05 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 380/10530/24 пров. № А/857/23759/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Носа С.П.
за участі секретаря судового засідання: Скрутень Х.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області,
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року (суддя - Коморний О.І., час ухвалення - не зазначений, місце ухвалення - м.Львів, дата складання повного тексту - 08.05.2025),
в адміністративній справі №380/10530/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мобіжук» до Головного управління ДПС у Львівській області,
про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
У травні 2024 року позивач ТОВ «Мобіжук» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ГУ ДПС у Львівській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати у повному обсязі податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області №1692/13-01-07-09 від 15.01.2024 р., №2725/13-01-07-09 від 22.01.2024 р. та №1683/13-01-07-09 від 15.01.2024 р.. Стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору.
Відповідач позову не визнав, вважаючи його безпідставним, у суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08.05.2025 позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області №1692/13-01-07-09 від 15.01.2024, №2725/13-01-07-09 від 22.01.2024 та №1683/13-01-07-09 від 15.01.2024. Стягнуто на користь позивача з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 17979,53 грн..
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що при його винесенні судом неповно встановлено обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до винесення незаконного судового рішення, яке підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає про непогодження із висновком суду першої інстанції про те, що приймаючи накази про проведення фактичної перевірки позивача, контролюючий орган жодним чином не обґрунтував наявність підстав для перевірки позивача, передбачених п.п.80.2.2, п.80.2 ст.80 ПК України. Вважає скаржник, що наказ не можна вважати протиправним, так як правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним. Щодо фактичних встановлених порушень апелянт зазначає про те, що видаткові накладні, що надавались позивачем та долучені до матеріалів справи, не підтверджують виконання вимог п.12 ст.3 Закону №265. Суб'єкт господарювання зобов'язаний вести облік товарних запасів за місцем їх реалізації та здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. При цьому не надання до перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР. Жодним документом, що міститься в матеріалах справи, не підтверджується наявність первинних документів в місці продажу товару на початок проведення перевірки.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції від 08.05.2025 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Позивач подав до суду апеляційної скарги відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому висловив незгоду із її доводами, вважаючи їх необґрунтованими і безпідставними, які не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Вважає оскаржуване рішення суду законним, обґрунтованим та таким, що прийняте без порушень норм матеріального та процесуального прав, судом повно і всебічно з'ясовано обставини справи за поданими сторонами у суді першої інстанції доказами і доводами та надано їм належну правову оцінку. Просить залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід задоволити частково, з врахуванням наступного.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
Головним управлінням ДПС у Львівській області було винесено наказ від 30.11.2023 №4358-ПП “Про проведення фактичної перевірки», згідно якого визначено, на підставі пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України, провести фактичну перевірку господарської одиниці за адресою: м. Львів, вул. Широка, 65 А, що належить суб'єкту господарської діяльності - ТзОВ “Мобіжук» (ЄДРПОУ 37741113) (а.с. 156 т.3).
Відповідно до пункту 1 вказаного Наказу, повинна бути проведена фактична перевірка щодо дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору.
Згідно до пункту 2 вказаного Наказу, перевірку провести за період діяльності відповідно до статті 102 Податкового кодексу України, з 30 листопада 2023 року.
На підставі вказаного Наказу від 30.11.2023 №4358-ПП та направлень на перевірку від 30.11.2023 №8728, №8727 Головним управлінням ДПС у Львівській області проведена фактична перевірка господарської одиниці - магазину, що розташований за адресою: м. Львів вул. Широка, 65 А, та належить суб'єкту господарської діяльності - ТзОВ “Мобіжук» (ЄДРПОУ 37741113).
За наслідком перевірки складено Акт фактичної перевірки №34105/13/05/РРО/37741113 від 11.12.2023 (далі - Акт перевірки від 11.12.2023 №34105), яким зафіксовано, що під час проведення перевірки ТзОВ “Мобіжук» встановлено порушення вимог п.12 ст.3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон №265/95-ВР) (порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме, не було надано документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів на загальну суму 494903,80 грн.) (а.с.101 т.5).
