17 листопада 2025 року Справа № 280/7417/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; адреса для листування: АДРЕСА_3 ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання протиправними рішень,
25 серпня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду засобами системи «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач) про визнання протиправними рішень, в якій заявник просить суд:
визнати протиправним та скасувати п.3, п.4, п.6 в частині що стосується ОСОБА_1 , п. 7 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 07.04.2025 №521.
Позовну заяву мотивовано тим, що позивач з 15.10.2024 по 01.03.2025 проходив військову службу на посаді командира військової частини у військовій частині НОМЕР_4 , яка знаходиться на забезпеченні та у підпорядкуванні військової частини НОМЕР_2 (у тому числі з питання виплати грошового забезпечення військовослужбовцям військовій частині НОМЕР_4 ). У травні 2025 року позивача ознайомлено з наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 07.04.2025 № 521 «Про результати службового розслідування за фактом надлишкової виплати додаткової винагороди у військовій частині НОМЕР_4 » п.3 та абз.3 п.4 якого зроблено висновок про наявність в діях Позивача складу дисциплінарного проступку у зв'язку із порушенням порушення вимог ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту ЗСУ та ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ. А також, про направлення матеріалів службового розслідування до військової частини, в якій проходить військову службу позивач, для вирішення питання притягнення позивача до дисциплінарної та матеріальної відповідальності. З результатами службового розслідування, затвердженими наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 07.04.2025 № 521 «Про результати службового розслідування за фактом надлишкової виплати додаткової винагороди у військовій частині НОМЕР_4 » позивач не згоден, вважає такі висновки не законними і такими, що зроблені без належного обґрунтування, а наказ командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 07.04.2025 № 521, протиправним і таким що підлягає скасуванню. В зв'язку з вищевикладеним позивач звернувся до суду.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 01.09.2025 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.09.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Відповідач 03.11.2025 надав до суду відзив. Військова частина НОМЕР_2 заперечує проти позову та вважає вимоги позивача необґрунтованими, безпідставними, у зв'язку з чим вони задоволенню не підлягають. Так, на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.03.2025 № 260 "Про призначення службового розслідування за фактом перевиплати додаткової винагороди у військовій частині НОМЕР_4 ", наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 13.03.2025 № 307 "Про продовження службового розслідування", наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 25.03.2025 № 358 "Про продовження службового розслідування", офіцером відділення підготовки штабу військової частини НОМЕР_2 , лейтенантом ОСОБА_2 було проведено службове розслідування, з метою встановлення причин та умов виникнення факту неправомірно виплаченої додаткової винагороди особовому складу військової частини НОМЕР_4 за січень 2025 року в розмірі 50 000,00 грн. та встановлено, що дії позивача привели до незаконної виплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_4 в розмірі 364 903,21 грн., а також до прямої дійсної шкоди державі. Відповідачем встановлено, що станом на січень 2025 року у військової частини НОМЕР_4 в підпорядкуванні не перебували військові частини та підрозділи, що є невід'ємною умовою для нарахування та виплати додаткової винагороди в розмірі 50000,00 грн., оскільки на законодавчому рівні не визначено саме умову окремого перебування в підпорядкуванні “військових частин або підрозділів» так, як займенник “та» визначає умову одночасного перебування в підпорядкуванні саме військових частин і підрозділів, що виключає визначення терміну “підпорядкування військових частин або підрозділів», і , як наслідок цього, не підпадає під вимоги пункту 2 Розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (зі змінами та доповненнями) для виплати додаткової грошової винагороди в розмірі 50000,00 грн. Відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
