Справа № 600/1927/24-а
Головуючий у 1-й інстанції: Анісімов О.В.
Суддя-доповідач: Біла Л.М.
18 листопада 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Моніча Б.С. Гонтарука В. М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Путильської селищної ради про визнання протиправним та скасування розпорядження,
Позивач звернулась до суду з позовом до Путильської селищної ради, в якому просила визнати протиправним та скасувати розпорядження №56 від 26.04.2024 року «Про оголошення догани».
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
Розпорядженням Путильського селищного голови №23 від 29.01.2021 року позивача з 01.02.2021 року прийнято на посаду керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету Путильської селищної ради.
Розпорядженням Путильського селищного голови від №56 від 26.04.2024 року «Про оголошення догани» у зв'язку з відсутністю на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин позивачці оголошено догану за порушення трудової дисципліни (відсутність на робочому місці 23.04.2024 року з 13-00 год. до 17.00 год. без поважної причини).
Із зазначеним розпорядженням №56 від 26.04.2024 року позивач ознайомлена 29.04.2024 року, що засвідчується її особистим підписом на вказаному розпорядженні. Також, на розпорядженні позивачем зазначено про її незгоду з дисциплінарним стягненням, оскільки 24.04.2024 року вона надала пояснення та довідку із медичного закладу про перебування 23.04.2024 року на прийомі у лікаря через погіршення стану здоров'я.
24.04.2024 року комісією у складі: селищного голови Івана Петровича Повідаша, начальника відділу бухгалтерського обліку, головного бухгалтера Марії Степанівни Шахрай, спеціаліста відділу бухгалтерського обліку Марії Іванівни Кіщук, завідувача сектору правового та організаційно-інформаційного забезпечення ОСОБА_2 складено Акт №1 «Про відсутність на робочому місці керуючої справами (секретаря виконавчого комітету селищної ради) Басюк Людмили Михайлівни 23.04.2024 року з 13.00 год. до 17.00 год».
Зі змісту вказаного акту вбачається, що за допомогою відео спостереження, яке знаходиться у приміщенні селищної ради, встановлено відсутність 23.04.2024 року керуючої справами ОСОБА_1 на робочому місці без поважної причини з 13.00 год до 17.00 год.
Відтак, незгода позивачки з фактом оголошення їй догани стала підставою для звернення до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить із наступного.
Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування визначає Закон України “Про службу в органах місцевого самоврядування» №2493-III від 07.06.2001 року (далі - Закон №2493-III).
Згідно статті 1 Закону №2493-III служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Відповідно до статті 2 Закону №2493-III посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Статтею 7 Закону №2493-III визначено, що на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія Закону України "Про запобігання корупції" та законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 19 Закону №2493-III особливості їх дисциплінарної відповідальності, вирішення інших питань, пов'язаних із службою в органах місцевого самоврядування, забезпечуються у порядку, передбаченому законом.
В свою чергу, приписами Закону №2493-III не визначено порядок притягнення посадових осіб місцевого самоврядування до дисциплінарної відповідальності за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку, а тому в даному випадку застосуванню підлягають загальні положення законодавства України про працю.
Так, відповідно до статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.
Відповідно до частини 1 статті 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.
Дисциплінарне стягнення, відповідно до вимог статі 148 КЗпП України, застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, нерахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Статтею 149 КЗпП України передбачений порядок застосування дисциплінарних стягнень. Зокрема, вказаною статтею визначено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Суд зазначає, що можливість надання пояснень з приводу порушення трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих працівнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим, правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться роботодавцем на підставі з'ясування усіх обставин його вчинення.
Відповідно до сталої судової практики у такій категорії справ, причину відсутності працівника на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не могли бути усунені самим працівником, зокрема: пожежа, повінь, аварії або простій на транспорті, виконання громадського обов'язку, догляд за захворілим зненацька членом родини, відсутність на роботі з дозволу безпосереднього керівника, відсутність за станом здоров'я.
Вирішуючи питання про поважність причин відсутності працівника на роботі, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати всі надані сторонами докази.
Відсутність працівника на роботі оформлюється безпосередньо в день нез'явлення працівника на роботі. Законодавством не встановлено вимог до форми акту, тому він подається у довільній письмовій формі та підписується не менше як двома працівниками.
За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосоване одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення повинно враховуватись ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розпис (ст. 149 КЗпП України).
Як свідчать наявні у справі письмові докази, 24.04.2024 року, тобто на наступний день, комісією у складі: селищного голови Івана Петровича Повідаша, начальника відділу бухгалтерського обліку, головного бухгалтера Марії Степанівни Шахрай, спеціаліста відділу бухгалтерського обліку Марії Іванівни Кіщук, завідувача сектору правового та організаційно-інформаційного забезпечення ОСОБА_2 складено Акт №1 «Про відсутність на робочому місці керуючої справами (секретаря виконавчого комітету селищної ради) Басюк Людмили Михайлівни 23 квітня 2024 року з 13.00 год. до 17.00 год».
Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду, що викладена в постановах від 06.12.2023 р. у справі № 727/3114/21 та від 22.12.2023 р. у справі № 756/8875/21, прогулом визнається відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для притягнення працівника до відповідальності на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня.
Для встановлення допущення працівником прогулу необхідним є належне фіксування самого факту відсутності працівника на роботі та з'ясування поважності причини такої відсутності. Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об'єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника (постанова Верховного Суду від 20.12.2023 р. у справі № 757/45015/20-ц).
Законодавство не містить вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі, тому в кожному випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі дається, виходячи з конкретних обставин (постанови Верховного Суду від 28.04.2022 р. у справі № 761/48981/19, від 14.06.2023 р. у справі № 727/3770/21).
Правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з'ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.
Колегія суддів, у свою чергу, наголошує на тому, що визначальним фактором для вирішення питання про законність притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності за порушення правил трудової дисципліни є з'ясування поважності причин його відсутності на роботі.
Судовою колегією встановлено, що в обгрунтування позовних вимог позивач відзначала, що 23.04.2024 року, перебуваючи в приміщенні селищної ради, відчула погіршення стану здоров'я і з метою отримання медичної допомоги вирішила повідомити селищного голову про необхідність залишити робоче місце. Натомість, відсутність селищного голови на робочому місці та неможливість зв'язатись з останнім за допомогою телефонного зв'язку завадили їй здійснити вказане.
Як свідчать наявні у справі письмові докази, позивачем долучено до матеріалів позовної заяви довідку НКП «Путильський центр первинної медико-санітарної допомоги» Путильської селищної ради, в якій наведено відомості щодо обстеження ОСОБА_1 та призначення лікування. Вказаний факт мав місце саме 23.04.2024 року.
Таким чином, причиною відсутності позивача на роботі 23.04.2024 р. більше трьох годин був її стан здоров'я і звернення за медичною допомогою, і ця причина, на думку колегії суддів, є поважною і належно підтвердженою. Вказана довідка надавалась також селищному голові та комісії, однак необгрунтовано була залишена останніми без уваги.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутні законні підстави для притягнення позивачки до відповідальності за порушення трудової дисципліни, оскільки причина її відсутності на робочому місці 23.04.2024 року є поважною.
Стосовно висновків суду першої інстанції про недостовірність відомостей, зазначених у довідці НКП «Путильський центр первинної медико-санітарної допомоги» Путильської селищної ради, то судова колегія останні вважає помилковими, оскільки вказана довідка містить інформацію про особу, яка звернулась за медичною допомогою, дату звернення, причини та встановлений діагноз, печатку закладу охорони здоров'я та відповідні призначення для лікування.
Стосовно допустимості врахування при вирішенні даної справи Акту №1 від 24.04.2024 року «Про відсутність на робочому місці керуючої справами (секретаря виконавчого комітету селищної ради) Басюк Людмили Михайлівни 23 квітня 2024 року з 13.00 год. до 17.00 год», то судова колегія звертає увагу, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за відсутність на робочому місці 23.04.2024 року, про що прямо зазначено у спірному Розпорядженні відповідача, тому акт від 24.04.2024 не може вважатись належним доказом при вирішенні спору, оскільки він мав бути складений безпосередньо в день відсутності позивача на робочому місці.
Стосовно доводів відповідача, з якими погодився і суд першої інстанції, про систематичне порушення позивачкою трудового законодавства, то колегія суддів вважає їх неспроможними, оскільки останню притягнуто до відповідальності за відсутність на робочому місці без поважних причин, а не за систематичне порушення правил внутрішнього трудового розпорядку.
Відтак, надання судом першої інстанції оцінки наявним в матеріалах справи копіям розпоряджень Путильського селищного голови №335 від 30.11.2022 року, №38 від 01.03.2023 року, №54 від 31.03.2023 року, а також розпорядженню Путильського селищного голови про преміювання працівників виконавчого апарату у квітні-липні 2023 року, у жовтні 2023 року, у лютому 2024 року (в яких ОСОБА_1 позбавлена премії за самовільне залишення робочого місця без погодження селищного голови) є недоцільним.
В контексті встановлених обставин справи, судова колегія наголошує, що правова оцінка дисциплінарному проступку проводиться на підставі з'ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.
Згідно п. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів резюмує, що в призмі приписів п. 2 ст. 2 КАС України оскаржуване в межах даної справи розпорядження №56 від 26.04.2024 року "Про оголошення догани ОСОБА_3 " даним критеріям не відповідає, а відтак, заявлений позов підлягає до задоволення.
За правилами доказування, визначеними ст. 72-77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладено на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Стандарт доказування є важливим елементом процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.
В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції не ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим наявні підстави для його скасування.
У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати розпорядження Путильської селищної ради №56 від 26.04.2024 року «Про оголошення догани ОСОБА_3 ».
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Моніч Б.С. Гонтарук В. М.