На підставі Акта перевірки від 11.12.2023 №34105 винесене податкове повідомлення-рішення від 15.01.2024 №1683/13-01-07-09, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 494903,80 грн., за порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР. Штрафні санкції застосовано згідно ст.20 цього Закону №265/95-ВР (а.с.100 т.5, 143 т.3).
ТзОВ “Мобіжук» оскаржило податкове повідомлення-рішення від 15.01.2024 №1683/13-01-07-09 до ДПС України. Однак, рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 04.04.2024 №9511/6/99-00-06-03-02-06, скаргу ТзОВ “Мобіжук» залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 15.01.2024 №1683/13-01-07-09 - без змін.
Також Головним управлінням ДПС у Львівській області було винесено наказ від 30.11.2023 №4360-ПП “Про проведення фактичної перевірки», згідно якого визначено, на підставі пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України, провести фактичну перевірку господарської одиниці за адресою: м. Львів, вул. Городоцька,177, що належить суб'єкту господарської діяльності - ТзОВ “Мобіжук» (ЄДРПОУ 37741113) (а.с. 108 т.3).
Відповідно до пункту 1 вказаного Наказу, повинна бути проведена фактична перевірка щодо дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору.
Згідно до пункту 2 вказаного Наказу, перевірку провести за період діяльності відповідно до статті 102 Податкового кодексу України, з 30 листопада 2023 року.
На підставі вказаного Наказу від 30.11.2023 №4360-ПП та направлень на перевірку від 30.11.2023 №8719, №8720 Головним управлінням ДПС у Львівській області проведена фактична перевірка господарської одиниці - магазину, що розташований за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 177 та належить суб'єкту господарської діяльності - ТзОВ “Мобіжук» (ЄДРПОУ 37741113).
За наслідком перевірки складено Акт фактичної перевірки №34100/13/05/РРО/37741113 від 08.12.2023 (далі - Акт перевірки від 08.12.2023 №34100), яким зафіксовано, що під час проведення перевірки ТзОВ “Мобіжук» встановлено порушення вимог п.12 ст.3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон №265/95-ВР) (порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме, не було надано документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів на загальну суму 178660,00 грн.) (а.с.109 т.5).
На підставі Акта перевірки від 08.12.2023 №34100 винесене податкове повідомлення-рішення від 15.01.2024 №1692/13-01-07-09, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 178660,00 грн., за порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР. Штрафні санкції застосовано згідно ст.20 цього Закону №265/95-ВР (а.с.104 т.5, 140 т.3).
ТзОВ “Мобіжук» оскаржило податкове повідомлення-рішення від 15.01.2024 №1692/13-01-07-09 до ДПС України. Однак, рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 04.04.2024 №9510/6/99-00-06-03-02-06, скаргу ТзОВ “Мобіжук» залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 15.01.2024 №1692/13-01-07-09 - без змін.
Також Головним управлінням ДПС у Львівській області було винесено наказ від 30.11.2023 №4357-ПП “Про проведення фактичної перевірки», згідно якого визначено, на підставі пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України, провести фактичну перевірку господарської одиниці за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 354, що належить суб'єкту господарської діяльності - ТзОВ “Мобіжук» (ЄДРПОУ 37741113) (а.с. 150 т.3).
Відповідно до пункту 1 вказаного Наказу, повинна бути проведена фактична перевірка щодо дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору.
Згідно до пункту 2 вказаного Наказу, перевірку провести за період діяльності відповідно до статті 102 Податкового кодексу України, з 30 листопада 2023 року.
На підставі вказаного Наказу від 30.11.2023 №4357-ПП та направлень на перевірку від 30.11.2023 №8721, №8723 Головним управлінням ДПС у Львівській області проведена фактична перевірка господарської одиниці - магазину, що розташований за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 354 та належить суб'єкту господарської діяльності - ТзОВ “Мобіжук» (ЄДРПОУ 37741113).
За наслідком перевірки складено Акт фактичної перевірки №34113/13/05/РРО/37741113 від 11.12.2023 (далі - Акт перевірки від 11.12.2023 №34113), яким зафіксовано, що під час проведення перевірки ТзОВ “Мобіжук» встановлено порушення вимог п.12 ст.3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон №265/95-ВР) (порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме, не було надано документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів на загальну суму 525071,30 грн.) (а.с.115 т.5).