На спростування доводів відзиву позивачем 03.11.2025 надано до суду відповідь на відзив. Позивач наполягає на тому, що з 01.01.2025 по 31.01.2025 (включно) військова частина НОМЕР_4 у повному її складі, включаючи усі підпорядковані їй підрозділи, вела бойові дії на лінії бойового зіткнення з противником та здійснювала заходи, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України у першому ешелоні оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно, на підставі Наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 05.02.2025 №67 “Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій»(Гуляйпільська міська територіальна громада та Малинівська сільська територіальна громада Запорізької області, Великоновосілківська селищна територіальна громада Донецької області, Бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 №6дск/ОКП 01.01.2025, Бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_4 №9/127дск 01.01.2025, Бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_4 №75/127дск 05.01.2025, Бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_4 №125/127дск 08.01.2025, Бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 № 88дск/окп від 06.01.2025, Бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 № 89дск/окп від 06.01.2025. Рапортом начальника штабу - заступника командира військової частини вх. №1467 від 05.02.2025, на ім'я командира військової частини НОМЕР_4 , подано список військовослужбовців управління та штабу військової частини НОМЕР_4 , які протягом січня 2025 року виконували бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах) у складі діючого угруповання військ (сил) Сил оборони держави на території Великоновосілківської СТГ Волноваського району Донецької області. Військовою частиною НОМЕР_4 були здійснені усі необхідні заходи з нарахування додаткової винагороди під час дії воєнного стану за січень 2025 року з урахуванням поданих командирами підрозділів рапортів, які були включені додатком у наказ командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 05.02.2025 № 41, де зазначений період виконання завдань - у січні 2025 року, на підставі чого у подальшому була виконана розрахунково-платіжна відомість. У відповідності до вимог чинного законодавства зазначена вище розрахунково-платіжна відомість була передана до розпорядника бюджетних коштів, військової частини НОМЕР_2 , з метою подальшої нею виплати додаткової винагороди під час дії воєнного стану за січень 2025 року. Позивач наполягає на задоволенні позову.
Згідно з положеннями статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частиною 1 ст. 262 КАС України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 15.10.2024 по 01.03.2025 проходив військову службу на посаді командира військової частини НОМЕР_4 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 01.03.2025 № 68 майора ОСОБА_1 , призначеного наказом Начальника Генерального штабу Збройних Сил від 01.02.2025 № 99 на посаду командира штурмового батальйону військової частини НОМЕР_5 , з 01.03.2025 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_4 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.03.2025 № 261"Про призначення службового розслідування за фактом перевиплати додаткової винагороди у військовій частині НОМЕР_4 " призначено службове розслідування, з метою встановлення причин та умов виникнення факту неправомірно виплаченої додаткової винагороди особовому складу військової частини НОМЕР_4 за січень 2025 року в розмірі 50000 грн згідно наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 05.02.2025 №41, який встановлено під час роботи комісії та зазначено в пункті 9 Акту приймання та здавання справ і посади командира військової частини НОМЕР_4 від 01.03.2025 № 3650/дск. Проведення розслідування доручено офіцеру відділення підготовки штабу військової частини НОМЕР_2 лейтенанту ОСОБА_3 .
Строк проведення службового розслідування - 15.03.2025.
Наказами командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 13.03.2025 № 307 та від 25.03.2025 № 358 строк проведення службового розслідування продовжений до 21.03.2025 та 01.04.2025 відповідно.
