17 листопада 2025 рокуСправа №160/24470/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Царікової О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м, Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
25.08.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до стажу роботи судді ОСОБА_1 , що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стажу роботи на посаді слідчого відділу внутрішніх справ Жовтневого райвиконкому міста Дніпропетровська - 5 років 8 днів, стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого була визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, - 3 роки; половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі (Харківському юридичному інституті імені Ф.Е. Дзержинського ) - 1 рік 10 місяців 28 днів;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) зарахувати до стажу роботи судді ОСОБА_1 , що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, стаж роботи на посаді слідчого відділу внутрішніх справ Жовтневого райвиконкому міста Дніпропетровська - 5 років 8 днів, стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого була визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді - 3 роки; половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі (Харківському юридичному інституті імені Ф.Е. Дзержинського ) - 1 рік 10 місяців 28 днів;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 30.05.2025 виходячи із 31 повного року суддівського стажу в розмірі 72% суддівської винагороди, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді судді більше 20 років, та маючи загальний суддівський стаж більше 30 років, мала законні очікування та правомірні сподівання на належне та законне визначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Також, як фахівець в галузі права, зазначена особа була впевнена у тому, що всі державні органи, яким є також і відповідач, однозначно розуміють та виконують законодавчі норми, не допускаючи довільного та двозначного трактування. Стаж роботи на посаді судді на час прийняття рішення Вищої ради правосуддя від 29.05.2025 №1146/0/15/25 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Третього апеляційного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку» становить 31 рік 09 місяців 03 дні, з яких: 21 рік 08 місяців 29 днів - робота на посаді судді, стаж роботі у галузі права 09 років 11 місяців 06 днів. Стаж роботі у галузі права 09 років 11 місяців 06 днів складається з: 05 років 08 днів - робота на посаді слідчого відділу внутрішніх справ Жовтневого райвиконкому міста Дніпропетровська, 3 роки стаж роботи за юридичною спеціальністю, половина строку навчання у вищому навчальному закладі - 01 рік 10 місяців 28 днів.
01.09.2025 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Обґрунтувань неможливості подання відзиву у строк, встановлений судом, клопотань про продовження строку на подання відзиву надано не було.
За приписами частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвалою суду продовжено строк розгляду справи до 17.11.2025.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до таких висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 Указом Президента України від 04.08.2003 № 802/2003 призначена суддею Господарського суду Дніпропетровської області строком на п'ять років.
Постановою Верховної Ради України від 11.12.2008 №647-VI обрана суддею Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду безстроково.
Указом Президента України від 28.09.2018 № 296/2018 призначена суддею Третього апеляційного адміністративного суду.
Позивач відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 29.05.2025 №1146/0/15/2 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Третього апеляційного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку» звільнена із посади судді у відставку із визначенням загального стажу роботи судді, який дає право на відставку - 31 рік 09 місяців 03 днів.
10.06.2025 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з проханням про призначення довічного грошового утримання судді у відставці.
Пенсійним органом призначено ОСОБА_1 з 30.05.2025 довічне грошове утримання відповідно до Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII “Про судоустрій і статус суддів» та обчислено із 51% розміру суддівської винагороди.
25.06.2025 позивач звернулася зі зверненням до відповідача з питання перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 02.07.2025 №29528-23941/Б-01/8-0400/25 надало відповідь, згідно якої вказує, що на час призначення ОСОБА_1 на посаду судді питання визначення стажу, який давав право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, регулювалося ч.4 ст. 43 Закону України від 15.12.1992 №2862-XII “Про статус суддів» та Указом Президента України від 10.07.1995 №584/95 “Про додаткові заходи щодо соціального захисту судді».
Згідно розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання судді у відставці, який оформлений довідкою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.06.2025 №7, половина строку навчання за денною формою в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержиснського (з 01.09.1980 по 28.07.1982), робота на посаді слідчого відділу внутрішніх справ Жовтневого райвиконкому м. Дніпропетровська УВС Дніпропетровського облвиконкому ( з 01.08.1984 по 08.08.1989), на посаді начальника юридичного відділу представництва Фонду державного майна України м. Дніпропетровська, на посаді завідувача юридичним відділом Комітету комунального майна м. Дніпропетровська (з 16.07.1997 по 15.07.2000) зараховано до стажу роботи на посаді судді ОСОБА_1 тільки для права на відставку та отримання щомісячного грошового утримання. Згідно записів трудової книжки та розрахунку №7, стаж роботи позивача на посаді судді становить 21 рік 09 місяців 27 днів. Розмір щомісячного довічного грошового утримання обчислено із 51% розміру суддівської винагороди. Враховуючи викладене, для зарахування до стажу судді, що визначає розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періодів з 01.09.1980 по 28.07.1982, з 01.08.1984 по 08.08.1989, з 16.07.1997 по 15.07.2000 немає підстав.
Вважаючи, що відповідачем допущено протиправні дії у зв'язку з неправильним визначенням показника відсоткового значення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, позивач звернулась до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує такі норми права.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Суд зазначає, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу та поширюються на всіх суддів України. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Таким чином, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень, так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці.
Відповідно до ч.1 ст.142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Частина 2 цієї статті передбачає, що суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з ч.3 ст.142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Згідно із частиною першою статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді (ч.2 ст.137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно до п.34 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №1402-УІІІ судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Відповідно до частини четвертої статті 43 Закону № 2862-XII, до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Згідно з абзацом другим пункту 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Досліджуючи поняття "щомісячне довічне грошове утримання судді", Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу.
Також у вказаному рішенні зазначено, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить частині першій статті 55 Конституції України (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини).
Аналогічна позиція викладена у Рішенні Конституційного Суду України від 08.06.2016 №4-рп/2016 (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці).
Згідно з пунктом 4 частини шостої статті 126 Конституції України підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку.
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013).
Стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється (з'ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 06.03.2018 у справі №308/6953/17, від 19.06.2018 у справі №243/4448/17, від 11.09.2018 у справі №428/4671/17, від 01.10.2018 у справі №541/503/17, від 17.10.2018 у справі №140/263/17, від 23.10.2018 у справі №686/10100/15-а, від 30.01.2020 у справі № 592/3694/17, від 23.06.2022 у справі №420/1987/21, від 08.09.2022 у справі №380/10696/21.
Таким чином, Вища рада правосуддя є єдиним, конституційним органом, який при прийнятті рішення про звільнення судді у відставку обчислює необхідний стаж роботи на посаді судді, з якого і має розраховуватись та виплачуватись відповідне грошове утримання.
Вища рада правосуддя у рішенні №1146/0/15-25 вказала, що відповідно до копій доданих до заяви про відставку документів ОСОБА_1 до призначення на посаду судді навчалась та обіймала посади: з 01.09.1980 по 28.07.1982 - навчання за денною формою в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержиснського; з 01.08.1984 по 08.08.1989 - робота на посаді слідчого відділу внутрішніх справ Жовтневого райвиконкому м. Дніпропетровська УВС Дніпропетровського облвиконкому; з 16.07.1997 по 15.07.2000 - робота на посаді завідувача юридичним відділом Комітету комунального майна м. Дніпропетровська.
На час призначення ОСОБА_1 на посаду судді питання визначення стажу, який давав право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, регулювалося ч.4 ст. 43 Закону України від 15.12.1992 №2862-XII “Про статус суддів» та Указом Президента України від 10.07.1995 №584/95 “Про додаткові заходи щодо соціального захисту судді».
Відповідно до абз. 2 частини четвертої статті 43 Закону № 2862-XII, до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Відповідно до копії трудової книжки та витягу з послужного списку після здобуття вищої юридичної освіти (з 01.08.1984 по 08.08.1989) ОСОБА_1 працювала на посаді слідчого відділу внутрішніх справ Жовтневого райвиконкому м. Дніпропетровська.
Отже, згідно з абз. 2 ч. 4 ст. 43 Закону № 2862-XII до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає право на відставку, додатково підлягають зарахуванню 05 років 08 днів.
Частиною другою статті 137 Закону № 1402-VIII встановлено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Системний аналіз вказаної норми в її взаємозв'язку з абзацом четвертим пункту 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII дає підстави для висновку, що з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України Про судоустрій і статус суддів у зв'язку з прийняттям Закону України Про Вищий антикорупційний суд, яким внесено зміни до статті 137 Закону № 1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Саме такий правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18.
У цій постанові Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду та зазначила, що частину другу статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.
Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону № 2862-XII (у редакції, чинній станом на 04.08.2003) на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший 25 років, який мав вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менше як 3 роки, проживав в Україні не менше як 10 років та володів державною мовою.
Згідно із записами трудової книжки ОСОБА_1 на день призначення на посаду судді вперше мала стаж роботи в галузі права більше 3 років, оскільки після здобуття вищої юридичної освіти (27.06.1984) обіймала посади: юриста виробничого кооперативу Кіровської районної ради народних депутатів Дніпропетровської області; юрисконсульта комітету комунальної власності ради народних депутатів Дніпропетровської області; начальника юридичного відділу Фонду державного майна в місті Дніпропетровськ; завідувача юридичного відділу Комітету комунальної власності міста Дніпропетровська.
Зазначене свідчить про наявність у ОСОБА_1 права на зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, додатково 3 років роботи в галузі права.
Абзацом 2 ст. 1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 “Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» у редакції, що діяла на день призначення ОСОБА_1 на посаду судді установлено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Відповідно до копій диплома, трудової книжки ОСОБА_1 навчалась у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Джержинського за денною формою навчання з 01 вересня 1980 року по 27 червня 1984 року, здобула повну вищу освіту за спеціальністю “Правознавство» та отримала кваліфікацію юриста.
Отже, до стажу роботи, що дає право на відставку ОСОБА_1 , підлягає зарахуванню половина строку навчання в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Джержинського, що становить 01 рік 10 місяців 28 днів.
За результатами вивчення доданих до заяви документів щодо визначення наявності у судді ОСОБА_1 відповідного стажу для звільнення у відставку підлягають зарахуванню: строк роботи на посаді судді 21 рік 09 місяців 26 днів; стаж роботи у галузі права, вимога щодо якого визначена законом та надавала ОСОБА_1 право на призначення на посаду судді, 3 роки; стаж роботи на посаді слідчого відділу внутрішніх справ Жовтневого райвиконкому міста Дніпропетровська - 05 років 08 днів; половина строку навчання у вищому навчальному закладі - 01 рік 10 місяців 28 днів.
Отже, станом на дату ухвалення рішення загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , який дає право на відставку, за рішенням ВРП № 1146/0/15-25 від 29.05.2025 становить 31 рік 09 місяців 03 дні.
Однак відповідач знехтував визначеним Вищою радою правосуддя у рішенні 1146/0/15-25 від 29.05.2025 стажем судді при звільненні у відставку для призначення щомісячного грошового утримання, а також припустився помилки щодо правозастосування вищенаведених норм права, що призвело до порушення прав позивача, а тому дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо призначення судді у відставці ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 30.05.2025 у розмірі 51% винагороди судді, яка працює на відповідній посаді є протиправними.
У постанові Касаційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року у справі №342/158/17 суд касаційної інстанції зазначив, що протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Водночас у межах спірних правовідносин відповідачем вчинено дії, а саме визначення позивачу відсотка суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді при призначенні щомісячного грошового утримання, однак у розмірі, що не відповідає вимогам закону, що визнано судом протиправним.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про те, що належним способом відновлення порушеного права позивача, а також із метою усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах, є зобов'язання відповідача призначити, обчислити, нарахувати та виплатити з 30.05.2025 (з дати призначення) ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 72% від суддівської винагороди судді, визначеної у довідці Третього апеляційного адміністративного суду №121 від 04.06.2025 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із загального стажу роботи судді, що має право на відставку, у межах спірних правовідносин - 31 рік 09 місяців 03 днів (стажу роботи на посаді судді 21 рік 09 місяці 26 днів, стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) 3 роки та половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 01 рік 10 місяців 28 днів), з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 4-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 236 293, 295, 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м, Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до стажу роботи судді ОСОБА_1 , що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стажу роботи на посаді слідчого відділу внутрішніх справ Жовтневого райвиконкому міста Дніпропетровська - 5 років 8 днів, стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого була визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, - 3 роки; половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі (Харківському юридичному інституті імені Ф.Е. Дзержинського ) - 1 рік 10 місяців 28 днів.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) зарахувати до стажу роботи судді ОСОБА_1 , що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, стаж роботи на посаді слідчого відділу внутрішніх справ Жовтневого райвиконкому міста Дніпропетровська - 5 років 8 днів, стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого була визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді - 3 роки; половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі (Харківському юридичному інституті імені Ф.Е. Дзержинського ) - 1 рік 10 місяців 28 днів.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 30.05.2025 виходячи із 31 повного року суддівського стажу в розмірі 72% суддівської винагороди, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м, Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 17.11.2025.
Суддя О.В. Царікова