Справа № 120/13835/24 Головуючий у 1-й інстанції: Альчук Максим Петрович
Суддя-доповідач: Капустинський М.М.
14 листопада 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Шидловського В.Б. Сапальової Т.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
Головне управління ДПС у Вінницькій області звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.
Вимоги обґрунтовано наявністю у відповідача податкового боргу в сумі 793129,73 грн. грн.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року адміністративний позов головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, ЄДРПОУ 44069150) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу, задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 податковий борг у розмірі 793129,73 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що податкові повідомлення-рішення №862404-24/02-27 від 12.12.2023, №691899-24/02-27 від 31.05.2024 ОСОБА_1 не направлялися. Докази направлення вказаних податкових повідомлень-рішень - рекомендовані листи з повідомленнями про вручення відсутні, до позовної заяви додані не були.
Зазначає, що позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду не було обґрунтовано суму податкового боргу, яку заявлено до стягнення.
Вказує, що до 06 квітня 2023 року ОСОБА_1 не мав права оренди на вищезазначені земельні ділянки та не був власником ФГ «ТИРНОВО». Рішенням 33 сесії 8 скликання Ямпільської міської ради Могилів-Подільського району Вінницької області «Про надання дозволу на укладення додаткових угод до договорів оренди землі для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту с. Велика Кісниця Ямпільської міської територіальної громади» від 27 квітня 2023 року №1667 надано дозвіл на укладення додаткових угод до договорів оренди землі у зв'язку з переходом в порядку спадкування з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 права оренди на договору оренди землі, що розташовані за межами населеного пункту с. Велика Кісниця Ямпільської міської територіальної громади згідно додатку.
18.09.2025 року від представника Головного управління ДПС у Вінницькій області надійшов відзив на апеляційну скаргу. У поданому відзиві представник позивача просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного суду окружного адміністративного суду від 17.02.2025 року - без змін.
22.09.2025 року від представника ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив. У поданій відповіді просить апеляційну скаргу задовольнити. Скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року у справі №120/13835/24 та ухвалити нове рішення - яким у задоволенні позовних вимог Головного управління ДПС у Вінницькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу відмовити в повному обсязі.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що згідно картки особового рахунку платника податків за відповідачем рахується податкова заборгованість в сумі 793129,73 грн, яка складається з основного платежу - податку на доходи фізичних осіб.
Податкова заборгованість на вказану вище суму утворилася в результаті не сплати донарахованих ГУ ДПС у Вінницькій області сум грошового зобов'язання та підтверджується карткою особового рахунку та податковим повідомленням-рішенням №862404-24/02-27 від 12.12.2023 року та №691899-24/02-27 від 31.05.2024 року.
У зв'язку з самостійною несплатою відповідачкою податкового боргу, позивач звернувся до суду.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України на платників податків покладено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і в розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення рішення.
Згідно із п.58.1., п.58.2., 58.3. ст.58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу.
Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному ст.42 цього Кодексу.
Згідно з п.42.2. ст.42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Положеннями п.14.1.175 ст.14 ПК України податковим боргом вважається сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з положенням п.41.1, 41.2 ст.41 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи. Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.
Згідно з п.п.20.1.34. п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Згідно з п.95.3 ст.95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Усталеною є практика Верховного Суду (зокрема, але не виключно постанови від 13 лютого 2018 року у справі №826/18379/14, від 19 лютого 2019 року у справі №807/495/17, від 3 лютого 2022 року у справі №560/4343/19, від 14 лютого 2022 року у справі №826/9711/17 при їх системному аналізі) про те, що предметом доказування у справах про стягнення податкового боргу є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку: наявність узгодженого грошового зобов'язання; складові основної суми боргу, штрафних (фінансових) санкцій, пені; підстави виникнення боргу; момент його виникнення; встановлення факту сплати податкового боргу в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених Податковим кодексом України, тощо.
При вирішенні позову про стягнення податкового боргу у відповідний спосіб здійснюється перевірка дотримання контролюючим органом вимог, передбачених Податковим кодексом України, які надають право контролюючому органу звернутися до суду з відповідним позовом.
Відповідно до п.95.1 ст.95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Відповідно до п.95.2 ст.95 ПК України (у редакції, чинній до 23 травня 2020 року) стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Згідно з п.95.3 ст.95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Так, положеннями пп.95.1-95.3 ст.95 ПК України встановлено, що контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з платників податків із дотриманням відповідних умов, встановлених п.95.2 ст.95 ПК України, які надають право на примусове стягнення податкового боргу. Так, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.
Аналогічне застосування цих норм права відбулося у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 810/2533/16, від 19 лютого 2019 року у справі № 818/1117/16, від 4 березня 2019 року у справі №2а-6053/11/1070, від 25 лютого 2020 року у справі №1340/5767/18, від 14 лютого 2022 року у справі №826/9711/17.
Відповідно до п.п.14.1.153, 14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу; податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з п.59.3 ст.59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що скерування податкової вимоги не свідчить про вжиття контролюючим органом заходів, спрямованих на погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу. Такі дії податкових органів призводять лише до формування та документального визначення податкового боргу. При цьому вони об'єктивно передують процесу погашення податкових зобов'язань або стягненню податкового боргу (постанови Верховного Суду від 12 серпня 2021 року у справі №804/3642/16, від 14 липня 2021 року у справі №815/2362/17, 21 вересня 2018 року у справі №808/3046/16).
Водночас у постанові від 14 лютого 2022 року у справі №826/9711/17 Верховний Суд зазначав, що дотримання позивачем визначених п.95.2 ст.95 ПК України умов підлягає перевірці судом саме станом на час звернення до суду, а з'ясування дійсного розміру непогашеного податкового боргу - станом на час ухвалення судового рішення.
Аналіз норм .п.14.1.153,14.1.175 п.14.1 ст.14, п.59.3 ст.59, п.95.2 ст.95 ПК України дають підстави для висновку, що за своєю юридичною природою та призначенням податкова вимога має на меті інформування платника податків про суму узгодженого грошового зобов'язання, яке не було ним сплачено у встановлений строк, та непогашеної пені, а також про обов'язок їх погасити, факт виникнення податкової застави та можливі негативні наслідки непогашення податкового боргу у встановлений п.95.2 ст.95 ПК України строк у вигляді вжиття контролюючим органом примусових заходів з його погашення, передбачених главою 9 Розділу ІІ ПК України.
Слід зазначити, що виникнення податкового боргу чи податкової застави не пов'язано із фактом формування або направлення (вручення) податкової вимоги. Цей документ лише формалізує стан, який вже існує в силу Закону. Проте обов'язковість інформування платника податків про такий стан та наслідки непогашення податкового боргу законодавцем закріплена як передумова для виникнення у контролюючого органу права на вжиття заходів з погашення цього боргу. Якщо ж таке право виникло і контролюючий орган розпочав дії з реалізації своєї компетенції по вжиттю заходів з погашення податкового боргу, то воно в подальшому не може бути нівельовано, а правомірність вжитих заходів може бути перевірена в межах адміністративного або судового оскарження.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 27 жовтня 2022 року у справі №240/9395/20.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Однак, Позивачем не було доведено наявність та суму податкового боргу.
Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 21 березня 2024 року по справі №300/2859/22 зазначив, що виникнення податкового боргу не пов'язано із фактом формування або направлення (вручення) податкової вимоги. Цей документ лише формалізує стан, який вже існує в силу Закону. Проте обов'язковість інформування платника податків про такий стан та наслідки непогашення податкового боргу законодавцем закріплена як передумова для виникнення у контролюючого органу права на вжиття заходів з погашення цього боргу. Якщо ж таке право виникло і контролюючий орган розпочав дії з реалізації своєї компетенції по вжиттю заходів з погашення податкового боргу, то воно в подальшому не може бути нівельовано, а правомірність вжитих заходів може бути перевірена в межах адміністративного або судового оскарження. Відповідний висновок сформульовано у постанові Верховного Суду у постанові від 21 березня 2024 року по справі №300/2859/22.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини звертає увагу, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права" (рішення від 04.12.1995 у справі "Белле проти Франції" (Bellet v. France), Series A №333-B, crop. 42, пункт 36).
Колегія суддів зауважує, що позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду не було обґрунтовано суму податкового боргу, яку заявлено до стягнення. Наданими до матеріалів справи доказами не підтверджено момент та підстави виникнення податкового боргу, не визначено базу оподаткування та обґрунтування заявленого податкового боргу до стягнення саме в такому розмірі.
Судом першої інстанції не досліджено правомірність винесення податкових рішень-повідомлень, оскільки такі відсутні в матеріалах справи.
Як слідує із матеріалів справи, на заяву ОСОБА_1 Головне управління ДПС у Вінницькій області 04 вересня 2025 року надало йому копії податкових повідомлень-рішень від 12 грудня 2023 року №862404-24/02-27 та від 31 травня 2024 року №691899-24/02-27 з розрахунками загального мінімального податкового зобов'язання за податковий (звітний) рік для фізичних осіб (крім фізичних осіб-підприємців) - власників земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь. Раніше зазначених повідомлень-рішень ОСОБА_1 не отримував. До позовної заяви Головним управлінням ДПС у Вінницькій області вони додані не були.
Із вказаних податкових повідомлень-рішень вбачається, що мінімальне податкове зобов'язання ОСОБА_1 було нараховане за 2022 рік, за 5 місяців 2023 року, як користувачу земельних ділянок з наступними кадастровими номерами: 0525681300:02:003:0977 площею 51,0722 га; 0525681300:02:003:0976 площею 50,0000 га; 0525681300:02:003:1251 площею 47,3052 га; 0525681300:02:002:0601площею 34,0586 га; 0525681300:02:003:0981 площею 30,0000 га; 0525681300:02:003:1253 площею 26,2706 га; 0525681300:02:003:0980 площею 19,5104 га; 0525681300:02:003:1249 площею 15,1000 га; 0525681300:02:001:0947 площею 12,3517 га; 0525681300:02:002:0632 площею 10,1748 га; 0525681300:02:003:1248 площею 10,0000 га; 0525681300:02:002:0631 площею 4,1722 га; 0525681300:02:002:0625 площею 3,1084 га; 0525681300:02:003:1270 площею 2,0142 га.
Відповідно до п.п.14.1.1142 п.14.1 ст.14 ПК України мінімальне податкове зобов'язання - мінімальна величина податкового зобов'язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов'язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до цього Кодексу. Сума мінімальних податкових зобов'язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі-підприємцю, є загальним мінімальним податковим зобов'язанням.
Згідно з п.п.162.1.12 п.162.1 ст.162 ПК України платником податку є фізична особа - резидент, яка володіє та/або користується (орендує (суборендує), на умовах емфітевзису, постійно користується) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, у частині мінімального податкового зобов'язання.
Відповідно до п.п.74, 76 п.4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року №227, ДПС відповідно до покладених на неї завдань: оприлюднює на офіційному веб-сайті ДПС акти та інші офіційні документи та інформацію з питань, що належать до її компетенції, зокрема інформацію, яка підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства; організовує у медіа роз'яснювальну роботу, пов'язану із застосуванням законодавства з питань, що належать до компетенції ДПС.
Так, ГУ ДПС у Вінницькій області на офіційному веб-сайті за посиланням: https://vin.tax.gov.ua/media-ark/news-ark/867522.html 07 лютого 2025 року надало наступне роз'яснення: «Згідно з п.п.170.14.3 п.170.14 ст.170 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI визначення загального мінімального податкового зобов'язання (далі - МПЗ) фізичним особам здійснюється контролюючими органами за податковою адресою таких осіб.
МПЗ обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та/або на підставі оригіналів чи належним чином засвідчених копій відповідних документів платника податків, зокрема, документів, що підтверджують право власності/користування.
Згідно з п.п.170.14.6 п.170.14 ст.170 ПКУ платник податку, який отримав податкове повідомлення-рішення з визначеною контролюючим органом сумою мінімального податкового зобов'язання та/або розрахованою сумою річного податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, зобов'язаний сплатити зазначену у відповідному податковому повідомленні-рішенні суму податку протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення Водночас, згідно з п.п.37.3.2 п.37.3 ст.37 ПКУ підставами для припинення податкового обов'язку, крім його виконання, є, зокрема, смерть фізичної особи.
Порядок визначення МПЗ встановлено ст.38 прим. 1 ПК України, згідно з п.п.38 прим. 1.1.4 якого МПЗ визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік.
У разі передачі земельних ділянок в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування МПЗ визначається для орендарів, користувачів на інших умовах таких земельних ділянок у порядку, визначеному ПК України (п.38 прим. 1.3 ст.38 прим. 1 ПК України).
У разі переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на Водночас, згідно з п.п.37.3.2 п.37.3 ст.37 ПКУ підставами для припинення податкового обов'язку, крім його виконання, є, зокрема, смерть фізичної особи.
Порядок визначення МПЗ встановлено ст. 38 прим. 1 ПК України, згідно з п.п.38 прим. 1.1.4 якого МПЗ визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік.
У разі передачі земельних ділянок в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування МПЗ визначається для орендарів, користувачів на інших умовах таких земельних ділянок у порядку, визначеному ПКУ (п.38 прим. 1.3 ст.38 прим. 1 ПК України).
У разі переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року та за умови державної реєстрації такого права відповідно до законодавства, МПЗ щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) за період з 1 січня такого календарного року до початку місяця, в якому припинилося право власності на таку земельну ділянку, або в якому така земельна ділянка передана в користування (оренду, суборенду, емфітевзис), а для нового власника, орендаря або користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) - починаючи з місяця, в якому він набув право власності або право користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди на таку земельну ділянку, та враховується у складі загального МПЗ кожного з таких власників або користувачів (абзац перший п. 38 прим. 1.4 ст. 38 прим. 1 ПК України у разі відсутності державної реєстрації переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року МПЗ щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) на загальних підставах за податковий (звітний) рік (абзац другий п. 38 прим. 1.4 ст. 38 прим. 1 ПК України).
Враховуючи викладене, у разі смерті власника земельної ділянки (землекористувача) податковий обов'язок щодо сплати мінімального податкового зобов'язання припиняється з початку місяця в якому наступила смерть власника (землекористувача).
Спадкоємці фізичної особи - власника земельної ділянки, які у загальновстановленому порядку отримали право власності на земельну ділянку або скористались своїм правом на оренду земельної ділянки після смерті фізичної особи - орендаря і оформили у загальновстановленому порядку договір оренди земельної ділянки державної та комунальної власності, сплачують МПЗ, яке визначається за період починаючи з місяця, в якому вони набули право власності або право користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди на таку земельну ділянку.»
Поряд з цим, ОСОБА_1 лише 06 квітня 2023 року успадкував право оренди на земельні ділянки з наступними кадастровими номерами: 0525681300:02:003:0977 площею 51,0722 га; 0525681300:02:003:0976 площею 50,0000 га; 0525681300:02:003:1251 площею 47,3052 га; 0525681300:02:002:0601 площею 34,0586 га; 0525681300:02:003:0981 площею 30,0000 га; 0525681300:02:003:1253 площею 26,2706 га; 0525681300:02:003:0980 площею 19,5104 га; 0525681300:02:003:1249 площею 15,1000 га; 0525681300:02:001:0947 площею 12,3517 га; 0525681300:02:002:0632 площею 10,1748 га; 0525681300:02:003:1248 площею 10,0000 га; 0525681300:02:002:0631 площею 4,1722 га; 0525681300:02:002:0625 площею 3,1084 га; 0525681300:02:003:1270 площею 2,0142 га; після смерті його сестри ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвами про право на спадщину за законом виданими приватним нотаріусом Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області Бешинською Г.А. 06 квітня 2023 року та зареєстрованими в реєстрі за №№387, 390, 398, 386, 388, 395, 389, 399, 393, 392, 394, 397, 396, 391 відповідно.
06 квітня 2023 року видано Свідоцтво про право на спадщину за законом приватним нотаріусом Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області Бешинською Г.А. зареєстроване в реєстрі за №400 на частку в Статутному капіталі Фермерського господарства «ТИРНОВО».
Тобто, до 06 квітня 2023 року ОСОБА_1 не мав права оренди на вищезазначені земельні ділянки та не був власником ФГ«ТИРНОВО».
Рішенням 33 сесії 8 скликання Ямпільської міської ради Могилів-Подільського району Вінницької області «Про надання дозволу на укладення додаткових угод до договорів оренди землі для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту с. Велика Кісниця Ямпільської міської територіальної громади» від 27 квітня 2023 року № 1667 надано дозвіл на укладення додаткових угод до договорів оренди землі у зв'язку з переходом в порядку спадкування з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 права оренди на договір оренди землі, що розташовані за межами населеного пункту с. Велика Кісниця Ямпільської міської територіальної громади згідно додатку.
