справа№380/14636/25
17 листопада 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про стягнення з Державного підприємства "Львіввугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Геологорозвідувальна експедиція" Державного підприємства "Львіввугілля" адміністративно-господарських санкцій та пені.
Обставини справи.
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю з вимогами стягнути з Відокремленого підрозділу «Геологорозвідувальна експедиція» Державного підприємства «Львіввугілля» на користь Держави в особі Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю в дохід Державного бюджету на рахунки відкриті в управліннях Державної казначейської служби України (ГУК у Волин.обл/м.Вол-Волинс./50070000 код отримувача (ЄДРПОУ) 38009371 р/р UА2789999803131912300000035, Казначейство України (ел.адм.подат.) адміністративно-господарські санкції в сумі: 69 178,43 грн та пеню в сумі 3 216,87 грн, всього: 72 395,30 грн. (сімдесят дві тисячі триста дев'ятсот п'ять гривень 30 копійок).
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що згідно з даними, отриманими від Пенсійного фонду України, у Відокремленому підрозділі «Геологорозвідувальна експедиція» ДП «Львіввугілля» у 2024 році середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 12 осіб.
Відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», для підприємств, де працює від 8 до 25 осіб, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю встановлюється у кількості одного робочого місця.
Позивач вказує, що згідно зі звітністю, у Відповідача у 2024 році фактично не працювало жодної особи з інвалідністю, чим порушено вимоги законодавства. У зв'язку з цим, в автоматичному режимі нараховані адміністративно-господарські санкції. Оскільки Відповідач самостійно ці санкції у встановлений законом строк не сплатив, Позивач нарахував пеню та звернувся до суду з вимогою про їх примусове стягнення.
Ухвалою від 22.07.2025 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач проти позову заперечив повністю, надавши суду відзив на позовну заяву. В обґрунтування своїх заперечень представник Відповідача зазначив, що ВП «Геологорозвідувальна експедиція» не є юридичною особою, а є лише відокремленим підрозділом Державного підприємства «Львіввугілля».
Відповідач наголошує, що відповідно до законодавства обов'язок щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю покладається на юридичну особу в цілому, а не на її окремі структурні одиниці.
На підтвердження своєї позиції Відповідач надав інформацію про те, що на Державному підприємстві «Львіввугілля» (разом з усіма відокремленими підрозділами) середньооблікова кількість штатних працівників у 2024 році становила 5278 осіб. Відповідно до нормативу (4%), підприємство мало працевлаштувати 211 осіб з інвалідністю. Фактично ж на підприємстві працювало 414 осіб з інвалідністю, що значно перевищує встановлений законом норматив.
Також Відповідач послався на судову практику, зокрема на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі № 380/15877/23, де в аналогічній справі щодо іншого підрозділу ДП «Львіввугілля» відмовлено у задоволенні позову Фонду.
Позивач подав відповідь на відзив, в якій підтримав позовні вимоги. Позивач зазначив, що згідно зі ст. 1 та ст. 19 Закону № 875-ХІІ, філії та відокремлені підрозділи, які ведуть окремий облік результатів фінансової та господарської діяльності, є самостійними суб'єктами відповідальності. Оскільки ВП "Геологорозвідувальна експедиція" має власний код ЄДРПОУ (як ВП) та звітує до Пенсійного фонду, позивач вважає нарахування санкцій правомірним.
Суд, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, "Геологорозвідувальна експедиція" Державного підприємства "Львіввугілля" (код ЄДРПОУ ВП 38693595) є відокремленим підрозділом юридичної особи - Державного підприємства "Львіввугілля" (код ЄДРПОУ 32323256).
Згідно з розрахунком сум адміністративно-господарських санкцій, сформованим Фондом на підставі даних Пенсійного фонду України, у ВП "Геологорозвідувальна експедиція" у 2024 році середньооблікова чисельність штатних працівників становила 12 осіб, фонд оплати праці штатних працівників - 1660,3 тис. грн, середньорічна заробітна плата - 138 356,86 грн.
Норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю складав 1 особу, фактично працевлаштовано - 0 осіб.
Сума санкцій розрахована у розмірі 69 178,43 грн (половина середньої річної заробітної плати, оскільки працює від 8 до 15 осіб).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, та аналізуючи обґрунтованість позовних вимог у сукупності з наданими письмовими доказами, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII (далі - Закон № 875-XII), Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 875-XII, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Згідно з частиною першою статті 20 Закону № 875-XII, підприємства, установи, організації, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції.
