іменем України
Справа № 210/4823/25
Провадження № 3/210/1427/25
12 листопада 2025 року суддя Металургійного районного суду міста Кривого Рогу Літвіненко Н.А., розглянула матеріали, які надійшли з Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працює, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
16 червня 2025 року о 12:10:00 в м. Кривий Ріг, Металургійний район, вул. Медична, біля буд. 16, водій ОСОБА_1 , керував ТЗ Lada Forza, д.н.з. НОМЕР_1 у стані канабіноїдного сп'яніння, що підтверджується висновком лікаря нарколога КП ДБКЛПД ДОР № 920 від 20.06.2025, чим порушив вимоги п. 2.9А ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою провину у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення не визнав, просив суд закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю у його діях події та складу адміністративного правопорушення.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 , адвокат - Морозов Є.Є., також просив закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку із відсутністю у діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зазначив, що що працівники поліції незаконно зупинили транспортний засіб ОСОБА_1 , що свідчить про протиправність подальшого притягнення особи до відповідальності. Крім того, в діях працівників патрульної поліції наявні чисельні порушення та відеозапис з боді - камер патрульних поліцейських не є безперервним.
Суд, вислухавши пояснення сторін, переглянувши відеозаписи, надані патрульною поліцією в якості доказів, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, вбачає у діях ОСОБА_1 ознаки складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, вина особи, що притягається до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП повністю доведена, у розумінні ст. 251 КУпАП, належними та допустимими доказами, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 371370 від 24.06.2025 р., який складений у відповідності з вимогами ст. 256 КУпАП інспектором 2 взводу 2 роти 1 батальйону полку ПП в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП капралом поліції Кривонос О.І.;
- висновком медичного огляду КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР» від 16.06.2025 року №920, відповідно до якого ОСОБА_1 перебуває в стані канабіноїдного сп'яніння.;
- відеозаписами, наданими патрульною поліцією в якості доказів, на яких відображено обставини складення протоколу про адміністративне правопорушення, факт керування автомобілем ТЗ Lada Forza, д.н.з. НОМЕР_1 , водієм ОСОБА_1 , те як ОСОБА_1 проходив огляд на стан сп'яніння в медичному закладі, а так само й те, що він ознайомлений зі змістом протоколу, ОСОБА_1 роз'яснено його права й обов'язки, оголошено ознаки наркотичного сп'яніння;
- рапортом поліцейського від 24.06.2025 року, з якого встановлено, що під час патрулювання було зупинено транспортний засіб ВАЗ 2108, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , під час спілкування у водія були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння та останньому було запропоновано пройти огляд на визначення стану сп'яніння у медичному закладі, на що він погодився.
- іншими письмовими матеріалами справи.
Як убачається з довідки відділення адміністративної практики полку ПП в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області ДПП, згідно наявних облікових баз, гр. ОСОБА_1 отримував посвідчення водія на право керування транспортним засобами серії НОМЕР_3 .
Дані докази узгоджуються між собою, є логічними, послідовними, а тому суддя визнає їх належними, допустимими, достатніми та кладе в основу даної постанови.
Щодо твердження сторони захисту про зупинку працівниками патрульної поліції ОСОБА_1 без законних на те підстав, суд ставиться критично, так як спростовується відеозаписом, з якого вбачається, що ОСОБА_1 повідомлялася причина зупинки ТЗ, а саме непрацюючі габарити.
Суд також ставиться критично до тверджень ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Морозова Є.Є. про визнання відеозапису недопустимим доказом з наступних підстав.
Згідно пунктів 4, 5 Розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України від 18 грудня 2018 року № 1026, під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов'язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Розділом ІІІ вищевказаної Інструкції передбачено порядок застосування відеореєстраторів, встановлених на службових транспортних засобах, а саме: відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія; включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.
Той факт, що наявний в матеріалах справи відеозапис є роздільними на окремі файли, а відеофіксація не здійснювалася безперервно спростовується тим, що відеозапис проводився на декілька бодікамер та з різних ракурсів і на них безперервно та чітко зафіксовано факт руху ОСОБА_1 на ТЗ Lada Forza, д.н.з. НОМЕР_1 та обставини проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі.
Є логічним, що у справі про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП інтерес представляє певний проміжок часу з відображенням фактичних обставин справи, та також є логічним недоцільне дослідження судом всього часу несення чергування працівниками поліції від початку увімкнення відеореєстратора до завершення чергування, коли мова йде тільки про час огляду особи на стан сп'яніння.
Суд зазначає, що для вирішення справи важливими є лише ті фактичні дані, зафіксовані за допомогою відеокамери поліцейського, які свідчать про вчинення адміністративного правопорушення, або про протилежне.
Доданий до протоколу відеозапис надає можливість об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Дані докази узгоджуються між собою, є логічними, послідовними, а тому суддя визнає їх належними, допустимими, достатніми та кладе в основу даної постанови.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" від 23 грудня 2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 р.), судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Для притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли останній почав рухатись.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь - яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до вимог п. 2.9 «а» ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідальність за порушення зазначених вимог ПДР України передбачена ст.130 КУпАП.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів
Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно п. 4 розділу І Інструкції, ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення, на особу, що притягається до адміністративної відповідальності, суд враховує обставини визначені ст. 33 КУпАП, а саме: особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Судом не встановлені обставини, які пом'якшують і обтяжують відповідальність правопорушника.
Отже, як вбачається з матеріалів справи та підтверджується наявними доказами, ОСОБА_1 порушив п.2.9А ПДР України та будь яких доказів, які б спростовували обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення суду надано не було.
Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Позиція ОСОБА_1 та його захисника розцінюються судом як обраний спосіб захисту з метою уникнення ОСОБА_1 покарання за вчинене адміністративне правопорушення, оскільки викладені ними обставини повністю спростовуються доказами, яким дано належну оцінку в їх сукупності у відповідності до вимог ст.252 КУпАП.
За таких обставин, суд вважає за необхідне накласти на особу, що притягається до адміністративної відповідальності, адміністративне стягнення у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортним засобом на строк один рік.
Враховуючи вищевикладене, приходжу до висновку, що в даному випадку таке стягнення, буде достатньою мірою відповідальності для виховання особи, що вчинила дане адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також в повній мірі забезпечить запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами, та повністю відповідатиме меті його застосування.
Крім того, відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, яка притягається до адміністративного відповідальності підлягає стягненню судовий збір.
Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється Законом України «Про судовий збір». Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 40-1, 130, 251, 252, 256, 266, 283-285 КУпАП, суддя
Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Строк пред'явлення до виконання три місяці.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Металургійний районний суд міста Кривого Рогу шляхом подачі апеляційної скарги про апеляційне оскарження протягом десяти днів із дня її проголошення.
Суддя: Н. А. Літвіненко