07 листопада 2025 рокуСправа №160/25111/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в письмовому провадженні у м. Дніпрі адміністративну справу № 160/25111/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,-
02.09.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу № 255 від 04.08.2025 року командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 »; зобов'язати Військову частина НОМЕР_1 нарахувати та виплатити начальнику медичної служби військової частини НОМЕР_1 майору медичної служби ОСОБА_1 утримувану премію, яка була зменшена на підставі накладеного дисциплінарного стягнення у вигляді догани згідно пункту 3 наказу № 255 від 04.08.2025 року командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 ; стягнути з Військової частини на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) моральну шкоду у сумі 20000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 04.08.2025 року № 255 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 » на позивача було накладене дисциплінарне стягнення «догана». Позивач зазначає, що з метою з'ясування наявності вини, причин та умов, пов'язаних з виконанням дорученого розпорядження відповідачем не було проведено службове розслідування. Стверджує, що при прийнятті оскаржуваного наказу не було встановлено наявності вини позивача, не з'ясовано причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення. Позивач не погоджується з накладеним на нього стягненням, вважає пункт 3 наказу № 255 від 04.08.2025 року протиправним, а тому вирішив звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/25111/25. Розглядати справу вирішено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
24.09.2025 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що пунктом 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.08.2025 № 255 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 " на позивача було накладено дисциплінарне стягнення "догана". Згідно з розпорядженням Командування сил територіальної оборони Збройних Сил України від 25.07.2025 № 1839/р/дск та резолюції тво командира військової частини НОМЕР_1 від 27.07.2025 начальникам структурних підрозділів та начальнику медичної служби військової частини НОМЕР_1 майору медичної служби ОСОБА_1 ставилось завдання: "забезпечити виконання у визначені терміни та до 09.00 02.08.2025 прибути у Командування сил територіальної оборони Збройних Сил України з визначеними примірниками Планів". Позивачу вказані вимоги були доведені під особистий підпис на першій сторінці супроводу від 25.07.2025 № 760/3/10305/дск до вказаного розпорядження: "НМС майор м/с підпис ОСОБА_2 ". Станом на 02.08.2025 плани територіальної оборони у військово - сухопутній зоні відповідальності військової частини НОМЕР_1 за напрямком медичної служби, логістичного забезпечення, охорони державної таємниці та захисту інформації, мали незадовільну підготовку та не були прийняти при перевірці ІНФОРМАЦІЯ_1 . Командиром військової частини НОМЕР_1 , як безпосереднім начальником позивача, було прийнято рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за вищевказані порушення. Вказує, що проведення службового розслідування не є обов'язковою передумовою для притягнення військовослужбовця навіть до дисциплінарної відповідальності. Призначення службового розслідування є правом, а не обов'язком особи, яка ухвалює рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2025 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи з викликом сторін та про виклик свідків у судове засідання в адміністративній справі № 160/25111/25.
29.09.2025 року до суду позивачем надано відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.10.2025 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів в адміністративній справі № 160/25111/25.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проходить військову службу на посаді начальника медичної служби військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно посвідчення про відрядження військової частини НОМЕР_1 від 07.07.2025 року №473 позивач був відряджений до військової частини НОМЕР_3 , термін відрядження: 04 доби, з 07 липня 2025 року.
Згідно посвідчення про відрядження військової частини НОМЕР_1 від 12.07.2025 року №497 позивач був відряджений до військових частин НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , термін відрядження: 03 доби, з 12 липня 2025 року.
Також згідно посвідчення про відрядження військової частини НОМЕР_1 від 14.07.2025 року №512 позивач був відряджений до військової частини НОМЕР_3 , термін відрядження: 07 діб, з 15 липня 2025 року.
31.07.2025 року заступником командира військової частини НОМЕР_1 на адресу командира військової частини НОМЕР_7 було направлено лист №1542/8598 з вимогою відрядити офіцера медичної служби військової частини НОМЕР_7 до медичної служби військової частини НОМЕР_1 з 01.08 по 10.08.2025 року.
Листом військової частини НОМЕР_7 від 01.08.2025 року №1705/1801 на виконання розпорядження від 31.07.2025 року повідомлено, що немає можливості відрядити офіцера медичної служби у зв'язку з його вибуттям у відрядження з 01.08.2025 року.
