати рух Електронної пошти.
Покликаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16.03.2021 у справі № 466/3942/20, від 27.09.2023 у справі № 560/12693/22, вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягав поновленню.
Просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2025 у справі № 320/55616/24 та направити справу для продовження розгляду до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Копію ухвали про відкриття касаційного провадження разом з копією касаційної скарги та доданих до неї документів доставлено до електронних кабінетів відповідачів, однак останні не скористались правом подати відзиви на касаційну скаргу.
Щодо початку та закінчення строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до частини другої статті 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
З матеріалів справи вбачається, що розгляд справи в суді першої інстанції здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи з проголошенням повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення суду першої інстанції складено 15.04.2025.
Таким чином, в силу приписів абзацу другого частини першої статті 295 КАС України, початок перебігу строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі розпочався 15.04.2025 і, відповідно, закінчився 15.05.2025.
За таких обставин, висновки суду апеляційної інстанції про те, що останній день строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції припадає на 21.05.2025 не можна визнати обґрунтованим.
В цій частині як представник позивача - адвокат Васюк М.М. так і суд апеляційної інстанції помилково ототожнили передбачений частиною першою статті 295 КАС України строк на апеляційне оскарження з передбаченим частиною другою статті 295 КАС України 30-денним строком, який обчислюється з дня вручення повного рішення суду, подача протягом якого апеляційної скарги є безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Таке застосування норм процесуального права хоч і є неправильними, однак не впливає на загальний висновок суду апеляційної інстанції щодо пропуску строку на апеляційне оскарження.
Щодо причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до частини третьої статті 295 КАС України строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
В обґрунтування доводів касаційної скарги щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження представник позивача - адвокат Васюк М.М. покликається на тимчасову втрату працездатності, яка виникла до закінчення строку на апеляційне оскарження.
Водночас надані апеляційному суду висновок МРТ від 19.05.2025 і довідка від 26.05.2025 не містять дати отримання ним травми, як не містять і даних про тимчасову чи бодай обмежену працездатність адвоката Васюка М.М.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив такі доводи представника позивача як доказ поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Покликання представника позивача в цій частині на висновки Верховного Суду у постанові від 16.03.2021 у справі № 466/3942/20 та у постанові від 27.09.2023 у справі № 560/12693/22 є безпідставним, оскільки пропуск строку апеляційного оскарження цих у справах був зумовлений перебуванням особи на амбулаторному лікуванні, а не його необхідністю, проведення позивачу, який є інвалідом ІІ групи з дитинства (з вираженим обмеженням життєдіяльності), оперативного медичного втручання та постійним знеструмленням будинку адвоката внаслідок обстрілів стратегічних об?єктів.
У справі ж, яка розглядається, пропуск строку на апеляційне оскарження з такими обставинами представник позивача не пов?язував.
Також в обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження представник позивача - адвокат Васюк М.М. покликався на те, що відповідно до наказу Адвокатського об'єднання «ВР Партнерс» від 02.05.2025 йому було надано частину щорічної основної відпустки з 05.05.2025 по 18.05.2025.
Суд апеляційної інстанції в цій частині дійшов висновку про те, що представником позивача не надано будь-яких доказів об'єктивної неможливості подачі апеляційної скарги з вказаних підстав в строк, визначений Кодексом адміністративного судочинства України.
Водночас на підтвердження своїх доводів щодо поважності причин пропуску строку на підтвердження вказаних підстав до апеляційної інстанції представником позивача надано наказ Адвокатського об'єднання «ВР Партнерс» від 02.05.2025 (підписаний безпосередньо адвокатом Васюком М.М.), однак суд апеляційної інстанції оцінку таким обставинам і доводам щодо їх поважності не надав, докази на їх підтвердження або ж спростування не дослідив.
Крім того, представник позивач покликався на те, що доручення на представництво інтересів позивача він отримав під час відпустки лише 13.05.2025.
Такі обставини також залишились без належної оцінки з боку суду апеляційної інстанції.
В цій частині суд апеляційної інстанції обмежився висновком про те, що неналежна організація процесу з оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб та невиконання стороною вимог процесуального закону не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження, а тому не підтверджує наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Водночас такі висновки не спростовують доводів представника позивача в цій частині і не відображають позицію суду щодо зазначених обставин.
З таких висновків незрозумілим є, кого саме суд апеляційної інстанції вважає «відповідальними особами», а також суд апеляційної інстанції не визначився, чи міг адвокат вчиняти дії по представництву інтересів позивача до отримання доручення на представництво, чи знав він про таке доручення до 13.05.2025 і якщо так, то чому пішов у відпустку, наказ про яку підписано безпосередньо самим адвокатом.
Покликаючись на факт отримання доручення для надання позивачу безоплатної вторинної правничої допомоги лише 13.05.2025, адвокат Васюк М.М. фактично доводить, що до 13.05.2025 він не знав про те, що його призначено для надання такої допомоги.
Оскільки строк на апеляційне оскарження закінчувався 15.05.2025, то отримання адвокатом Васюком М.М. повідомлення про призначення представником лише 13.05.2025 дійсно може свідчити про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Водночас, для з?ясування таких обставин суду апеляційної інстанції необхідно було дати оцінку наданим доказам на предмет їх допустимості та підтвердження тих обставин, на які покликається в цій частині представник позивача.
Також, для об?єктивного вирішення питання поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суду апеляційної інстанції у Північного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги необхідно витребувати інформацію, коли саме адвоката Васюка М.М. було повідомлено про те, що 02.05.2025 його було призначено для надання позивачу безоплатної вторинної правничої допомоги.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку щодо відсутності поважних причин пропуску позивачем строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до частини 1 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі
За таких обставин, ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню до апеляційного суду для продовження розгляду на стадії вирішення питання поновлення строку на апеляційне оскарження.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2025 у справі №320/55616/24 скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді
О.П. Стародуб
С.Г. Стеценко
Л.В. Тацій