18 листопада 2025 року
Київ
справа №320/18295/24
адміністративне провадження №К/990/46662/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16.05.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2025 у справі № 320/18295/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІНВЕСТКОНСТРАШН» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
13.11.2025 до суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві (далі - скаржник, ГУ ДПС), направлена через підсистему «Електронний суд» 12.11.2025.
Під час вирішення питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Усталеною є позиція Верховного Суду про те, що вимогам касаційної скарги щодо скасування судового рішення і ухвалення нового має кореспондувати викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження судового рішення у взаємозв'язку із усіма висновками, які стали підставою для його ухвалення. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформульовані і відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню.
Як вбачається зі змісту судових рішень, єдиною підставою для задоволення позову став висновок судів про допущення контролюючим органом істотних порушень норм Податкового кодексу України (далі - ПК України) під час призначення перевірки, які зумовлюють недопустимість як доказу Акта перевірки про порушення позивачем норм податкового законодавства. Так, суди зазначили про протиправність призначеної відносно позивача перевірки, оскільки наказ про її проведення видано на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 №89 "Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок" (далі - Постанова КМУ № 89), в той час як був чинним і незміненим пункт 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, яким введено мораторій на проведення відповідної документальної перевірки.
Обґрунтовуючи свої висновки, суди попередніх інстанцій послалися на низку висновків Верховного Суду у питанні застосування пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України і Постанови КМУ № 89, а також у питанні впливу такого порушення на правомірність податкового повідомлення-рішення.
Однак, касаційна скарга не містить обґрунтування незастосовності зазначених висновків Верховного Суду та/або їх неправильного застосування чи тлумачення. ГУ ДПС із посиланням на пункти 1 і 4 частини четвертої статті 328 КАС України зазначає постанови Верховного Суду, які вже неодноразово Верховний Суд у своїх постановах у справах, які стосуються проведення перевірки під час дії мораторію, визнавав такими, що ухвалені не в подібних правовідносинах.
Зазначене свідчить про формальний підхід скаржника до оформлення касаційної скарги.
Крім того, за змістом судових рішень, у цій справі перевірку було призначено в період дії мораторію, але, фактично, її проведено після скасування такого. Однак, за позицією судів, сам факт призначення перевірки у період, коли проведення перевірок було забороненим, є підставою для визнання усіх наслідків такої перевірки незаконними.
Касаційна скарга фактично не містить правового обґрунтування незгоди з такими висновками судів, а приведені постанови Верховного Суду, як вже зазначалося, не стосуються правовідносин, які б можна було вважати подібними. Факт проведення перевірки вже після скасування мораторію може бути розглянутий як такий, що впливає на оцінку подібності правовідносин у порівнянні зі справами, де перевірка була проведена під час дії відповідного мораторію.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.
У зв'язку з наведеним, скаржнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз'яснень, наданих судом.
Обов'язковими умовами у випадку оскарження судових рішень на підставі пунктів 1 - 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України);
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду (судів), який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Також обов'язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінку судами їх сукупності не можна вважати подібністю правовідносин.
Отже, касаційна скарга має містити обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права у взаємозв'язку із усіма висновками судів попередніх інстанцій, які стали підставою для ухвалення судового рішення та обов'язковим посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України (з наведенням обов'язкових умов у їх взаємозв'язку, передбачених для відповідної підстави).
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або які зібрані у справі докази судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Суд звертає увагу, що доводи про порушення судом норм процесуального права, передбачених частиною другою статті 353 КАС України, мають бути наведені з одночасним викладенням обґрунтування неправильного застосування судом норм матеріального права відповідно до підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Такі доводи мають бути наведені у взаємозв'язку із встановленими обставинами і висновками судів щодо кожного з питань, які скаржник вважає неправильно вирішеним.
Це обґрунтовується тим, що частина друга статті 353 КАС України стосується порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, тобто, вплинуло на умови застосування норм матеріального права.
За змістом частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обставиною ж в розумінні КАС України є фактичні дані (певний матеріально-правовий факт), а не правова оцінка суду встановленому факту. Відповідно, доводи про надання неправильної оцінки наявним у матеріалах справах доказам не можуть розцінюватися як неповне з'ясування судом обставин у справі.
Частиною другою статті 332 КАС України встановлено, що до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
З огляду на викладене, касаційна скарга залишається без руху з наданням скаржнику строку для усунення виявлених недоліків.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 329-330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16.05.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2025 у справі № 320/18295/24 - залишити без руху.
Надати скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії зазначеної ухвали суду для усунення недоліків касаційної скарги, а саме:
- надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз'яснень, наданих судом.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог ухвали суду в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.
Також роз'яснити скаржнику, що у разі подання уточненої касаційної скарги в паперовій формі скаржник має надати її копії відповідно до кількості учасників справи. У разі подання уточненої касаційної скарги в електронній формі через електронний кабінет скаржник має додати докази надсилання її копії іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України (шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності у іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у іншого учасника справи електронного кабінету - в паперовій формі листом з описом вкладення).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва В.П. Юрченко