Справа № 199/15423/25
(2-о/199/392/25)
Іменем України
17 листопада 2025 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Богун О.О.,
при секретареві Дубовик А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі у залі суду заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Амур-Нижньодніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного Міжрегіонального управління міністерства юстиції (с.Одеса) про встановлення факту смерті, -
Заявниця звернулася до суду із заявою про встановлення факту смерті особи. В обґрунтування заяви зазначає що відповідно до свідоцтва про народження батьком ОСОБА_2 є ОСОБА_3 , а матір'ю - ОСОБА_4 . 16 листопада 1984 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було укладено шлюб. Вказаний факт підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, виданим Виконкомом Харківської міської Ради народних депутатів Палац одруження «Дзержинський», НОМЕР_1 . Після шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_6 . У зв'язку із збройною агресією російської федерації, заявниця ОСОБА_1 з 2014 року проживає у місті Дніпро. Відповідно до довідки від 08.04.2022 №1205-5000845587 взята на облік внутрішньо-переміщеної особи. Матір заявниці ОСОБА_4 , громадянка України, була документована паспортом серії НОМЕР_2 від 04 липня 1997 року, залишилась проживати в місті Луганськ. 28 лютого 2020 року ОСОБА_4 склала заповіт, яким виявила бажання все належне їй майно, яке буде належати їй на день смерті заповісти в рівних долях ОСОБА_1 та ОСОБА_7 . Згідно лікарської довідки про смерть №С-01154 від 28 жовтня 2025 року матір заявниці ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Місцем смерті зазначено: російська федерація, луганська народна республіка, Ленінський район м.Луганськ. Прощо було видано свідоцтво про смерть НОМЕР_3 від 28.10.2025, видане 99400029 Станично-Луганським районним відділом запису актів громадянського стану департаменту запису актів громадянського стану Міністерства юстиції луганської народної республіки. Місто Луганськ знаходиться під російською окупацією з 7 квітня 2014 року по сьогоднішній день відповідно до переліку територій, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад на території України від 28 лютого 2025 року №376. Заявниця зверталась до Амур-Нижньодніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) для проведення державної реєстрації смерті своєї матері з метою реалізації своїх спадкових справ. Проте, заінтересована особа надала заявниці Відмову у проведенні державної реєстрації смерті від 04.11.2025 №1825/31.24-18. У зв'язку з тим що заінтересована особа відмовила у проведенні реєстрації смерті виникла необхідність звернутись до суду.
У судове засідання заявниця та її представник не з'явилися, проте представник надала заяву про розгляд справи за відсутності сторони заявниці, просила суд заяву задовольнити.
Представник заінтересованої особи - Амур-Нижньодніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з абз. 2 ч.1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Судом встановлено, що 16 листопада 1984 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було укладено шлюб. Вказаний факт підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, виданим Виконкомом Харківської міської Ради народних депутатів Палац одруження «Дзержинський», НОМЕР_1 . Після шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_6 . У зв'язку із збройною агресією російської федерації, заявниця ОСОБА_1 з 2014 року проживає у місті Дніпро. Відповідно до довідки від 08.04.2022 №1205-5000845587 взята на облік внутрішньо-переміщеної особи. Матір заявниці ОСОБА_4 , громадянка України, була документована паспортом серії НОМЕР_2 від 04 липня 1997 року, залишилась проживати в місті Луганськ. 28 лютого 2020 року ОСОБА_4 склала заповіт, яким виявила бажання все належне їй майно, яке буде належати їй на день смерті заповісти в рівних долях ОСОБА_1 та ОСОБА_7 . Згідно лікарської довідки про смерть №С-01154 від 28 жовтня 2025 року матір заявниці ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Місцем смерті зазначено: російська федерація, луганська народна республіка, Ленінський район м.Луганськ. Прощо було видано свідоцтво про смерть НОМЕР_3 від 28.10.2025, видане 99400029 Станично-Луганським районним відділом запису актів громадянського стану департаменту запису актів громадянського стану Міністерства юстиції луганської народної республіки. Місто Луганськ знаходиться під російською окупацією з 7 квітня 2014 року по сьогоднішній день відповідно до переліку територій, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад на території України від 28 лютого 2025 року №376. Заявниця зверталась до Амур-Нижньодніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) для проведення державної реєстрації смерті своєї матері з метою реалізації своїх спадкових справ. Проте, заінтересована особа надала заявниці Відмову у проведенні державної реєстрації смерті від 04.11.2025 №1825/31.24-18.
Оцінюючи надані суду докази, суд виходить з того, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.
Відповідно до п.8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republicof Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republicof Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.
На підставі вищевикладеного, суд вважає факт смерті ОСОБА_8 встановленим.
Згідно п.8 ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.
Керуючись ст.ст. 19, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273, 317,430 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Амур-Нижньодніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного Міжрегіонального управління міністерства юстиції (с.Одеса) про встановлення факту смерті, - задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки села Райгородка, Новоайдарського району, Луганської області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Луганськ, Україна.
Судові витрати по справі не відшкодовуються.
Допустити негайне виконання рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.О. Богун
17.11.2025