Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про повернення позовної заяви
17 листопада 2025 року Справа №200/8552/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Духневич О.С., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
05.11.2025 до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, з 01 січня 2016 року по день їх фактичної виплати 28 лютого 2025 року;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, з 01 січня 2016 року по день їх фактичної виплати 28 лютого 2025 року (на виконання рішення суду у справі № 200/8281/24) за весь час затримки виплати відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06.11.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачам 10-ти денний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви у спосіб подання до суду: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для поновлення строку звернення до суду та надати докази поважності причин його пропуску.
У встановлений ухвалою суду від 06.11.2025 строк представник позивача подав заяву про поновлення строку звернення до суду.
Обгрунтовуючи заяву представник позивача зазначив, що позивач звернулася до суду в межах встановленого законом строку, оскільки оскаржуються дії відповідача щодо невиплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, з 01 січня 2016 року по день їх фактичної виплати 28 лютого 2025 року. При цьому в період з 29.01.2020 по 19.07.2022 мають застосовуватись норми КЗпП в редакції чинній до 19.07.2022. Отже, право на звернення до суду із цим позовом відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року) не обмежене будь-яким строком.
Також представник позивача зазначив, що з 19.07.2022 встановлений загальний строк звернення до суду з заявою про вирішення трудового спору, який становить три місяця з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Про порушення своїх прав позивач дізналася з відповіді відповідача про відмову у виплаті компенсації втрати частини доходу за час затримки сплати індексації - 05.08.2025, а тому тримісячний строк звернення до суду не пропущений.
Розглянувши заяву про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Частиною 6 статті 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Інститут строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою спонукання учасників адміністративного судочинства до своєчасного вчинення ними процесуальних дій. Регламентування строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Крім цього, строки звернення до суду із адміністративним позовом обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними.
За загальним правилом для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк (ч. 2 ст. 122 КАС України).
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України, перебіг строку для звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не може визнаватися поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Щодо відліку строку звернення із адміністративним позовом, суд зазначає, що порівняльний аналіз термінів "дізнався" та "повинен дізнатися", що містяться в ч. 2 ст. 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку позивача знати про стан своїх прав. При визначенні початку перебігу строку звернення до суду, суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Як встановлено, предметом позову є вимога позивача про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, з 01 січня 2016 року по день їх фактичної виплати 28 лютого 2025 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітною платою є винагорода, яка обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України "Про оплату праці", яка складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад установлені зазначеними актами норми.
Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України "Про оплату праці" компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, заробітна плата (грошове забезпечення) (частина перша, друга статті 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати").
Отже, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, є складовими заробітної плати.
На належності сум індексації та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати до складових належної працівникові заробітної плати, як коштів, які мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, наголошував і Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013.
При цьому умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.
Отже, саме з датою виплати позивачу належного грошового забезпечення пов'язано перебіг строку звернення до суду з позовом про виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Аналогічний підхід застосований, зокрема, у постановах Верховного Суду від 17.04.2025 у справі № 560/10053/24, від 23.04.2025 у справі № 260/131/24, від 29.04.2025 у справі № 420/4246/24, від 26.06.2025 у справі № 120/2830/24.
При цьому, положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці. Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП, зокрема частиною другою цієї статті.
Так, суд звертає увагу, що Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Таким чином, з 19.07.2022 працівник може звернутися до суду за захистом своїх прав щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про нараховані та виплачені йому суми.
Суд зазначає, що заборгованість з індексації грошового забезпечення виплачена позивачу 28.02.2025, що не заперечується позивачем.
Відтак, саме з 28.02.2025 позивач була обізнана про порушення свого права і саме із цією датою пов'язано перебіг строку звернення до суду з позовом про виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Аналогічна правова позиція щодо строку звернення до суду у спірних правовідносинах застосована у постановах Верховного Суду від 21.08.2025 по справі № 600/3471/24-а, від 04.07.2025 по справі № 380/23695/24.
Таким чином тримісячний строк для звернення до суду із цим позовом сплив 30.06.2025.
Разом з тим, позивач звернулася із цим позовом до суду через систему "Електронний суд" 05.11.2025, тобто із порушенням встановленого тримісячного строку звернення до суду, передбаченого статтею 233 КЗпП України (в редакції, чинній з 19 липня 2022 року).
Обгрунтовуючи заяву представник позивача зазначив, що позивач звернулася до суду в межах встановленого законом строку, оскільки оскаржуються дії відповідача щодо невиплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, з 01 січня 2016 року по день їх фактичної виплати 28 лютого 2025 року. При цьому в період з 29.01.2020 по 19.07.2022 мають застосовуватись норми КЗпП в редакції чинній до 19.07.2022. Отже, право на звернення до суду із цим позовом відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року) не обмежене будь-яким строком.
Також представник позивача зазначив, що з 19.07.2022 встановлений загальний строк звернення до суду з заявою про вирішення трудового спору, який становить три місяця з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Про порушення своїх прав позивач дізналася з відповіді відповідача про відмову у виплаті компенсації втрати частини доходу за час затримки сплати індексації - 05.08.2025, а тому тримісячний строк звернення до суду не пропущений.
Суд зазначає, що представник позивача помилково пов'язує перебіг строку звернення до суду з моментом виникнення правовідносин щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 28.02.2018, коли стаття 233 КЗпП України діяла у попередній редакції та не обмежувала строк звернення до суду.
Реалізація права на отримання компенсації втрати частини доходів шляхом звернення до суду можлива за умови невиконання підприємством, установою і організацією всіх форм власності та господарювання вимог Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", а тому перебіг обчислення строку для звернення до суду з такими вимогами починається з моменту, коли особа дізналася про порушення свого права.
У спірних правовідносинах позивач дізналася про порушення своїх прав 28.02.2025, (дата виплати позивачу сум індексації грошового забезпечення), що не заперечується позивачем.
Такий підхід до обчислення строків звернення до суду з позовом у спорах про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати застосовано Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 17.04.2025 у справі № 560/10053/24, від 29.04.2025 у справі № 420/4345/24, від 04.07.2025 у справі № 380/23695/24, від 21.08.2025 у справі № 600/3471/24.
Аналогічного висновку дійшов Третій апеляційний адміністративний суд в постановах від 10.09.2025 у справі № 340/4287/25, від 17.07.2025 у справі № 160/10788/25, Шостий апеляційний адміністративний суд в постанові від 19.08.2025 у справі № 620/14074/24.
Щодо отримання листа відповідача від 05.08.2025 з якого позивач пов'язує дату дізнання про порушення своїх прав про відмову у виплаті компенсації втрати частини доходу за час затримки сплати індексації, суд зазначає наступне.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20, нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати проводиться у чітко визначений Законом № 2050-III строк у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Тому особі, права якої порушені невиконанням обов'язку нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення строків їх виплати, достовірно відомо про час та розмір виплаченої заборгованості.
З першого дня наступного місяця після отримання заборгованості особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів і з цього дня починається перебіг строку звернення з позовом до суду. Звернення до суду з позовом про нарахування і виплату компенсації втрати частини доходів після закінчення цього строку є підставою, передбаченою пунктом 8 частини 1 статті 240, для залишення позовної заяви без розгляду.
Отримання листа від уповноваженого органу у відповідь на заяву не змінює час, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права на отримання компенсації у позасудовому чи судовому порядку. Відповідно з вказаної дати не може розпочинатись відлік строку звернення з позовом до суду.
Враховуючи наведені вище висновки Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, апеляційний суд зазначає, що з першого дня наступного місяця після отримання заборгованості, в цьому випадку з 01.03.2025 позивач вважається таким, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів і з цього дня починається перебіг строку звернення з позовом до суду. При цьому, отримання позивачем листа від відповідача у відповідь на її заяву не змінює час, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права на отримання компенсації у позасудовому чи судовому порядку.
Аналогічного висновку дійшов Перший апеляційний адміністративний суд в постанові від 16.06.2025 у справі № 200/790/25.
Щодо клопотання представника позивача про залишення без розгляду позову в частині позовних вимог з 19.07.2022 по 28.02.2025 у випадку неповажності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду та відкрити провадження у справі, то таке є необгрунтованим, оскільки як вже зазначалося судом вище з посиланням на висновки вищезазначених постанов Верховного Суду, перебіг обчислення строку для звернення до суду з вимогами нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати починається з моменту, коли особа дізналася про порушення свого права, в даному випадку з 28.02.2025. При цьому перебіг строку звернення до суду коли стаття 233 КЗпП України діяла у попередній редакції та не обмежувала строк звернення до суду не застосовується до спірних правовідносин.
Суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Відповідно до ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.
Європейського суду з прав людини в рішеннях від 28.05.85 в справі "Ашингдейн проти Сполученого Королівства" та від 13.02.2001 в справі "Кромбах проти Франції", в яких ЄСПЛ наголосив, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду.
У рішеннях від 20.05.2010 в справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 в справі "Наталія Михайленко проти України" ЄСПЛ зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою.
В рішенні "Prince Hans-Adam II of Liechtenstein проти Німеччини" (рішення від 12 липня 2001 року п. 44) Європейський суд з прав людини зазначив, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. У цьому відношенні Високі Договірні Сторони користуються певними межами свободи розсуду. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права. Крім того, обмеження суперечитиме пункту 1 статті 6, якщо воно не ставить законної мети і якщо не забезпечено відповідного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та поставленою метою.
У справах "Стаббігс та інші проти Великобританії" та "Девеер проти Бельгії" Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі "Мельник проти України" зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PEREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE N 116/1997/900/1112).
Виходячи із системного аналізу норм КАС України у контексті практики ЄСПЛ, слід зазначити, що державою встановлено доступні, чіткі та передбачувані процесуальні правила (обмеження), за дотримання яких особа може реалізувати право на судовий захист. Таких правил позивач не дотрималася, а тому нею не виконано вимоги ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 06.11.2025 та не надано суду доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Згідно із п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу (якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними).
Враховуючи, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви у спосіб подання заяви про поновлення процесуального строку звернення до суду із зазначенням підстав для поновлення строку звернення до суду та наданням доказів поважності причин його пропуску, чим не виконано ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 06.11.2025, позовна заява підлягає поверненню заявнику на підставі п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Керуючись ст. 121, 122, 123, 169, 248, 256, 295 КАС України, суд
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Брижатого Дмитра Сергійовича про поновлення пропущеного строку звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, разом з доданими до неї документами повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.С. Духневич