17 листопада 2025 року м. Житомир справа № 240/28585/23
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невключення до складу грошового забезпечення, з якого йому нараховано грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення за 2014-2017 роки, сум індексації та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та доплатити йому грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення за 2014-2017 роки із врахуванням у складі грошового забезпечення, з якого обчислюються такі допомоги, сум індексації у розмірах, згідно судового рішення у справі №240/5126/22 та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889.
На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що при визначенні розмірів виплачених йому протягом 2014-2017 років грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань відповідач протиправно не врахував до складу грошового забезпечення, з якого обчислювався їх розмір, сум індексації грошового забезпечення, виплачених йому на виконання судового рішення у справі №240/5126/22, а також сум щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889. Внаслідок цього, він отримав грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі меншому, ніж передбачено законом.
Ухвалою суду провадження в адміністративній справі №240/28585/23 за позовом ОСОБА_1 було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Крім того, вказаною ухвалою відповідачу було встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення йому копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Однак, станом на дату розгляду справи відповідач своїм правом на заперечення щодо заявлених позовних вимог не скористався, відзиву на позовну заяву до суду не надав.
Згідно з ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що в період з 27.01.2009 по 20.09.2018 ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до наявної у матеріалах справи довідки від 17.10.2023 №273, наданої військовою частиною НОМЕР_1 , під час проходження служби у вказаній військовій частині ОСОБА_1 щомісячно протягом 2016-2017 років виплачувалась щомісячна додаткова грошової винагороди, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889. Загальний розмір виплаченої за 2016 рік додаткової грошової винагороди склав 54926,90 гривень, а розмір виплаченої за 2017 рік додаткової грошової винагороди - 55140,56 гривень.
Згідно архівної довідки Галузевого державного архіву Міністрества оборони України від 19.10.2023 №639/1551 протягом 2014-2015 років ОСОБА_1 виплачувалась індексація грошового забезпечення, зокрема: в серпні 2014 року - 46,28 грн, у вересні 2014 року - 64,55 грн, в листопаді 2014 року - 110,84 грн, у грудні 2014 року - 143,72 грн, в січні 2015 року - 54,82 грн, в травні 2015 року - 346,52 грн, в червні 2015 року - 551,15 грн, в липні 2015 року 587,69 грн, в жовтні 2015 року - 651,85 грн.
На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.09.2018 №238 ОСОБА_1 був переведений для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 .
Після звільнення виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 позивач виявив, що в період проходження ним служби з 01.01.2016 по 28.02.2018 військова частина НОМЕР_1 не виплачувала йому індексацію грошового забезпечення. У зв'язку із цим, позивач змушений був звертатись до суду.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27.07.2022 у справі № 240/5126/22 та постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2022 у вказаній справі позов ОСОБА_1 було задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року;
- зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням січня 2008 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).
На виконання вказаного рішення суду ОСОБА_1 була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 в загальному розмірі 83625,23 гривень, що підтверджується наявною у справі довідкою-розрахунком від 17.10.2023 №275.
Однак, індексація грошового забезпечення за 2014-2015 роки, вищезазначена індексація грошового забезпечення за 2016-2017 роки, що була виплачена на виконання судового рішення у справі №240/5126/22, а також щомісячна додаткова грошової винагороди, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, не були враховані до складу грошового забезпечення, з якого визначався розмір виплачених ОСОБА_1 протягом 2014-2017 років грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Доказів протилежного військова частина НОМЕР_1 , яка з огляду на положення ч. 2 ст.77 КАС України несе обов'язок щодо доказування в суді правомірності своїх дії чи бездіяльності, до суду не надала.
Вважаючи протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невключення до складу грошового забезпечення, з якого йому нараховані грошова допомога на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2014-2017 роки, сум індексації та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII).
Частиною першою статті 9 Закону №2011-XII обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до частин 2, 3, 4 статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (яка була чинна до 28.02.2018) було установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Частиною третьою статті 15 Закону №2011-XII передбачено, що військовослужбовцям виплачуються, зокрема, грошова допомога на оздоровлення в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
За змістом частини першої статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
У спірний період порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначались Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженою наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260 (далі - Інструкція №260).
Згідно з пунктом 1.2. Інструкції №260 грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання.
До складу грошового забезпечення входять:
- посадовий оклад, оклад за військовим званням;
- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
- одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до пп. 30.1- 30.3 Інструкції №260, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям за місцем штатної служби в разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулий рік) або без вибуття у відпустку (за їх заявою протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.
Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
За приписами пп. 33.1- 33.3 Інструкції №260, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога, включаються посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Спірним питанням у даній справі є склад грошового забезпечення військовослужбовців, який повинен враховуватись при обрахунку розміру грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а саме наявність правових підстав для врахування до складу такого грошового забезпечення індексації та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889.
Вирішуючи спірні правовідносини в частині наявності правових підстав для врахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, до складу грошового забезпечення, з якого визначається розмір грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 "Про питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" (далі - Постанова № 889) закріплено питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій.
