Справа № 592/15812/25
Провадження № 1-кп/592/1001/25
14 листопада 2025 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми у складі головуючої судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , представника потерпілої особи ОСОБА_6 , розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Суми кримінальне провадження №12025200000000557 від 10.06.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України,
встановив:
до Ковпаківського районного суду м. Суми надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025200000000557 від 10.06.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.
Ухвалою суду від 30.09.2025 за цим провадженням було призначено підготовче судове засідання.
У підготовчому судовому засіданні прокурор, обвинувачена, її захисник, представник потерпілої особи проти призначення справи до судового розгляду не заперечували.
Представника потерпілої особи Державна установа «Інфраструктура Сумщини» подала позовну заяву про відшкодування матеріальної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, якою просить стягнути з винної у вчиненні кримінального правопорушення особи, на користь державної установи, яка є правонаступником державного підприємства «Дороги Сумщини», матеріальну шкоду в розмірі 2 361 534 грн 16 коп.
Заслухавши учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт та цивільний позов, суд вважає, що кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду з таких підстав.
Справа підсудна Ковпаківському районному суду м. Суми. Угод про визнання винуватості чи про примирення у порядку ст. 468-475 КПК України до суду не надходило. Підстав для закриття кримінального провадження не вбачається. Обвинувальний акт складено відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства, при його затвердженні прокурором дотримано вимоги закону. Підстав для направлення обвинувального акта для визначення підсудності не встановлено. Підстав для здійснення судового розгляду кримінального провадження в закритому судовому засіданні не встановлено.
З'ясовано питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді.
Відповідно до статей 61, 62 КПК України Державну установу «Інфраструктура Сумщини» слід визнати цивільним позивачем, а ОСОБА_4 цивільним відповідачем.
Суд приходить до переконання, що є достатні підстави для призначення цього кримінального провадження до судового розгляду.
Також під час підготовчого судового засідання прокурор ОСОБА_3 подала клопотання про застосування до обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, існують ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання, зокрема, у виді позбавлення волі, з огляду на наявність матеріальної шкоди, остання з метою уникнення покарання та відшкодування спричиненої шкоди може переховуватись від суду; а також, зважаючи на те, що ОСОБА_4 особисто знайома зі свідками, які так само як і обвинувачена є працівниками установи, де вони разом працюють, вона може незаконно впливати на свідків з метою зміни їх показів на свою користь. Крім того, ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 11.08.2025 до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з покладенням обов'язків: прибувати до слідчого (прокурора), слідчого судді, суду (залежно від стадії кримінального провадження) по першому виклику; повідомляти слідчого (прокурора), суд (залежно від стадії кримінального провадження) про зміну місця проживання, роботи та засобів зв'язку; не відлучатися за межі м. Суми без попередження слідчого (прокурора), суду (залежно від стадії кримінального провадження); здати до уповноваженого органу паспорт або інший документ, який дає право на виїзд за межі України; утриматись від спілкування зі свідками ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 .
До того ж, прокурор ОСОБА_3 подала клопотання про арешт майна, в якому, посилаючись на наявність у кримінальному провадженні цивільного позову, поданого ДУ «Інфраструктура Сумщини», з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, просить накласти арешт на майно обвинуваченої ОСОБА_4 , а саме на будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , з позбавленням права розпорядження та відчуження.
Захисник обвинуваченої ОСОБА_4 , адвокат ОСОБА_5 , заперечував проти задоволення клопотань про застосування запобіжного заходу та накладення арешту. Пояснив, що зазначені у клопотанні ризики є недоведеними, обвинувачена від органів досудового розслідування та суду не переховується, з'являється за кожним викликом, також зазначив, що клопотання про арешт майна нічим не обґрунтоване, просив відмовити в задоволенні клопотань.
Обвинувачена ОСОБА_4 підтримала позицію свого захисника, додатково пояснила, що за викликами вона з'являється, під час досудового розслідування надавала покази, ніяких перешкод слідству не чинила, деякі зі свідків є її колегами по роботі та знаходяться в її підпорядкуванні, тому вона немає змоги не спілкуватися з ними, вона продовжує працювати, не відсторонена. Також зазначила, що вона проживає разом з батьком, неодружена, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, має постійне місце роботи.
Щодо арешту також заперечувала, пояснила, що будинок, на який прокурор просить накласти арешт, вона отримала у спадок від бабусі, там ніхто не проживає та не зареєстрований, бо він в аварійному стані, відключені всі комунікації.
Представник потерпілої особи ОСОБА_6 у вирішенні заявлених прокурором клопотань покладалась на розсуд суду та пояснила, що обвинувачена продовжує працювати в ДУ «Інфраструктура Сумщини», не відсторонена, деякі зі свідків у цьому кримінальному провадженні дійсно працюють разом з обвинуваченою та вона є їх керівницею, тому неможливо виключити їх спілкування.
Заслухавши думку учасників судового провадження щодо клопотання про застосування до обвинуваченої запобіжного заходу та клопотання про накладення арешту на майно обвинуваченої, дослідивши матеріали клопотань, суд дійшов таких висновків.
Частиною 3 ст. 315 КПК України передбачено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Щодо застосування до обвинуваченої запобіжного заходу.
Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_4 обвинувачується у службовій недбалості, тобто, неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам, тобто, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, за яке передбачено покарання, серед іншого, у виді позбавлення волі на строк доп'яти років.
Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 11.08.2025 до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з покладенням таких обов'язків: прибувати до слідчого (прокурора), слідчого судді, суду (залежно від стадії кримінального провадження) по першому виклику; повідомляти слідчого (прокурора), суд (залежно від стадії кримінального провадження) про зміну місця проживання, роботи та засобів зв'язку; не відлучатися за межі м. Суми без попередження слідчого (прокурора), суду (залежно від стадії кримінального провадження); здати до уповноваженого органу паспорт або інший документ, який дає право на виїзд за межі України; утриматись від спілкування зі свідками ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 .
Строк дії ухвали до 05.10.2025 включно.
Суд вважає, що прокурор не довів наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Суд критично оцінює твердження прокурора про тяжкість покарання як підставу для можливого переховування обвинуваченої, оскільки остання підозрюється у вчиненні нетяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, санкція якого передбачає позбавлення волі на строк до п'яти років.
Крім того, нічим не підтверджений ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки лише сам факт наявності сталих службових та соціальних зв'язків в обвинуваченої не доводить можливість впливу останньої на свідків з метою зміни свідчень.
До того ж, суд зауважує, що строк застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, обраного під час досудового розслідування, закінчився 05.10.2025. Проте, прокурор не повідомила про обставини, які свідчать про те, що після 05.10.2025 обвинувачена вчиняла спроби переховуватися від суду та/або впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, до клопотання докази на підтвердження таких обставин також не додані.
За таких обставин суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Суд має право зобов'язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені п. 1 ч. 1 цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини 1 цієї статті.
З огляду на те, що суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, однак, прокурор не довів наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язання обвинуваченої прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду.
Щодо клопотання прокурора про накладення арешту на майно обвинуваченої.
Як зазначав суд вище, відповідно до обвинувального акта ОСОБА_4 обвинувачується у службовій недбалості, тобто, неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам у вигляді завдання державі в особі ДП «Дороги Сумщини» матеріальної шкоди в розмірі 2 361 534,16 грн, тобто, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.
У цьому кримінальному провадженні №12025200000000557 від 10.06.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, потерпілим визнано Державну установу «Інфраструктура Сумщини».
31.10.2025 до суду надійшов цивільний позов ДУ «Інфраструктура Сумщини» про стягнення з винної у вчиненні кримінального правопорушення особи матеріальної шкоди в розмірі 2 361 534,16 грн.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта ОСОБА_4 будинок за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ), частка власності 1/1, реєстраційний номер майна 28449106.
За приписами ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною 6 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно обвинуваченого за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (ч. 8 ст. 170 КПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна суд повинен враховувати, серед іншого, правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для обвинуваченого.
З огляду на положення ч. 8 ст. 170 КПК України, враховуючи розмір шкоди, зазначеної в цивільному позові, та вартість майна, на яке прокурор просить накласти арешт, суд вважає за потрібне накласти арешт на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 63,5 кв.м., житлова площа 52,4 кв.м., частка власності 1/1 (реєстраційний номер майна 28449106), належний обвинуваченій ОСОБА_4 на праві приватної власності.
На думку суду накладення арешту буде достатнім та співрозмірним до заявленої мети арешту майна, а саме забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 4 ст. 173 КПК України в разі задоволення клопотання суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Суд вважає обґрунтованим застосування заборони відчуження та розпорядження майном, зважаючи на ризики передачі його іншим особам.
Накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або повне позбавленням таких прав. Хоча власники й обмежуються у реалізації всіх правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим. Отже, відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.
Окремо слід зазначити, що жодних негативних наслідків арешту майна для обвинуваченої та третіх осіб не вбачається, адже вони не позбавлені можливості користуватись арештованим майном.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора про арешт майна.
На підставі викладеного, керуючись ст. 170, 172, 173, 176-178, 193, 194, 314, 316 КПК України, суд,
постановив:
Призначити кримінальне провадження №12025200000000557 від 10.06.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 24 листопада 2025 року на 14 год 00 хв у залі судових засідань у приміщенні Ковпаківського районного суду м. Суми, за адресою: м. Суми, вул. Магістратська, 12.
Визнати Державну установу «Інфраструктура Сумщини» цивільним позивачем, а ОСОБА_4 - цивільним відповідачем.
Розгляд кримінального провадження здійснювати суддею одноособово. У судове засідання викликати учасників судового провадження.
У задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання - відмовити.
Зобов'язати обвинувачену ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду.
Клопотання прокурора ОСОБА_3 про арешт майна задовольнити.
Накласти арешт на майно, шляхом заборони його відчуження та розпорядження ним, яке згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 13.11.2025 зареєстроване за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , а саме: будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 63,5 кв.м., житлова площа 52,4 кв.м., частка власності 1/1 (реєстраційний номер майна 28449106).
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Копію ухвали негайно вручити обвинуваченій ОСОБА_4 після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом 5 діб з дня її проголошення в частині накладення арешту на майно. В іншій частині ухвала суду оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали оголошено 18 листопада 2025 року о 13 год 00 хв.
Суддя ОСОБА_17