Відповідно до пункту 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 04.08.2025 року №255 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 » за порушення вимог ст.ст. 11, 12, 16, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України щодо обов'язку військовослужбовця виконувати відданий йому наказ, у зазначені терміни, доповідати командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання, абзацу другого статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України щодо неухильного виконання вимог військових статутів та наказів командирів, на начальника медичної служби військової частини НОМЕР_1 майора медичної служби ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення «догана».
Листом військової частини НОМЕР_8 від 29.08.2025 року було опрацьовано звернення позивача щодо скасування пункту 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Також в листі серед іншого зазначено, що оскаржуваний наказ містить відомості та обґрунтування підстав його видання, а саме незадовільна підготовка та неприйняття плану територіальної оборони у військово-сухопутній зоні відповідальності Регіонального управління Сил територіальної оборони " ІНФОРМАЦІЯ_3 " за напрямком медичної служби станом на 02.08.2025, що вказує відповідно на невиконання директиви та розпорядження старшого начальника і в цілому не заперечується позивачем за змістом звернення. Питання оцінки завантаженості та можливості виконання поставлених завдань з врахуванням наявної укомплектованості медичної служби знаходиться в компетенції позивача. Посада начальника медичної служби військової частини НОМЕР_1 передбачає несення відповідальності за укомплектованість власного структурного підрозділу, дисципліну, морально-психологічний стан особового складу медичної служби, а також готовність медичної служби НОМЕР_1 до виконання завдань за призначенням, у тому числі, визначення пріоритетів виконання завдань.
Судом під час розгляду справи досліджено копію витягу з директиви з територіальної оборони ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02 липня 2025 року №760/19/301 т, копію розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25 липня 2025 року № 1839/р/дск та відомості зазначені в них враховані під час ухвалення даного рішення.
Не погодившись з притягненням до дисциплінарної відповідальності, з прийнятим наказом, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
За змістом статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ).
Частиною 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частинами 2-4 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовослужбовці, які проходять кадрову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни, які перебувають на військовому обліку та мають вищу, фахову передвищу, професійну (професійно-технічну), повну або базову загальну середню освіту і не проходили базову військову службу, військовозобов'язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку і вирішили вступити на військову службу за контрактом, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з дотриманням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ).
Так, за приписами статтей 1, 2 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Частиною 3 статті 5 Дисциплінарного статуту передбачено, що стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".
Згідно з частиною 1 статті 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Наведені норми Дисциплінарного статуту дають підстави дійти висновку, що суть дисциплінарного правопорушення полягає у невиконанні чи неналежному виконанні військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушенні військової дисципліни чи громадського порядку.
Відповідно до статті 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення, зокрема догана.
За нормами статті 83 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Відповідно до статті 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. У кожному випадку вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, інших порушень вимог Закону України "Про запобігання корупції" з метою виявлення причин та умов, що сприяли його вчиненню, службове розслідування призначається командиром самостійно або проводиться за його рішенням за поданням спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції.
Статтею 85 Дисциплінарного статуту визначено, що службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України.
Відповідно до статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, які перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини, не допускати порушень, пов'язаних із дискримінацією за ознакою статі, сексуальним домаганням, насильством за ознакою статі, правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Статтею 12 Статуту передбачено, що про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).
Статтею 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Згідно зі статтею 37 Статуту військовослужбовець після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ.
Військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.
Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов'язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов'язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.
Також згідно статті 58 Статуту, командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров'я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості.
Командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів.
Відповідно до статті 59 Статуту командир (начальник) зобов'язаний, зокрема: планувати роботу і здійснювати заходи щодо підтримання та удосконалення бойової та мобілізаційної готовності і вимагати їх виконання, своєчасно вносити до планів роботи необхідні зміни (уточнення), вживати заходів для охорони державної таємниці, забезпечення прихованого управління військами; знати стан справ у дорученій йому військовій частині, на кораблі (у підрозділі), ділові, морально-психологічні якості безпосередньо підпорядкованих військовослужбовців, бойову та іншу техніку, озброєння, що є в частині, на кораблі (у підрозділі), вміло керувати військовою частиною, кораблем (підрозділом) як у повсякденному житті, так і під час виконання бойових завдань; особисто керувати кадровою роботою та відбором кандидатів для вступу до військових навчальних закладів.
З матеріалів справи вбачається, що пунктом 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 04.08.2025 року №255 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 » за порушення вимог ст.ст. 11, 12, 16, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України щодо обов'язку військовослужбовця виконувати відданий йому наказ, у зазначені терміни, доповідати командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання, абзацу другого статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України щодо неухильного виконання вимог військових статутів та наказів командирів, на начальника медичної служби військової частини НОМЕР_1 майора медичної служби ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення «догана».
В описовій частині наказу зазначено, що директивою з територіальної оборони ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02 липня 2025 року №760/19/301 т, розпорядженням ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25 липня 2025 року № 1839/р/дск, було визначено: відпрацювання планів територіальної оборони у військово-сухопутній зоні відповідальності Регіонального управління Сил територіальної оборони “ ІНФОРМАЦІЯ_3 " і його складових частин. Відповідно до резолюції командира військової частини НОМЕР_1 з метою належного виконання вищевказаних доручень, відповідальними за виконання наказу визначено начальників структурних підрозділів та посадових осіб, які тимчасово виконують обов'язки начальників структурних підрозділів Регіонального управління Сил територіальної оборони “ ІНФОРМАЦІЯ_3 " та встановлено контроль виконання наказу до 02.08.2025. Зазначене розпорядження було доведено керівникам структурних підрозділів Регіонального управління Сил територіальної оборони " ІНФОРМАЦІЯ_3 " засобами СЕДО.
Станом на 17:00 02 серпня 2025 року плани територіальної оборони у військово-сухопутній зоні відповідальності Регіонального управління Сил територіальної оборони “ ІНФОРМАЦІЯ_3 " за напрямком медичної служби, логістичного забезпечення, охорони державної таємниці та захисту інформації мали незадовільну підготовку та не були прийняті при перевірці Командуванням Сил територіальної оборони Збройних Сил України.
Інструкцією з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.01.2024 №40 (далі - Інструкція №40), встановлено загальні вимоги до документування управлінської інформації та організації роботи з документами, створеними в паперовій та електронній формі в органах військового управління, штабах угруповань військ (сил), військових частинах (установах) Збройних Сил України (далі - військові частини, установи), включаючи їх підготовку, реєстрацію, облік, зберігання і контроль за виконанням.
Відповідно до пункту 2.8.1.8 Інструкції №40, констатуюча частина наказу має бути короткою (лаконічною). У ній має бути зазначено підставу, обґрунтування або мету видання наказу (директиви, розпорядження). У констатуючій частині наказів про притягнення до дисциплінарної (матеріальної) відповідальності необхідно зазначати конкретних посадових осіб з повним найменуванням їх штатних посад та військових звань, які винні в тому чи іншому порушенні, а також ступінь їх вини.
З аналізу вищенаведеної правової норми вбачається, що підставою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов'язків, порушення військової дисципліни. Для притягнення військовослужбовця до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з'ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення.
В даному випадку, оскаржуваний наказ містить відомості та обґрунтування підстав його видання, а саме незадовільна підготовка та неприйняття плану територіальної оборони у військово-сухопутній зоні відповідальності Регіонального управління Сил територіальної оборони " ІНФОРМАЦІЯ_3 " за напрямком медичної служби станом на 02.08.2025, що вказує відповідно на невиконання директиви та розпорядження старшого начальника.
При цьому, в матеріалах справи відсутні докази про те, що позивач доповідав командиру військової частини НОМЕР_1 про невиконання або неможливість виконання розпорядження.
Посилання позивача про усну доповідь керівнику 30.07.2025 року щодо неможливості опрацювання завдання по наказу судом не приймаються, оскільки такі дії мають бути підтверджені певними конкретними доказами, в даному випадку письмовим рапортом на ім'я начальника.
З тих же підстав не приймаються посилання позивача і на те, що певні обставини можуть бути підтверджені поясненнями свідків, оскільки обставини які підлягають доказуванню певними засобами не можуть бути доказані іншими, в даному випадку поясненнями свідків. Доказів неможливості звернутися з письмовим рапортом позивачем не наведено а судом не встановлено.
Отже, в порушення вимог статті 37 Статуту позивач не доповів командирові (начальникові), який віддав наказ, про неспроможність виконати розпорядженням ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25 липня 2025 року № 1839/р/дск своєчасно та у повному обсязі, тому висновки наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 04.08.2025 року №255 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності військовослужбовців військової частини НОМЕР_9 цій частині є обґрунтованими.
Щодо посилання позивача, що відповідачем протиправно не було проведено службове розслідування та не створено дисциплінарну комісію, суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 розділу ІІ Наказу Міністерства оборони України № 608 від 21.11.2017 року «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України» заначено, що службове розслідування може призначатися у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті; дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця; втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення; повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення; скоєння військовослужбовцем під час виконання обов'язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування не призначається, зокрема, якщо причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, ступінь вини, розмір заподіяної матеріальної шкоди та інші обставини, які мають значення для прийняття рішення командиром (начальником) про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення, не потребують додаткового встановлення (уточнення) або їх встановлено під час проведення інспектування, інвентаризації, аудиту, за рішенням суду.
Отже, проведення службового розслідування не є обов'язковою передумовою для притягнення військовослужбовця навіть до дисциплінарної відповідальності. Призначення службового розслідування є правом, а не обов'язком особи, яка ухвалює рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 13 червня 2024 року у справі №420/9472/23.
Отже як вбачається з матеріалів справи, відповідачем при накладенні на позивача дисциплінарного стягнення були враховані та дотримані правові норми, які регламентують підстави та порядок притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, вид застосованого дисциплінарного стягнення та умови його застосування, а також дотримано гарантії прав позивача, як військовослужбовця, під час застосування уповноваженим суб'єктом дисциплінарного стягнення. Тобто, відповідач діяв законно, обґрунтовано, добросовісно та неупереджено, в межах повноважень та у порядку визначеному Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
Доводи позивача про безпідставність притягнення його до дисциплінарної відповідальності спростовуються матеріалами справи, якими підтверджується накладення дисциплінарного стягнення «догана» на позивача за неналежне виконання службових обов'язків, порушення вимог статей 11, 12, 16, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що оскаржуваний пункт 3 наказу № 255 від 04.08.2025 року командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 » є правомірним та прийнятий відповідачем у порядок і спосіб встановлені чинним законодавством, а отже позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо нарахування та виплати утримуваної премії, суд зазначає наступне.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, (далі Порядок № 260).
Відповідно до пункту 1 розділу XVI Наказу № 260 командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.
За приписами пункту 4 Розділу XVI «Преміювання» Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства Оборони України від 07.06.2018 №260, при порушенні військової дисципліни або у разі притягнення військовослужбовця наказом відповідного керівника до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, під час виконання ними службових обов'язків, незадовільному виконанні службових обов'язків, виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється в таких розмірах, зокрема у разі накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення «догана», оголошеного письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління), 90 відсотків встановленого розміру щомісячної премії.
Відтак, оскільки позбавлення (зменшення) позивача премії є прямим наслідком притягнення його до дисциплінарної відповідальності, але відповідний наказ визнається судом правомірним, позивач не має право на отримання невиплаченої йому премії у повному розмірі, а отже позовні вимоги в цій частині також задоволенню не підлягають.
Будь-яких належних доказів невідповідності обставинам вчиненого дисциплінарного проступку позивачем не наведено, а судом під час розгляду справи не встановлено, відтак, суд погоджується з аргументами відповідача про те, що спірний наказ є правомірним та обґрунтованим, а застосоване до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани є співмірним до вчиненого проступку.
За обставин цієї справи суд зазначає, що жодне з наведених позивачем порушень прийняття спірного наказу відповідача та застосування дисциплінарного стягнення не може бути підставою для його скасування, оскільки такі порушення не мають характер значущих або фундаментальних, в свою чергу за змістом та наявністю досліджених судом доказів, спірний наказ видано на підставі положень законодавства, в межах повноважень відповідача та у спосіб, встановлений законом, зворотного в ході судового розгляду не встановлено.
Оскільки вимога про стягнення з військової частини НОМЕР_1 моральної шкоди у розмірі 20 000 є похідною, а суд дійшов висновку про правомірність застосування дисциплінарного стягнення та оскаржуваного наказу, суд відмовляє в її задоволенні як похідної.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
Керуючись статтями 2, 139, 242-246, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська