Україна
Донецький окружний адміністративний суд
17 листопада 2025 року Справа№200/3192/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стойки В.В. розглянувши в порядку загального провадження в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Центрального міжрегіонального управління державної служби з питань праці (м. Київ, вул. Вавилових, буд. 10, ЄДРПОУ 44681053) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, -
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління державної служби з питань праці.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перебуває на обліку на другій групі спрощеної системи оподаткування та здійснює підприємницьку діяльність за адресою: АДРЕСА_2 .
10 квітня 2025 року через мобільний застосунок "Дія" позивач отримав постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про арешт коштів боржника, винесені заступником начальника Дарницького районного відділу державної виконавчої служби Лапанашвілі Петром Юрійовичем у межах виконавчого провадження № 77769043.
Підставою для прийняття зазначених постанов стала постанова Центрального міжрегіонального управління державної служби з питань праці №98927/ТД/ДПС/ФС-134 від 21 жовтня 2024 року про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення у розмірі 240000,00 гривень на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 (далі - спірна постанова).
Позивач вважає, що спірна постанова є протиправною через те, що акт (довідка) фактичної перевірки Головного управління ДПС у м. Києві від 23 серпня 2024 року, складено з грубими порушеннями вимог національного законодавства через що відсутня можливість встановити достовірні фактичні обставини спірних правовідносин між сторонами даної справи.
Зокрема на твердження позивача, в акті зазначено, що під час проведення перевірки було виявлено особу, яка нібито виконувала трудові функції без належного оформлення трудових відносин з ФОП ОСОБА_1 .
Позивач наголошує на тому, що сама перевірка проводилася без належного повідомлення та за відсутності як самого позивача як підприємця, так і його уповноваженого представника. При цьому в акті зазначено, що виявлену особу, яка не перебуває у трудових відносинах із позивачем, ідентифіковано як ОСОБА_2 виключно «зі слів» цієї особи, без надання жодних документів, які б підтверджували його особу чи правовий статус.
Зазначений акт не містить паспортних даних вказаної особи - інформації про дату народження, місце проживання, реквізитів будь-яких документів, що посвідчують особу або підтверджують її присутність у приміщенні чи виконання трудових функцій.
Таким чином, відсутні будь-які об'єктивні докази того, що особа на ім'я ОСОБА_2 дійсно перебувала на місці перевірки і виконувала трудові функції на користь позивача.
При цьому позивач категорично заперечує факт використання праці вказаної особи, а також факт її перебування у приміщенні магазину під час проведення перевірки.
Також позивач зауважує, що вручення документів, на підставі яких відбулась перевірка, було також здійснено невстановленій особі.
Позивач зауважує, що вказаний акт не має апріорної доказової сили та не звільняє посадових осіб відповідача від обов'язку всебічно й об'єктивно дослідити обставини справи.
Резюмуючи зазначене ФОП ОСОБА_1 зазначає, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт виконання особою на ім'я ОСОБА_2 будь-яких трудових функцій на користь позивача. Зокрема, не доведено наявності ознак трудових правовідносин, які є необхідними для кваліфікації відносин як трудових, а саме: відсутні докази юридичної несамостійності праці, виконання роботи у рамках організації позивача за вказівками та розпорядженнями останнього, гарантованої оплати праці, виконання конкретної трудової функції у складі трудового колективу в межах визначеного робочого часу, встановлення умов матеріальної відповідальності та застосування заходів дисциплінарної відповідальності. Підставою для кваліфікації відносин як трудових є наявність сукупності зазначених ознак, а не формальне виявлення особи на території магазину.
У тому числі позивач акцентує увагу на тому, що спірна постанова прийнята по за межами п. 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 509, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року.
Також позивач звертає увагу на те, що на період воєнного стану законодавець, з метою забезпечення умов для належного функціонування підприємств, оперативного залучення працівників, усунення кадрового дефіциту та браку робочої сили скасував штрафи (відповідальність), передбачені статтею 265 КЗпП України.
При цьому, на думку ФОП ОСОБА_1 , перебування його в статусі платника податку другої групи забезпечує застосування до нього в якості санкції лише попередження, що прямо визначено в ст. 265 КЗпП України.
