Україна
Донецький окружний адміністративний суд
17 листопада 2025 року Справа№200/7739/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Духневича О.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса: 84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,-
07.10.2025 до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним рішення відповідача №914210194037 від 03.10.2025 про відмову в перерахунку пенсії;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву від 25.09.2025 про перерахунок пенсії зміна виду розрахунку відповідно до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» № 345 від 02.09.2008, зарахувавши час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві з 11.12.2017 по 25.09.2025 до страхового стажу та пільгового стажу за Списком № 1-шахтарі, відповідно до Постанови № 202 від 31.03.1994.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що з 01.12.2017 отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV. 25.09.2025 позивач через веб-портал електронних послуг звернувся із заявою про перерахунок пенсії по інвалідності (зміна виду розрахунку) у розмірі визначеному відповідно ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці".
Рішенням відповідача від 03.10.2025 № 914210194037 позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового підземного стажу (15 років).
Позивач вважає рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки відповідачем протиправно не зараховано час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві з 11.12.2017 по 25.09.2025 до страхового стажу та пільгового стажу за Списком № 1-шахтарі, відповідно до Постанови № 202 від 31.03.1994.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10.10.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 263 КАС України. Зобов'язано відповідача подати до суду: засвідчену належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України копію пенсійної справи відносно позивача.
10.11.2025 на адресу суду надійшли витребувані документи та відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог.
Обгрунтовуючи відзив відповідач зазначає, що 25.09.2025 позивач через веб-портал електронних послуг звернувся із заявою про перерахунок пенсії № 2326, а саме щодо обчислення розміру пенсії відповідно до статті 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02.09.2008 року № 345. За результатами розгляду заяви прийнято рішення про відмову № 914210194037 від 03.10.2025 у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового підземного стажу 15 років.
За результатами розгляду електронної пенсійної справи було встановлено, що загальний страховий стаж позивача становить 48 років 04 місяці 20 днів, в тому числі: 12 років 08 місяців 18 днів - додатковий стаж; 11 років 08 місяців 15 днів - пільговий стаж на роботах, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах, пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, терміном не менше 25 років відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 № 202 “Про затвердження Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років».
Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві (трудове каліцтво) зараховується для призначення пенсії за віком на пільгових умовах і у пільгових розмірах відповідно до ст. 114 Закону №1058.
Оскільки, позивач є отримувачем пенсії по інвалідності підстави для зарахування часу перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві (трудове каліцтво) до страхового та пільгового стажу відсутні.
Дата прийняття рішення у справі обумовлена перебуванням судді в період із 07.11.2025 по 14.11.2025 у відпустці.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV з 01.12.2017.
25.09.2025 позивач звернувся через веб-портал електронних послуг із заявою про перерахунок пенсії № 2326, а саме щодо обчислення розміру пенсії відповідно до статті 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02.09.2008 року № 345.
Рішенням відповідача від 03.10.2025 № 914210194037 позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового підземного стажу (15 років). Також зазначено, що позивач має пільговий стаж на підземних роботах 11 років 08 місяців 15 днів та отримує пенсію по інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві (трудове каліцтво), перебування на якому зараховується для призначення пенсії за віком на пільгових умовах і у пільгових розмірах відповідно до ст. 114 Закону № 1058-IV.
Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
У спірних правовідносинах із 01.01.2004 таким законом є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV.
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Законом України від 03.10.2017 № 2148-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" внесено зміни до Закону від 09.07.2003 № 1058-IV та доповнено його розділом XIV-1 "Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян".
Згідно з ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-IV працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.
Аналіз ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-IV дає підстави для висновку, що умовою реалізації права на призначення пенсії є:
- робота особи не менше 25 років на посадах за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України (Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.94 № 202), або 20 років на провідних професіях на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень);
- зайнятість особи повний робочий день на роботах згідно затвердженого Кабінетом Міністрів України Списком.
Позивач зазначає, що відповідачем протиправно не зараховано час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві з 11.12.2017 по 25.09.2025 до страхового стажу та пільгового стажу за Списком № 1-шахтарі, відповідно до Постанови № 202 від 31.03.1994.
Відповідач вказав, що загальний страховий стаж позивача становить 48 років 04 місяці 20 днів, в тому числі: 12 років 08 місяців 18 днів - додатковий стаж; 11 років 08 місяців 15 днів - пільговий стаж згідно постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 № 202
Щодо періоду перебування позивача на інвалідності внаслідок професійного захворювання з 11.12.2017 по 25.09.2025, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV, час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
З протоколу розрахунку стажу позивача форми РС-право встановлено, що відповідачем з невідомих суду причин, не враховано періоди перебування позивача на інвалідності внаслідок професійного захворювання з 11.12.2017 по 25.09.2025 до страхового та пільгового стажу.
Як вбачається з записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 14.11.2005, позивач до призначення пенсії по інвалідності (01.12.2017) працював на ДП «Торецьквугілля» на посаді забійника підземного на відбійних молотках з повним робочим днем в шахті з 05.04.2016 по 12.12.2017.
Вказаний посада віднесена до постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 № 202 “Про затвердження Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років».
Крім того, згідно протоколу розрахунку стажу позивача форми РС-право, судом встановлено, що період з 05.04.2016 по 30.11.2017 зараховано відповідачем до страхового стажу та пільгового стажу згідно постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 № 202.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового та пільгового стажу відповідно до Постанови № 202 період з 11.12.2017 по 25.09.2025, а тому такий підлягає зарахуванню.
В рішенні відповідач зазначив, що пільговий стаж позивача згідно Постанови № 202 становить 11 років 08 місяців 15 днів.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що загальний пільговий стаж позивача відповідно до Постанови № 202 з урахуванням періодів зарахованих при розгляді цієї справи (з 11.12.2017 по 25.09.2025), становить більше 15 років.
Щодо здійснення перерахунку пенсії з урахуванням ст. 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", суд зазначає наступне.
Згідно абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону № 1058-IV мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" від 02.09.2008 № 345-VI (далі-Закон № 345-VI) дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.
Статтею 8 Закону № 345-VI визначено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Верховний Суд у постановах від 20.11.2018 у справі № 345/4616/16, від 06.02.2019 у справі № 345/4570/16-а, від 05.12.2019 у справі № 345/4462/16-а та інших, дійшов висновку про те, що статтю 1 Закону № 345-VI слід розглядати у нерозривному зв'язку зі Списком № 1 виробництв, цехів, професій та посад на підземних роботах, на роботах із шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота у яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах.
Суд зазначає, що мінімальний розмір пенсії у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, є додатковою гарантією для шахтарів, які працювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків за Списком № 1, яка встановлена на випадок, коли після розрахунку у встановленому законом порядку розміру відповідної пенсії за віком така пенсія буде менша ніж три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Суд зауважує, що статтею 8 Закону № 345-VI передбачено не окремий вид пенсії, а додаткову соціальну гарантію. При цьому розмір пенсії обчислюється відповідно до Закону № 1058-IV і під час такого обчислення враховуються відповідні доплати і підвищення, передбачені цим Законом.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 345/763/17.
Умовою виплати пенсії за нормами статті 8 Закону № 345-VI є призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, які передбачають зменшення пенсійного віку, встановленого абз. 1 ст. 26 цього Закону.
Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 205/8712/16-а.
При цьому, виходячи з положень наведеної норми, до кола працівників, на яких поширюється дія Закону № 345-VI та встановлені пільги, належать тільки працівники, зазначені у Списку № 1, які були зайняті на підземних роботах повний робочий день.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.07.2023 у справі № 200/5813/20-а, від 18.04.2019 у справі № 392/17/17, від 29.12.2021 у справі № 345/2562/17, від 21.01.2020 у справі № 640/4469/17, від 31.03.2020 у справі № 459/245/17.
Отже, дія Закону № 345-VI поширюється на працівників, які зайняті на підземних роботах повний робочий день за Списком № 1, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Оскільки, загальний пільговий стаж становить більше 15 років, то суд дійшов висновку, що на позивача поширюється дія статті 8 Закону № 345-VI, оскільки загальний пільговий стаж становить більше 15 років.
Отже, при перерахунку пенсії позивача відповідач має застосувати положення Закону № 345-VI.
Щодо належного способу поновлення порушеного права позивача суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Таким чином, зобов'язання судовим рішенням суб'єкта владних повноважень до вчинення конкретних дій (прийняття конкретних рішень) можливе, за загальним правилом, лише за умови почергового встановлення судом двох обставин: позивач на момент звернення до відповідного суб'єкта владних повноважень забезпечив виконання всіх без винятку вимог закону для отримання конкретного рішення; зобов'язання суб'єкта владних повноважень розглянути повторно звернення позивача з урахуванням висновків суду є недоцільним (об'єктивно встановлено безальтернативність рішення суб'єкта владних повноважень, яке може бути прийняте за встановлених судом обставин у конкретній справі).
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов'язання відповідного суб'єкта вчинити дії після скасування його адміністративного акта.
Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.05.2019 року у справі № 826/17220/17.
Таким чином, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги, шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 03.10.2025 № 914210194037 про відмову позивачу в перерахунку пенсії та зобов'язання відповідача зарахувати позивачу до страхового стажу та пільгового стажу передбаченого постановою Кабінету Міністрів України № 202 від 31.03.94 "Про затвердження Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років" час перебування на інвалідності внаслідок професійного захворювання з 11.12.2017 по 25.09.2025; зобов'язання відповідача здійснити позивачу з 25.09.2025 перерахунок та виплату пенсії у відповідності до вимог статті 8 Закону № 345-VI, з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову.
Враховуючи викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу позову до суду підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 2, 77, 78, 94, 139, 241-246, 257-258, 262 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 03.10.2025 № 914210194037 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу та пільгового стажу передбаченого постановою Кабінету Міністрів України № 202 від 31.03.94 "Про затвердження Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років" час перебування на інвалідності внаслідок професійного захворювання з 11.12.2017 по 25.09.2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 з 25.09.2025 перерахунок та виплату пенсії у відповідності до вимог статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" від 02.09.2008 № 345-VI, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 гривень (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя О.С. Духневич