18 листопада 2025 року
м. Київ
справа №120/5081/24
провадження № К/990/44482/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Мацедонської В. Е., Радишевської О. Р.,
перевіривши касаційну скаргу 11 Регіональної військово-лікарської комісії на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до 11 Регіональної військово-лікарської комісії про визнання протиправним та скасування постанови, зобов'язання вчинити дії,
29 жовтня 2025 року зазначену касаційну скаргу сформовано за допомогою підсистеми «Електронний суд».
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Верховний Суд на підставі частини п'ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» проаналізував ухвалені у цій справі судові рішення й установив, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до 11 Регіональної військово-лікарської комісії (далі - 11 РВЛК ЦР), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність 11 РВЛК ЦР щодо нездійснення, у встановленому законом порядку, розгляду скарги позивача на рішення ВЛК ВМКЦ ЦР від 14 лютого 2024 року та передчасного складання висновку у вигляді листа № 71 від 23 лютого 2024 року відносно солдата військової служби за призовом ОСОБА_1 ;
- зобов'язати 11 РВЛК ЦР повторно провести військово-лікарську експертизу стану здоров'я ОСОБА_1 з повним обстеженням, за необхідності в умовах стаціонару, з метою оцінки стану здоров'я і фізичного розвитку ОСОБА_1 на момент огляду та визначення ступеня придатності до військової служби.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 21 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково, рішення суду від 27 вересня 2024 року скасував, прийняв нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив частково.
Визнав протиправною бездіяльність НОМЕР_1 РВЛК ЦР щодо нездійснення, у встановленому законом порядку, розгляду скарги ОСОБА_1 на рішення ВЛК ВМКЦ ЦР від 14 лютого 2024 року та передчасного складання висновку у вигляді листа № 71 від 23 лютого 2024 року відносно солдата військової служби за призовом ОСОБА_1 .
Зобов'язав НОМЕР_1 РВЛК ЦР повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 18 лютого 2024 року на висновок ВЛК ВМКЦ ЦР про ступінь придатності до військової служби, оформлений довідкою № 257 від 14 лютого 2024 року, з прийняттям постанови відповідно до підпунктів 2.4.5 пункту 2.4 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 11 РВЛК ЦР подала касаційну скаргу.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
У цій справі, суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Виключень щодо посади позивача у цій справі відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України у системному зв'язку з положеннями статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» не встановлено.
Відомостей про те, що позивач є службовою особою, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України, у системному зв'язку з положеннями примітки до статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду), суду касаційної інстанції не надано і у судових рішеннях така інформація відсутня.
За таких обставин і правового регулювання публічно-правовий спір у цій справі відноситься до справ незначної складності.
За такого правового регулювання та обставин справи, оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку наявності обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Перевіривши викладені доводи та надавши їм оцінку, Суд зазначає, що вживання законодавцем слова «фундаментальне» несе змістовне навантаження особливо складного і важливого питання у правозастосуванні. Доводів щодо такої особливої складності чи важливості питання, якого стосується спір у цій справі, автором касаційної скарги не наведено. Суб'єктивні труднощі у тлумаченні правової норми, які виникають у суб'єкта правозастосування, не обов'язково свідчать про те, що питання права має фундаментальне значення для правозастосовчої практики. За змістом підпункту «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, не ставиться у залежність від наявності висновку Верховного Суду з цього питання.
Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів констатує, що автором касаційної скарги не наведено обґрунтованих посилань на існування обставин, передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та такі обставини не встановлені судом з поданих матеріалів касаційної скарги.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За наведеного правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою 11 Регіональної військово-лікарської комісії на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року у справі № 120/5081/24 за позовом ОСОБА_1 до 11 Регіональної військово-лікарської комісії про визнання протиправним та скасування постанови, зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді В. Е. Мацедонська
О. Р. Радишевська