На підставі Акта перевірки від 11.12.2023 №34113 винесене податкове повідомлення-рішення від 22.01.2024 №2725/13-01-07-09, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 525071,30 грн., за порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР. Штрафні санкції застосовано згідно ст.20 цього Закону №265/95-ВР (а.с.114 т.5, 135 т.3).
ТзОВ “Мобіжук» оскаржило податкове повідомлення-рішення від 22.01.2024 №2725/13-01-07-09 до ДПС України. Однак, рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 04.04.2024 №9608/6/99-00-06-03-02-06, скаргу ТзОВ “Мобіжук» залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 22.01.2024 №2725/13-01-07-09 - без змін.
Вважаючи прийняті спірні податкові повідомлення-рішення протиправними і такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач жодним чином не обґрунтував наявність підстав для перевірки ТОВ “Мобіжук», передбачених п.п. 80.2.2, п. 80.2 ст.80 ПК України, зокрема щодо отримання контролюючим органом в установленому порядку інформації про порушення платником податків тих вимог чинного законодавства, що підпадають під предмет фактичної перевірки. Щодо виявлених перевіркою порушень, на переконання окружного суду, відповідач не довів наявності порушень пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР та правомірності прийнятих рішень.
Суд апеляційної інстанції частково не погоджується з висновками суду першої інстанції, зокрема, в частині мотивів щодо задоволення позовних вимог, з врахуванням наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відносно доводів апелянта (відповідача) щодо наявності у контролюючого органу підстав для призначення і проведення перевірки, та відносно висновків суду першої інстанції про те, що фактична перевірка де здійснює господарську діяльність позивач, була проведена безпідставно, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Пунктом 20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового Кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України, контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно із пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Згідно з пунктом 80.1 статті 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (пункт 80.5 статті 80 ПК України).
Відповідно до п.81.1 ст.81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
У розглядуваній справі суд зауважує, що контролюючий орган був допущений до проведення перевірок за наслідками яких ним було складено відповідні Акти, а в подальшому на підставі їх висновків винесено оскаржувані ППР.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 відступив від висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки, які викладено в постановах Верховного Суду від 13.03.2018 (справа №804/1113/16), від 24.05.2019 (справа №826/16221/15), від 03.10.2019 (справа №820/850/16), від 16.10.2019 (справа №820/11291/15), від 22.11.2019 (справа №815/4392/15) тощо.
Водночас, судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
У розглядуваній справі судом встановлено, що підставою для проведення описаних вище фактичних перевірок згідно наказів від 30.11.2023 №4358-ПП, від 30.11.2023 №4360-ПП, від 30.11.2023 №4357-ПП “Про проведення фактичної перевірки» є підпункт 80.2.2 п.80.2 статті 80 ПК України.
За приписами підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Отже, передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб'єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює.
Відповідно, саме наявність та/або отримання інформації є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.
Підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України містить перелік сфер об'єктів податкового контрою, інформація про можливі порушення в яких має бути перевірена на предмет її підтвердження/спростування, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
У постанові 26.03.2024 у справі №420/9909/23 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював наступний правовий висновок, щодо застосування вказаної норми ПК України.
Застосована законодавцем у цій нормі конструкція щодо наявної/отриманої інформації яка свідчить про можливі порушення дає підстави для висновку, що вона має вказувати саме на можливі порушення платником податків законодавства у визначеній сфері, тобто ті ймовірні, засновані на обґрунтованих припущеннях, порушення, які підлягають перевірці на підставі цієї інформації.
Водночас аналіз абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов'язковому порядку має бути зазначено конкретну норму податкового або іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючи органи, яка порушується платником.
Аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме наявність/отримання інформації від визначеного кола суб'єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з'ясувати питання дотримання суб'єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.
Такі висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі №420/9909/23 (постанова від 26.03.2024).
Також зазначені висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 27.03.2025 у справі №280/6830/23, від 27.03.2025 у справі №560/15692/23, від 06.02.2025 у справі №120/11036/23, від 18.06.2025 у справі №380/11678/24, від 17.09.2025 у справі №380/10906/24.
Більше того, жодною нормою ПК України не передбачено обов'язку розкриття у наказі про призначення перевірки змісту інформації та фактів, які свідчать про порушення/ймовірне порушення платником податків законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган.