У відповідності до висновків Акту службового розслідування за фактом надлишкової виплати додаткової винагороди у військовій частині НОМЕР_4 під час службового розслідування встановлено, що в діях майора ОСОБА_1 колишнього командира військової частини НОМЕР_4 , молодшого лейтенанта ОСОБА_4 начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_4 , старшого лейтенанта ОСОБА_5 начальника групи персоналу штабу військової частини НОМЕР_4 , лейтенанта ОСОБА_6 тимчасового виконуючого обов'язки начальника фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_4 , голови комісії з перевірки законності виплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям військовій частині НОМЕР_4 підполковника ОСОБА_7 заступника командира батальйону з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_4 , члена комісії з перевірки законності виплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям військовій частині НОМЕР_4 старшого лейтенанта ОСОБА_8 оперативного чергового командного пункту штабу військової частини НОМЕР_4 , члена комісії з перевірки законності виплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям військовій частині НОМЕР_4 старшого лейтенанта ОСОБА_9 начальника групи безпілотних систем військової частини НОМЕР_4 , члена комісії з перевірки законності виплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям військовій частині НОМЕР_4 лейтенанта ОСОБА_10 офіцера групи планування військової частини НОМЕР_4 , члена комісії з перевірки законності виплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям військовій частині НОМЕР_4 молодшого лейтенанта ОСОБА_11 начальника групи планування військової частини НОМЕР_4 вбачається недбале ставлення до своїх посадових обов'язків га покладених обов'язків як членів комісії з перевірки законності виплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_4 , що стало причиною протиправних дій у військовій частині НОМЕР_4 за фінансово-економічним напрямком, а саме: спричинення надлишкової виплати додаткової винагороди військовослужбовцям зазначених в пунктах 3.3., 3.5. та 3.8. даного акту службового розслідування сукупно загальна сума з урахуванням ПДФО та ЄСВ склала 364 903,21 грн, що привело до завдання прямої дійсної шкоди державі, що підтверджується зібраними матеріалами в ході службового розслідування.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 07.04.2025 № 521 «Про результати службового розслідування за фактом надлишкової виплати додаткової винагороди у військовій частині НОМЕР_4 » (далі - Наказ № 521) завершено службове розслідування за фактом неправомірно виплаченої додаткової винагороди особовому складу військової частини НОМЕР_4 за січень 2025 року в розмірі 50 000 грн.
Вирішено, з поміж іншого, у зв'язку з тим, що на час завершення службового розслідування посадова особа, відносно якої проводилось дане розслідування, переміщена до військової частини НОМЕР_5 та командир військової частини НОМЕР_2 не має дисциплінарного впливу накладати дисциплінарні стягнення, оскільки не є прямим командиром, начальнику адміністративної групи штабу військової частини НОМЕР_2 направити копію акту службового розслідування (у частині, що їх стосується) з копією цього наказу до командира військової частини НОМЕР_5 для прийняття рішення щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності майора ОСОБА_1 , за порушення вимог статей 1 - 4 Дисціплінарного статуту Збройних Сил України, а також статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (п. 3 Наказу № 521)
За порушення вимог статей 1 - 4 Дисціплінарного статуту Збройних Сил України, а також статей 11,16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та вчинення протиправної поведінки у зв'язку з неналежним виконанням службових обов'язків в частині дотримання вимог чинного законодавства в наслідок чого було здійснено надлишкову виплату додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_4 , що привело до завдання прямої дійсної шкоди державі на загальну суму з урахуванням ПДФО та ЕСВ склала 364 903,21 грн. запропонувати: молодшому лейтенанту ОСОБА_4 начальнику штабу - заступнику командира військової частини НОМЕР_4 , старшому лейтенанту ОСОБА_5 начальнику групи персоналу штабу військової частини НОМЕР_4 , лейтенанту ОСОБА_6 тимчасово виконуючому обов'язки за посадою начальника фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_4 , підполковнику ОСОБА_7 заступнику командира батальйону з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_4 , старшому лейтенанту ОСОБА_8 оперативному черговому командного пункту штабу військової частини НОМЕР_4 , старшому лейтенанту ОСОБА_9 начальнику групи безпілотних систем військової частини НОМЕР_4 , лейтенанту ОСОБА_10 офіцеру групи планування військової частини НОМЕР_4 , молодшому лейтенанту ОСОБА_11 начальнику групи планування військової частини НОМЕР_4 в добровільному порядку повернути рівними частками вказані кошти до каси військової частини НОМЕР_2 (п. 4 Наказу № 521).
