г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/2246/25
Номер провадження 2/213/1286/25
(заочне)
18 листопада 2025 року м. Кривий Ріг
Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Нестеренка О.М.,
секретар судового засідання - Близнюк Є.О.,
розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
І. Стислий виклад позицій позивача та відповідача.
Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою, у якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за Договором № 4522788 від 06.10.2021 у розмірі 59350 грн, судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16000,00 грн.
Позов обґрунтовано обставинами:
06.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено Договір про споживчий кредит №4522788, відповідно до якого відповідачу було надано кредит в сумі 10 000 грн, шляхом переказу на картковий рахунок, зі сплатою процентів в розмірі 3750,00 грн, що нараховуються за ставкою 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом складає 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Крім того, Договором передбачається також і сплата комісії за надання кредиту у розмірі 1100 грн.
Строк повернення грошових коштів за договором настав, проте відповідач не виконує свої зобов'язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує. Право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до позивача на підставі укладених договорів факторингу та відступлення прав вимоги.
Позиція відповідача
У встановлений в ухвалі про відкриття провадження строк від відповідача не надходило ні заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, ні відзиву на позовну заяву.
ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.
29.04.2025 позов надійшов до суду.
05.05.2025 постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
09.05.2025 надійшла заява про усунення недоліків.
12.05.2025 ухвалою судді вказану заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, задоволено клопотання про витребування доказів.
19.08.2025 надійшли витребувані докази.
Інших заяв, клопотань від сторін не надходило.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.
Зміст позовних вимог полягає у стягненні з відповідача заборгованості, що виникла внаслідок порушення останнім грошового зобов'язання перед позивачем.
06.10.2021 року ОСОБА_1 на сайті ТОВ «Мілоан» заповнила анкету-заяву на кредит №4522788, на підставі якої цього ж дня між нею та ТОВ «МІЛОАН» укладено Договір про споживчий кредит № 4522788. Відповідно до договору кредитодавець зобов'язався надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит), а позичальник повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом.
За умовами Договору сума кредиту становить 10 000 грн, надається на строк 30 днів, шляхом переказу на картковий рахунок, термін повернення кредиту і сплати комісії і процентів - 05.11.2021, комісія за надання кредиту - 1100,00 грн, яка нараховується за ставкою 11,00% від суми кредиту одноразово; проценти за користування кредитом - 3750,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Орієнтовна загальна вартість кредиту складає 14850,00 грн.
Договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний, зокрема через сайт товариства або мобільний додаток чи інші засоби.
Пунктом 2.3 договору передбачені умови щодо пролонгації строку кредитування на пільгових та стандартних умовах. Для продовження строку користування на пільгових умовах позичальник має вчинити певні дії: сплатити комісію та певну частку заборгованості по кредиту.
Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування на стандартних умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною ставкою (5% в день).
Як передбачено п. 4.2. Договору у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 договору. Обов'язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимог Кредитодавця.
У вищевказаній анкеті - заяві від 06.10.2021 (яка містить детальну інформацію щодо процесу оформлення та розгляду заяви щохвилинно) та у п. 10 вищевказаного договору про споживчий кредит від 06.10.2021 року вказано, зокрема: Позичальник ПІБ; ідентифікаційний код, адреса реєстрації, номер телефону; в анкеті заяві, крім того, вказано дату народження останньої, паспортні дані, місце роботи, щомісячні доходи.
Довідкою ТОВ «МІЛОАН» підтверджується ідентифікація клієнта ОСОБА_1 .
З рахунку ТОВ «МІЛОАН», відкритому у АТ КБ «ПРИВАТБАНК», була проведена операція по переказу коштів, а саме: 06.10.2021, маска картки одержувача НОМЕР_1 *03, сума операції 10 000,00 грн, по договору № 4522788, що підтверджується квитанцією (id платежу 1785547702).