Судом встановлено, що підставою для звернення позивача до суду стало невиконання, на його думку, Відокремленим підрозділом «Геологорозвідувальна експедиція» Державного підприємства «Львіввугілля» нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році.
Однак, вирішуючи спір по суті, суд вважає за необхідне насамперед визначити правовий статус відповідача та суб'єкта, на якого законодавством покладено обов'язок щодо виконання нормативу.
Відповідно до статті 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.
З матеріалів справи, зокрема з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, судом встановлено, що «Геологорозвідувальна експедиція» (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 38693595) є відокремленим підрозділом юридичної особи - Державного підприємства «Львіввугілля» (код ЄДРПОУ 32323256).
Системний аналіз положень статей 19, 20 Закону № 875-XII у взаємозв'язку з нормами цивільного законодавства дає підстави для висновку, що суб'єктом права та обов'язків, у тому числі щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, є саме юридична особа. Хоча Закон № 875-XII містить згадку про філії та відділення, що ведуть окремий облік, однак в контексті єдиної господарської структури виконання нормативу повинно оцінюватися по юридичній особі в цілому. Розподіл працівників між головним підприємством та його філіями є внутрішнім організаційним питанням юридичної особи і не може змінювати загальний обсяг соціальних зобов'язань підприємства перед державою.
Як встановлено з Інформації про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік, наданої відповідачем та долученої до матеріалів справи, Державне підприємство «Львіввугілля» є єдиним господарським комплексом, що включає в себе ряд відокремлених підрозділів. Судом встановлено, що у 2024 році загальна середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу по ДП «Львіввугілля» (сумарно по всіх підрозділах) становила 5278 осіб. Відповідно до вимог частини першої статті 19 Закону № 875-XII, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю для ДП «Львіввугілля» становить 4 відсотки від загальної чисельності працюючих, що у кількісному виразі дорівнює 211 робочим місцям (5278 * 4% = 211,12).
Водночас, згідно з фактичними даними обліку кадрів, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, на ДП «Львіввугілля» у 2024 році становила 414 осіб.
Порівнюючи встановлений законодавством норматив (211 осіб) та фактичну кількість працевлаштованих осіб з інвалідністю (414 осіб), суд дійшов висновку, що Державне підприємство «Львіввугілля» не лише виконало, але й суттєво (майже вдвічі) перевищило встановлений норматив працевлаштування осіб з інвалідністю.
Суд наголошує, що метою Закону № 875-XII є соціальний захист осіб з інвалідністю шляхом забезпечення їх зайнятості, створення для них реальних можливостей для праці. Адміністративно-господарські санкції є мірою фінансової відповідальності держави до роботодавця, який ухиляється від цього обов'язку.
У цьому випадку застосування штрафних санкцій до окремого відокремленого підрозділу, який є складовою частиною юридичної особи, за умов, коли ця юридична особа в цілому забезпечила роботою значну кількість осіб з інвалідністю (перевищивши норматив на 203 особи), суперечило б принципам справедливості, розумності та пропорційності. Такий формальний підхід з боку позивача призвів би до подвійного навантаження на підприємство, яке сумлінно виконує соціальні гарантії держави, та перетворив би механізм санкцій з інструменту стимулювання зайнятості на інструмент безпідставного стягнення коштів.
Суд також враховує правову позицію, викладену в постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2024 у справі № 380/15877/23, яка стосується аналогічних правовідносин за участі цього ж відповідача. Суд апеляційної інстанції чітко вказав, що оскільки ДП «Львіввугілля» є єдиною юридичною особою, виконання нормативу має оцінюватися в цілому по підприємству. Наявність у відокремленого підрозділу статусу платника єдиного внеску та подання ним окремої звітності не змінює того факту, що обов'язок з працевлаштування осіб з інвалідністю покладено на роботодавця - юридичну особу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Однак, у справах про стягнення коштів, де суб'єкт владних повноважень виступає позивачем, тягар доказування наявності підстав для стягнення лежить саме на позивачеві.
Позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували факт невиконання відповідачем нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю в цілому по підприємству.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог щодо стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені з ВП «Геологорозвідувальна експедиція» ДП «Львіввугілля». В діях відповідача відсутній склад правопорушення, за яке Законом № 875-XII передбачена фінансова відповідальність, а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Враховуючи відмову у задоволенні позову судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. В позові Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про стягнення з Державного підприємства "Львіввугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Геологорозвідувальна експедиція" Державного підприємства "Львіввугілля" адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовити повністю.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 17.11.2025
Суддя Коморний О.І.