18 листопада 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/6803/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Савонюка М.Я., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (надалі - відповідач), у якій просить суд:
- визнати протиправною відмову Головного Управління Пенсійного Фонду України в Харківській області, викладену в рішенні від 28.07.2025 №112750008364, зарахувати період роботи ОСОБА_1 помічником командира взводу з 16.05.2007 по 26.07.2013 в Олександрійському воєнізованому гірничорятувальному (аварійно-рятувальному) загоні ДСВАРС МНС до стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах;
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в Харківській області зарахувати період роботи ОСОБА_1 помічником командира взводу з 16.05.2007 по 26.07.2013 в Олександрійському воєнізованому гірничорятувальному (аварійно-рятувальному) загоні ДСВАРС МНС до стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного Фонду України у Харківській області №112750008364 від 28.07.2025 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах;
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного Фонду України у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 10.01.2025 з урахуванням висновків суду про необхідність зарахування до пільгового стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах періоду роботи з 16.05.2007 по 26.07.2013.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що після досягнення 51 року 10.01.2025 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку, оскільки має 9 років стажу на роботах з особливо шкідливими і особливими умовами праці за списком №1. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №112750008364 від 17.01.2025, яке було визначене за принципом екстериторіальності, у призначенні пенсії було відмовлено у зв'язку з відсутністю достатнього пільгового стажу. Не погодившись із вказаним рішенням, оскаржив його до суду.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 в справі №340/540/25 визнано протиправним та скасовано вказане рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 17.01.2025 та зобов'язано відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії.
Вказує, що на виконання рішення суду від 06.02.2025 відповідач повторно розглянув заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, однак рішенням №112750008364 від 28.07.2025 повторно відмовив у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, посилаючись на відсутність необхідного пільгового стажу. При цьому протиправно не зарахував до пільгового стажу періоду роботи з 16.05.2007 по 26.07.2013 на посаді помічника командира взводу в Олександрійському загоні ДСВАРС МНС, що передбачена Списком №1 з підстав ненадання уточнюючої довідки.
Вважає рішення відповідача протиправним, оскільки ним до пенсійного органу були надані всі необхідні документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
Водночас можливість отримати уточнюючу довідку відсутня, оскільки діяльність Олександрійського ВГРЗ припинена, первинні документи були здані до архівного відділу Олександрійської міської ради.
З цих з цих підстав просить позов задовольнити.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог.
На обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що позивач 10.01.2025 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Вказана заява з доданими до неї документами була розглянута Головним управлінням за принципом екстериторіальності. За результатами розгляду прийнято рішення від 17.01.2025 №112750008364 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю достатнього пільгового стажу.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 у справі №340/540/25, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.07.2025 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 17.01.2025 та зобов'язано Головне управління повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії, керуючись в тому числі, правовими висновками суду.
За результатами повторного розгляду заяви позивача про призначення пенсії рішенням №112750008364 від 28.07.2025 повторно відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв'язку відсутністю необхідного пільгового стажу.
Вказує, що за наданими документами до загального страхового стажу позивача зараховано всі періоди. До пільгового стажу зараховано періоди роботи з 23.01.2001 по 05.07.2003 та з 01.08.2003 по 16.02.2004 на підставі винесеного рішення Комісії при головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 29.11.2024 №50. При цьому, не враховано до пільгового стажу по Списку №1 позивача періоди роботи з 16.05.2007 по 26.07.2013 у зв'язку з ненаданням уточнюючої довідки.
З цих підстав просить відмовити у задоволенні позову.
Будь-яких заяв, чи клопотань від учасників справи не надходило.
10.10.2025 ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано у відповідача докази по справі.
Установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.
З долучених до матеріалів справи доказів судом встановлено, що 10.01.2025 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах в порядку, визначеному Законом України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).
Вказану заяву було розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, рішенням якого №112750008364 від 17.01.2025 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV у зв'язку з відсутністю пільгового стажу (а.с. 15).
Не погодившись із вказаним рішенням позивач оскаржив його до суду.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 у справі №340/540/25 визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 17.01.202, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах на підставі заяви від 10.01.2025. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 10.01.2025, керуючись приписами пункту "а" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" і правовими висновками суду (а.с. 8-10).
