18 листопада 2025 року Справа № 480/7176/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Кравченка Є.Д., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/7176/25 за позовом ОСОБА_1 до Зарічного відділу державної виконавчої служби у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Зарічного відділу державної виконавчої служби у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач), в якій просить зобов'язати Зарічний відділ державної виконавчої служби у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повернути людині як управителю власні кошти на рахунки, з яких їх було знято, а виконавче првадження направити для оплати установнику управління -Україні в особі Сумського міського голови або МВС України або в Управління ДМС в Сумській області, виконавче провадження закрити.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Зарічний відділ державної виконавчої служби у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у межах примусового виконання рішення за виконавчим провадженням № 78799832 звернув стягнення на кошти, що знаходяться на відкритих рахунках позивача у відповідних банківських установах, чим порушено права позивача на мирне володіння своїм майном. Позивач зазначає що стягнені кошти підлягають поверненню, а виконавче провадження - закриттю.
Ухвалою суду від 18.09.2025 позовну заяву залишено без руху. Ухвалою суду від 06.11.2025 позивачу продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви. Ухвалою суду від 06.11.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, з урахуванням особливостей провадження у даній категорії справ, визначених ст. 287 КАС України, справу призначено до розгляду на 13.11.2025.
Від Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшов відзив на позовну заяву та витребувані судом матеріали виконавчого провадження.
В обґрунтування відзиву відповідач зазначає, що на виконанні у Зарічному відділі державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало зведене виконавче провадження № 78432159 про стягнення з ОСОБА_1 боргів на користь групи стягувачів.
У складі зведеного виконавчого провадження перебувало виконавче провадження № 78799832 з примусового виконання виконавчого листа №480/12371/23, виданого 10.06.2024 року Сумським окружним адміністративним судом про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь держави штрафу у сумі 3570 грн.
Зазнаає, що оскільки примусове стягнення відбувалось в межах зведеного виконавчого провадження, сума звернення стягнення на кошти відбувалася по усім виконавчим провадженням, що входять до складу зведеного. Так, відповідно до постанови про арешт коштів боржника від 02.09.2025 року сума стягнення становила 28618,74 грн. У результаті примусового списання коштів з рахунків боржника виконавчі провадження, об'єднані у зведене виконавче провадження, були виконані та закінчені фактичним виконанням рішень.
Зауважує, що твердження позивача про неправомірність стягнення коштів є необґрунтованими і не підтверджене жодними доказами, оскільки кошти були списані в результаті примусового виконання у межах зведеного виконавчого провадження № 78432159.
На переконання представника, висунуті вимоги, зокрема щодо повернення списаних коштів, а також щодо направлення виконавчих документів та виконавчих проваджень на виконання іншій особі, є такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України.
Вказує, що вимоги позивача є юридично необґрунтованими та такими, що суперечать положенням Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з чим відсутні правові підстави для їх задоволення.
У судовому засідання, що призначене на 18.11.2025, позивач позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, зазначених у позові. Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених ним у відзиві.
Від представника позивача та представника відповідача надійшли заяви про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження (а.с.114-115).
У відповідності до норм ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Тому суд вважає можливим розгляд заяви здійснювати у відсутності представників сторін.
Відповідно до вимог ч. 13 ст. 10 та ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання у справі не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судом, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень та системи "Діловодство спеціалізованого суду" рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 10.04.2024 у справі № 480/12371/23 позов Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області до ФОП ОСОБА_1 про стягнення штрафних санкцій - задоволено. Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП відсутній, серія та номер паспорта НОМЕР_1 адреса: АДРЕСА_1 на користь Державного бюджету (р/р UА 228999980313080106000018355, одержувач Сумська міська ОТГ, код одержувача 37970404, банк одержувача - Казначейство України (ЕАП), код платежу 21081100), штрафні санкції за порушення законодавства про рекламу у сумарній вартості 3570,00 грн, згідно рішень про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №000113, №000114, №000115 від 06 вересня 2023 року.