У зв'язку з тим, що на час завершення службового розслідування майора ОСОБА_1 , відносно якого проводилось дане розслідування, переміщено до військової частини НОМЕР_5 , відповідно до вимог статті 3, підпункту 1 частини 1 та частини 3 статті 6, статті 7, частини 6 статті 8, статті 11 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" начальнику адміністративної групи штабу за погодженням з помічником командира з правової роботи - начальником юридичної служби військової частини НОМЕР_2 направити відповідні матеріали в частині, що його стосується до нового місця служби для вирішення питання про притягнення його до матеріальної відповідальності та стягнення завданої шкоди. У разі відмови в добровільному порядку сплатити спричинену шкоду вжити заходів щодо пред'явлення військовою частиною позову у тому числі в рамках кримінального провадження в порядку, встановленому законом (п. 4 Наказу № 521).
За порушення вимог статей 1 - 4 Дисціплінарного статуту Збройних Сил України, а також статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, та за наявності ознаки вчинення кримінального правопорушення військовослужбовцями військової частини НОМЕР_4 заступнику командира бригади з психологічної підтримки персоналу - начальнику відділення психологічної підтримки персоналу за погодженням з помічником командира з правової роботи - начальника юридичної служби військової частини НОМЕР_2 , направити до Державного бюро розслідувань повідомлення про кримінальні правопорушення відносно наступних військовослужбовців: майора ОСОБА_1 колишнього командира військової частини НОМЕР_4 , молодшого лейтенанта ОСОБА_4 начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_4 , старшого лейтенанта ОСОБА_5 начальника групи персоналу штабу військової частини НОМЕР_4 , лейтенанта ОСОБА_6 тимчасово виконуючого обов'язки за посадою начальника фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_4 , підполковника ОСОБА_7 заступника командира батальйону з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_4 , старшого лейтенанта ОСОБА_8 оперативного чергового командного пункту штабу військової частини НОМЕР_4 , старшого лейтенанта ОСОБА_9 начальника групи безпілотних систем військової частини НОМЕР_4 , лейтенанта ОСОБА_10 офіцера групи планування військової частини НОМЕР_4 , молодшого лейтенанта ОСОБА_11 начальника групи планування військової частини НОМЕР_4 в наслідок службової недбалості в діях яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення визначеного ч. 1 ст. 28, ч.2 ст. 367 Кримінального кодексу України (п. 6 Наказу № 521).
Командиру військової частини НОМЕР_4 враховуючи виявленні під час службового розслідування порушення фінансової та військової дисципліни та вимоги наказу Міністерства оборони України 07.06.2018 № 260 привести у відповідність Додаток 2 до наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 05.02.2025 №41, шляхом внесення змін або скасування та видачі нового наказу оскільки за змістом завдання, які виконували військовослужбовці підпадають під виплату додаткової винагороди із розрахунку 30 000 гривень. Доповісти встановленим порядком на моє ім'я про виконання до 13.04.2025. (п. 7 Наказу № 521).
Вказані обставини не є спірними та підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.
Суд, оцінивши повідомлені сторонами обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Статтею 17 Конституції України, встановлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Статтею 65 Конституції України, визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону, яким є Закон України "Про військовий обов'язок та військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII (тут і далі в редакції на дату виникнення спірних правовідносин)).
Закон № 2232-XII здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999 № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ).
Відповідно до ст. ст. 1, 2 Дисциплінарного статуту ЗСУ, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків (ч. 3 ст. 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ).
Згідно із ч. 1 ст. 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Наведені норми Дисциплінарного статуту ЗСУ дають підстави дійти висновку, що суть дисциплінарного правопорушення полягає у невиконанні чи неналежному виконанні військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушенні військової дисципліни чи громадського порядку.
Відповідно до статей 83-86 Дисциплінарного статуту ЗСУ, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення рядовим (матросом) чи сержантом (старшиною) - також сержантові (старшині).
Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 (далі - Порядок № 608), визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов'язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.
Відповідно до абзацу 4 пункту 2 розділу І Порядку № 608 службове розслідування - це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Як передбачено п.7 розділу І Порядку №608, службове розслідування за фактами завданої шкоди державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, проводиться з дотриманням вимог даного Порядку та положень Закону №160-ІХ.
