Справа № 560/7111/25
Головуючий у 1-й інстанції: Салюк П.І.
Суддя-доповідач: Моніч Б.С.
18 листопада 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Моніча Б.С.
суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплату складових грошового забезпечення з урахуванням у складі індексації грошового забезпечення);
- зобов'язати Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, виходячи з середньоденного заробітку (грошового забезпечення), нарахованого відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, у розмірі 191 387, 14 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що фактично остаточний розрахунок при звільненні з ним здійснено 26.03.2025 року, однак відповідач не виплатив середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. Вважає бездіяльність відповідача протиправною, тому звернувся до суду з цим позовом.
ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Стягнуто з Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.08.2021 по 26.03.2025 в загальній сумі 188218 (сто вісімдесят вісім тисяч двісті вісімнадцять) грн. 11 коп., з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1505 (одна тисяча п'ятсот п'ять) грн 74 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
ОСОБА_1 проходив військову службу у Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького.
Наказом ректора Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького №534-ОС від 19.07.2021 року позивач виключений зі списків особового складу та з усіх видів забезпечення з 01.08.2021 року.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду суду від 05 вересня 2024 року по справі № 560/11210/24 зобов'язано Національну академію Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, за період з 01.02.2016 по 28.02.2018 включно, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір такої виплати, індексації грошового забезпечення, та провести виплату з урахуванням виплачених сум; зобов'язано Національну академію Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої ст. 10-1 та ч. 3 ст. 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 2008, 2009, 2010, 2011, 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 роки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір такої виплати, індексації грошового забезпечення, та провести виплату з урахуванням виплачених сум; зобов'язано Національну академію Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2009, 2010, 2011, 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 роки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір такої виплати, індексації грошового забезпечення, та провести виплату з урахуванням виплачених сум.
Так, на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року по справі № 560/11210/24, відповідачем 26.03.2025 року було здійснено виплату грошового забезпечення військовослужбовця у розмірі 59602,11 грн.
З огляду на те, що остаточний розрахунок при звільненні з позивачем здійснений 26.03.2025 року, позивач вважає протиправними дії відповідача щодо не нарахування та не виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день виконання рішення суду.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що на спірні правовідносини поширюються норми КЗпП України у частині встановлення відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу, а тому позивач має право на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Суд врахував, що з 19.07.2022 діє редакція статті 117 КЗпП України, якою передбачено, що роботодавець повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців.
Водночас, при визначенні питання щодо розміру коштів за період з 02.08.2021 по 18.07.2022, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні позивача, суд врахував такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника та дійшов висновку, що справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача у сумі 58883,76 грн.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.08.2021 по 26.03.2025 в загальному розмірі 188 218 грн.
V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, оскаржив його в апеляційному порядку з вимогою скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Апелянт зазначив, що оскільки при нарахуванні та виплаті позивачу сум, належних при звільненні, був відсутній спір щодо їх розміру, підстави для застосування до спірних правовідносин положень статей 116, 117 КЗпП України відсутні.
Крім того, скаржник зазначив, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.02.2024 у справі №560/402/24 було вирішено стягнути з Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.08.2022 по 20.12.2023 в сумі 68883 (шістдесят вісім тисяч вісімсот вісімдесят три) грн 89 коп, з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
Дане рішення суду виконано Національною академією у повному обсязі.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.07.2024 у справі №560/6216/24 було вирішено стягнути з Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.08.2021 по 20.04.2024 в сумі 187206,03 (сто вісімдесят сім тисяч двісті шість гривень три копійки) гривень, з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
Тому вказує, що повторне стягнення з відповідача середнього заробітку за затримку виплати всіх сум при звільненні на підставі ст. 117 КЗпП України призведе до застосування до відповідача подвійної відповідальності за одне і теж порушення.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Однією із встановлених Державою гарантій права на своєчасне одержання винагороди за працю є передбачений Кодексом законів про працю України обов'язок роботодавця виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.
Відповідно до частин другої-четвертої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. До складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, передбачено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 за № 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України у редакції, що була чинна до 19.07.2022 року, обумовлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Водночас, колегія суддів зауважує, що відповідно до статті 117 КЗпП України (у редакції, викладеній відповідно до Закону України від 1 липня 2022 року №2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин"; далі - "Закон №2352-ІХ") у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Наведена редакція статті 117 КЗпП України набрала законної сили з 19 липня 2022 року.
Отже, відповідно до статті 117 КЗпП України у чинній її редакції час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає компенсації середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями.
Як встановлено судом, відповідачем при звільненні позивача не виплачено всіх належних йому сум. Таким чином, оскільки в день звільнення позивача відповідачем не було здійснено остаточного розрахунку всіх виплат, позивач має право на застосування статті 117 КЗпП України в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Отже предметом спору у даній справі є несвоєчасний розрахунок при звільненні позивача та наявність підстав для виплати середнього заробітку за весь час затримки.
Ряд правових позицій у даній категорії справ сформулював Верховний Суд, зокрема необхідність застосування судом критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.
За висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Тобто, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
При вирішенні цього питання суд враховує такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.
Мета відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, полягає у компенсації працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Тож, саме виходячи із природи такого відшкодування, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому, оцінка таких втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.
