Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
18 листопада 2025 року № 520/13501/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаєва А.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в м.Харкові справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 стосовно невиплати додаткової грошової винагороди ОСОБА_1 за грудень 2024 року, з розрахунку 100000,00 грн. на місяць пропорційно часу участі у здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду за грудень 2024 року, з розрахунку 100000,00 грн. на місяць пропорційно часу участі у здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем, на думку позивача, допущено протиправну бездіяльність стосовно невиплати додаткової грошової винагороди ОСОБА_1 за грудень 2024 року, з розрахунку 100000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260.
Відповідач, Військова частина НОМЕР_1 , подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати додаткової грошової винагороди за грудень 2024 року, з розрахунку 100000,00 грн. на місяць пропорційно часу участі у здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами ч.4 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.2 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі по тексту - Порядок №260) на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах: 100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах): під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту); у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника; із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії; з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони; на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях); з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника; з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту; кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування); у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення); з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями.
Відповідно до п.1-1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» встановлено, що на період воєнного стану: військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань.
Згідно витягу з журналу бойових дій 3 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 в період часу з 04.12.2024 року до 10.01.2025 року виконував бойові (спеціальні) завдання на вогневій позиції «ХУТІР», яка розташована в населеному пункті Курахове, Покровського району, Донецької області.
Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 в період з 08.11.2024 по 21.11.2024 та з 04.12.2024 по 10.01.2025 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення за інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецькій області, Покровський район, Курахівська міська територіальна громада. В якості підстави для складання такої довідки зазначено бойове розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 02.11.2024 № 22320 ДПУ-3, бойове розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.09.2024 №12673т/ОКП, журнал бойових дій 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 від 08.11.2024 №17дск.
З огляду на викладене, позивач мав право на виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у відповідних заходах згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 та Порядку №260 у грудні 2024 року.
Так, надані відповідачем докази щодо участі позивача у відповідних заходах охоплюють періоди з 08.11.2024 по 21.11.2024 та з 04.12.2024 по 10.01.2025.
При цьому, позивачу виплачено додаткову винагороду за листопад 2024.
Проте, позивачу не виплачено додаткової винагороди за грудень 2024.
Відповідач, обгрунтовуючи підстави не виплати позивачу додаткової винагороди за грудень 2024, посилався на те, що 05.02.2025 наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 422 «Про результати службового розслідування» було встановлено факт самовільного залишення частини або місця служби позивачем, а саме: 11.01.2025 позивач діючи всупереч інтересам служби самовільно залишив місце розташування підрозділу не прибувши на точку збору під час переміщення особового складу з АДРЕСА_1 (не є зоною бойових дій) до АДРЕСА_2 , чим вчинив дії в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального Кодексу України.
Відповідно до п.10 розділу XXXIV Порядку №260 накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Згідно з п.15 розділу XXXIV Порядку №260 до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зазначені у пункті 2 цього розділу, які самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували),- за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).
Відповідно до наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 05.02.2025 №422 «Про результати службового розслідування» за неприбуття на точку збору під час переміщення під час дії воєнного стану, відсутність на військовій службі по теперішній час, керуючись вимогами пункту 15 розділу XXXIV «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260 (зі змінами), військовослужбовця за призовом під час мобілізації, головного сержанта-командира 1 гранатометного відділення гранатометного взводу 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_1 позбавити додаткової винагороди за січень місяць 2025 року в повному обсязі передбачену постановою Кабінету міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року.
Таким чином, вказаним наказом визначено позбавити позивача додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року за січень місяць 2025 року на підставі п.15 розділу XXXIV Порядку №260.
Тобто, вказаним наказом не було визначено не виплачувати позивачу спірної додаткової грошової винагороди за грудень 2024.
За таких обставин, наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 05.02.2025 №422 «Про результати службового розслідування» не міг слугувати підставою для не виплати позивачу спірної додаткової грошової винагороди за грудень 2024.
При цьому, судовим розглядом не встановлено, а відповідачем не доведено інших підстав для невиплати позивачу спірної додаткової грошової винагороди за грудень 2024.
Отже, відповідачем протиправно не виплачено позивачу додаткової грошової винагороди за грудень 2024 року, з розрахунку 100000,00 грн. на місяць пропорційно часу участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення за інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення.
При цьому, відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 в період з 04.12.2024 по 10.01.2025 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення за інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецькій області, Покровський район, Курахівська міська територіальна громада, а не участь у здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів, як зазначав позивач.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати додаткової грошової винагороди ОСОБА_1 за грудень 2024 року, з розрахунку 100000,00 грн. на місяць пропорційно часу участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення за інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду за грудень 2024 року, з розрахунку 100000,00 грн. на місяць пропорційно часу участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення за інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260.
Щодо інших посилань сторін, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_4 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати додаткової грошової винагороди ОСОБА_1 за грудень 2024 року, з розрахунку 100000,00 грн. на місяць пропорційно часу участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення за інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду за грудень 2024 року, з розрахунку 100000,00 грн. на місяць пропорційно часу участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення за інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Бабаєв А.І.