Відповідно до абзацу 15 пункту 1 розділу ІІ Порядку № 608 службове розслідування може призначатись в разі невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду.
Пунктом 3 розділу II Порядку № 608 службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Згідно з пунктом 1 розділу III Порядку № 608 рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Інші посадові (службові) особи у разі необхідності звертаються за підпорядкованістю з клопотанням про призначення службового розслідування.
Відповідно до пункту 3 розділу III Порядку № 608 службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.
Як визначено п.п. 1, 3 розділу ІV Порядку №608, особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані, зокрема, дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного та об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника.
Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, серед іншого, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.
Згідно з п.1 розділу VІ Порядку № 608, за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що кожен військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, що становить сутність військової дисципліни.
Підставою для застосування до військовослужбовця дисциплінарного стягнення є вчинення дисциплінарного проступку, а саме невиконання (неналежне виконання) службових обов'язків або порушення військової дисципліни.
У разі проведення службового розслідування, зазначені обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини військовослужбовця, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого командир вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні військовослужбовця складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.
Крім того, з системного аналізу вищезазначених норм суд доходить висновку, що Порядком № 608 не визначено обов'язку перед проведенням службового розслідування за фактами завдання матеріальної шкоди військовому майну (коштам) проводити попередню службову перевірку та встановлювати коло осіб, стосовно яких буде проводитися службове розслідування, а тому суд відхиляє доводи позивача про відсутність підстав для проведення службового розслідування у разі, якщо особу правопорушника не встановлено, але виявлено факт правопорушення.
Згідно з пунктами 1-6 розділу V Порядку №608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування.
В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.
Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожна така особа має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування.
Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Відповідно до пунктів 1-2 розділу VI Порядку №608 за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник).
У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.
Надаючи оцінку дотриманню відповідачем процедури проведення службового розслідування судом встановлено, що всупереч вимогам п. 1 р. III Порядку № 608 рішення про призначення службового розслідування прийнято командиром (начальником), який на день прийняття відповідного рішення вже не мав повноважень на накладення на позивача дисциплінарного стягнення.
Однак, варто наголосити на тому, що дії відповідача щодо призначення та проведення службового розслідування не є предметом спору у даній справі, оскільки позивач, звертаючись до суду з позовом, не порушив перед судом питання про захист його прав у такий спосіб.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.05.2025 у справі № 620/4675/22.
Також, відповідно до змісту Акту службового розслідування за фактом надлишкової виплати додаткової винагороди у військовій частині НОМЕР_4 під час службового розслідування пояснення майора ОСОБА_1 колишнього командира військової частини НОМЕР_4 відсутнє у зв'язку з переведенням до іншої військової частини на підставі командира військової частини НОМЕР_4 від 01.03.2025 №68 (Додаток 27). Засобами мобільного зв'язку зв'язатись не вдалось.
В матеріалах справи відсутні докази того, що під час проведення службового розслідування особою, якою проводилося розслідування, вчинялись дії, щодо отримання документів та пояснень позивача в межах повноважень наданих пунктом 6 та пунктом 9 розділу ІІІ Порядку № 608.
Відтак, вбачається порушення відповідачем порядку проведення службового розслідування в частині, що стосується дотримання прав особи, щодо якої проводиться розслідування на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.
Крім того, суд також звертає увагу на те, що з матеріалів справи взагалі не вбачається, що позивач був повідомлений про проведення службового розслідування відносно нього, а відтак він був позбавлений усіх прав, передбачених пунктом 3 розділу ІV Порядку №608.
Водночас, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення». Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття. Такі висновки були висловлені Верховним Судом у постанові від 23.04.2020 у справі № 813/1790/18 та підтримані, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.11.2023 у справі № 300/3110/20 та від 21.12.2023 у справі № 440/2017/20.
Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, Верховний Суд в постанові від 13.03.2025 у справі №400/2521/23 вказав, що така оцінка повинна фокусуватися насамперед на такому: чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України; чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення; чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення; чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оборону України" від 06.12.1991 № 1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Надалі дія воєнного стану в Україні постійно продовжувалася згідно з Указами Президента України, воєнний стан в Україні продовжує діяти станом на момент розгляду цієї справи.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
У відповідності до ч. 1 ст. 9, ст. 92 Закону № 2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Під час дії воєнного стану військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 11 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168) установлено, що на період воєнного стану:
військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони.
Згідно п. 12 Постанови № 168, передбачено, що виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Згідно п. 21 Постанови № 168, установлено, що міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають:
порядок, умови і розміри виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови;
особливості виплати додаткової винагороди та винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) особам, зазначеним у пункті 1-1цієї постанови, та додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1-2 цієї постанови, у тому числі в частині встановлення переліку бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Збройні Сили, Службу безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міністерства оборони, Національну гвардію, Державну прикордонну службу, Управління державної охорони, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації, Державну спеціальну службу транспорту.
Згідно п. 2 - п. 4, п. 9, п. 10 розділу XXXIV наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
50 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах).
Райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.
Підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів:
командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини;
керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
З огляду на вищенаведені норми законодавства, грошове забезпечення військовослужбовців, яке гарантується Державою, повинно відповідати умовам військової служби (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII).
Забезпечення гарантій обумовлюються безпосередньою участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перелічених у п. 2 розділу XXXIV наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам».
Як встановлено судом на підставі наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 05.02.2025 №67 “Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій»(Гуляйпільська міська територіальна громада та Малинівська сільська територіальна громада Запорізької області, Великоновосілківська селищна територіальна громада Донецької області), бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 №6дск/ОКП 01.01.2025, бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_4 №9/127дск 01.01.2025, бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_4 №75/127дск 05.01.2025, бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_4 №125/127дск 08.01.2025, бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 № 88дск/окп від 06.01.2025, бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 № 89дск/окп від 06.01.2025, рапорту начальника штабу - заступника командира військової частини вх. №1467 від 05.02.2025, наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 05.02.2025 № 41 військовослужбовцям військової частини НОМЕР_4 підполковнику ОСОБА_7 , сержанту ОСОБА_12 , молодшому лейтенанту ОСОБА_4 , старшому лейтенанту ОСОБА_5 , старшому сержанту ОСОБА_13 , молодшому сержанту ОСОБА_14 , молодшому сержанту ОСОБА_15 , старшому солдату ОСОБА_16 , старшому солдату ОСОБА_17 , молодшому сержанту ОСОБА_18 , старшому лейтенанту ОСОБА_19 , лейтенанту ОСОБА_20 , головному сержанту ОСОБА_21 , старшому лейтенанту ОСОБА_10 , молодшому сержанту ОСОБА_22 , штаб-сержанту ОСОБА_23 , молодшому сержанту ОСОБА_24 , молодшому сержанту ОСОБА_25 , капітану ОСОБА_26 , молодшому лейтенанту ОСОБА_27 , старшому лейтенанту ОСОБА_8 , старшому лейтенанту ОСОБА_28 , молодшому сержанту ОСОБА_29 , сержанту ОСОБА_30 , молодшому сержанту ОСОБА_31 , старшому лейтенанту ОСОБА_32 , молодшому сержанту ОСОБА_33 за січень 2025 року виплачено додаткову винагороди, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 50000 грн.