Як свідчать матеріали справи, направлення на перевірку містять належні відомості, передбачені ПК України, зокрема, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та дані про суб'єкта, який перевіряється або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), а також підстави.
Згідно наказів, направлень та актів перевірок, фактичні перевірки проведені двома посадовими особами контролюючого органу у присутності продавця (представника ТОВ) з врученням останньому до її проведення наказу, направлень на перевірку та пред'явленням службових посвідчень.
Враховуючи зазначене, колегією суддів не встановлено обставин про порушення податковим органом положень законодавства в частині наявності підстав та процедури проведення перевірки.
Таким чином, суд першої інстанції у відповідній частині сформував помилкові висновки про наявність процедурних порушень щодо здійснення фактичних перевірок, зокрема, щодо відсутності підстав для проведення фактичних перевірок.
З огляду на наведене, доводи апелянта (відповідача) у відповідній частині являються обгрунтованими, а висновки суду першої інстанції - помилковими.
Відносно доводів апелянта (відповідача) щодо наявності порушень вимог п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за яке застосовано штрафні санкції згідно спірних ППР №1692/13-01-07-09 від 15.01.2024 р., №1683/13-01-07-09 від 15.01.2024 р., №2725/13-01-07-09 від 22.01.2024 р., на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР, та відносно висновків суду першої інстанції про те, що матеріалами справи не підтверджується факт таких порушень та протиправності застосування до позивача штрафу на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР, дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Відповідно до статті 3 Закону № 265/95-ВР, а зокрема, пункту 12 статті 3 цього Закону, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Відповідно до статті 2 Закону №265/95-ВР, термін «технічно складні побутові товари, що підлягають гарантійному ремонту» для цілей цього Закону вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про захист прав споживачів». Перелік груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Переліку груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2017 року №231, смартфони та мобільні телефони (код згідно з УКТЗЕД 8517120000) віднесені до технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій.
Статтею 20 Закону №265/95-ВР передбачено, що до суб'єктів господарювання, які здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Отже, суб'єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності): 1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; 2) ненадання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Як уже зазначалось судом вище та слідує з Актів перевірок від 08.12.2023, від 11.12.2023, від 11.12.2023 посадовими особами контролюючого органу встановлено у кожному випадку перевірки порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме, що ТзОВ “Мобіжук» у магазинах, що розташовані за адресою: м. Львів вул. Широка, 65А, м. Львів вул. Городоцька, 177, м. Львів вул. Шевченка, 354 допущено порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме, не було надано документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів.
Водночас, матеріали справи не містять інформації щодо того, якими саме доказами підтверджується позиція відповідача про те, що посадовими особами контролюючого органу в період перевірки було виявлено та зафіксовано факт порушення вимог пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР, зокрема, в частині щодо не надання позивачем посадовим особам контролюючого органу документів, що підтверджують облік та походження товарних запасів.
При цьому, апеляційний суд зазначає, що за приписами статті 20 Закону №265/95-ВР, суб'єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності): 1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; 2) не надання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Оскаржувані позивачем ППР від 15.01.2024, від 15.01.2024, від 22.01.2024 не містять формулювання про те, за які саме порушення приписів пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР позивача притягнено до відповідальності у виді штрафу. Однак, виходячи із змісту Актів фактичних перевірок, можна припустити, що такий штраф накладено саме за не надання під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
З цього приводу, колегія суддів враховує також наступне.
Відповідно до положень пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України від 16.07.1999 №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-ХІV).
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону №996-ХІV, бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.
Відповідно до приписів частини 1, 2 та 5 статті 8 Закону №996-ХІV, бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належить до компетенції мого власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Підприємство самостійно: визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства, обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.
Відповідно до статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю за впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у чому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
У розділі V Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачена відповідальність за порушення вимог лише цього Закону.
Норми Закону допускають ведення обліку товарних запасів як на складах, так і за місцем їх реалізації та не містять чіткого та однозначного визначення місця знаходження (зберігання) первинних облікових документів на товар.
Відповідно до п.85.4 ст.85 ПК України, при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки.
Судом встановлено, що згідно із запитів контролюючого органу про надання документів від 30.11.2023 зазначено прохання надати перелік документів, що становлять предмет перевірки за період діяльності з 01.01.2023 по 30.11.2023. Документи потрібно надати перевіряючим за місцем здійснення перевірки.
Разом з тим, судом встановлено, що позивачем надсилатися заперечення на Акт від 21.12.2023 по вул. Широка, 65А з додатками копій видаткових накладних відповідно до позицій Акту зняття залишків станом на 30.11.2023 у кількості 349 штук (381 арк) та копії накладних на переміщення в кількості 351 штук (425 арк) (т.3, а.с.131), заперечення на Акт від 21.12.2023 по вул. Городоцька, 177 з додатками копій видаткових накладних відповідно до позицій Акту зняття залишків станом на 30.11.2023 у кількості 453 штук (506 арк) та копії накладних на переміщення в кількості 319 штук (461 арк) (т.3, а.с.136), заперечення на Акт від 02.01.2024 по вул. Шевченка, 354 з додатками копій видаткових накладних відповідно до позицій Акту зняття залишків станом на 30.11.2023 у кількості 361 штук (401 арк) та копії накладних на переміщення в кількості 166 штук (297 арк) (т.3, а.с.145).
Позивач у позовній заяві стверджує, що 06.12.2023 представниками ТОВ “Мобіжук» передано державним інспекторам, які проводили перевірки, запитувані документи, в тому числі і видаткові (прихідні) накладні на походження товару. Накладні на внутрішнє переміщення товару зі складу підприємства на магазини, мова про які йде в Актах перевірок, в запитах конкретизовані не були, проте, на момент їхнього здійснення знаходились безпосередньо в магазинах про що продавці повідомили представників контролюючого органу в перший день перевірки, проте, інспекторами їхні копії не витребовувались, а лише були оглянуті безпосередньо в магазині.
Відповідно до п.85.7 ст.85 Податкового кодексу України - отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису.
Окружний суд вірно зазначив, що в матеріалах справи відсутній опис складений інспектором про отримання копій документів, а відтак можна дійти висновку, що такий не складався.
Згідно з п. 85.6 ст. 85 Податкового кодексу України передбачено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акту в ньому вчиняється відповідний запис.
В матеріалах справи відсутні та відповідачем не долучені докази про те, що представники контролюючого органу під час здійснення перевірок складали акт про відмову ТОВ “Мобіжук» надати копії документів, що належать та пов'язані з предметом перевірки в порядку, визначеному п. 85.6 статті 85 Податкового кодексу України.
Згідно з абз.11 п. 1 розд. ІV Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015р. (надалі - Порядок №727) при ненаданні платником податків документів (їх копій), пояснень, довідок, інформації тощо, які необхідні для проведення перевірки у визначений у запиті строк (у разі його складання), складається відповідний акт: акт про ненадання платником податків, відмови від надання або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації, який додається до акту документальної перевірки.
Враховуючи наведене, слід діти висновку, що не складення такого акта представниками контролюючого органу, свідчить про те, що скаржником надані усі документи згідно отриманих запитів.
Крім цього слід врахувати, що на підтвердження обліку товарів ТОВ “Мобіжук», позивачем долучено до матеріалів справи, окрім іншого (видаткові накладні та накладні на переміщення), оборотно-сальдову відомість по рахунку 282 “Товари в торгівлі», наказ №1 від 02.01.2023 про затвердження порядку оприбуткування та обліку товарних залишків.
За приписами ч.2 п.44.6 ст.44 ПК України, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку п.86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Як передбачено п.86.7 ст. 86 ПК України, у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
Як уже зазначалось, суд встановив, що до своїх заперечень на Акти перевірок ТОВ “Мобіжук» надіслало до ГУ ДПС у Львівській області пакети документів, а саме, видаткові накладні про отримання товарів та накладні на переміщення товарів, які на момент перевірки знаходились в магазинах, відповідно контролюючий орган зобов'язаний був їх долучити до матеріалів перевірки та врахувати при винесенні податкових повідомлень-рішень.
Верховний Суд у постанові від 10.05.2023 у справі № 640/966/20 вказав, що при поданні первинних документів, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку вони повинні бути досліджені в судовому засіданні та їм повинна бути надана правова оцінка.
