Справа № 420/33780/25
18 листопада 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 22.08.2025 №о/р 951140137075 про відмову у перерахунку пенсії, прийняте за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 14.08.2025 №1121 про призначення/перерахунок пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди роботи з 17.03.1992 по 02.11.1993 включно в Арцизькому районному фінансовому відділі, з 15.11.1993 по 19.01.1994 включно та з 20.01.1994 по 06.08.2025 включно в органах державної податкової служби та з 23.07.2025 перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу" у розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, зазначеної в довідках Головного управління Державної податкової служби в Одеській області від 12.08.2025 №336/15-32-10-02-12, виданих ОСОБА_1 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), та від
12.08.2025 № 337/15-32-10-02-12 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби, за формами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622
«Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб», з урахуванням вже виплачених сум пенсій.
Ухвалою суду від 08.10.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вона перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". 14.08.2025 позивач звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення/перерахунок пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 37 Закону України "Про державну службу", однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №951140137075 від 22.08.2025 позивачу відмовлено у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу на посадах, віднесених до категорії державних службовців.
20.10.2025 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому відповідач не погоджується з викладеними у позовній заяві підставами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та зазначає, що Головне управління не є суб'єктом прийняття рішення від 22.08.2025 №951140137075 у даній справі, оскільки проживання позивача на території, яку обслуговує Головне управління, не може бути підставою для зобов'язання цього органу вчиняти певні дії, оскільки визначальним фактор є визначення органу яким саме було прийнято спірне рішення, що є предметом розгляду у цій справі та стало підставою для звернення з позовом до суду. При цьому, співвідповідачем за принципом «екстериторіальності» рішенням від 22.08.2025 №951140137075 відмовлено позивачу у перерахунку пенсії шляхом переведення з пенсії призначеної відповідно до Закону №1058, на пенсію відповідно до Закону №889, у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону№3723 та актами Кабінету Міністрів України.
23.10.2025 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому відповідач не погоджується з викладеними у позовній заяві підставами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляд на наступне. ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV. 14.08.2025 ОСОБА_1 звернулася із заявою про перерахунок пенсії № 1121, а саме про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889. Заява опрацьовувалася за принципом екстериторіальності відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 № 339/35961 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області. Статтею 25 Закону № 3723 визначенi категорiї посад державних службовцiв. Основним критерiєм, який визначає пiдстави для зарахування того чи iншого перiоду роботи особи на посадi державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсiй вiдповiдно до Закону № 889 є встановлення за займаною посадою вiдповiдного рангу. Посади працiвникiв податкової iнспекцiї даною статтею не передбаченi. Порядок обчислення стажу державної служби, затвердженим постановами Кабінету Міністрів України № 283 вiд 03.05.1994 та № 509-р від 12.09.1997 втратили чиннiсть. Оскiльки, посадовим особам податкової iнспекцiї згiдно до статті 343 Податкового кодексу України присвоюються спецiальнi звання i вiдповiдно цi посади не належать до посад, вiднесених до категорiї посад державних службовцiв, визначених статтею 25 Закону № 3723. За результатами розгляду документів доданих до заяви встановлено, що стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України на 01.05.2016 становить 0 років. До стажу на посадах державної служби не враховано періоди роботи у Державній податковій інспекції з 17.03.1993 по 19.01.1994, з 20.01.1994 по 07.08.2025 (присвоєно спеціальне звання інспектор податкової служби). В зв'язку з наведеним підстави для переведення ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону №889 - відсутні.
31.10.2025 до Одеського окружного адміністративного суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач більш детально конкретизує доводи та обґрунтування, зазначені у позовній заяві, а також наводить свої аргументи на спростування тверджень відзиву відповідача.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
14.08.2025 позивач звернулась до Пенсійного фонду України із заявою №1115 про перерахунок «перехід на інший вид пенсії», а саме на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу», що не заперечується сторонами.
Заява позивача відповідно до принципу екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №951140137075 від 22.08.2025 позивачу відмовлено у переході на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" у зв'язку з тим, що стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України на 01.05.2016 становить 0 років.
В оскаржуваному рішенні зазначено наступне: "Відповідно до Закону України №889 право на пенсію мають: державні службовці, які станом на 01.05.2016 обіймали посади державної служби та мали не менше як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців; особи, які на 01.05.2016 мали не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців незалежно від факту роботи на державній службі станом на 01.05.2016.
За результатами розгляду документів доданих до заяви встановлено, що стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України на 01.05.2016 становить 0 років. До стажу на посадах державної служби не враховано періоди роботи у Державній податковій інспекції з 17.03.1993 по 19.01.1994, з 20.01.1994 по 07.08.2025 (присвоєно спеціальне звання інспектор податкової служби)."
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи даний публічно-правовий спір, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
01.05.2016 набув чинності Закон України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII), згідно з частиною другою Прикінцевих та перехідних положень якого визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Таким чином законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону 3723-ХІІ.
Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до частини 1 статті 37 Закону 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статті 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону №1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд, у постанові від 22.05.2024 у справі №500/1404/23 зазначив, що для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частини 1 статті 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Тобто, за наявності у особи станом на 01.05.2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Судом по цій справі встановлено, що відповідачем не зараховано до стажу державної служби позивача періодів роботи з 17.03.1993 по 19.01.1994, з 20.01.1994 по 07.08.2025.
До 01.05.2016 посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби, визначались Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 «Про порядок обчислення стажу державної служби» (далі - Порядок №283).
За приписами пункту 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Таким чином, Порядок №283 передбачав, що до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах державної податкової служби.
Документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи (пункт 4 Порядку № 283).
Як вбачається з матеріалів справи позивач проходила державну службу у фінансових органах та в органах державної податкової служби з 17.03.1992 по 02.11.1993 включно, з 15.11.1993 по 19.01.1994 включно та з 20.01.1994 по 06.08.2025, що не заперечується відповідачем.
Частиною 17 статті 37 Закону №3723-ХІІ визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Таким чином, законодавством, яке діяло в період роботи (служби) позивачки, та яке діє на теперішній час, визначено, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.
Вказане підтверджується також положенням пункту 7 частини 2 статті 46 Закону №889-VIII, згідно з яким до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
Окрім того, частиною 2 статті 46 Закону №889-VIII та Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №229 від 25.03.2016 (далі Порядок №229), які діють з 01.05.2016, закріплено, що до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
При цьому, спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України від 04.12.1990 №509-XII «Про державну податкову службу в Україні», який був чинний до 19.11.2012 (далі Закон №509-XII).
Згідно зі статтею 6 Закону №509-XII видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються КМУ і фінансуються з державного бюджету.
Частиною 5 статті 15 Закону №509-XII установлено, що правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом №3723-ХІІ.
Відповідно до частини 4 статті 15 Закону №509-XII службові особи державних податкових інспекцій не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності).
Тобто цією нормою було встановлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондуються з вимогами статті 12 Закону №3723-XII щодо обмежень, пов'язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.
Частинами 7, 8 статті 15 Закону № 509-XII передбачено, що посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.
Законом України від 05.07.2012 №5083-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні», який набрав чинності 12.08.2012, доповнено Податковий кодекс України (далі - ПК України) розділами XVIII-1 та XVIII-2, у тому числі статтею 344.
Так згідно з пунктом 344.1 статті 344 ПК України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Верховний Суд України у постанові від 22.10.2013 у справі №21-340а13 зазначив, що аналіз положень статті 37 Закону України «Про державну службу», Закону України «Про державну податкову службу в Україні дає підстави вважати, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII.
Вказаний правовий висновок підтримано Верховним Судом в подальшому, зкорема, у постановах від 03.07.2018 у справі №586/965/16-а, від 18.03.2021 у справі №500/5183/17, від 19.12.2023 у справі №600/947/23-а.
Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На підставі частини 5 статті 242 КАС України суд враховує правовий висновок Верховного Суду та вважає, що період проходження служби в податкових органах повинен зараховуватись їм до стажу державної служби, який дає право на пенсію.
Крім того у постановах від 19.06.2018 у справі №465/7218/16-а та від 13.12.2018 у справі №539/1855/17 Верховний Суд зазначив, що доводи органу Пенсійного фонду про те, що позивач не має права на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв'язку з тим, що йому присвоєно спеціальне звання як посадовій особі контролюючого органу, а тому його посада не відноситься до категорії посад державної служби, є безпідставними та повністю спростовуються положеннями статті 344 ПК України та Порядку №283.
Враховуючи вказану правову позицію Верховного Суду, суд по цій справі не приймає доводи відповідача щодо неможливості врахування до спеціального стажу роботи позивачки, оскільки їй присвоєно спеціальні звання.
За наведеного, суд дійшов висновку, що період роботи (служби) позивачки в органах державної податкової служби зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».
У зв'язку з викладеним, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 951140137075 від 22.08.2025- належать задоволенню.
При вирішенні спору суд враховує правову позицію Верховного суду, викладену у постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23, у якій колегія суддів дійшла висновку про те, що дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності.
Водночас, позовна вимога про зобов'язання перерахувати, нарахувати та виплатити, а з урахуванням доводів позовної заяви - перевести на інший вид пенсії, задоволенню не підлягає, оскільки призначення пенсії є дискреційними повноваженнями органів ПФУ, суд не має повноважень визначати всі необхідні умови для призначення пенсії, у тому числі обраховувати необхідний страховий/пільговий стаж, та зобов'язувати органи ПФУ призначити пенсію.
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача перерахувати, нарахувати та виплатити пенсію у розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, зазначеної в довідках від 12.08.2025 №336/15-32-10-02-12 та від 12.08.2025 № 337/15-32-10-02-12, то суд виходить з того, що право особи на призначення пенсії встановлюється на підставі розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Таким чином, вимога позивача про зобов'язання відповідача перерахувати, нарахувати та виплатити пенсію у розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, зазначеної в довідках від 12.08.2025 №336/15-32-10-02-12 та від 12.08.2025 № 337/15-32-10-02-12 є фактично втручанням у механізм та порядок виконання відповідачем судового рішення щодо призначення пенсії позивачу. Такі вимоги є передчасними та не належать задоволенню.
За наведеного, для ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди роботи з 17.03.1992 по 02.11.1993 включно, з 15.11.1993 по 19.01.1994 включно та з 20.01.1994 по 06.08.2025 та повторно розглянути заяву про призначення/перерахунок пенсії від 14.08.2025, з урахуванням висновків суду.
Враховуючи вищевикладене, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області підлягає частковому задоволенню.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд вважає необхідним у відповідності до вимог статті 139 КАС України стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Необхідно зауважити, що часткове задоволення позовних вимог, у даному випадку, не впливає на розмір судового збору, який підлягає стягненню, оскільки обсяг задоволених вимог фактично не відрізняється від кількості тих, за які такий збір був сплачений.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 12, 139, 242-246, 255, 262, 263, 295, 297 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (94121, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №951140137075 від 22.08.2025 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди роботи з 17.03.1992 по 02.11.1993, з 15.11.1993 по 19.01.1994 та з 20.01.1994 по 06.08.2025 та повторно розглянути заяву про перерахунок пенсії від 22.08.2025, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (94121, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені статтями 293, 295 КАС України.
Суддя Токмілова Л.М.