17 листопада 2025 року м. Житомир справа № 240/16590/25
категорія 102020000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шуляк Л.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:
- визнати бездіяльність Міністерства освіти і науки України у наданні інформації на запит ОСОБА_1 від 05.05.2025 року за № 302 "05.05.25 МО запит визнання 3";
- зобов'язати Міністерство освіти і науки України надати ОСОБА_1 відповідь на його запит від 05.05.2025 року за № 302 "05.05.25 МО запит визнання 3".
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 05 травня 2025 року звернувся спільно з громадською організацією "Проти придурків та ідіотів" до Міністерства освіти і науки із запитом про надання інформації, проте відповіді на запит не отримав. Таку бездіяльність позивач вважає протиправною, тому звернувся за захистом своїх прав до суду.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 02.07.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Через відділ документального забезпечення суду 18.07.2025 надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Наголошує, що лист позивача не відповідав вимогам Закону України "Про доступ до публічної інформації", тому 06 травня 2025 року о 10:51 ОСОБА_2 у відповідь на його електронні листи було надіслано відповідне роз'яснення. В подальшому, департаментом забезпечення документообігу, контролю та інформаційних технологій МОН встановлено, що розгляд електронного листа неможливий, оскільки два з трьох, прикладених до електронного листа, файла не відкривалися. Третій файл, що відкрився, інформував, що громадянин ОСОБА_1 вимагає відомості про іншу особу, яка є громадянином Фінляндської Республіки. Враховуючи, що статтею 10 Закону України «Про звернення громадян» не допускається розголошення відомостей про особисте життя громадян без їх згоди, а встановити правомірність звернення ОСОБА_1 про отримання інформації щодо звернення громадянина Фінляндської Республіки було неможливо, тому позивачу було запропоновано оформити звернення відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян».
На офіційну електронну адресу суду 21.07.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач наголошує, що дії відповідача є протиправними, оскільки позивачем при направленні запиту дотримано всіх вимог згідно чинного законодавства.
У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами із прийняттям рішення відповідно до ч.5 ст.250 КАС України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров'я учасників процесу, суддів та працівників суду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 05 травня 2025 року спільно з громадською організацією "Проти придурків та ідіотів" звернувся до Міністерства освіти і науки із запитом від 05.05.2025 року за №302 "05.05.25 МО запит визнання 3" про надання інформації.
У вказаному запиті позивач просив надати інформацію про те, чи звертався громадянин ОСОБА_3 про визнання іноземних документів про освіту та видачу свідоцтва, яким підтверджується право власника документів, виданих закладом освіти іншої держави, на продовження освіти або працевлаштування за фахом у закладі вищої освіти України або в установах на всій території України.
Однак, як зазначає позивач, відповіді він не отримав.
Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Положеннями статті 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Стаття 40 Конституції України встановлює, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Зазначеній нормі кореспондує положення ч.1 ст.5 Закону України "Про інформацію" №2657-XII, згідно якої кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом України від 13.01.2011 року №2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (далі - Закон №2939-VI).
Згідно з ч.1 ст.1 цього Закону, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону №2939-VI, право на доступ до публічної інформації гарантується, серед іншого, обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
Одним зі шляхів забезпечення доступу до інформації є її надання за запитами на інформацію (п.2 ч.1 ст.5 Закону №2939-VI).
Згідно з п.1 ч.1 ст.13 цього Закону, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Статтею 14 Закону №2939-VI встановлено обов'язки розпорядника інформації, серед яких: обов'язок оприлюднювати інформацію про свою діяльність та прийняті рішення та надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.
Положеннями ст.19 Закону №2939-VI визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.
Письмовий запит подається в довільній формі.
Частиною 5 ст.19 вказаного Закону передбачено, що запит на інформацію має містити:
1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є;
2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;
3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Таким чином, відповідач може бути розпорядниками лише тієї інформації, яка була отримана або створена ним в процесі виконання своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у їх володінні.
