18 листопада 2025 року
м. Київ
справа №400/10039/24
адміністративне провадження № К/990/45106/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Юрченко В.П., Хохуляка В.В.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25.07.2025 по справі №400/10039/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прометей-Топ» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Прометей-Топ» звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.08.2024 №1722914290704, яким зменшено суму бюджетного відшкодування на 2182147,00 грн та застосовано штрафні санкції в сумі 1091073,50 грн, №1725414290704, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 2159557,00 грн.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.02.2025, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2025, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Прометей-Топ» до Головного управління ДПС у Миколаївській області задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 19.08.2024 № 1725414290704. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 19.08.2024 №1722914290704 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку за травень 2024 року, на 1965123,00 грн та в частині застосування штрафу в сумі 982561,50 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.
Додатковим рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.03.2025 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Прометей-Топ» у стягненні за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області витрат на професійну правничу допомогу в сумі 34700,00 грн.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25.07.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Прометей-Топ» задоволено частково. Додаткове рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.03.2025 скасовано. Прийнято по справі нову постанову, якою заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Прометей-Топ» про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 44104027) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Прометей-Топ» (код ЄДРПОУ 44575226) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн.
До Верховного Суду 03.11.2025 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Миколаївській області на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25.07.2025 по справі №400/10039/24.
Ухвалою Верховного Суду від 12.11.2025 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання обґрунтованого клопотання про поновлення строку касаційного оскарження, належного викладення підстав касаційного оскарження,.
На виконання вимог вказаної ухвали контролюючим органом надіслано клопотання щодо усунення недоліків касаційної скарги, уточнено підстави касаційного оскарження, заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
В обґрунтування заявленого клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження скаржником зазначено що первинна касаційна скарга була подана в межах строку передбаченого КАС України на касаційне оскарження, проте касаційну скаргу було повернуто ухвалою Верховного Суду від 01.10.2025. Податковим органом зазначено, що ним здійснено аналіз ухвали про повернення касаційної скарги; звернення з повторною касаційною скаргою забезпечено у найкоротший строк. Ці обставини беззаперечно вказують на здійснення всіх можливих заходів з боку скаржника, спрямованих на належне виконання приписів процесуального закону, з одного боку, та забезпечення захисту інтересів держави у вигляді недопущення порушення податкового законодавства, - з другого.
Розглянувши вказане клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження Верховний Суд зауважує, що воно є необґрунтованим, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною 2 статті 329 Кодексу учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до частини 3 статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 5 статті 333 цього Кодексу.
Касаційну скаргу подано вдруге 03.11.2025, попередню касаційну скаргу повернуто ухвалою Верховного Суду від 01.10.2025, скаржником не обґрунтовано належними доводами зволікання з повторним поданням касаційної скарги.
Верховний Суд зазначає, що право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Повернення касаційної скарги не зупиняє та не перериває строк на касаційне оскарження і не дає права скаржнику у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною 1 статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є безумовним. Це обґрунтовується змістом частини 8 статті 169 КАС України, відповідно до якої повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Відтак скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Також Верховний Суд зауважує, що підставою для повернення попередньої касаційної скарги стало недотримання скаржником вимог статей 328, 330 КАС України щодо належного викладення підстав касаційного оскарження, тобто, саме проявлений податковим органом підхід до оформлення касаційної скарги став причиною для її повернення.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 12.11.2025 про залишення касаційної скарги без руху контролюючим органом процитовано частину 4 статті 328 КАС України, вчинено посилання на пункт 1 частини 2 статті 353 КАС України, зазначено, що судом апеляційної інстанції в частині задоволення заяви щодо стягнення витрат на правничу допомогу допущено порушення норм процесуального права, зокрема статті 2, статті 9, частини 1 статті 72, частин 1, 2 статті 73, частини 2 статті 74, частини 1 статті 75, частини 1 статті 76, частин 1, 3 статті 90, частин 1-3 статті 242, пунктів 5, 6 частини 4 статті 246 КАС України, що призвело до прийняття необґрунтованих та незаконних судових рішень. Скаржником вчинено посилання на положення статті 134 КАС України, статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», зауважено, що адвокатом не вказаний час, витрачений на підготовку документів та супроводження справи. Крім того, заявлена представником позивача сума витрат на правничу допомогу не є співрозмірною ціні позову, тобто є явно завищеною. Таким чином, документи надані позивачем у цій адміністративній справі вказують на необґрунтованість витрат на оплату послуг адвоката, а тому - на безпідставність заяви про відшкодування витрат на правову допомогу.
Верховний Суд зауважує, що скаржником не обґрунтовано, в чому саме полягало неправильне застосування норм матеріального права судом апеляційної інстанції, не спростовано висновки апеляційного суду, що з урахуванням позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у даній справі сума витрат на правничу допомогу 15000,00 грн є співмірною до предмету спору, складності даної справи та об'єму виконаних робіт.
Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм КАС України, висловлення незгоди з наданою судом апеляційної інстанції правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.
Верховний Суд зауважує, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження, а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частини 1, 3 статті 341 КАС України).
Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.
Невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Недотримання особою вимог процесуальних норм щодо форми та змісту касаційної скарги за загальним правилом не є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Це правило ще в більшій мірі стосується суб'єкта владних повноважень, щодо якого презюмується, що в його розпорядженні є достатньо засобів, зокрема організаційного характеру, для виконання покладених завдань.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не наведено поважних підстав для поновлення пропущеного строку касаційного оскарження.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 329, 330, 332, 333, 355, 359 КАС України,
Визнати неповажними причини пропуску строку касаційного оскарження та відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Миколаївській області про поновлення строку касаційного оскарження постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25.07.2025 по справі №400/10039/24.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Миколаївській області на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25.07.2025 по справі №400/10039/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіІ.А. Васильєва В.П. Юрченко В.В. Хохуляк