Крім того, згідно з витребуваними доказами, в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» дійсно емітовано карту № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 , на яку здійснено переказ коштів: дата платежу 06.10.2021, сума 10 000 грн, інформація про платника - Viplata zaima Miloan, id платежу 1785547702.
Із відомості про щоденні нарахування та погашення ТОВ «МІЛОАН» видно, що ОСОБА_1 06.10.2021 надано кредит в розмірі 10 000 грн. В період з 07.10.2021 по 05.11.2021 здійснювалось щоденне нарахування відсотків в розмірі 125,00 грн. З 06.11.2021 по 04.01.2022 проценти нараховувались відповідно до п.1.6, 2.3.1.2 договору в сумі 500,00 грн в день.
26.01.2022 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу №26-01/2022-83, відповідно умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №4522788 від 06.10.2021.
10.03.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-03/2023/01, за яким ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до боржників, в тому числі за вищевказаним Договором про споживчий кредит, що укладений між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 , що підтверджується Договором про відступлення (купівлю продаж) прав вимоги № 10-03/2023/01, реєстром боржників до Договору, актом прийому-передачі реєстру боржників.
Долучені до матеріалів справи розрахунки свідчать про те, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про споживчий кредит №4522788 від 06.10.2021, станом на день пред'явлення позов заборгованість за тілом кредиту становить 10 000,00 грн, за процентами - 48250 грн, за комісією - 1100 грн.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду повідомлені належним чином.
18.11.2025 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує, проти заочного рішення не заперечує.
Відповідач про дату та час розгляду справи повідомлялась судом своєчасно та у порядку, передбаченому ст. 128 ЦПК України. Судові повістки та копія ухвали про відкриття провадження направлялись судом за відомим місцем проживання відповідача, а також за адресою зареєстрованого місця проживання, але були повернуті до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Крім того, відповідач викликалась шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України. Відповідач про причини неявки суд не повідомила, правом надання відзиву на позов не скористалась, будь-яких заяв, клопотань від неї не надходило.
За таких обставин, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, що відповідає положенням ч.4 ст.223 та ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
IV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ч. 1 ст. 207 ЦК України).
Договір, що за своєю правовою природою є двостороннім правочином, є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.ст. 626, 628 ЦК України).
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається за загальним правилом - шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до положень 12 Закону України «Про електрону комерцію» одним із моментів підписання електронного правочину є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Згідно з абзацом 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України - за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтями 1046, 1048 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Така заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.516 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
V. Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.
За правилами статей 2, 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Із копії наявних у матеріалах справи доказів видно, що ОСОБА_1 , як позичальник за кредитним договором, ідентифікувала себе в інформаційно-телекомунікаційній системі, надавши позичальнику персональні дані, а саме ПІБ, дата народження, РНОКПП, місце проживання, номер мобільного телефону, e-mail, необхідні для укладення договору та формування одноразового ідентифікатора.
Суд зазначає, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ «Мілоан» і відповідачем не був би укладений.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20).
В договорі про надання споживчого кредиту визначені істотні умови, зокрема: сума та строк кредиту, розмір відсотків і комісії, загальні витрати за кредитом, орієнтовна вартість кредиту, умови пролонгації строку кредитування.
Також встановлено, що кредитодавцем виконані умови договору, кредитні кошти були перераховані відповідачу. Таким чином у відповідача виникли зобов'язання за укладеним договором позики повернути кредит, сплатити відсотки за користування коштами та комісію.
Остання не виконала зобов'язання за договором, вчасно отримані в кредит кошти не повернула, відсотки за користування такими коштами та комісію за надання кредиту в повному обсязі не сплатила, заборгованість погашена не була.
Відповідно до ч.ч. 1,5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
В Постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц ВП ВС вказала на те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом і у постановах від 20 лютого 2019 року по справі № 666/4957/15,від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
Як було зазначено, відповідно до ч.1 ст.1048 та ч.1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно ч.2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначена правова позиція викладена Великою палатою Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц.
