18 листопада 2025 року справа №200/3758/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року (головуючий суддя І інстанції Дмитрієв С.В.), складеного в повному обсязі 03 вересня 2025 року у справі № 200/3758/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії від 19.05.2025 №057350009215;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 12.05.2025 громадянина України ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до підземного пільгового стажу за списком №1 “підземні», що дає право на пенсію на пільгових умовах не врахованих періодів за підземною професією з повним робочим днем під землею з 02.02.1994 по 07.06.1994, з 19.01.2012 по 24.06.2019, з 14.11.2019 по 15.07.2021, з 19.01.2022 по 23.04.2024, до пільгового підземного стажу для права на пенсію час навчання за спеціальністю у професійно-технічному навчальному закладі з 01.09.1990 по 21.01.1994, до пільгового підземного стажу для права на пенсію період з 21.06.1994 по 19.03.1996 проходження військової строкової служби, а також зарахування за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково по одному року.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 19.05.2025 № 057350009215 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 12.05.2025, зарахувавши до страхового та до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи з 01.04.2019 по 30.06.2019, з 01.01.2023 по 23.04.2024, а також зарахувавши за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково по одному року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з судовим рішенням, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року у справі № 200/3758/25 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянтом вказано, що пільгові довідки за період роботи з 02.02.1994 по 07.06.1994, з 19.01.2012 по 24.06.2019, з 14.11.2019 по 15.07.2021, з 19.01.2022 по 23.04.2024 надано не було, трудова книжка не відображає жодної відомості про пільговий характер роботи Позивача, отже відсутні підстави для зарахування зазначених періодів роботи до пільгового стажу.
Вказав, що до пільгового стажу позивача не зараховано період з 01.04.2019 по 30.06.2019 та з 01.01.2023 по 23.04.2024 у зв'язку із відсутністю в Індивідуальних відомостях про застраховану особу відомості по сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідач вважає, що в діях органу Пенсійного фонду не вбачається протиправних дій по відношенню до позивача, оскільки проведено розрахунок стажу позивачу згідно вимог чинного законодавства.
У зв'язку з чим, відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, у зв'язку з відсутнім необхідним пільговим стажем для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Сторони в судове засідання не викликались, про розгляд справи повідомлялись судом належним чином.
Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу № 200/3758/25, однак листом суд першої інстанції повідомив, що справа в паперовому вигляді не формувалась. Також повідомлено, що всі документи експортовано в комп'ютерну програму «Діловодство спеціалізованого суду».
Відтак, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд».
Суд, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Димитровським МВ УМВС України в Донецькій області 08.01.2002.
12.05.2025 ОСОБА_1 звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ, а саме Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області для розгляду заяви позивача про призначення пенсії.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 057350009215 від 19.05.2025 відмовлено позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу.
Так, відповідно до вказаного вище рішення, згідно з наданими до заяви документів, вік заявника - 50 років, страховий стаж становить - 18 років 09 місяців 20 днів. Пільговий стаж особи за Списком №1 становить - 9 років 9 місяців 23 дні.
Зазначено, що за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди, до пільгового стажу не враховано періоди роботи з 01.04.2019 по 30.06.2019 та з 01.01.2023 по 23.04.2024, оскільки відсутня сплата внесків згідно даних персоніфікованого обліку (ОК-5).
Разом з тим, позивач зазначає, що до пільгового стажу протиправно не ураховано також інші періоди, що не зазначені у спірному рішенні.
Згідно з розрахунком стажу (форма РС-право) страховий стаж позивача становить 18 років 9 місяців 20 днів, пільговий стаж за списком №1 - 9 років 9 місяців 23 дні.
Позивач не погоджуючись із рішенням відповідача, який не зарахував йому спірний пільговий стаж, звернувся із даним позовом до суду.
Суд погоджує висновки суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-1V.
Відповідно до положень статті 5 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року 1058-IV (надалі- Закон 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Згідно з пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, […].
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону №1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Згідно статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383).
Зазначений Порядок № 383 регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Зазначена постанова набула чинності з 21.08.1992. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації (пункт 4.1 Порядку № 383).
Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
Таким чином, відповідно до діючого законодавства основним та достатнім документом (за наявності відповідних записів в ній), що підтверджує стаж роботи, за період є трудова книжка; а у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 , що видана на ім'я ОСОБА_1 , позивач працював:
Шахта «Родинська» ВО «Красноармійськвугілля»
- з 10.01.2012 по 18.01.2012 заняття в учбовому пункті;
- з 02.02.1994 по 07.06.1994 машиністом електровозу підземним 4 розряду (Запис №1 -3);
ОП Шахта «Родинська» ДП «Красноармійськвугілля»
- з 19.01.2012 по 24.06.2019 машиністом електровозу підземним (запис №11-13 і далі);
ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська»
- з 14.11.2019 по 15.07.2021 машиністом електровозу підземним 4 розряду з повним робочим днем в шахті;
ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська»
- з 19.01.2022 по 23.04.2024 машиністом електровозу підземним 4 розряду з повним робочим днем в шахті.
