ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про повернення позовної заяви
"05" листопада 2025 р. Справа № 300/7604/25
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Шумей М.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
визнати протиправними дії відповідача, щодо застосування розміру прожиткового мінімуму встановленого на 01 січня 2018 років для визначення розміру окладу ОСОБА_1 в період військової служби з 28.02.2022 року по 19.05.2025 року.
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 , ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 нарахувати та виплати недоотримане грошове забезпечення громадянину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , з урахуванням встановленого прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2022 року за період з 01 січня 2022 по грудень 2022 року включно, з урахуванням встановленого прожиткового встановленого станом на 01 січня 2023 року за період з січня 2023 року по грудень 2023 року включно, з урахуванням встановленого прожиткового встановленого станом на 01 січня 2024 року за період з січня 2024 року по грудень 2024 року включно, з урахуванням встановленого прожиткового встановленого станом на 01 січня 2025 року за період з січня 2025 року по 19.05.2025 року включно.
визнати протиправними дії Відповідача, щодо застосування розміру прожиткового мінімуму встановленого на 01 січня 2018 років для визначення розміру матеріальної допомоги та допомоги для оздоровлення ОСОБА_1 в період військової служби з 28.02.2022 року по 19.05.2025 року.
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 , ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 нарахувати та виплати недоотримане грошове забезпечення громадянину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , недоотриману матеріальну допомогу та допомогу на оздоровлення за період військової служби, з урахуванням висновків Суду.
визнати протиправними дії Відповідача, щодо застосування розміру прожиткового мінімуму встановленого на 01 січня 2018 років для визначення розміру компенсації за невикористані щорічної відпустки: за 2022 рік - 20 днів, за 2024 рік 15 днів, за 2025 рік - 30 днів та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2023 рік - 14 днів, за 2024 рік - 14 днів, за 2025 рік - 14 днів ОСОБА_1 в період військової служби з 28.02.2022 року по 19.05.2025 року.
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 , ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 нарахувати та виплати недоотримане грошове забезпечення громадянину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , компенсацію за невикористані відпустки, а саме: з урахуванням встановленого прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2022 року за 20 днів невикористаної відпустки, з урахуванням встановленого прожиткового встановленого станом на 01 січня 2023 року за 14 днів невикористаної відпустки, з урахуванням встановленого прожиткового встановленого станом на 01 січня 2024 року за 29 днів невикористаної відпустки, з урахуванням встановленого прожиткового встановленого станом на 01 січня 2025 року за 44 дня невикористаної відпустки
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.10.2025 зазначену позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків шляхом подання обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду, разом з доказами поважності причин його пропуску, для поновлення строку звернення до суду.
Представник позивача на виконання вимог цієї ухвали подав заяву від 31.10.2025 року про поновлення процесуального строку звернення до адміністративного суду. У поданій заяві представник позивача зазначив, що позивачу жодного не було надано повідомлень про розмір заробітної плати з розшифровкою за видами виплат. У зв'язку з цим позивач був позбавлений можливості дізнатись про розмір складових свого грошового забезпечення за період служби.
Досліджуючи обставини виконання вимог ухвали від 31.10.2025 року щодо зазначення поважних причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, суд вказує на таке.
Законом №2352-IX, який набрав чинності 19 липня 2022 року, внесено зміни до деяких законодавчих актів України, у тому числі до КЗпП України, і відповідно до частин першої та другої статті 233 КЗпП України (у редакції зі змінами, внесеними згідно із Законом №2352-IX) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України).
До суду із цим позовом позивач звернулася лише 21.10.2025.
За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом, однак на підтвердження вищевказаних обставин позивачем та його представником не подано будь-яких доказів, та не наведено обставин поважності пропуску строку.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, суд зазначає, що поважних причин пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом не встановлено, оскільки позивачем не наведено непереборних та об'єктивних перешкод, труднощів, які не залежали від його волі, що заважали йому звернутися в суд із позовом у встановлений законом строк.
Суд зазначає, що не може вважатися поважною причиною пропуску строку звернення до суду отримання позивачем інформації про розміри виплаченого грошового забезпечення з розшифруванням, від відповідача у ході телефонної розмови, як стверджує представник позивача. Оскільки вказаний факт свідчить лише про те, що позивач не вчиняв дії щодо реалізації свого права і даний факт не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в спірному випадку.
За змістом частини 1 статті 123, частини 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач має право звернутися до суду з заявою про його поновлення, в якій вказати про підстави для поновлення строку та зобов'язаний додати докази поважності причин його пропуску.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі ВАТ "Нафтова компанія Юкос" проти росії).
Окрім того, згідно із пунктом 46 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі (надалі по тексту також - Рішення Суду) "Устименко проти України" (заява №32053/13 від 29.01.2016), одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу resjudicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений "особливими і непереборними" обставинами.
Суд звертає увагу на те, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 за №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Суд констатує, що заява представника позивача від 31.10.2025 так і не містить посилання на обґрунтовані, поважні причини пропуску строку звернення до суду.
Враховуючи наведене, у зв'язку із відсутністю належного обґрунтування поважності пропуску строку звернення до суду, позивачем не виконано вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху в частині подання обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням причин пропуску строку, разом з доказами поважності причин його пропуску.
Згідно з пунктом 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина 2 статті 123 КАС України).
Оскільки представником позивача у поданій заяві не наведено обґрунтованих підстав для поновлення строку звернення ОСОБА_2 до адміністративного суду з даним позовом, які б свідчили про поважність причин пропуску такого строку, то наявні усі правові підстави для повернення цієї позовної заяви.
На підставі наведеного, керуючись 122, 123, 169, 243, 248, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,
Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій- повернути позивачу з усіма доданими до неї матеріалами.
Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Шумей М.В.