10.06.2024 Сумським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по справі щодо стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь Державного бюджету штрафні санкції за порушення законодавства про рекламу у сумарній вартості 3570,00 грн, згідно рішень про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №000113, №000114, №000115 від 06 вересня 2023 року (а.с.99).
На підставі виконавчого листа, виданого Сумським окружним адміністративним судом, старшим державним виконавцем Зарічний відділ державної виконавчої служби у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 08.08.2025 розглянуто заяву стягувача, та на підставі ст.ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» - відкрито виконавче провадження № 78799832 (а.с. 86). Також, 08.08.2025 року старшим державним виконавцем у межах ВП № 78799832 прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 357,00 грн. (а.с. 92) та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 348,15 грн. (а.с. 90).
Крім того, 08.08.2025 року старшим державним виконавцем у відповідності до вимог ч. 1 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про приєднання виконавчого провадження № 78799832 до зведеного виконавчого провадження № 77432159 (а.с. 89).
Відповідно до облікової картки зведеного виконавчого провадження № 77432159 (а.с. 72-76), сума, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 у тому числі включає суму у розмірі 4275,15 грн. за ВП № 78799832.
14.08.2025 року державним виконавцем згідно ч.3 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» у ВП № 78799832 винесено постанову про розшук майна боржника та оголошено в розшук майно боржника: 1) VOLKSWAGEN, реєстраційний номер НОМЕР_2 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_3 2) DAEWOO, реєстраційний номер НОМЕР_4 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_5 (а.с. 91).
02.09.2025 року державним виконавцем згідно ст. 18, 48, 56 Закону України «Про виконавче провадження» у ВП № 78799832 винесено постанову про арешт коштів боржника у межах суми звернення стягнення, з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, що становить 28618,74 грн. (а.с. 83-84).
На підставі платіжних інструкцій (а.с. 76-82) з рахунків позивача НОМЕР_6 та НОМЕР_7 , відкритих в АТ "Райффайзен Банк" було списано кошти у межах зведеного виконавчого провадження (а.с. 17-18).
22.09.2025 року державним виконавцем згідно абзацу 3 ч.3 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» у межах за ВП № 78799832 винесено постанову про зняття майна з розшуку (а.с.98).
У зв'язку з примусовим стягненням суми боргу на підстві п. 9 ч.1 ст. 39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» 22.09.2025 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 78799832 (а.с. 97).
Вважаючи дії відповідача щодо стягнення коштів з рахунків позивача у межах примусового стягнення, протиправними, останній звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За приписами статті 2 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13 Закону № 1404-VIII).
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (частини 1-2 статті 18 Закону № 1404-VIII).
За обставин цієї справи судом встановлено, що на виконанні Зарічного відділу державної виконавчої служби у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження № 78799832 з примусового виконання виконавчого листа по справі № 480/12371/23 щодо стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь Державного бюджету штрафні санкції за порушення законодавства про рекламу у сумарній вартості 3570,00 грн, згідно рішень про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу № 000113, № 000114, № 000115 від 06 вересня 2023 року.
У межах вказаного виконавчого провадження 08.08.2025 року старшим державним виконавцем у межах ВП № 78799832 прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 357,00 грн. (а.с. 92) та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 348,15 грн. (а.с. 90).
Пунктом 14 розділу III «Інструкції з організації примусового виконання рішень», затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5) передбачено, що у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження та виконуються державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження. Про об'єднання виконавчих проваджень у зведене державний виконавець виносить постанову.
У разі відкриття виконавчого провадження щодо боржника, стосовно якого здійснюється зведене виконавче провадження, воно приєднується до зведеного виконавчого провадження, про що державним виконавцем виноситься постанова.
Так, на підставі п.14 розділу III Інструкції № 512/5 виконавче провадження № 78799832 було приєднано до зведеного виконавчого провадження № 78799832 (а.с.89).