Строк, на який надається кредит визначений сторонами в договорі - 30 днів. Проте, відповідно до п.2.3.1.2 Договору передбачено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Так збільшення строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів.
Отже, сторонами погоджені умови щодо пролонгації строку кредитування у разі наявності непогашеної заборгованості.
Таким чином, новий кредитор - позивач по справі, відповідно до ст. 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.
Як видно із матеріалів справи нарахування відсотків відповідачу за стандартною процентною ставкою здійснювалось після закінчення встановленого строку кредитування (30 днів), а саме з 05.11.2021 та з урахуванням строків пролонгації.
Таким чином нарахування відсотків у розмірі, зазначеному в позові, відповідає умовам укладеного кредитного договору та було здійснено у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Також встановлено судом набуття позивачем права вимоги до відповідача за договором №4522788 від 06.10.2021 на підставі договору факторингу від 26.01.2022 та договору відступлення прав вимоги від 10.03.2023.
Враховуючи викладене, обставини, на які посилається позивач, як на підстави для задоволення позову, знайшли своє підтвердження при розгляді справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат між сторонами.
З урахуванням приписів частини першої статті 141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати з оплати судового збору в розмірі 2422,40 грн підлягають стягненню з відповідача.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд керується таким.
Відповідно до приписів ст. ст. 133, 137 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу входять до складу судових витрат, пов'язаних з розглядом справи та підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, що зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року по справі №826/1216/16 та неодноразово наголошено у постановах Верховного Суду, зокрема у постанові від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18.
Відповідно до Постанови Верховного суду від 11 листопада 2021 року у справі №922/449/21 витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Отже, сторона у справі має право на компенсацію таких витрат, якщо нею буде доведено, що розмір таких витрат обґрунтовано. Позивач просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 16 000,00 грн.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача надано суду: копія договору про надання правової допомоги, тарифи на послуги, заявка на надання юридичної допомоги, витяг з акта про надання юридичної допомоги від, з якого видно, що позивачу надані послуги: надання усної консультації з вивченням документів - 4000,00 грн, складання позовної заяви - 12 000,00 грн.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №756/2114/17, «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, в його рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Надаючи оцінку зазначеним представником позивача послугам правничої допомоги, суд зазначає, що справи про стягнення заборгованості за договором кредиту не є складними, не вимагають вивчення великого обсягу нормативно - правових актів, складення великої кількості процесуальних документів. Отже, надання усної консультації по кожній із аналогічних справ, підготовка пропозиції, складання позовної заяви не вимагала від представника адвокатського об'єднання надмірного обсягу юридичної і технічної роботи з огляду на незначну складність вказаної справи (малозначна справа), типовість справ та сталу судову практику. На думку суду вартість послуг на правову допомогу в загальній сумі 16 000,00 грн є необґрунтовано завищеною та неспівмірною із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом виконаної адвокатом роботи, значенням справи для учасників.
З урахуванням викладеного, суд приходить до переконання, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу підлягає зменшенню до 6 000,00 грн. В стягненні іншої частини вказаних витрат позивачу слід відмовити.
Керуючись статтями 3-5, 12, 13, 76-81, 83, 89, 137, 141, 178 ч. 8, 259, 263-265, 268, 273, 274, 280, 282, 354 ЦПК України, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за Договором про споживчий кредит №4522788 від 06.10.2021 року в розмірі 59350 (п'ятдесят дев'ять тисяч триста п'ятдесят) гривень 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 (шість тисяч) гривень 00 коп.
В стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу позивачу, - відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд судового рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Повний текст рішення складено та підписано 18.11.2025 року без проголошення.
Відомості про сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ 44276926, юридична адреса: вул. Мечнікова, буд. 3, оф.306, м. Київ, 01133.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстровану адресу місця проживання встановити не вдалось.
Суддя О.М. Нестеренко