17 листопада 2025 року
м. Київ
справа №320/35080/23
провадження № К/990/43829/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Мацедонської В. Е., Радишевської О. Р.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року у справі № 320/35080/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської міської прокуратури, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
24 жовтня 2025 року зазначену касаційну скаргу сформовано за допомогою підсистеми «Електронний суд» та зареєстровано судом касаційної інстанції 27 жовтня 2025 року.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Верховний Суд на підставі частини п'ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» проаналізував ухвалені у цій справі судові рішення й установив, що ОСОБА_1 звернувся з позовом до Київської міської прокуратури, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Офісу Генерального прокурора, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії керівника Київської міської прокуратури Кіпера Олега Олександровича, які полягають у зверненні 25 травня 2023 року до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів з Дисциплінарною скаргою про вчинення позивачем дисциплінарного проступку;
- визнати протиправними дії начальника відділу кадрової роботи та державної служби Київської міської прокуратури Дзюник Валентини Петрівни щодо складання «Службової характеристики прокурора третього відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва ОСОБА_1 », яка складена 25 травня 2023 року;
- скасувати «Службову характеристику прокурора третього відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва ОСОБА_1 », яка складена 25 травня 2023 року начальником відділу кадрової роботи та державної служби Київської міської прокуратури Дзюник Валентиною Петрівною ;
- визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів №174п23 від 06 вересня 2023 року про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора третього відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних Територіальному управлінню Державного бюро розслідувань, розташованому у місті Києві, прокуратури міста Києва ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ виконувача обов'язків Генерального прокурора №24дк від 20 вересня 2023 року про звільнення позивача з посади прокурора третього відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва y кримінальних провадженнях, підслідних Територіальному управлінню Державного бюро розслідувань, розташованому у місті Києві, прокуратури міста Києва;
- поновити позивача на роботі в прокуратурі міста Києва або на рівнозначній посаді;
- стягнути з Київської міської прокуратури на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 21 вересня 2023 року і до моменту фактичного поновлення на роботі.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
У цій справі, суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За такого правового регулювання та обставин справи, оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку наявності обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів констатує, що автором касаційної скарги не наведено обґрунтованих посилань на існування обставин, передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та такі обставини не встановлені судом з поданих матеріалів касаційної скарги.
Обмеження переліку судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію суду права, що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є судом фактів, а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судом першої та апеляційної інстанції, та/або переоцінювати їх.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За наведеного правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року у справі № 320/35080/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської міської прокуратури, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді В. Е. Мацедонська
О. Р. Радишевська