Доводи Акту про неправомірність нарахування та виплати переліченим військовослужбовцям додаткової винагороди в розмірі 50000 грн зводяться до того, що станом на січень 2025 року у військової частини НОМЕР_4 в підпорядкуванні не перебували військові частини та підрозділи, що є невід'ємною умовою для нарахування та виплати додаткової винагороди в розмірі 50000,00 грн., оскільки на законодавчому рівні не визначено саме умову окремого перебування в підпорядкуванні “військових частин або підрозділів» так, як займенник “та» визначає умову одночасного перебування в підпорядкуванні саме військових частин і підрозділів, що виключає визначення терміну “підпорядкування військових частин або підрозділів», і , як наслідок цього, не підпадає під вимоги пункту 2 Розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (зі змінами та доповненнями) для виплати додаткової грошової винагороди в розмірі 50000,00 грн
Суд зазначає, що сполучник «та» може тлумачитися як «і» або «або» залежно від контексту. Якщо перелік логічно поділяється на рівнозначні елементи то «та» вжито у значенні «або»; якщо йдеться про комплексну вимогу, де все має виконуватись разом тоді «та» має значення «і» у вузькому сенсі. Але у більшості випадків, коли мова про види посад або функцій, як в даному випадку «управління військовими частинами та підрозділами» - мова йде про охоплення різних категорій посад. Це означає, що маються на увазі обидві категорії і керівники військових частин і керівники підрозділів. Тобто сполучник «та» не повинен тлумачитись як «і одночасно», у протилежному випадку майже ніхто і не відповідав би цій вимозі, бо зазвичай офіцер керує або частиною або підрозділом, а не всім разом.
У постанові від 21.03.2024 у справі № 560/12539/22 Верховний Суд зазначив, що конкретизація умов, визначених положенням пункту 1 Постанови № 168, залежить від типу військового формування (роду військ), в якому проходить службу військовослужбовець, у зв'язку з чим подальшими змінами, внесеними Постановою від 07.07.2022 № 793 (застосовується з 24.02.2022), Постанова № 168 доповнена пунктом 2-1, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Отже, в даному випадку «управління частинами та підрозділами» має тлумачення «управління хоча б одним із них, не обов'язково обома».
Суд вважає за необхідне зауважити, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.
Наведене вище зумовлює висновок про те, що висновки відповідача ґрунтуються виключно на невірному тлумаченні положень нормативно-правового акту - Постанови № 168 та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, а особи, які проводили службове розслідування не виконали свого обов'язку, передбаченого п.1 розділу ІV Порядку № 608 та не вжили всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення.
Суд наголошує на тому, що рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Європейський суд з прав людини у справі «Рисовський проти України» (пункти 70-71) зазначив про особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії», заява № 33202/96, пункт 120; «Онер'їлдіз проти Туреччини», заява № 48939/99, пункт 128; «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», заява № 21151/04, пункт 72; «Москаль проти Польщі», заява № 10373/05, пункт 51). У цій же справі також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "належного урядування". ЄСПЛ вказав на те, що принцип "належного урядування", зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58).
Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункт 74)
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», пункт 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії», заява № 32457/05, пункт 40, від 13.12.2007, та у справі «Трґо проти Хорватії», заява № 35298/04, пункт 67, від 11.06.2009).
Водночас, в ході судового розгляду справи встановлено не дотримання відповідачем зазначених вище принципів, порушення порядку доведення до відома військовослужбовця результатів розгляду його рапортів та як наслідок обрання найбільш несприятливого для позивача способу вирішення ситуації.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано (п. 2); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (п. 3); добросовісно (п. 5); розсудливо (п. 6); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (п. 8).
Зазначені критерії хоч і адресовані суду, одночасно є й вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення та вчиняє дії.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 9901/459/21.
Відтак позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування п.3, п.4, п.6 в частині що стосується ОСОБА_1 , п. 7 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 07.04.2025 №521 підлягають задоволенню.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п.29).
Згідно положень ч. 2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Правильність саме такого тлумачення змісту ч. 1 ст. 77 та ч. 2 ст. 77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 по справі № 520/2261/19, що визначений ст. 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору.
Доказів понесення позивачем інших судових витрат та їх розміру матеріали справи не містять.
Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; адреса для листування: АДРЕСА_3 ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання протиправними рішень - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати п.3, п.4, п.6 в частині що стосується ОСОБА_1 , п. 7 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 07.04.2025 №521.
Розподіл судових витрат не проводиться.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 17 листопада 2025 року.
Суддя О.О. Артоуз