17 листопада 2025 року м. Житомир справа № 240/18354/24
категорія 112010201
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо обмеження йому пенсії максимальним розміром протиправними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести перерахунок та виплату йому пенсії відповідно до виготовленої Адміністрацією Державної прикордонної служби України довідки від 22.01.2024 №11/19418-суд з урахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 "Про індексацію пенсії та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році", з 01.03.2024 з урахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", з урахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році", без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
На обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що після здійснення перерахунку його пенсії на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08.05.2024 у справі №240/4767/24 відповідач протиправно обмежив його пенсію максимальним розміром. Зокрема, загальний розмір нарахованої йому пенсії становить 31583,55 гривень, однак фактично відповідач виплачує йому пенсію в розмірі 23610,00 гривень, тобто десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Позивач вказує, що тим самим відповідач не тільки виплачує йому пенсію в меншому розмірі, а ще й фактично не виплачує індексацію пенсії, нараховану йому відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118, від 24.02.2023 №168 та від 23.02.2024 №185. Позивач наголошує, що протиправні дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо застосування максимального обмеження до розміру його пенсії суперечить нормам чинного законодавства та порушують його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки норма ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо максимального обмеження пенсії рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 була визнана неконституційною. З огляду на зазначене, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою суду провадження в адміністративній справі №240/18354/24 за позовом ОСОБА_1 було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подало до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечувало проти задоволення заявлених позовних вимог у зв'язку з їх безпідставністю. Аргументуючи таку позицію, відповідач вказав, що норми статті 2 Закону України від 08.07.2011 №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність кореспондуються з положеннями частини 3 статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Вказує, що на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону України від 08.07.2011 №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку. З огляду на зазначене, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зауважило, що обмеження максимального розміру пенсії необхідно застосовувати, зокрема, і щодо тих осіб, яким пенсія призначена/перерахована згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Відповідно до положень ст.ст. 257, 262 КАС України суд розглядає дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 08.05.2024 у справі №240/4767/24 було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області здійснити з 01 лютого 2023 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 22.01.2024 №11/19418-суд про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
У липні 2024 року на виконання вищевказаного судового рішення Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області провело позивачу перерахунок пенсії з 01.02.2023, однак обмежило при цьому максимальний розмір його пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність. Зокрема, матеріалами справи підтверджується, що загальний розмір нарахованої позивачу пенсії, з урахуванням індексації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році", склав 31583,55 гривень, в той час як фактично розмір пенсії, який виплачується ОСОБА_1 після перерахунку його пенсії на виконання рішення суду у справі №240/4767/24 становить 23610,00 гривень (тобто 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, станом на 01.01.2023).
Вважаючи такі дії щодо обмеження розміру його пенсії протиправними, позивач вернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема Закон України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-XII).
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом України від 08.07.2011 №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі - Закон №3668-VI), який набрав законної сили 01.10.2011.
Відповідно до положень статті 2 Закону №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, пунктом 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3668-VI було передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Крім того, вказаним Законом №3668-VI також було внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, та викладено її у новій редакції, відповідно до якої максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
В подальшому, Законом України від 24.12.2015 № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності 01.01.2016, вищезазначену частину статті 43 Закону №2262-XII було доповнено реченням такого змісту: "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень";
Однак, рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 вищезазначені положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Конституційний Суд України приймаючи вищезазначене рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 про визнання положень частини сьомої статті 43 Закону №2262 такими, що не відповідають статті 17 Конституції України, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України вказав, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
Водночас, обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, було введено в дію Законом №3668-VI, яким, в тому числі й внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону №3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону №3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII) та є однаковими за змістом.
У рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 Конституційним Судом України було надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII. Натомість, оцінка положенням частини першої статті 2 Закону №3668-VІ у зазначеному рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 Конституційним Судом України не надавалась.
Однак, суд зауважує, що положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які фактично дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин (дату проведення позивачу перерахунку пенсії на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08.05.2024 у справі №240/4767/24) була наявна колізія між частиною сьомою статті 43 Закону №2262-XII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, а тому вони явно суперечать один одному.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Крім того, положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що до спірних у даній справі правовідносин застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, від 17.02.2022 у справі №640/11168/20, від 11.07.2022 у справі №620/613/21, від 30.08.2022 у справі №440/994/20.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності з 01.01.2017, було внесено зміни до Закону №2262-XII, зокрема у частині сьомій статті 43 Закону №2262-XII слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".
Таким чином, буквальне розуміння змін, внесених Законом №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016, дозволяє стверджувати, що у Законі №2262-XII відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
Це означає, що протягом 2017 року стаття 43 Закону №2262-XII не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Отже, внесені Законом №1774-VІІІ до частини сьомої 43 Закону №2262-XII, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії) самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Така правова позиція щодо застосування норм права у аналогічних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №522/22798/17, від 08.08.2019 у справі №522/3271/17, від 17.05.2021 у справі №343/870/17 та від 21.12.2021 №120/3552/21-а, від 26.01.2022 у справі №569/2950/17, і колегія суддів не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо застосування максимального обмеження розміру пенсії позивача є протиправним.
Застосовуючи механізм захисту права позивача, порушеного суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснювати з 01.02.2023 виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність.
Щодо заявлених позовних вимог в частині виплати пенсії відповідно до виготовленої Адміністрацією Державної прикордонної служби України довідки від 22.01.2024 №11/19418-суд, суд зазначає наступне.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає начебто певні положення норм законодавства впливають на його правове становище.
Із наведеного слідує, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача. Тобто, судовому захисту підлягають лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 01.12.2015 у справі №800/134/15 та постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №820/3327/16.
Матеріалами справи підтверджується, що право позивача на отримання пенсії в розмірі, визначеному із грошового забезпечення вказаного в довідці Адміністрації Державної прикордонної служби України від 22.01.2024 №11/19418-суд, захищене рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 08.05.2024 у справі №240/4767/24. При цьому, з наявного у справі розрахунку пенсії вбачається, що на момент звернення позивача з даним позовом до суду, розмір пенсії, який він отримує, визначений пенсійним органом із урахуванням грошового забезпечення, вказаного в довідці Адміністрації Державної прикордонної служби України від 22.01.2024 №11/19418-суд. За таких обставин, спору в цій частині між сторонами не існує, право позивача на отримання пенсії в розмірі, визначеному із грошового забезпечення вказаного в довідці Адміністрації Державної прикордонної служби України від 22.01.2024 №11/19418-суд, відповідачем не порушується.
Щодо заявлених позовних вимог в частині зобов'язання виплачувати пенсію з урахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 "Про індексацію пенсії та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році", з 01.03.2024 з урахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", з урахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році", суд зазначає наступне.
Із наявного у матеріалах справи розрахунку пенсії ОСОБА_1 вбачається, що позивачу нараховується лише індексація пенсії за 2024 рік в розмірі 1500,00 гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році". Таким чином, право позивача на отримання індексації пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185, відповідачем не порушене.
Натомість, індексація пенсії з 01.03.2022 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 "Про індексацію пенсії та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році", а також індексація пенсії з 01.03.2024 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" ОСОБА_1 не нараховується.
При цьому, пояснюючи причини ненарахування позивачу вищезазначеної індексації, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у відзиві на позовну заяву зазначило, що відповідно до абзацу 3 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 "Про індексацію пенсії та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" підвищення на коефіцієнт збільшення, установлений абзацом другим пункту 1 цієї постанови, застосовується також у разі поновлення виплати пенсії, призначеної до 31 грудня 2021 р. відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та перерахунку пенсії відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім перерахунків пенсії, що проводилися у період з 1 січня 2021 р. до 28 лютого 2022 р. за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до частини четвертої статті 63 зазначеного Закону. Абзацом 3 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" також передбачено, що підвищення на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, застосовується також у разі поновлення виплати пенсії, призначеної до 31 грудня 2022 р. відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та перерахунку пенсії відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім перерахунків у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за зазначеним Законом. В контексті вказаного пенсійних орган зауважив, що в судовому порядку (справа №240/4767/24) були захищені права позивача на перерахунок пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення станом на 01.01.2023, які обумовлені підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 згідно із Законом України від 03.11.2022 №2710-ІХ "Про Державний бюджет України 2023 рік". У зв'язку з цим, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вказало, що підстави для підвищення пенсії позивача з урахуванням коефіцієнтів збільшення, визначених постановою від 16.02.2022 №118 та від 24.02.2023 №168, відсутні, так як перерахунок його пенсії був проведений у зв'язку із підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, що згідно правових норм постанови від 16.02.2022 №118 та від 24.02.2023 №168 виключає можливість нарахування індексації.
Із вищезазначеного вбачається, що підставою для не нарахування позивачу індексації пенсії відповідно до постанови від 16.02.2022 №118 та від 24.02.2023 №168 було здійснення йому на виконання рішення суду у справі №240/4767/24 перерахунку пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення.
Водночас, предметом спірних у даній справі правовідносин є застосування пенсійним органом максимального обмеження до розміру пенсії позивача, застосування якого, як вбачається із вищезазначеного, не було підставою для ненарахування та невиплати позивачу індексації пенсії за 2022 та 2023 рок.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Оскільки, в поданій до суду позовній заяві ОСОБА_1 оскаржує лише дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо обмеження його пенсії максимальним розміром та не заявляє при цьому жодних позовних вимог щодо оскарження бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати йому індексації пенсії, передбаченої постановами КМУ від 16.02.2022 №118 та від 24.02.2023 №168, суд в межах розгляду даної справи не може надавати правову оцінку правомірності бездіяльності пенсійного органу щодо невиплати позивачу вищезазначеної індексації.
У зв'язку із цим, позовні вимоги в частині зобов'язання виплачувати позивачу пенсію без застосування максимального обмеження та з урахуванням при цьому індексації, передбаченої постановою від 16.02.2022 №118, від 24.02.2023 №168 та від 23.02.2024 №185 не підлягають задоволенню.
Відтак, суд, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Із наявної у матеріалах справи квитанції вбачається, що позивачем під час звернення до суду з вказаними позовом було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 гривень.
Таким чином, враховуючи норми ч. 1 та 3 ст. 139 КАС України, а також беручи до уваги розмір задоволених позовних вимог та сплату позивачем судового збору в мінімальному розмірі, суд приходить до висновку, що понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн в повному обсязі підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 13559341) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо застосування з 01.03.2023 до пенсії ОСОБА_1 максимального обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, передбаченого статтею 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та Законом України від 08.07.2011 №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснювати ОСОБА_1 з 01.03.2023 виплату пенсії без обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн (тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.Е.Черняхович