Разом з іншим ФОП ОСОБА_1 , посилаючись на позицію суду касаційної інстанції по справі № 813/3415/18, наголошує, що не був повідомленим належним чином про розгляд справи про розгляд справи щодо накладення штрафу, а відтак його було позбавлено можливості надати уповноваженому органу в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта, тобто, реалізувати належне йому право на участь у процесі прийняття рішення суб'єктом владних повноважень.
На підставі зазначеного позивач, вважаючи свої права порушеними, просив визнати протиправною та скасувати постанову Центрального міжрегіонального управління державної служби з питань праці №98927/ТД/ДПС/ФС-134 від 21 жовтня 2024 року про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення у розмірі 240000,00 гривень на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 06.05.2025 року заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову, - задоволено. Зупинено дію постанови Центрального міжрегіонального управління державної служби з питань праці №98927/ТД/ДПС/ФС-134 від 21 жовтня 2024 року про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення у розмірі 240 000,00 гривень у виконавчому провадженні № 77769043 від 10 квітня 2025 року, яке відкрите заступником начальника Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києві) Лапанашвілі Петром Юрійовичем до набрання законної сили рішенням у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління державної служби з питань праці, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.
Ухвалою суду від 12.05.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
21.05.2025 відповідач надав відзив по справі, згідно змісту якого наголосив, що процедура прийняття спірної постанови здійснена виключно на підставі та в порядку, визначеному законом.
А саме Центральне міжрегіональне управління державної служби з питань праці наголосило, що ФОП ОСОБА_1 притягується до відповідальності з урахуванням абз. 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, а відтак твердження представника позивача щодо санкції у вигляді попередження є помилковим.
Відповідач наголошує, що управлінням були дотримані вимоги, щодо повідомлення суб'єкта господарювання про розгляд справи про накладення штрафу та про можливість подачі своїх пояснень та заперечень, всі листи направлялися за юридичною адресою Позивача, яка закріплена в Єдиному державному реєстрі фізичних осіб - підприємців.
На підставі викладеного Центральне міжрегіональне управління державної служби з питань праці просило відмовити в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 16.07.2025 року розгляд адміністративної справи ухвалено здійснювати в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання за правилами загального позовного провадження
Ухвалою суду від 29.07.2025 року у задоволені клопотання представника позивача та представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, - відмовлено.
11.08.2025 року представником позивача надано додаткові пояснення по справі, згідно змісту яких представник повторно звернув увагу на те, що відповідачем порушено пункт 3 Порядку № 509, а саме: позивача не було повідомлено про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.
Наданий відповідачем список на відправлення не містить: фіскального чека або квитанції поштового оператора; опису вкладення; поштового ідентифікатора, що не дозволяє відстежити пересилання.
Отже представник наголошує на тому, що не підтверджено не лише факт отримання позивачем повідомлення, але навіть факт його відправлення.
Ухвалою суду від 17.09.2025 року продовжено строк підготовчого засідання по справі на 30 днів. Розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку письмового провадження.
Також ухвалою суду від 17.09.2025 року у задоволені клопотання представника позивача та представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, - відмовлено.
Ухвалою суду від 17.10.2025 року закінчено підготовче провадження та призначено адміністративну справу до розгляду по суті. Справу ухвалено розглядати в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку на другій групі спрощеної системи оподаткування.
Супровідним листом від 26.10.2024 вих. № 34427/5/26-15-07-07-01-0431.10.2023 на адресу Міжрегіонального управління були надані копії матеріалів фактичної перевірки ДПС щодо фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 .
Згідно зазначених матеріалів, 25.10.2023 у період з 14:22 по 16:00, за результатами перевірки ДПС було встановлено факт допуску до роботи продавця ОСОБА_3 без оформлення трудових відносин із суб'єктом господарювання.
В ході проведення перевірки ОСОБА_3 надавав свої пояснення, де повідомив, що працює в ФОП ОСОБА_1 починаючи з 15.10.2023, займає посаду стажера, не оформлений, режим роботи з 10:00 до 20:00 4 днів на тиждень, заробітну плату ще не отримував, з правилами внутрішнього розпорядку ознайомлений та їм підпорядковується, інструктаж з питань охорони праці на робочому місці проводився.