Такі висновки підтримані Великою Палатою Верховного Суду і у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17.
У постанові Верховного Суду від 15 лютого 2024 року у справі № 420/11416/23, викладений правовий висновок стосовно поділу спірного періоду стягнення середнього заробітку на 2 періоди: до набрання чинності Законом №2352-ІХ (19 липня 2022 року) і після цього.
Період до 19 липня 2022 року (до набрання чинності Законом №2352-ІХ) регулюється редакцією статті 117 КЗпП України, до внесення у неї змін Законом №2352-ІХ, тобто без обмеження строком виплати у 6 місяців.
Проте, період починаючи з 19 липня 2022 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями, тобто до 18 січня 2023 року.
Аналогічний висновок висловлено у постановах Верховного Суду від 29 січня 2024 року у справі №560/9586/22 та від 28 червня 2023 року у справі №560/11489/22.
Також слід зазначити, що у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2024 року у справі №440/8467/23 сформульовано висновок про те, що період з 19 липня 2022 року до 30 травня 2023 року, регулюється вже чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати шістьма місяцями. До цього періоду застосовувати практику, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15 недоречно, адже вона була сформована за попереднього нормативно правового регулювання спірних правовідносин.
Аналогічний висновок висловлено у постановах Верховного Суду від 06.12.2024 у справі №440/6856/22 від 28 червня 2023 року у справі №560/11489/22, від 30 листопада 2023 року у справі №380/19103/22, від 29 січня 2024 року у справі №560/9586/22 і Суд вважає його застосовним до спірних правовідносин.
Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з того, що у спірних правовідносинах остаточний розрахунок з позивачем на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року у справі №560/11210/24 здійснений відповідачем 26.03.2025, а періодом, протягом якого відповідач не виконував свій обов'язок щодо виплати належних останньому сум, є проміжок часу з 02.08.2021 (з дня, наступного за датою звільнення) по 26.03.2025.
Однак, як встановлено судом, рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.02.2024 у справі №560/402/24, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2024 задоволено частково позов ОСОБА_1 .
Визнано протиправною бездіяльність Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Стягнуто з Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.08.2022 по 20.12.2023 в сумі 68883 (шістдесят вісім тисяч вісімсот вісімдесят три) грн 89 коп., з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
Зазначене рішення набрало законної сили 01.07.2024.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.07.2024 у справі №560/6216/24 залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2025 задоволено позов ОСОБА_1 .
Визнано протиправною бездіяльність Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні;
Стягнуто з Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.08.2021 по 20.04.2024 в сумі 187206,03 (сто вісімдесят сім тисяч двісті шість гривень три копійки) гривень, з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
Зазначене рішення набрало законної сили 28.08.2025.
Оскільки рішеннями Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.02.2024 у справі №560/402/24 та від 12.07.2024 у справі №560/6216/24 вирішено стягнути з Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.08.2021 по 20.04.2024, то період за який у межах цієї справи вирішується питання про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, починається з 21.04.2024 по 25.03.2025.
Аналогічна правова позиція зазначена в п. 68 постанови Верховного Суду 29 серпня 2024 року у справі №200/3662/23.
Оскільки період з 19.07.2022 регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 Кодексу законів про працю України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями, а рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду присуджено середній заробіток по 20.04.2024, колегія суддів дійшла висновку, що позивачеві необхідно виплатити середній заробіток за період з 21.04.2024 по 02.01.2025, тобто за 184 дні.
При цьому колегія відхиляє доводи апелянта, що задоволення позовних вимог позивача в межах даної справи призведе до повторного стягнення з відповідача середнього заробітку за затримку виплати всіх сум при звільненні на підставі статті 117 КЗпП, а відтак до застосування подвійної відповідальності відповідача за одне й те саме порушення, оскільки періодом, за який у межах цієї справи вирішується питання про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, починається з 21.04.2024 по 25.03.2025, який не охоплювався рішеннями Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.07.2024 у справі №560/6216/24 та від 27.02.2024 у справі №560/402/24.
Згідно з чинним законодавством нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовцям проводиться шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім грошовим забезпеченням.
Середньоденний заробіток позивача відповідно до довідки відповідача складає 699 грн (а.с. 31).
Відповідно, середній заробіток за час 184 дні (період з 21.04.2024 по 02.01.2025) затримки розрахунку при звільненні, обчислений згідно Порядку №100, становить 128 616 грн (середньоденне грошове забезпечення 699 грн х 184 календарних днів).
Стягуючи з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід зазначити про відрахування податків, зборів та інших обов'язкових платежів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов'язком роботодавця та працівника, а не суду, тому розрахунки, наведені в судовому рішенні, є тією сумою коштів, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податку з доходів та інших обов'язкових платежів. Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду 08 листопада 2018 у справі №805/1008/16-а.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
VII. ВИСНОВКИ СУДУ
Відповідно до частини 3 статті 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно івсебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає необхідним скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького задовольнити частково.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року скасувати.
Прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького, що полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_2 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.04.2024 по 02.01.2025.
Стягнути з Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.04.2024 по 02.01.2025 в розмірі 128 616 грн з урахуванням сум податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
У задоволенні решти позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Моніч Б.С.
Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.