Також, суд звертає увагу на той факт, що запит на отримання інформації не містить конкретних обмежень та має довільну форму.
В свою чергу, суд наголошує, що не коректне/помилкове зазначення особою даних, які можна перевірити із загальновідомих джерел не може бути підставою для відмови у розгляді такого запиту.
Окрім того, частиною 1 ст.22 Закону №2939-VI визначено випадки, у яких розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Як зазначалось, позивачем надіслано 05.05.2025 запит до відповідача, в якому просив надати інформацію про те, чи звертався громадянин Фінляндської Республіки ОСОБА_3 про визнання іноземних документів про освіту, та про видачу свідоцтва, яким підтверджується право власника документів, виданих закладом освіти іншої держави, на продовження освіти або працевлаштування за фахом у закладі вищої освіти України або в установах на всій території України. Запит було направлено на електронну адресу informzapyt@mon.gov.ua, копія на електронну адресу mon@mon.gov.ua, що розміщені на офіційному сайті Міністерства освіти і науки України, у звичайному вигляді (pdf форматі) та підписаному електронним ключем (у форматі р7s).
Відповідачем на запит позивача, було надано відповідь електронною поштою наступного змісту: "Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина перша статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначає, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Відповідно до положень пункту 1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року № 10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації. Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник інформації не володіє запитуваною інформацією, але зобов'язаний нею володіти.
Окрім того, звертаємо Вашу увагу, що відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про доступ до публічної інформації» цей Закон не поширюється на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом, Законом України «Про звернення громадян».
Відповідно до абзацу другого пункту 3.4. постанови Пленуму повідомляємо, що Ваш лист буде розглянуто Міністерством освіти і науки України як звернення громадянина відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян»."
Інших відповідей на запит позивача Міністерством освіти і науки України не було надано ні позивачу, ні до суду, в тому числі й за результатами розгляду запиту відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян».
Отже, проаналізувавши зміст вказаного листа, суд приходить до висновку, що відповідачем не було належним чином розглянуто запит позивача, оскільки крім цитування норм законодавства та судової практики, відповідачем не вказано будь-яких своїх висновків щодо поданого запиту, тому вказаний лист не може бути розцінений як відповідь на запит.
Усі аргументи, наведені у відзиві на позов (щодо запитування персональних даних, пошкодження файлів запиту) не були вказані у відповіді на запит, як і не було вказано підстав, передбачених частиною 1 ст.22 Закону №2939-VI. Отже, суд не може надавати оцінку цим доводам в ході даної справи.
При цьому, надана відповідь не містить обов'язкових реквізитів, передбачених п.4.4 Національного стандарту України «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. ДСТУ 4163:2020», прийнятого наказом Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 01 липня 2020 року № 144.
За таких обставин, з огляду на вимоги ч.2 ст.2 КАС України, суд робить висновок, що відповідач всупереч ч.2 ст.19 Конституції України допустив протиправну бездіяльність щодо розгляду запиту ОСОБА_1 від 05.05.2025 за №302 й належним способом захисту порушеного права є зобов'язання Міністерства освіти і науки розглянути запит ОСОБА_1 від 05.05.2025 за №302 та надати обґрунтовану відповідь з урахуванням висновків суду у даній справі.
Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено правомірність своїх дій, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Зважаючи на відсутність документально-підтверджених судових витрат у даній адміністративній справі питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 6-9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Адмінстративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Міністерство освіти і науки України (просп. Берестейський, 10,м. Київ,01135. РНОКПП/ЄДРПОУ: 38621185) про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України щодо ненадання відповіді на запит ОСОБА_1 від 05.05.2025 за №302.
Зобов'язати Міністерство освіти і науки України розглянути запит ОСОБА_1 від 05.05.2025 за № 302 та надати відповідь з урахуванням висновків суду у даній справі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.А.Шуляк
Повний текст складено: 17 листопада 2025 р.
17.11.25