На підставі вказаного рішення, була замінена сторона у договорах оренди зазначених вище земельних ділянок - визнано орендарем ОСОБА_1 та 16 травня 2023 року були укладені наступні додаткові угоди: №СГ-051 до договору оренди землі №510 від 29.07.2014 року; №СГ-052 до договору оренди землі №515 від 29.07.2014 року; №СГ-053 до договору оренди землі №525 від 29.07.2014 року; №СГ-054 до договору оренди землі №509 від 29.07.2014 року; №СГ-055 до договору оренди землі №511 від 29.07.2014 року; №СГ-056 до договору оренди землі №522 від 29.07.2014 року; №СГ-057 до договору оренди землі №512 від 29.07.2014 року; №СГ-058 до договору оренди землі №526 від 29.07.2014 року; №СГ-059 до договору оренди землі №519 від 29.07.2014 року; №СГ-060 до договору оренди землі № 518 від 29.07.2014 року; №СГ-061 до договору оренди землі №521 від 29.07.2014 року; №СГ-062 до договору оренди землі №524 від 29.07.2014 року; №СГ-063 до договору оренди землі №523 від 29.07.2014 року; №СГ-064 до договору оренди землі №279 від 29.07.2014 року; відповідно.
Пунктом 3 зазначених додаткових угод встановлено зокрема, що додаткова угода набирає чинності з моменту підписання сторонами та її державної реєстрації.
Згідно ст.17 ч.1 ст.19 Закону України «Про оренду землі» об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.
Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.
Право оренди зазначених вище земельних ділянок зареєстроване за ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав 25 травня 2023 року, що підтверджується Витягами з Державного реєстру речових прав №№333006592, 333008503, 333009631, 333010825, 333011703, 333012781, 333013747, 333037624, 333038277, 333038962, 333039580, 333040200, 333040853, 333041441 відповідно.
Відповідно до пункту 81-10 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. №1127 (в редакції від 16 травня 2023 року), яким передбачено, що державна реєстрація прав на земельні ділянки, надані для ведення фермерського господарства, у зв'язку із створенням юридичної особи з організаційно-правовою формою фермерське господарство проводиться за відповідною юридичною особою на підставі документів, необхідних для такої реєстрації, передбачених Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», іншими законами України та цим Порядком, виданих на ім'я засновника, члена такого фермерського господарства та згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними зокрема, у постановах від 13 березня 2018 року у справі №348/992/16-ц, від 22 серпня 2018 року у справі №606/2032/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі №677/1865/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі №574/381/17-ц, від 26 червня 2019 року у справі №628/778/18, від 02 жовтня 2019 року у справі №922/538/19, проте, що в силу норм чинного законодавства, зокрема, Закону України «Про фермерські господарства», після укладення громадянином договору оренди земельної ділянки державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства та створення цим громадянином фермерського господарства права й обов'язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі переходять від громадянина до фермерського господарства з дня проведення його державної реєстрації.
На підставі рішення №2/2023 одноосібного засновника Фермерського господарства «ТИРНОВО» зазначені вище земельні ділянки були перереєстровані з ОСОБА_1 на ФГ «ТИРНОВО» 12 червня 2023 року, що підтверджується Витягами з Державного реєстру речових прав №№335286175, 335287079, 335287786, 335288723, 335290205, 335291320, 335296076, 335299340, 335300152, 335300919, 335301784, 335302633, 335303482, 335304230 відповідно.
Таким чином, земельні ділянки з кадастровими номерами: 0525681300:02:003:0977 площею 51,0722 га; 0525681300:02:003:0976 площею 50,0000 га; 0525681300:02:003:1251 площею 47,3052 га; 0525681300:02:002:0601площею 34,0586 га; 0525681300:02:003:0981 площею 30,0000 га; 0525681300:02:003:1253 площею 26,2706 га; 0525681300:02:003:0980 площею 19,5104 га; 0525681300:02:003:1249 площею 15,1000 га; 0525681300:02:001:0947 площею 12,3517 га; 0525681300:02:002:0632 площею 10,1748 га; 0525681300:02:003:1248 площею 10,0000 га; 0525681300:02:002:0631 площею 4,1722 га; 0525681300:02:002:0625 площею 3,1084 га; 0525681300:02:003:1270 площею 2,0142 га; а ні в 2023 році а ні в 2024 році не були в користуванні ОСОБА_1 , оскільки одразу після оформлення спадкових прав на оренду земельних ділянок, право оренди було перереєстроване з ОСОБА_1 на Фермерське господарство «ТИРНОВО».
Таким чином суд приходить до висновку про те, що податкові повідомлення-рішення від 12 грудня 2023 року №862404-24/02-27 та від 31 травня 2024 року №691899-24/02-27 є протиправними, а тому підлягають скасуванню.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року скасувати.
Прийняти нову постанову. У задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у Вінницькій області - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст. 328, 329 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Шидловський В.Б. Сапальова Т.В.