18 листопада 2025 року Справа № 480/6221/24
Суддя Сумського окружного адміністративного суду Осіпова О.О., розглянувши в приміщенні суду в м. Суми матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:
1. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не здійснені нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації невикористаної додаткової соціальної відпустки учасника бойових дій за 2022, 2023, 2024 роки військової служби.
2. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію невикористаної додаткової соціальної відпустки учасника бойових дій за 2022, 2023, 2024 роки військової служби (виходячи із розміру грошового забезпечення на дату звільнення позивача - 18 квітня 2024 року) із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін та встановлено строк відповідачу для подання відзиву та доказів, які наявні у відповідача, а також встановлено строк позивачу для подання відповіді на відзив, а відповідачу заперечення.
Від відповідача до суду надійшов відзив, в якому заперечує проти даного позову, а також просить залишити позовну заяву без руху. Свої доводи щодо залишення позовної заяви без руху мотивує тим, що при поданні даного позову позивач не сплатив судовий збір.
Вирішуючи питання про залишення позовної заяви без руху, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року №3674-VI.
Так, п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру ставка судового збору для фізичної особи становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", станом на 01.01.2024 р. розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 3028,00 грн.
Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру становить 968,96 грн.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву, наполягає на тому, що позивач порушив вище зазначені норми КАС України, і тому повинен сплати судовий збір за подання даного позову.
Згідно до ч. 8 ст. 160 КАС України, якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.
У адміністративному позові представник позивача, на виконання приписів ст. 160 КАС України, зазначив, що ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору за подання цього позову на відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" (від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі).
При вирішенні клопотання представника відповідача щодо залишення позовної заяви без руху, суд враховує позицію Верховного суду у постанові від 04 квітня 2023 року (справа № 640/8348/21).
У даній постанові Верховний суд констатував, що у Рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» зазначено, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другої статті 233 Кодексу, належною працівнику, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
До «усіх виплат» (заробітна плата, виплата вихідної допомоги, інші виплати) також належить і компенсація за невикористані дні відпустки
Поняття що поняття «оплата праці» і «заробітна плата», які використовуються у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, а тому спір у цій справі в частині вимог стосується ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки, на яку працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством (є належною працівнику заробітною платою), охоплюється застосованим у частині другій статті 233 КЗпП України визначенням «законодавство про оплату праці», у зв'язку з чим, не обмежується будь-яким строком звернення до суду з позовом про її нарахування та стягнення.
Таким чином, грошова компенсація за невикористані дні щорічної додаткової відпуски прирівнена до належної працівнику заробітньої плати, а тому до спорів, що виникають у разі виплати такої компенсації, застосовуються норми п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
Враховуючи норми КАС України та практику Верховного суду, суд вважає, що клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без руху є невмотивованим та необгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення даного клопотання.
Керуючись ст.ст. 160, 161, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні клопотання представника військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без руху в адміністративній справі №480/6221/24 - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та окремо не оскаржується.
Суддя О.О. Осіпова