На виконання вказаного рішення суду відповідач повторно розглянув заяву позивача про призначення пенсії від 10.01.2025 та рішенням №112750008364 від 28.07.2025 відмовив у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв'язку відсутністю необхідного пільгового стажу (а.с. 6зв.-7).
До загального страхового стажу зараховано всі періоди. Підтверджено страховий стаж заявника 33 роки 0 місяців 23 дні, а пільговий стаж 2 роки 11 місяців 29 днів.
Зокрема вказано, що пільговий стаж особи по Списку №1 за період роботи з 23.01.2001 по 05.07.2003 та з 01.08.2003 по 16.02.2004 враховано на підставі рішення Комісії при головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 29.11.2024 №50. Період роботи з 16.05.2007 по 26.07.2013 не враховано до пільгового стажу, оскільки відсутні документи відповідно до підпункту 5 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (далі - Порядок № 22-1).
Судом також встановлено, що рішенням Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 29.11.2025 №50 підтверджено стаж роботи по Списку № 1 ОСОБА_1 з 23.01.2001 по 05.07.2003 та з 01.08.2003 по 16.02.2004 (а.с. 17-18).
Відповідно до трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 02.09.1991, копія якої міститься в матеріалах справи, 16.05.2007 позивач на підставі наказу №25-к від 16.05.2007 прийнятий на посаду помічника командира взводу по ОМС Олександрійського воєнізованого гірничо-рятувального (аварійно-рятувального) загону (запис №14);
- 30.04.2009 Державне підприємство Олександрійський воєнізований гірничо-рятувальний (аварійно-рятувальний) загін перетворено на державну організацію Олександрійський воєнізований гірничо-рятувальний (аварійно-рятувальний) загін (запис №15);
- 26.07.2013 наказом №15-к від 12.07.2013 позивач звільнений у зв'язку зі скороченням штату працівників (запис №16) (а.с. 19-21).
Згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній Олександрійського воєнізованого гірничо-рятувального (аварійно-рятувального) загону №336 від 23.07.2013 ОСОБА_1 повний робочий день працював у складі Олександрійського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону і за період з 16.05.2007 по 26.07.2013 виконував гірничорятувальні роботи за професією, посадою помічника командира взводу по ОМС, що передбачена Списком №1 розділу 1 підрозділу 5, позиція 1.5 «б» код КП 1222.2 постанови КМУ від 16.01.2003 №36. За період з 16.05.2007 по 26.07.2013 - 6 років 02 місяці 10 днів (а.с. 22).
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон №1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Частиною першою статті 114 Закону №1058-IV передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно з частиною другою статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Разом з тим, до внесення відповідних змін в Закон №1058-IV питання призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 визначалося Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.91 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), який залишається чинним на день виникнення спірних правовідносин.
Згідно з пунктом «а» частини першої статті 13 Закону №1788-XII в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII (далі - Закон №213-VIII), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Таким чином, зазначена норма передбачає зміст ідентичний частини другої статті 114 Закону №1058-IV.
Тобто на час виникнення спірних правовідносин питання призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 регулює положення двох нормативно-правових актів, а саме: стаття 114 Закону №1058-IV в редакції Закону №2148-VIII та стаття 13 Закону №1788-XII в редакції Закону №213-VIII.
Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення статті 13 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII.
Пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення визначено, що стаття 13 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, які визнані неконституційними, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Пунктом 3 Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визначено, що застосуванню підлягає стаття 13 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам;»
Відповідно до статті 151-2 Конституції України, рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Статтею 152 Конституції України визначено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.
Отже, вказаним Рішенням Конституційного Суду України відновлено дію, зокрема, пункту "а" частини першої статті 13 Закону №1788-XII, які з 23.01.2020 є чинними у редакції до внесення змін Законом №213-VIII.
При цьому, Закон №2148-VIII, яким внесено зміни до Закону №1058-IV, зокрема, статті 114, на предмет конституційності не перевірявся.
Таким чином, з дати набрання чинності вказаним рішенням Конституційного Суду України (23.01.2020) в Україні існують два Закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №1, а саме: пункт "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та пункт 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (№ 11-1207апп19) сформовано правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи (п. 56).
Вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
Застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, врегульовано Порядком застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт і професій, посад та показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики №383 від 18.11.2005, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за № 1451/11731 (далі - Порядок №383).