Разом з тим, звертаючись з цим позовом до суду, позивач першочергово вказує на відсутність підстав у державного виконавця здійснювати стягнення коштів з його рахунків, відкритих в банківських установах.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 18 Закону 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Частиною 1 статті 48 Закону №1404-VIII передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Згідно з п. 8 Розділу VIII Інструкції №512/5 на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, або на електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку/електронного гаманця, на якому знаходяться кошти/електронні гроші, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти/електронні гроші на всіх рахунках/електронних гаманцях боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.
За зведеним виконавчим провадженням арешт накладається на загальну суму заборгованості за зведеним виконавчим провадженням з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця.
Відповідно до частини 2 статті 48 Закону №1404-VIII стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 351 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 151 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 191 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 261 Закону України "Про теплопостачання", статті 181 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до пункту 1 частини другої статті 8 Закону України "Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
За приписами статті 56 Закону 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
Отже, виконавець зобов'язаний вживати передбачених Законом 1404-VIII заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
При цьому, частиною 2 статті 48 Закону № 1404-VIII встановлено невичерпний перелік рахунків, кошти на яких не підлягають арешту, оскільки передбачено, що законом можуть бути визначені й кошти на інших рахунках боржника, звернення стягнення та/або накладення арешту на які заборонено законом.
Вказаний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 905/361/19 та від 20.04.2022 у справі №756/8815/20.
Статтею 59 Закону №1404-VIII врегульовано порядок зняття арешту з майна, накладеного виконавцем.
Зокрема, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Отже, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини 3 статті 52 Закону № 1404-VIII повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною 4 статті 59 Закону № 1404-VIII.
Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05. 2020 у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) (пункти 7.14, 7.15 постанови).
При цьому, передбачене абзацом 2 частини 2 статті 59 Закону №1404-VIII зобов'язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до підпункту 1 частини 4 статті 59 цього Закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.
Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв'язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов'язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв'язку з забороною встановленою законом.
Верховний Суд у постанові від 10.06.2021 у справі №520/4794/20 про оскарження дій державного виконавця з арешту грошових коштів боржника - фізичної особи у виконавчому провадженні з виконання виконавчого напису нотаріуса, дійшов висновку про те, що банк повинен повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунках боржника та повернути постанову про накладення арешту на грошові кошти, накладення арешту на які заборонено законом. Одночасно боржник, звертаючись до виконавця з заявою про неможливість накладення арешту на кошти на рахунку та/або про зняття арешту, повинен надати підтверджуючі документи.
Сторонами не заперечується, що на підставі постанови державного виконавця від 02.09.2025 накладено на арешт на кошти боржника у межах суми звернення стягнення, з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів (а.с.83-84).
На підставі платіжних інструкцій (а.с. 76-82) з рахунків позивача НОМЕР_6 та НОМЕР_7 , відкритих в АТ "Райффайзен Банк" було списано кошти у межах зведеного виконавчого провадження.
Разом з тим, відсутнє підтвердження про належність рахунків НОМЕР_6 та НОМЕР_7 , відкриттих в АТ "Райффайзен Банк" на ім'я ОСОБА_1 до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність протиправності в діях старшого державного виконавця Зарічного відділу Державної виконавчої служби у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо накладення арешту на кошти боржника і як наслідок стягнення коштів у межах зведеного виконавчого провадження з рахунків позивача НОМЕР_6 та НОМЕР_7 , відкритих в АТ "Райффайзен Банк".
Крім того, оскільки у ході судового розгляду відповідачем було доведено правомірність вчинених дій у виконавчому провадженні № 78799832, підстави для повернення коштів, які було стягнуто з рахунків позивача у порядку примусового виконання, відсутні.
Інші доводи позову/відзиву встановлених висновків суду не спростовують.
Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Однак, покладений на суб'єкта владних повноважень даною нормою тягар доказування правомірності свого рішення не звільняє позивача від обов'язку доказування своїх тверджень чи заперечень.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Проте, позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог.
Водночас, в ході судового розгляду відповідачем було доведено правомірність вчинених дій у виконавчому провадженні № 78799832.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення даного адміністративного позову.
Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Зарічного відділу державної виконавчої служби у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.Д. Кравченко