18 листопада 2025 року Чернігів Справа № 620/10400/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Тихоненко О.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940) щодо визначення середньомісячної суми щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії при обчисленні призначеної ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), пенсії в разі втрати годувальника;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940) здійснити, починаючи з 19 березня 2025 року, обчислення, нарахування та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), з урахуванням положень абзацу четвертого пункту 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб», а саме: при обчисленні зазначеної пенсії визначити середньомісячну суму щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії шляхом ділення зазначеної в довідці від 12.09.2024 №2/1327, виданій військовою частиною НОМЕР_2 щодо колишнього військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 старшого сержанта ОСОБА_2 (мого загиблого сина), загальної суми таких видів грошового забезпечення за останні фактичні 19 місяців служби зазначеного військовослужбовця підряд (з вересня 2022 року по березень 2024 року включно)) перед його загибеллю на кількість таких місяців.
Позов мотивовано тим, що відповідач при обчисленні призначеної позивачу пенсії в разі втрати годувальника визначив середньомісячну суму щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії не з розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії його загиблого сина за НОМЕР_3 останніх фактичних місяців служби підряд перед його загибеллю (а саме за вересень 2022 року - березень 2024 року включно, які відносяться до останнього періоду військової служби його сина з 29.08.2022 по 17.04.2024) як це передбачено законодавством, а взяв в розрахунок ще й розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії його загиблого сина за 5 місяців (за травень - вересень 2020 року включно), які відносяться до попереднього періоду військової служби його сина, який тривав з 08.07.2016 по 22.10.2020, тобто відносяться до періоду військової служби його сина, який не утворював разом з останнім періодом військової служби його сина безперервного періоду військової служби тривалістю 24 місяці підряд, оскільки його син в періоді з 23.10.2020 по 28.08.2022 військову службу взагалі не проходив, тобто в періоді з 23.10.2020 по 28.08.2022 статусу військовослужбовця не мав.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
Вказану ухвалу суду відповідач отримав 19.09.2025, що підтверджується довідкою в матеріалах справи (а.с.47), однак правом для подання відзиву чи заяви про продовження процесуального строку для подання відзиву у встановлений судом 15-денний строк не скористався.
Відповідно до ч. 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та з 19.03.2025 отримує пенсію в разі втрати годувальника за загиблого сина ОСОБА_2 відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (а.с.26, 40).
В довідці військової частини НОМЕР_2 від 12.09.2024 №2/1327 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії для обчислення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виданої на колишнього військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 старшого сержанта ОСОБА_2 зазначено щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії за 19 місяців, а саме за період з вересня 2022 року по березень 2024 року (а.с.30).
При цьому, як слідує з матеріалів справи, а саме перерахунку пенсії станом на 01.04.2025 пенсія позивачу в разі втрати годувальника призначена, зокрема, з урахуванням середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці (а.с.31).
Позивач не погодився з розрахунком його пенсії, зокрема, обрахунком середньомісячної суми щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, здійсненим відповідачем. На думку позивача, розмір грошового забезпечення його сина протиправно враховано відповідачем не за останній період військової служби з вересня 2022 року по березень 2024 року (19 місяців), а частково взято в розрахунок грошове забезпечення за попередній період військової служби з травня по вересень 2020 року (за 50 місяців).
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Основного Закону України).
Діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, врегульовані Законом України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі за текстом - Закон № 2011-ХІІ).
Приписами статті 1 Закону №2011-ХІІ передбачено, що соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Нормами статті 9 Закону № 2011-ХІ передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: - посадовий оклад, оклад за військовим званням; - щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); - одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Отже, до складу грошового забезпечення входять чотири види складових, а саме: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з частиною 1 статті 15 Закону № 2011-ХІ пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Частиною 3 статті 43 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 визначено порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб (далі - Постанова №393), дія якої поширюється і на членів сімей загиблих осіб з числа військовослужбовців сержантського складу, до яких у даному випадку належить позивач як батько загиблого військовослужбовця.
Абзацом третім пункту 9 Постанови № 393 визначено, що пенсії, що призначаються членам сім'ї померлих (загиблих) осіб з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського сержантського, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, співробітників Служби судової охорони, осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро, осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, осіб із спеціальними званнями Бюро економічної безпеки, державних службовців, працівників закладів освіти, закладів охорони здоров'я, науково-дослідних установ Міністерства внутрішніх справ або Національної поліції з числа колишніх працівників міліції, які станом на день опублікування Закону України “Про Національну поліцію» проходили службу в органах внутрішніх справ та мали календарну вислугу не менше п'яти років і продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їх територіальних органах, закладах та установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України “Про державну службу», а в закладах освіти, закладах охорони здоров'я та науково-дослідних установах Міністерства внутрішніх справ або Національної поліції - на будь-яких посадах, обчислюються в порядку, передбаченому пунктом 7 цієї постанови, з відповідних видів грошового забезпечення, з яких підлягала обчисленню пенсія годувальнику.
Пунктом 7 Постанови № 393 встановлено порядок обчислення розміру пенсії, у тому числі порядок обчислення розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.