У постанові від 21.09.2023 у справі №280/1310/22 Верховний Суд прийшов до висновку, що документи, надані разом із запереченнями, є наданими “під час проведення перевірки», тому мають бути враховані при прийнятті рішення: “До заперечень на акт перевірки позивач надав підтвердження установленого порядку ведення обліку товарів […]. Заперечення на акт перевірки і додані до них документи є невід'ємною частиною матеріалів перевірки і мають бути враховані контролюючим органом під час прийняття рішення в силу пункту 86.1, підпункту 86.7.4 пункту 86.7 статті 86ПК України. Наведене підтверджує, що саме під час проведення перевірки суб'єкт господарювання надав контролюючому органу у паперовій формі документи, які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті)».
За наявності заперечень платника податків до акту перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті.
За змістом наведених норм податкового законодавства, ця процедура сприяє забезпеченню справедливості та об'єктивності під час проведення перевірок та розгляду спорів між платниками податків та контролюючими органами. Неврахування контролюючим органом при прийнятті податкового повідомлення-рішення своєчасно поданих заперечень на Акт перевірки є підставою для його скасування.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 12.07.2023 року у справі №200/4704/21.
Отже, як встановлено судом у розглядуваній справі, контролюючим органом не вчинено належних дій для отримання документів під час проведення перевірки позивача ТзОВ “Мобіжук» у магазинах, що розташовані за адресою: м. Львів вул. Широка, 65А, м. Львів вул. Городоцька, 177, м. Львів вул. Шевченка, 354 на підтвердження чи спростування обставин наявності складу порушення передбаченого ст.20 Закону №265/95-ВР, тим самим порушено такі складові принципу «належного урядування» як послідовність, ясність дій та юридичну визначеність у спірних правовідносинах. Відповідачем не подано доказів в підтвердження обставин відсутності таких документів за місцем реалізації товарів. Не взяття до уваги контролюючим органом первинних документів наданих платником в ході проведення перевірки, з підстав їх невідповідності, не свідчить про їх не надання.
З огляду на вищенаведене, являються необгрунтованими доводи апелянта (відповідача) про те, що позивачем допущено порушення у виді «не надання під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті)», що являється порушенням п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
З врахуванням наведених вище фактичних обставин справи та правового регулювання спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність належних і допустимих доказів того, що позивачем за місцем здійснення господарської діяльності в магазинах за адресою: м. Львів вул. Широка, 65А, м. Львів вул. Городоцька, 177, м. Львів вул. Шевченка, 354 було вчинено порушення вимог пункту 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що може мати наслідком притягнення до відповідальності згідно статті 20 цього Закону №265/95-ВР.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Перевіривши правомірність прийнятих відповідачем ППР від 15.01.2024, від 15.01.2024, від 22.01.2024 згідно до вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, апеляційний суд приходить до висновку, що ці податкові повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій вказаним вище критеріям не відповідає, тому є протиправними та підлягають скасуванню.
З огляду на наведене, доводи апелянта (відповідача) у відповідній частині являються необгрунтованими, а висновки суду першої інстанції - вірними.
Такі висновки суду відповідають правовим позиціям Верховного Суду, які відображені у справах з подібними правовідносинами, зокрема, у постановах від 18.06.2025 у справі №380/11678/24, від 17.09.2025 у справі №380/10906/24, від 29.09.2025 у справі №380/12025/24.
Статтею 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно вирішено спір по суті позовних вимог, однак, наведено частково помилкові обгрунтування щодо підстав для задоволення позову, а саме, в частині щодо безпідставності проведення перевірок у ТОВ “Мобіжук», передбачених п.п.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України.
Тому рішення суду першої інстанції необхідно змінити в частині мотивів щодо підстав для задоволення позову.
У решта ж частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що ухвалено з дотримання норм матеріального та процесуального права, з правильним встановленням обстави справи та наданням їм належної правової оцінки.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області - задоволити частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року в адміністративній справі №380/10530/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мобіжук» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень - змінити в частині мотивів щодо підстав для задоволення позову.
У решта частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року в адміністративній справі №380/10530/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
С. П. Нос
Повний текст постанови суду складено 17.11.2025 року