Підпунктами 1, 5 пункту 1 Постанови № 889 установлено щомісячну додаткову грошову винагороду: військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; військовослужбовцям Державної прикордонної служби (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Згідно з пунктом 2 Постанови № 889 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
Підпунктом 2 пункту 1 Постанови №889 було встановлено військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) щомісячну додаткову грошову винагороду: з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Матеріалами справи підтверджується, що додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою №889, виплачувалась позивачу протягом 2016-2017 років щомісяця.
Однак, за правилами пункту 30.3. та пункту 33.3. Інструкції №260, яка була чинною на момент спірних правовідносин, до розміру грошового забезпечення, з якого обчислюється як грошова допомога для оздоровлення так і матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань не включаються винагороди, незалежно від їхнього виду (щомісячні чи одноразові).
Суд зазначає, що делегуючи у статті 9 Закону №2011-XII Кабінету Міністрів України право визначати розміри грошового забезпечення, а Міністру оборони України установлювати порядок його виплати, законодавець установив певну ієрархію щодо визначення переліку складових грошового забезпечення, що враховуються при обчисленні окремих видів одноразових виплат для військовослужбовців.
Відтак, саме положення Інструкції №260 (чинної на момент спірних правовідносин) унормовували приписи Закону №2011-ХІІ, установивши пряму норму щодо виключення винагороди із категорії складових грошового забезпечення, з суми яких обчислюється розмір грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, і вказані положення слід застосовувати при вирішенні спірних правовідносин.
Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постанові від 08 серпня 2024 року у справі №240/26703/23. Такі висновки в подальшому послідовно підтримано Верховним Судом у низці постанов, зокрема від 23 вересня 2024 року у справі № 240/33138/23, від 28 жовтня 2024 року у справі № 240/23483/23, від 07 листопада 2024 року у справах № 240/1597/24 та № 240/28177/23, від 20 грудня 2024 року у справі №240/21650/23, від 16 січня 2025 року у справі №240/31239/23, від 10 квітня 2025 року у справі №240/2078/24.
За такого правового регулювання суд приходить до висновку, що обчислюючи позивачу грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2014-2017 роки, без урахування в складі грошового забезпечення, з якого визначався розмір вказаних виплат, щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, відповідач діяв правомірно.
У зв'язку із цим, заявлені в даній частині позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Вирішуючи спірні правовідносини в частині наявності правових підстав для врахування індексації до складу грошового забезпечення, з якого визначається розмір грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, суд зазначає наступне.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 №1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон №1282-XII).
Статтею 1 Закону №1282-XII встановлено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078).
Відповідно до пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Пунктом 5 Порядку №1078 передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 11 цього Порядку.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Відповідно до законодавчого визначення індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, яка спрямована на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Враховуючи те, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, суд доходить висновку, що механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
При вирішенні питання щодо наявності підстав для врахування індексації до складу грошового забезпечення при визначенні розміру грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема, Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку проведення індексації грошових доходів населення.
Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку про те, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку вищезазначених допомог призвело б до застосування для визначення їх розміру знеціненого грошового забезпечення.
Відтак, суд керується тим, що індексація має спеціальний статус виплати у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід'ємною складовою частиною грошового забезпечення.
Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
При цьому суд зауважує, що не зазначення індексації у визначеному Інструкцією №260 (яка діяла на момент виплати позивачу такої допомоги) переліку складових грошового забезпечення, які підлягають врахуванню під час розрахунку грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, не звільняє відповідача від обов'язку урахувати відповідну суму, з огляду на наведені вище положення Закону України №1282-ХІІ та Порядку №1078.
Оскільки у спірному випадку виплата позивачу індексації грошового забезпечення мала щомісячний характер, та враховуючи її особливу правову природу, у відповідача відсутні правові підстави для її не включення до обрахунку грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідач діяв неправомірно, обчислюючи та виплачуючи позивачу протягом 2014-2017 років грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань без врахування індексації грошового забезпечення.
При цьому, як убачається зі змісту прохальної частини позову, позивач оскаржує саме бездіяльність відповідача щодо не включення індексації до складу грошового забезпечення, з якого йому обчислена грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2014-2017 роки. Проте, бездіяльність є пасивною формою поведінки. Натомість, відповідачем здійснено нарахування та виплату позивачу грошової допомоги для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, однак у зменшеному розмірі, через не включення індексації до складу грошового забезпечення, з якого визначався їх розмір.
Відтак, з метою належного відновлення порушених прав позивача слід зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплачених протягом 2014-2017 років, врахувавши до складу місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір вказаних допомог, індексацію грошового забезпечення, та здійснити їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Відтак, суд, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" та в матеріалах справі відсутні докази на підтвердження понесення ним інших судових витрат по даній справі, підстави для вирішення питання про розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 194, 242-246, 255, 262, 263, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до військової частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не включення індексації до складу грошового забезпечення, з якого визначався розмір виплачених ОСОБА_1 протягом 2014-2017 років грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 перерахунок грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплачених протягом 2014-2017 років, врахувавши до складу місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір вказаних допомог, індексацію грошового забезпечення, та здійснити їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.Е.Черняхович