Так, відповідно до абзаців першого - третього пункту 7 Постанови № 393 пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 р. - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням таких його видів: відповідного окладу за посадою (для поліцейських, відряджених до органів державної влади, установ та організацій із залишенням на службі в Національній поліції, які отримували при цьому грошове забезпечення та звільнені із служби безпосередньо з посад у таких органах, установах та організаціях, - відповідних окладів, установлених за рівнозначними (аналогічними) посадами в Національній поліції), окладу/доплати за військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту - щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки/доплати за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
Тобто, аналізуючи вказані норми законодавства, суд дійшов висновку, що у словосполученні « 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням», яке міститься в абзаці третьому пункту 7 Постанови № 393, слово "підряд" вказує на відсутність перерви в службі, тобто особа перед звільненням відслужила безперервно не менше як 24 календарні місяці.
Як встановлено судом та слідує з матеріалів справи, в довідці військової частини НОМЕР_2 від 12.09.2024 №2/1327 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії для обчислення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виданої на колишнього військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 старшого сержанта ОСОБА_2 зазначено щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії за 19 місяців, а саме за період з вересня 2022 року по березень 2024 року (а.с.30).
При цьому, з перерахунку пенсії позивача станом на 01.04.2025 слідує, що пенсія останньому в разі втрати годувальника призначена, зокрема, з урахуванням середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці (а.с.31).
Суд зазначає, що пункт 7 Постанови № 393 не містить положень, які б встановлювали правило про те, що: розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 календарні місяці служби сукупно протягом певного періоду, що передує звільненню (тобто правило про те, що ці 24 календарні місяці служби можуть відноситись до різних періодів військової служби, які разом не утворюють безперервного періоду військової служби тривалістю 24 календарні місяці перед звільненням); середньомісячна сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 календарні місяці служби сукупно протягом певного періоду, що передує звільненню (тобто правило про те, що ці 24 календарні місяці служби можуть відноситись до різних періодів військової служби, які разом не утворюють безперервного періоду військової служби тривалістю 24 календарні місяці перед звільненням).
Абзацом четвертим пункту 7 Постанови № 393 встановлено, що для осіб, які звільнені із служби у 2008 році та пізніше або які померли (загинули) в зазначений період і на час звільнення (смерті) мають менш як 24 календарні місяці служби (крім осіб, виплата грошового забезпечення яким провадилася на умовах і в порядку, визначених постановами Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2005 р. № 748, від 3 вересня 2005 р. № 865, від 9 березня 2006 р. № 268 і від 15 листопада 2006 р. № 1588), середньомісячна сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення загальної суми таких видів грошового забезпечення за останні фактичні місяці служби підряд перед звільненням (смертю) починаючи з січня 2008 р. на кількість таких місяців.
При цьому, суд зазначає, що пункт 7 Постанови № 393 не містить положень, які б встановлювали правило про те, що для осіб, які звільнені із служби або які померли (загинули) і на час звільнення (смерті) мають менш як 24 календарні місяці служби середньомісячна сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення загальної суми таких видів грошового забезпечення за фактичні місяці служби сукупно протягом певного періоду, що передує звільненню (смерті/загибелі), на кількість таких місяців (тобто правило про те, що ці фактичні місяці служби перед звільненням можуть відноситись до різних періодів військової служби, які разом не утворюють безперервного періоду військової служби перед звільненням).
Отже, аналізуючи положення пункту 7 Постанови № 393 суд дійшов висновку, що абзацом третім пункту 7 Постанови № 393 встановлено загальне правило щодо періоду, за який має визначатись розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; середньомісячна сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, - за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням, а абзацом четвертим пункту 7 Постанови № 393 - спеціальне правило (виняток із загального правила, встановленого абзацом третім пункту 7 Постанови № 393) щодо такого періоду - за останні фактичні місяці служби підряд перед звільненням (смертю/загибеллю) в разі якщо перед звільненням (смертю/загибеллю) особа не прослужила безперервно 24 календарні місяці.
Таким чином, у спірних правовідносинах, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
У площині наведеного суд враховує, що у межах спірних правовідносин право отримати пенсію за вказаним вище законодавством України кореспондує обов'язок пенсійного органу здійснити перерахунок пенсії.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо визначення середньомісячної суми щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії при обчисленні призначеної ОСОБА_1 пенсії в разі втрати годувальника; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити з 19 березня 2025 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням положень абзацу четвертого пункту 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» з урахуванням середньомісячної суми щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії у відповідності до довідки військової частини НОМЕР_2 від 12.09.2024 №2/1327 за останні 19 місяців військової служби, з урахуванням раніше виплачених сум.
Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням зазначеного, суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо визначення середньомісячної суми щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії при обчисленні призначеної ОСОБА_1 пенсії в разі втрати годувальника.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити з 19 березня 2025 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням положень абзацу четвертого пункту 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» з урахуванням середньомісячної суми щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії у відповідності до довідки військової частини НОМЕР_2 від 12.09.2024 №2/1327 за останні 19 місяців військової служби, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 21390940, вул. П'ятницька, 83-а, м. Чернігів, 14000).
Повне судове рішення складено 18.11.2025.
Суддя Оксана ТИХОНЕНКО