До матеріалів фактичної перевірки ДПС також була долучена фотокартка вищезазначеного працівника, який одягнений у фірмовий одяг магазину STOREinUA.
Листом Міжрегіонального управління від 01.11.2023 № Ц/2/32701-23, відправленим за юридичною адресою позивача: АДРЕСА_3 , ФОП ОСОБА_1 повідомлялося про розгляд справи щодо накладення штрафу, який відбувся 22.11.2023 о 11:30.
За результатами розгляду справи про накладення штрафу було винесено попередження від 28.11.2023 № 68453/ТД/ПР-ДПС до ФОП ОСОБА_1 , так як суб'єкт господарювання перебуває на спрощеній системі оподаткування.
Дане попередження було направлено за юридичною адресою Позивача: АДРЕСА_3 , про що свідчить супровідний лист Міжрегіонального управління від 28.11.2023 № Ц/2/35703-23.
24.10.2024 супровідним листом від 02.09.2024 вих. № 26459/5/26-15-07-07-01-04 на адресу Міжрегіонального управління були надані копії матеріалів перевірки Головного управління ДПС у м. Києві щодо фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у строк з 14.08.2024 по 23.08.2024, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
З матеріалів перевірки було встановлено факт використання праці продавця - консультанта ОСОБА_2 без належного оформлення трудових відносин із зазначеним суб'єктом господарювання.
До матеріалів фактичної перевірки ДПС також була долучена фотокартка вищезазначеного працівника, який одягнений у фірмовий одяг магазину STOREinUA.
13.09.2024 Міжрегіональним управлінням було направлено Повідомлення про початок адміністративного провадження на юридичну адресу ФОП ОСОБА_1 : АДРЕСА_4 , в якому також повідомлялося про право надати свої пояснення та/або заперечення у строк до 30.09.2024 (лист Міжрегіонального управління від 13.09.2024 № Ц/2/28495-24), даний лист був відправлений списком 13.09.2024. на юридичну адресу ФОП ОСОБА_1 : АДРЕСА_4 , а також додатково був направлений на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1
24.09.2024 Міжрегіональним управлінням направлялося ФОП ОСОБА_1 запрошення на розгляд справи про накладення штрафу або винесення попередження за актом ДПС, який відбувся 02.10.2024, (лист Міжрегіонального управління від 24.09.2024 № Ц/2/29468-24), даний лист був відправлений списком 24.09.2024 на юридичну адресу ФОП ОСОБА_1 : АДРЕСА_4 .
30.09.2024 представником Міжрегіонального управління був поданий запит до Пенсійного фонду України, тип запиту: Поточний список працівників страхувальника, за результатами даного запиту було з'ясовано, що Останній актуальний звіт по ЄСВ за формою Додаток 4 поданий страхувальником за 03.2024, також було з'ясовано що ФОП ОСОБА_1 не має працівників, які працюють за трудовим договором із дотриманням вимог трудового законодавства.
За результатами розгляду вищевказаних матеріалів Міжрегіональним управлінням була винесена Постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 21.10.2024 № 98927/ТД/ДПС/ФС-134 у розмірі 240 000 гривень за порушення передбачена абз. 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП: вчинення порушення, передбаченого абзацом другим цієї частини, повторно протягом двох років з дня виявлення порушення - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.
24.10.2024 Міжрегіональним управлінням за результатом розгляду справи про накладення штрафу ФОП ОСОБА_1 було направлено постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 21.10.2024 № 98927/ТД/ДПС/ФС-134, (лист Міжрегіонального управління від 22.10.2024 № Ц/2/32349-24), даний лист був відправлений списком 24.10.2024 на юридичну адресу ФОП ОСОБА_1 : АДРЕСА_4 .
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормами ст. 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Частиною 2статті 2 Кодекс законів про працю України (далі -КЗпП, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Частиною 4 статті 24 КЗпП передбачено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частин першої, другої статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Згідно із частинами першою-четвертою статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим:
1) при організованому наборі працівників;
2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я;
3) при укладенні контракту;
4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;
5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);
6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;
6-1) при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу;
6-2) при укладенні трудового договору з нефіксованим робочим часом;
7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи.
