Справа № 420/33778/25
18 листопада 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №764 від 29.07.2025;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до стажу державної служби періоди з 21.07.1995 по 01.02.1999, з 08.02.2001 по 26.12.2014 та з 10.08.2017 по 09.12.2024, перевести з 22.07.2025 ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", з урахуванням довідок про складові заробітної плати №321/15-32-10-02-12, №322/15-32-10-02-12, №323/15-32-10-02-12 від 16.07.2025.
Ухвалою суду від 08.10.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вона перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". 22.07.2025 позивач звернулась до пенсійного органу із заявою про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (визначеного за принципом екстериторіальності) №764 від 29.07.2025 позивачу відмовлено у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу на посадах, віднесених до категорії державних службовців.
24.10.2025 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов відзив, в якому відповідач не погоджується з викладеними у позовній заяві підставами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та зазначає, що основним критерієм, який визначає підстави для зарахування того чи іншого періоду роботи до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до Закону №889 є встановлення за займаною посадою відповідного рангу. У відповідності до статті 3 Закону №889 його дія не поширюється, зокрема, на осіб рядового начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, якщо інше не передбачено законом. Частиною 10 статті 25 Закону № 3723 передбачено, що віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом. Основним критерієм, за яким визначається можливість зарахування того чи іншого періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії згідно статті 37 Закону №3723, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу державного службовця. Відповідно до статті 343.1 Податкового кодексу України присвоюються спеціальні звання і, відповідно ці посади не належать до категорії посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723. Відтак, періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування, на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. З огляду на вищезазначене, до стажу державної служби не може бути враховано періоди роботи з 21.07.1995 по 01.02.1999р., з 08.02.2001 по 26.12.2014 з 10.08.2017 по 09.12.2024, державним податковим інспектором у Державній податковій інспекції ДФС України в Одеській області, оскільки посадовим особам контролюючих органів згідно зі ст. 343.1 Податкового кодексу України присвоюються спеціальні звання, і відповідно, ці посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723, робота на цих посадах не враховується для обчислення стажу державної служби.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
22.07.2025 позивач звернулась до Пенсійного фонду України із заявою №1095 про перерахунок «перехід на інший вид пенсії», а саме на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу».
Заява позивача відповідно до принципу екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №764 від 29.07.2025 позивачу відмовлено у переході на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" у зв'язку з відсутністю стажу станом на 01.05.2016 на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ.
В оскаржуваному рішенні зазначено наступне: "Пунктом 10 і 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 889 -VIII передбачено право державних службовців за певних умов на призначення пенсії відповідно до статті 37 закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу": державні службовці, які на день набрання чинності Законом №899, станом на 01.05.2016 обіймали посади державної служби та мами не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України; особи, які на день набрання чинності Законом №889, мали не менше як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України, незалежно від факту роботи на державній службі станом на 01.05.2016.
Згідно трудової книжки ОСОБА_1 , з 21.07.1995 року займала посаду державного інспектора, з 10.06.1996 року займала посаду старшого державного інспектора, з 17.07.2001 року присвоєно спеціальне звання "Інспектор податкової служби другого рангу", з 19.10.2004 року присвоєно спеціальне звання "Інспектор податкової служби першого рангу", з 06.11.2006 року присвоєно чергове спеціальне звання "Радник податкової служби третього рангу", з 06.11.2009 року присвоєно чергове спеціальне звання "Радник податкової служби другого рангу".
Зважаючи на те, що посадовим особам контролюючих органів згідно зі статтею 343.1 Податкового кодексу України присвоюються спеціальні звання, і відповідно, ці посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ, робота на цих посадах не враховується для обчислення стажу державної служби."
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи даний публічно-правовий спір, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
01.05.2016 набув чинності Закон України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII), згідно з частиною другою Прикінцевих та перехідних положень якого визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Таким чином законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону 3723-ХІІ.
Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до частини 1 статті 37 Закону 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статті 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону №1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд, у постанові від 22.05.2024 у справі №500/1404/23 зазначив, що для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частини 1 статті 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Тобто, за наявності у особи станом на 01.05.2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Судом по цій справі встановлено, що відповідачем не зараховано до стажу державної служби позивача періодів роботи з 21.07.1995 по 01.02.1999, з 08.02.2001 по 26.12.2014 з 10.08.2017 по 09.12.2024, державним податковим інспектором у Державній податковій інспекції ДФС України в Одеській області.
До 01.05.2016 посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби, визначались Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 «Про порядок обчислення стажу державної служби» (далі - Порядок №283).
За приписами пункту 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Таким чином, Порядок №283 передбачав, що до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах державної податкової служби.
Документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи (пункт 4 Порядку № 283).
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, трудової книжки серії НОМЕР_1 від 20.07.1981 та трудової книжки серії НОМЕР_1 від 26.11.1996, позивач у період з з 21.07.1995 по 01.02.1999, з 08.02.2001 по 26.12.2014 з 10.08.2017 по 09.12.2024 займала різні посади в органах державної податкової служби, що не заперечується відповідачем.
Частиною 17 статті 37 Закону №3723-ХІІ визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Таким чном, законодавством, яке діяло в період роботи (служби) позивачки, та яке діє на теперішній час, визначено, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.
Вказане підтверджується також положенням пункту 7 частини 2 статті 46 Закону №889-VIII, згідно з яким до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
Окрім того, частиною 2 статті 46 Закону №889-VIII та Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №229 від 25.03.2016 (далі Порядок №229), які діють з 01.05.2016, закріплено, що до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
При цьому, спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України від 04.12.1990 №509-XII «Про державну податкову службу в Україні», який був чинний до 19.11.2012 (далі Закон №509-XII).
Згідно зі статтею 6 Закону №509-XII видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються КМУ і фінансуються з державного бюджету.
Частиною 5 статті 15 Закону №509-XII установлено, що правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом №3723-ХІІ.
Відповідно до частини 4 статті 15 Закону №509-XII службові особи державних податкових інспекцій не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності).
Тобто цією нормою було встановлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондуються з вимогами статті 12 Закону №3723-XII щодо обмежень, пов'язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.
Частинами 7, 8 статті 15 Закону № 509-XII передбачено, що посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.
Законом України від 05.07.2012 №5083-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні», який набрав чинності 12.08.2012, доповнено Податковий кодекс України (далі - ПК України) розділами XVIII-1 та XVIII-2, у тому числі статтею 344.
Так згідно з пунктом 344.1 статті 344 ПК України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Верховний Суд України у постанові від 22.10.2013 у справі №21-340а13 зазначив, що аналіз положень статті 37 Закону України «Про державну службу», Закону України «Про державну податкову службу в Україні дає підстави вважати, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII.
Вказаний правовий висновок підтримано Верховним Судом в подальшому, зкорема, у постановах від 03.07.2018 у справі №586/965/16-а, від 18.03.2021 у справі №500/5183/17, від 19.12.2023 у справі №600/947/23-а.
Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На підставі частини 5 статті 242 КАС України суд враховує правовий висновок Верховного Суду та вважає, що період проходження служби в податкових органах повинен зараховуватись їм до стажу державної служби, який дає право на пенсію.
Крім того у постановах від 19.06.2018 у справі №465/7218/16-а та від 13.12.2018 у справі №539/1855/17 Верховний Суд зазначив, що доводи органу Пенсійного фонду про те, що позивач не має права на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв'язку з тим, що йому присвоєно спеціальне звання як посадовій особі контролюючого органу, а тому його посада не відноситься до категорії посад державної служби, є безпідставними та повністю спростовуються положеннями статті 344 ПК України та Порядку №283.
Враховуючи вказану правову позицію Верховного Суду, суд по цій справі не приймає доводи відповідача щодо неможливості врахування до спеціального стажу роботи позивачки, оскільки їй присвоєно спеціальні звання.
За наведеного, суд дійшов висновку, що період роботи (служби) позивачки в органах державної податкової служби зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».
У зв'язку з викладеним, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення відповідача № 794 від 29.07.2025 та зобов'язання зарахувати до стажу державної служби періоди роботи з 21.07.1995 по 01.02.1999, з 08.02.2001 по 26.12.2014 та з 10.08.2017 по 09.12.2024 - належать задоволенню.
Водночас, позовна вимога про зобов'язання перевести на інший вид пенсії, задоволенню не підлягає, оскільки призначення пенсії є дискреційними повноваженнями органів ПФУ, суд не має повноважень визначати всі необхідні умови для призначення пенсії, у тому числі обраховувати необхідний страховий/пільговий стаж, та зобов'язувати органи ПФУ призначити пенсію.
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача врахувати довідки про складові заробітної плати №321/15-32-10-02-12, №322/15-32-10-02-12, №323/15-32-10-02-12 від 16.07.2025, то суд виходить з того, що право особи на призначення пенсії встановлюється на підставі розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Таким чином, вимога позивача про зобов'язання відповідача врахувати довідки про складові заробітної плати №321/15-32-10-02-12, №322/15-32-10-02-12, №323/15-32-10-02-12 від 16.07.2025 є фактично втручанням у механізм та порядок виконання відповідачем судового рішення щодо призначення пенсії позивачу. Такі вимоги є передчасними та не належать задоволенню.
За наведеного, для ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди роботи з 21.07.1995 по 01.02.1999, з 08.02.2001 по 26.12.2014 та з 10.08.2017 по 09.12.2024 та повторно розглянути заяву про перерахунок пенсії від 22.07.2025, з урахуванням висновків суду.
Враховуючи вищевикладене, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області підлягає частковому задоволенню.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір», у зв'язку з чим підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 12, 139, 242-246, 255, 262, 263, 295, 297 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №764 від 29.07.2025 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди роботи з 21.07.1995 по 01.02.1999, з 08.02.2001 по 26.12.2014 та з 10.08.2017 по 09.12.2024 та повторно розглянути заяву про перерахунок пенсії від 22.07.2025, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені статтями 293, 295 КАС України.
Суддя Токмілова Л.М.