17 листопада 2025 рокуСправа № 160/31078/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Серьогіна О.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -
28.10.2025 року представник ОСОБА_1 - Богач Віта Іванівна звернулася через підсистему "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 , протиправною бездіяльність щодо не виплати пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з листопада 2024 року з компенсацією втрати частини доходу та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду:
- доказів сплати судового збору у розмірі 1937,92 грн.;
- обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до суду, а також докази поважності причин пропуску відповідного строку, оформлене відповідно до вимог статей 161, 167 Кодексу адміністративного судочинства України (з доказами направлення відповідачу).
Копія ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 року скерована представнику позивачу через підсистему “Електронний суд» та доставлена в електронний кабінет 04.11.2025 року, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання Красовської А.А. про доставку електронного листа.
05.11.2025 року на адресу суду від представника позивача на виконання вимог ухвали суду від 03.11.2025 року надійшла заява про усунення недоліків, в якій він просить суд звільнити від сплати судового збору та поновити строк звернення до суду.
Дослідивши клопотання представника позивача про звільнення позивача від сплати судового збору, суддя зазначає наступне.
В обґрунтування заявленого клопотання представник позивача, посилаючись на частину першу статті 8 Закону України від 08.07.2011 року №3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VI), вказує про скрутне матеріальне становище.
Як доказ зазначених обставин представник позивача подав до суду відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з січня 2024 року по грудень 2024 року та довідку відомства національного страхування Ізраїлю, у якій зазначено дані про отримання позивачем допомоги для малозабезпечених осіб з жовтня 2010 року, в перекладі з івриту на українську мову компанією, місцезнаходженням якої є Держава Ізраїль, без засвідчення вірності перекладу.
Так, згідно із частиною першою статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до статті 8 Закону №3674-VI, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Наведені положення закону дають підстави для висновку, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов'язком суду, при цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно із частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Суддя враховує, що Закон № 3674-VI не містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland»), заява № 71731/01; пункти 63- 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland»), заява № 73547/01).
З огляду на зазначене вище, клопотання представника позивача про звільнення від сплати судового збору з наведених ним підстав задоволенню не підлягає, оскільки ним не надано належних доказів, які б свідчили про його скрутний матеріальний стан позивача, а надані ним документи не містять достатньої інформації, яка повністю відображає розмір його річного доходу за попередній календарний рік.
Слід зазначити, що відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору не можуть бути розцінені як належний доказ на підтвердження скрутного матеріального становища позивача, оскільки наданий до суду витяг містить інформацію про відсутність у нього доходів на території України, проте, як видно з матеріалів справи, позивач з жовтня 2010 року проживає на території Держави Ізраїль, а довідка відомства національного страхування Ізраїлю, яка містить інформацію про отримання позивачем допомоги для малозабезпечених осіб з жовтня 2010 року очевидно не підтверджує річний дохід позивача за 2024 рік, до того ж ця довідка надана суду без засвідчення вірності її перекладу.
З огляду на викладене, суддя дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні клопотання представника позивача про звільнення позивача від сплати судового збору.
При постановленні ухвали суд враховує позицію Верховного Суду зазначену в ухвалі від 15.07.2024 року у справі №380/919/24.
Також дослідивши клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду, суддя зазначає наступне.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку, представник позивача, посилаючись на ст. 46 Конституції України, зазначає про протиправні дії відповідача, які полягають в порушенні її права на володіння майном, що є триваючим правопорушенням, а тому строк звернення до суду не обмежується певним часовим проміжком.
Суддя зазначає, що застосовуючи строки у зазначеній сфері, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб'єктом владних повноважень, як правило, органом пенсійного фонду, за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде уже способом реалізації права на судовий захист. Згідно з Конституцією України право особи на соціальний захист гарантується, в першу чергу, статтею 46, а право на судовий захист, зокрема, - статтями 55 та 124.
Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб'єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім випадків якщо інше прямо не передбачено законом.
Як убачається із матеріалів позовної заяви, 18.12.2024 року представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою, в якій просив перерахувати розмір, поновити з дати припинення з компенсацією втрати частини доходів, виплачувати пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок відкритий в АТ «ОщадБанк» відповідно зазначеним в заяві реквізитам. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 16.01.2025 року повідомлено, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.07.2022 року по справі № 160/8613/22 пенсія ОСОБА_1 виплачувалась на поточний рахунок, відкритий в банківській установі АТ “ОТП БАНК». Пенсійні кошти за листопад 2024 року повернуті банківською установою в зв'язку із закриттям поточного рахунку клієнта. У зв'язку з незарахуванням коштів виплата пенсії ОСОБА_1 припинена.
Тобто, про порушення своїх прав позивач повинен був дізнатися ще в січні 2025 року з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 16.01.2025 року.
При цьому, представник позивача з даним позовом звернувся до суду через підсистему "Електронний суд" лише 28.10.2025 року, що свідчить про порушення ним встановленого законом шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду.
Отже, звернувшись до суду з цим позовом 28.10.2025 року, позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду, тому має надати до суду заяву про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску.
Саме по собі, звернення позивача із заявою до відповідача не робить вказані правовідносини триваючими, а тому строк на звернення до суду із даним позовом пропущений.
Суддя зазначає, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Оцінюючи наведені представником позивача обгрунтування пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом слід зазначити, що такі підстави не можуть бути визнані поважними.
Частиною 1 ст. 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до вимог п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Оскільки судом визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом, позовна заява підлягає поверненню.
Керуючись ст.ст. 123, 169, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-
Відмовити у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - Богач Віти Іванівни про звільнення позивача від сплати судового збору.
Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала може бути оскаржена та набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.
Ухвала суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Серьогіна