Відповідно до пункту 2 Порядку №383 під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.
Пунктом 3 Порядку №383 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Комплексний аналіз норми дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах пункту 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV є досягнення особою відповідного віку, зайняття повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1, з урахуванням проведеної атестації робочих місць за час виконання роботи після 21.08.1992.
Частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно зі статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 10 Порядку №383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).
Згідно із пунктом 1 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів уній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку №637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії - 10.01.2025, він досяг віку 51 року.
За змістом оспорюваного рішення позивач має наявний загальний страховий стаж 33 роки 0 місяців 23 дні, а пільговий стаж 2 роки 11 місяців 29 днів.
Зокрема, до пільгового стажу не враховано періоди роботи з 16.05.2007 по 26.07.2013 на посаді помічника командира взводу по ОМС Олександрійського воєнізованого гірничо-рятувального (аварійно-рятувального) загону, оскільки відсутні документи відповідно до підпункту 5 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Також, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов'язаних з заявником спільною роботою.
Надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої, або ж необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17 та від 07.03.2018 у справі №233/2084/17.
Відповідно до трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 02.09.1991 (записи 14-16), копія якої міститься в матеріалах справи, 16.05.2007 позивач прийнятий на роботу помічника командира взводу по ОМС Олександрійського воєнізованого гірничо-рятувального (аварійно-рятувального) загону. 26.07.2013 звільнений з роботи згідно наказу №15-к від 12.07.2013 у зв'язку зі скороченням штату працівників.
Записи у трудовій книжці позивача внесено згідно з чинним на час внесення цих записів законодавством. Записи щодо періоду роботи не містять жодних виправлень, закреслень тощо. Відомості щодо такого періоду роботи позивача, зазначені у трудовій книжці, відповідачами під сумнів не ставляться та повністю зараховані до загального страхового стажу.
Позицією 1.5 «б» підрозділу 5 Розділу 1 «Гірничі роботи» Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36, передбачалась посади командирів взводів, їх заступників (помічників).
Також позивачем разом із трудовою книжкою надавалась довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №336 від 23.07.2013, Архівні довідки видані Архівним відділом Олександрійської міської ради від 11.12.2023 №12-36/811-1, №12-36/811-2, №12-36/811-3 (а.с. 22-24, 27зв.)
Відомості в архівних довідках щодо періодів роботи повністю відповідають даним трудової книжки.
Зокрема, Довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній Олександрійського воєнізованого гірничо-рятувального (аварійно-рятувального) загону №336 від 23.07.2013 підтверджено, що ОСОБА_1 повний робочий день працював у складі Олександрійського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону і за період з 16.05.2007 по 26.07.2013 виконував гірничорятувальні роботи за професією, посадою помічника командира взводу по ОМС, що передбачена Списком №1 розділу 1 підрозділу 5, позиція 1.5 «б» код КП 1222.2 постанови КМУ від 16.01.2003 №36.
Що стосується даних про проведення атестації на робочому місці, то наказом №169 від 27.07.2004 Державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби Центрального регіонального спеціального (воєнізованого) аварійно-рятувального загону затверджено перелік робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням згідно додатку. У пункті 2 наказу зазначено, що у зв'язку з тим, що Державна спеціальна (воєнізована) аварійно-рятувальна служба є правонаступником майна, прав і обов'язків Державної пошуково-рятувальної служби на водних об'єктах (наказ МНС від 27.01.04 №37), вважати такими, що є дійсними результати атестації Регіонального рятувально-координаційного центру по Західному регіону, що затверджені наказом від 01.07.03 №7. У Переліку робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад і пільговим пенсійним забезпеченням Центрального регіонального СВАРЗ, який є додатком до наказу №169 від 27.07.2004 зазначено посади командирів взводів, їх заступників (помічників) (а.с. 38-39).
Також, наказом №59 від 10.11.2010 Олександрійський воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін затверджено Перелік робочих місць, професій і посад ОВГР(АР)3, працівникам яких згідно з результатами позачергової атестації робочих місць за умовами праці підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 1 (додаток 1 до даного наказу), у якій зазначено посаду «помічники командирів взводів» (а.с. 25зв.-26).