При укладенні трудового договору громадянин, який вперше приймається на роботу, має право подати вимогу про оформлення трудової книжки.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту другого частини п'ятої статті 50 Закону України від 05 липня 2012 року № 5067-VI «Про зайнятість населення» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.
Як вбачається з матеріалів фактичної перевірки та що відображено в акті від 23 серпня 2024 року, посадовими особами ДПС було встановлено факт використання праці продавця - консультанта ОСОБА_2 без належного оформлення трудових відносин із зазначеним суб'єктом господарювання. При цьому вказаний продавець-консультант зафіксований на фото в одязі з логотипом магазину «STOREinUA», в якому здійснює підприємницьку діяльність позивач.
Враховуючи зазначене суд вважає позицію ФОП ОСОБА_1 , яка полягає в недоведеності наявності трудових відносин між останнім та продавцем - консультантом ОСОБА_2 такою, що спростовується матеріалами справи.
Частиною 1 статті 259 КЗПП, передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім податкових органів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, а органи місцевого самоврядування - на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад (ч. 2 ст. 259 КЗПП).
Частиною 4 ст. 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постановою КМУ від 17.07.2013 № 509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок № 509).
Згідно абз. 2 ч.2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.
Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП України вчинення порушення повторно протягом двох років з дня виявлення порушення - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.
При цьому аргументи позивача з приводу застосування до нього санкції у вигляді попередження підлягають відхиленню так як порушення ст. 265 КЗпП України, яке розглядається в межах даної справи, є повторним.
Відповідно до п. 3, 4 Порядку № 509, справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.
Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб'єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п'ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.
Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб'єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв'язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.
У разі відсутності підстав для складення постанови про накладення штрафу уповноважена посадова особа письмово повідомляє про це суб'єкту господарювання чи роботодавцю у строки, визначені абзацом першим пункту 3 цього Порядку.
Обґрунтовуючи свою правову позицію ФОП ОСОБА_1 звертає увагу на те, що він не був повідомлений про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 Порядку № 509.
Разом з цим в матеріалах справи наявний реєстр згрупованих відправлень «Рекомендований лист» АТ «Укрпошта» за 13.09.2024, 24.09.2024 та 24.10.2024, з якого вбачається відправлення відповідачем на юридичну адресу позивача поштових відправлень за певними трекінг-номерами у вказані дати.
З приводу посилання представника позивача на відсутність в матеріалах справи фіскальних чеків, квитанції поштового оператора; опису вкладення; поштового ідентифікатора то суд враховує, що судовий розгляд відповідно до положень КАС України охоплює собою більшість гарантій учасників публічно-правових відносин, зокрема, в аспекті змагальності, рівності та офіційного з'ясування обставин справи, а тому формальні недоліки фіксації правопорушення, за загальним правилом, не можуть бути підставою для скасування відповідного рішення суб'єкта владних повноважень та звільнення правопорушника від відповідальності, передбаченої законом та спрямованої на захист важливого суспільного інтересу, а тому формальні недоліки під час фіксації правопорушення, за загальним правилом, не можуть бути підставою для скасування відповідного рішення суб'єкта владних повноважень та звільнення правопорушника від відповідальності, передбаченої законом та спрямованої на захист важливого суспільного інтересу.
Зазначений правовий висновок викладено в постанові ВС від 02 жовтня 2024 року по справі №560/11269/23.
При цьому суд звертає увагу і на те, що у 45-денний строк з моменту отримання матеріалів до моменту сприйняття спірної постанови, як визначено в п. 3 Порядку № 509, в межах даного спору є дотриманим.
Також безпідставними є посилання позивача на частину 3 статті 16 Закону України від 15.03.2022 № 2136-ІХ, відповідно до якої у період дії воєнного стану у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк приписів про усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю), штрафи, передбачені статтею 265 КЗпП України, не застосуються, оскільки відповідачем не проводився захід контролю позивача та за результатами його проведення не видавався припис про усунення порушень законодавства про працю.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають відшкодуванню.
Керуючись статтями 2, 72-77, 244, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Центрального міжрегіонального управління державної служби з питань праці (м. Київ, вул. Вавилових, буд. 10, ЄДРПОУ 44681053) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,- відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя В.В. Стойка