Відповідачем не заперечується, що робота машиністом електровозу підземним повний робочий день в шахті відноситься до списку №1 та надає право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Суд зазначає, що оскільки записи трудової книжки позивача підтверджують повний робочий день в шахті за професією машиніст електровозу підземний у період з 14.11.2019 по 15.07.2021 та з 19.01.2022 по 23.04.2024, вказані періоди повинні бути зараховані до пільгового стажу.
Згідно з розрахунком стажу (форма РС-право) до пільгового стажу за Списком №1 частково зараховано вказані періоди, а саме зараховано: з 14.11.2019 по 26.08.2020, з 01.09.2020 по 26.10.2020, з 01.11.2020 по 29.03.2021, 01.04.2021 по 15.07.2021.
При цьому, не зараховано періоди: з 27.08.2020 по 31.08.2020, з 27.10.2020 по 31.10.2020, з 30.03.2021 по 31.03.2021, без зазначення підстав у спірному рішенні.
Проте спірне рішення містить інформацію про зарахування періодів роботи за наданими документами.
Отже, оскільки пільгові довідки заявником не подавалися, пенсійний фонд зарахував пільговий стаж роботи позивача згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу, що міститься в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5).
Дослідивши відомості по спецстажу позивача, суд зазначає, що у серпні 2020 року визначено кількість днів спецстажу - 26, отже період з 27.08.2020 по 31.08.2020 правомірно не зарахований до пільгового стажу; у жовтні 2020 року визначено кількість днів спецстажу - 26, отже період з 27.10.2020 по 31.10.2020 правомірно не зарахований до пільгового стажу, у березні 2021 року визначено кількість днів спецстажу - 29, отже період з 30.03.2021 по 31.03.2021 правомірно не зарахований до пільгового стажу.
Таким чином, підстави для зобов'язання відповідача зарахувати вказані вище періоди роботи до пільгового стажу відсутні.
Також, суд зазначає, що трудова книжка позивача не містить відомостей про повний робочий день в шахті у період з 02.02.1994 по 07.06.1994 та з 19.01.2012 по 24.06.2019, отже для його зарахування необхідно надати підтверджуючу довідку.
За період роботи з 02.02.1994 по 07.06.1994 відсутні відомості по спецстажу (форма-ОК-5), отже відповідач правомірно не зарахував вказаний період до пільгового стажу позивача.
Згідно з розрахунком стажу (форма РС-право) до пільгового стажу за Списком №1 зараховано період роботи з 10.01.2012 по 31.03.2019.
Згідно з відомостями по спецстажу (форми-ОК-5) з 01.04.2019 по 24.06.2019 трудовий стаж обліковується за кодом ЗП3013А1.
Згідно з Довідником кодів підстав обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435, в редакції наказу Міністерства фінансів України від 15 травня 2018 року № 511 код підстави “ЗПЗ013А1» з 05 листопада 1991 року проставляється працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць; чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.
Отже вказаний період, 01.04.2019 по 24.06.2019, повинен бути зарахований згідно вищевказаних відомостей.
Проте, згідно зі спірним рішенням період роботи з 01.04.2019 по 30.06.2019 та з 01.01.2023 по 23.04.2024 не зараховані до пільгового стажу у зв'язку з відсутністю відомостей про сплату єдиного соціального внеску.
Згідно з розрахунком стажу період роботи з 01.04.2019 по 30.06.2019 та з 01.01.2023 по 23.04.2024 не зараховані також до страхового стажу позивача.
Так, в індивідуальних відомостях Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5) про застраховану особу ОСОБА_1 станом на 12.05.2025 з квітня 2019 року по червень 2019 року страхувальником ВП «Шахта «Родинська» ДП «Мирноградвугілля» (код 33504980) та з січня 2023 року по 23.04.2024 страхувальником ДП «ВК «Краснолиманська" (код 31599557) наявні відомості про нарахування та виплату заробітної плати. Разом з цим, відсутні відомості про сплату страхових внесків за означені періоди.
Частиною 1 статті 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Відповідно до статті 11 цього Закону, обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Положеннями статті 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Системний аналіз вказаних вище нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.
Отже, періоди роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі - працівнику заробітну плату та утримало з неї відповідні страхові внески (єдиний внесок), повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство-страхувальник ці страхові внески, чи ні.
При цьому суд зазначає, що працівник не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, яке вчинене роботодавцем - платником страхових внесків (єдиного внеску).
Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу - позивача (форма Ок-5)) відомостей про сплату підприємством-роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для нарахування пенсії за спірний період не є підставою для позбавлення особи права на пенсію.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 року в справі №208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року в справі № 490/12392/16-а, від 4 вересня 2018 року в справі № 482/434/17, які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Отже, відповідач неправомірно не зарахував період роботи з 01.04.2019 по 30.06.2019 та з 01.01.2023 по 23.04.2024 до страхового та пільгового стажу, посилаючись на зазначені ним обставини, чим порушив пенсійні права позивача.
Стосовно зарахування до пільгового стажу періоду навчання з 01.09.1990 по 21.01.1994.
Згідно з копією диплома серії НОМЕР_3 від 24.01.1994, позивач у період з 01.09.1990 по 21.01.1994 навчався у професійно-технічному училищі №80 м. Родинське Донецької області за професією електрослюсар підземний, машиніст електровоза підземний, про що внесені відомості і в трудову книжку позивача.
Згідно із записами трудової книжки, позивач 02.02.1994 працевлаштувався за набутою спеціальністю машиніст електровоза підземний.
Згідно з розрахунком стажу, вказаний період навчання зарахований до страхового стажу.
Згідно зі ст. 38 Закону України «Про професійну-технічну освіту», час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Разом з тим, оскільки період роботи за набутою спеціальністю (що слідує за навчанням) з 02.02.1994 по 07.06.1994 не зарахований до пільгового стажу (у зв'язку з відсутністю відомостей про роботу повний робочий день в шахті), наразі підстави для зарахування періоду навчання до пільгового стажу відсутні.
Стосовно зарахування до пільгового стажу періоду проходження строкової військової служби з 21.06.1994 по 19.03.1996.
Відповідно до ст. 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення» у стаж роботи, що дає право на трудову пенсію, зараховується військова служба, незалежно від місця її проходження.
Відповідно до ст. 8 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх загального і безперервного трудового стажу, а також до стажу роботи за спеціальністю.
Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу", передбачено, що час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення" або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах.
Отже, період строкової військової служби повинен зараховуватися до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо особа на момент призову на строкову військову служби працювала за професією, що дає право на пенсію на пільгових умовах або після демобілізації особа працювала за набутою спеціальністю в професійно-технічному закладі.
Згідно з копією військового квитка серії НОМЕР_4 позивач у період з 21.06.1994 по 19.03.1996 проходив строкову військову службу, що також підтверджується записами трудової книжки.
Також, згідно із записами трудової книжки, позивач у період з 02.02.1994 по 07.06.1994 працював машиністом електровозу підземним.
Разом з тим, оскільки період роботи, що передував призову на військову службу не зарахований до пільгового стажу (у зв'язку з відсутністю відомостей про роботу повний робочий день в шахті), наразі підстави для зарахування періоду проходженні військової служби до пільгового стажу відсутні.
Отже, суд зазначає, що відповідачем правомірно не зараховано до пільгового стажу позивача період строкової військової служби з 21.06.1994 по 19.03.1996.
На підставі викладеного вище, ураховуючи, що відповідач протиправно не зарахував до пільгового та страхового стажу позивача період роботи з 01.04.2019 по 30.06.2019, з 01.01.2023 по 23.04.2024, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 19.05.2025 № 057350009215 є необґрунтованим, прийнятим без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття та протиправним, а тому підлягає скасуванню.
Стосовно позовних вимог в частині визначення страхового стажу, суд зазначає наступне.
Так, у спірному рішенні визначено страховий стаж позивача - 18 років 09 місяців 20 днів, робота за Списком №1 - 9 років 9 місяців 23 дні.
Згідно з розрахунком стажу, страховий стаж позивача становить 18 років 09 місяців 20 днів, робота за Списком №1 9 років 9 місяців 23 дні, при цьому зазначено про зниження ПВ за «Робота за списком №1» на 9 років.
Відповідно до статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Отже, ст. 24 Закону № 1058-IV передбачено зарахування до страхового стажу додатково по одному року за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах.
Таким чином, при обрахунку страхового стажу позивача необхідно урахувати додатково по одному року за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1.
На підставі викладеного вище, ураховуючи, що пенсійним органом не зараховані певні періоди роботи згідно із записами трудової книжки позивача та не здійснено обрахунок страхового та пільгового стажу, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.05.2025 про призначення пенсії, зарахувавши до страхового та пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи: з 01.04.2019 по 30.06.2019 та з 01.01.2023 по 23.04.2024, а також зарахувати за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково по одному року.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність спірного у цій справі рішення відповідача і наявність підстав для його скасування та зобов'язання управління повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком із зарахуванням періодів роботи до страхового та пільгового стажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року у справі № 200/3758/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 18 листопада 2025 року.
Судді А.В. Гайдар
Е.Г. Казначеєв
І.Д. Компанієць