Отже, записи трудової книжки, довідка №336 від 23.07.2013, архівні довідки від 11.12.2023 №12-36/811-1, №12-36/811-2, №12-36/811-3, накази про затвердження результатів атестації робочих місць №169 від 27.07.2004 та №59 від 10.11.2010, в повній мірі підтверджують зайнятість позивача з 16.05.2007 по 26.07.2013 повний робочий день на гірничорятувальних роботах, а тому вказаний період має бути зарахований до пільгового стажу за Списком №1.
У свою чергу, позивач намагався отримати уточнюючу довідку від роботодавця, однак Державний воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін Державної служби України з надзвичайних ситуацій листом №01/2-150 від 28.01.2025 у відповідь на його звернення повідомив, що Олександрійський ВГРЗ припинив своє існування на підставі наказу ДСНС України від 15.05.2013 №224, а первинні документи відсутні у загоні, у зв'язку з чим немає правових підстав для підтвердження стажу роботи та видачі уточнюючої довідки.
Суд також враховує, що Третій апеляційний адміністративний суд у постанові від 17.07.2025 № 340/540/25 зробив висновок про протиправність дій відповідача щодо не зарахування до пільгового стажу позивача спірного періоду за Списком №1 з 16.05.2007 року по 26.07.2013 року на посаді помічника командира взводу в Олександрійському воєнізованому гірничорятувальному (аварійно-рятувальному) загоні ДСВАРС МНС.
З урахуванням наведених норм чинного законодавства та встановлених обставин справи суд дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №112750008364 від 28.07.2025 як такого, що прийнято з порушенням вимог законодавства щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду цього питання.
Що стосується позовної вимоги визнати протиправною відмову зарахувати період роботи позивача з 16.05.2007 по 26.07.2013 до стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, то підстави для її задоволення відсутні, оскільки судом уже визнано протиправним та скасовано спірне рішення уцілому.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
З огляду на наведене, порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.01.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зарахувавши до пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 16.05.2007 по 26.07.2013 на посаді помічника командира взводу в Олександрійському воєнізованому гірничорятувальному (аварійно-рятувальному) загоні ДСВАРС МНС.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Дослідженням матеріалів справи встановлено, що відповідач приймаючи оспорюване рішення №112750008364 від 28.07.2025, діяв не на підставі Конституції та законів України.
Відповідачем не доведено правомірність свого рішення, натомість з матеріалів справи вбачається порушення прав позивача.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом часткового задоволення позову.
Представником позивача у позовній заяві зазначено про понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.
Дослідивши наявні матеріали справи суд встановив наступне.
Згідно зі статтею 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За правовою позицією Великої палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 27.06.2018 по справі №826/1216/16, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Allia№ce Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Вказані висновки також наведені у Постановах Верховного Суду від 17.09.2019 по справі 810/3806/18, по справі №1740/2428/18 від 24.03.2020, по справі №320/3271/19 від 07.05.2020.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
На підтвердження обсягу наданих послуг та понесених позивачем витрат представником позивача надано до суду копію ордеру про надання правової допомоги ВА №128171; копію договору про надання правничої допомоги №05.10. від 03.10.2025, згідно якого сума гонорару становить 3000,00 грн; детальний опис робіт, що надані адвокатом Гулян Я.В. в процесі надання правничої допомоги ОСОБА_1 за договором №05.10 від 03.10.2025; копію квитанції №255659 від 03.10.2025 про сплату адвокату за правову допомогу в сумі 3000 грн.
Дослідивши надані документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до висновку, що розмір витрат сплачених адвокату, який здійснював підготовку та складання позовної заяви у заявленому розмірі 3000,00 грн підтверджуються документально, є співмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, а тому такі витрати підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Оскільки позов задоволено частково, суд стягує на користь позивача судовий збір у сумі 968,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241 - 246, 255, 295 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №112750008364 від 28.07.2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.01.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зарахувавши до пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 16.05.2007 по 26.07.2013 на посаді помічника командира взводу в Олександрійському воєнізованому гірничорятувальному (аварійно-рятувальному) загоні ДСВАРС МНС.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, місто Харків, Харківська область, 61022) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, місто Харків, Харківська область, 61022) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000 (три тисячі) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 18 листопада 2025 року.
Повне найменування учасників:
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, місто Харків, Харківська область, 61022).
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК