11 вересня 2025 рокуСправа №160/19637/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовною заявою Приватного підприємства «Транс Логістик» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови,-
04.07.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства «Транс Логістик» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області в якій позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 04.06.2025 №006760 на суму 17 000,00 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що ПП «Транс Логістик» отримало від відповідача постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 04.06.2025 №006760 на суму 17 000 грн., з посиланням на акт №091868 від 07.04.2025 року. Позивач вважає постанову протиправною та такою, яка підлягає скасуванню, оскільки порушень статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» не було допущено. Так, ПП «Транс Логістик» створило власний мобільний електронний застосунок під назвою «Помічник водія», де кожен водій підприємства, маючи власний електронний підпис, може отримувати, підписувати, зберігати, різноманітну інформацію, пов'язану з процесом виконання службових обов'язків. На момент перевірки у водія ОСОБА_1 був наявний електронний бланк підтвердження діяльності, який був підписаний за допомогою власного електронного підпису водія та керівником служби експлуатації автомобілів підприємства. Однак, державний інспектор відмовився оглядати електронний бланк підтвердження діяльності водія. Позивач вважає, що надання водію бланку підтвердження діяльності у формі електронного документу відповідає Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Бланк підтвердження діяльності може заповнюватися в будь-якій формі, в тому числі у формі електронного документа. Враховуючи те, що водій ПП «Транс Логістик» надавав державному інспектору для огляду (перевірки) бланк підтвердження діяльності у формі електронного документу, у відповідача були відсутні правові підстави для застосування відповідного адміністративно-господарського штрафу.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.07.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
25.07.2025р. представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову та зазначив, що під час перевірки ПП «Транс Логістик» було виявлено порушення вимог абз.3 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Як наслідок, за порушення вимог додержання законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було складено постанову від 04.06.2025 р. №006760. Згідно із актом №006760 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, зокрема встановлено, таке: «Направлення на перевірку 04.04.2025 №002312. Під час перевірки виявлено порушення ст.48 ЗУ «Про автомобільний транспорт» та наказу МТЗУ № 340 від 06.07.2010 р. При перевезенні вантажу згідно ТТН17933324-304267-1092-1 від 07.04.2025 водій ОСОБА_1 не надав інформацію по режиму праці та відпочинку водія, а саме за 06.04.2025р. з 00:00 год до 11:00 год та за 07.04.2025 р. з 07:22 до 01:42 відсутній бланк підтвердження діяльності за вказаний період. Відповідальність передбачена абзац. 3 ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів визначених ст.48 цього Закону. Пояснення водія про причини порушень: Бланк в електронному надав виді з протоколом не погоджуюсь. Акт підписав». Відповідач наголошує, що саме суб'єкт господарювання, який зацікавлений в доведенні своєї позиції, має надати всю інформацію, яка може вплинути на результат розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Відтак, доводи позивача є безпідставними, оскільки матеріалами справи підтверджено вчинення адміністративно-господарського правопорушення саме ним як суб'єктом господарювання.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст. 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Суд, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, проаналізувавши чинне законодавство, встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що ПП «Транс Логістик» (код ЄДРПОУ 34307753) зареєстроване 25.10.2006 року, про що здійснено державну реєстрацію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно із відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основний вид економічної діяльності ПП «Транс Логістик» за КВЕД: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; серед інших видів є: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 49.39 Інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у.; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
07.04.2025 року старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області в рамках проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, місце перевірки: а/д Київ - Чоп М-06585 км, перевірено транспортний засіб марки MAN INTERCARGO TRUCK, реєстраційний номер НОМЕР_1 (водій ОСОБА_1 ), що належить ПП «Транс Логістик».
Згідно із актом про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №091868 від 07.04.2025 року, зокрема встановлено, таке:
«Направлення на перевірку 04.04.2025 №002312. Під час перевірки виявлено порушення ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт» та наказу МТЗУ №340 від 06.07.2010 р. При перевезенні вантажу згідно ТТН17933324-304267-1092-1 від 07.04.2025 водій ОСОБА_1 не надав інформацію по режиму праці та відпочинку водія, а саме за 06.04.2025р. з 00:00 год до 11:00 год та за 07.04.2025 р. з 07:22 до 01:42 відсутній бланк підтвердження діяльності за вказаний період. Відповідальність передбачена абзац. 3 ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів визначених ст. 48 цього Закону. Пояснення водія про причини порушень: Бланк в електронному надав виді з протоколом не погоджуюсь. Акт підписав».
04.06.2025 року за результатами розгляду справи Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області прийняла постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №006760 за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» на підставі абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», що підтверджується актом №АР091868 від 07.04.2025 р. та на ПП «Транс Логістик» накладено штраф в розмірі 17000 грн.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень врегульовано Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 р. №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ).
Відповідно до ст.5 Закону №2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
За змістом ч.12 ст.6 Закону №2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
В силу ч.7 ст.6 Закону №2344-III Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.
Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону №2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно із частинами 17-21 статті 6 Закону № 2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право, зокрема: використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.
Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб'єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.
Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) та порядок здійснення габаритно-вагового контролю визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою КМУ від 08.11.2006 р. №1567 затверджено Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (далі - Порядок №1567 у редакції на час спірних відносин), відповідно до п.1 якого цей Порядок визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідно до п.2 Порядку №1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Згідно із пунктом 4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) можуть проводитися із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Агентства відновлення, органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки, та власників (балансоутримувачів) пунктів габаритно-вагового контролю (за погодженням з їх керівниками).
Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка (пункт 12 Порядку №1567).
За приписами п.14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідно до пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі); виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Отже, під час проведення рейдової перевірки перевіряється наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом, додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
За змістом статті 34 Закону №2344-III автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Відповідно до ст.48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Таким чином, перелік необхідних документів не є вичерпним, оскільки у ст.48 Закону №2344-ІІІ визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи, необхідні для проведення внутрішніх перевезень вантажів.
Статтею 2 Закону №2344-ІІІ передбачено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, Законів України «Про транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.
Статтею 18 Закону №2344-III визначено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
Генеральна конференція Міжнародної організації праці 27.06.1979 р. у м.Женеві ухвалила Конвенцію Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті (далі - Конвенція № 153).
Статтею 1 вказаної Конвенції передбачено, що ця Конвенція застосовується до найманих водіїв, які працюють або на підприємствах, що займаються перевезеннями для третіх сторін, або на підприємствах, що перевозять вантажі чи пасажирів за свій рахунок на автомобілях, які використовуються професійно для внутрішніх чи міжнародних автомобільних перевезень товарів або пасажирів. Ця Конвенція застосовується також, якщо в ній не передбачено іншого, до власників транспортних засобів, зайнятих професійно автомобільними перевезеннями, та до членів їхніх сімей, які не отримують заробітної плати, коли вони працюють водіями.
Відповідно до частини третьої статті 10 Конвенції №153 традиційні засоби контролю, зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.
Постановою КМУ «Про виконання Конвенції Міжнародної організації праці 1979 р. №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті» від 25.01.2012 р. № 51 визначено Міністерство інфраструктури компетентним органом з питань виконання Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті в частині внутрішніх автомобільних перевезень.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 р. № 340 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення № 340), пунктами 1.1, 1.2 якого визначено, що це Положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 р. № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Регламенту (ЄС) № 561/2006 Європейського Парламенту та Ради від 15.03.2006 року про гармонізацію відповідного соціального законодавства, що регулює відносини в галузі автомобільного транспорту та вносить зміни до Регламентів Ради (ЄЕС) № 3821/85 та (ЄС) № 2135/98 і скасовує Регламент Ради (ЄЕС) № 3820/85, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України «Про автомобільний транспорт», «;Про дорожній рух».
Це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.
Відповідно до пункту 1.3 Положення №340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).
Пунктом 1.4 Положення № 340 передбачено, що це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються: фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв; під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій; транспортними засобами Міністерства внутрішніх справ України (у тому числі Національної гвардії України), Міністерства оборони України, Офісу Генерального прокурора, Служби безпеки України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Національної поліції України та Державної прикордонної служби України або транспортними засобами, орендованими ними без водія, коли такі перевезення здійснюються з метою виконання завдань, покладених на ці державні органи, та під їх контролем; сільськогосподарськими підприємствами або підприємствами лісового господарства, якщо ці перевезення виконуються тракторами або іншою технікою, призначеною для місцевих сільськогосподарських робіт чи робіт у галузі лісового господарства, та слугують виключно для цілей експлуатації цих підприємств; закладами охорони здоров'я незалежно від форми власності.
Пунктом 1.5 Положення № 340 визначено, що тахограф - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.
Автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення (пункт 6.1 Положення № 340).
Відповідно до пункту 6.3 Положення №340, водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.
Згідно із пунктом 7.1 Положення №340 органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.
Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 р. №385.
Відповідно до п.1.4 Інструкції №385 тахограф це обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;
Відповідно до пункту 3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:
забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;
використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;
у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);
у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Як слідує з матеріалів справи, підставою для висновків відповідача про порушення позивачем вимог Закону №2344-ІІІ слугувало те, що водій під час перевірки не надав роздруківки даних його роботи за 06.04.2025р. з 00:00 год до 11:00 год та за 07.04.2025 р. з 07:22 до 01:42 та не використовував особисту картку водія, передбачену п.3.3. Наказу №385 від 24.06.2010 р., або бланку підтвердження діяльності.
Однак, позивачем у позові зазначено, що такий документ надавався співробітникам Укртрансбезпеки під час перевірки у електронному вигляді (мобільний застосунок).
Відповідачем у відзиві не заперечено тієї обставини, що бланк підтвердження діяльності водія надавався під час перевірки, проте в електронному вигляді.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.
Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Електронний документ не може бути застосовано як оригінал: 1) свідоцтва про право на спадщину; 2) документа, який відповідно до законодавства може бути створений лише в одному оригінальному примірнику, крім випадків існування централізованого сховища оригіналів електронних документів; 3) в інших випадках, передбачених законом.
Суд звертає увагу, що стаття 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» не встановлює обов'язку перевізника зберігати документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, виключно в паперовій формі.
В свою чергу, відповідачем під час перевірки 07.04.2025 р. встановлено порушення саме у відсутності у перевізника паперового бланку підтвердження діяльності водія за спірний період.
При цьому, позивачем в якості додатків до позовної заяви надано вказаний бланк підтвердження діяльності водія ОСОБА_1 , який відтворено у паперовій формі. З вказаного документу вбачається, що він також може бути відтворений в електронному вигляді.
Таким чином, висновки відповідача про відсутність у позивача вказаного документу у паперовій формі є безпідставними.
За вказаних обставин, відповідачем не доведено допущення позивачем порушень законодавства про автомобільний транспорт, наведені в акті перевірки порушення не віднайшли свого відображення в матеріалах справи.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд доходить висновку, що оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 04.06.2025 №006760, що винесена відповідачем є протиправною та підлягає скасуванню.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 статті 9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, суд вважає, що позовну заяву слід задовольнити з викладених вище підстав.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
В силу ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду у розмірі 3028 грн. підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 9, 72, 77, 132, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, -
Адміністративний позов Приватного підприємства «Транс Логістик» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 04.06.2025 №006760 на суму 17000,00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Приватного підприємства «Транс Логістик» судові витрати по справі у розмірі 3028,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна