18 листопада 2025 рокуСправа №160/11546/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Царікової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
22.04.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
-визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії №047050030993 від 12.03.2025 Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву від 04.03.2025 ОСОБА_1 як такої, що має право на отримання пенсії за Списком №1 згідно вимог ст.13 п. а Закону Украни "Про пенсійне забезпечення" в редакції від 09.12.2012.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 04.03.2025 року звернуласядо Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1. Однак, позивачу було Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області від 12.03.2025 № 047050030993 відмовлено в призначенні пенсії за віком з підстави відсутності необхідного пільгового стажу, та зазначено, що до страхового стажу не зараховано: період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, оскільки в свідоцтві про народження відсутній штамп про видачу паспорту; періоди роботи згідно вкладиша до трудової книжки НОМЕР_1 від 03.02.1995, оскільки вкладиш без трудової книжки недійсний; період навчання з 01.09.1994 по 20.06.1996 згідно диплому НОМЕР_2 , оскільки період навчання перетинається з періодом роботи. Вважаючи рішення про відмову в призначенні пенсії протиправним, позивач звернулася до суду з даним позовом.
28.04.2025 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
15.05.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву (вх. №3475/25), в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог. Відповідач зазначає, що рішенням Головного управління Пенсійного фронду України у Львівській області №047040030993 від 12.03.2025 відмовлено у призначенні пенсії відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону №1058, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Вказує, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано, зокрема період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку згідно свідоцтва про народження НОМЕР_3 , оскільки в свідоцтві про народження відсутній штамп про видачу паспорту. Також не зараховано періоди роботи згідно вкладиша до трудової книжки НОМЕР_1 від 03.02.1995, оскільки вкладиш без трудової книжки недійсний; період навчання з 01.09.1994 по 20.06.1996 згідно диплому НОМЕР_2 , оскільки період навчання перетинається з періодом роботи.
Таким чином, підтверджений належними документами, страховий стаж становить 31 рік 11 місяців 19 днів, пільговий стаж за Списком №1 06 років 06 місяців 13 днів, оскільки не підтверджений в порядку визначеному законодавством, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно підтверджених документів особа матиме право на пенсійну виплату відповідно статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 02.11.2025.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Поряд з цим, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Ухвалою суду продовжено строк розгляду справи до 18.11.2025.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
04.03.2025 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності органом призначення визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
12.03.2025 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області розглянуло заяву ОСОБА_1 від 04.03.2025 та рішенням за №047050030993 відмовило в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В даному рішенні зазначено наступне:
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
- вік заявника 51 рік 04 місяці 03 дні;
- страховий стаж особи становить 31 рік 11 місяців 19 днів (в тому числі додаткові роки за списком №1 - 6 років);
- пільговий стаж особи становить 06 років 06 місяців 13 днів.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано:
- періоди роботи згідно вкладиша трудової книжки НОМЕР_1 від 03.02.1995, оскільки вкладиш без трудової книжки недійсний;
Розрахунок страхового стажу проведено на підставі уточнюючих довідок та даних, що містяться в індивідуальних відомостях про застраховану особу.
- період догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про народження НОМЕР_3 , оскільки у свідоцтві відсутня відмітка про одержання паспорта;
- період навчання з 01.09.1994 по 20.06.1996, згідно диплому НОМЕР_2 , оскільки період навчання перетинається з періодом роботи. Для зарахування періоду навчання необхідно надати довідку з навчального закладу з інформацією про період навчання, присвоєння кваліфікації та форму навчання.
До пільгового стажу зараховано усі періоди.
Згідно підтверджених документів особа матиме право на пенсійну виплату відповідно статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 02.11.2025.
Не погоджуючись з означеним рішенням, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Вирішуючи питання незарахування стажу роботи позивача згідно вкладиша до трудової книжки від 03.02.1995 НОМЕР_1 через відсутність трудової книжки, суд виходить з наступного.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Частиною 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно зі ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п. 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Так, відповідно до пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Згідно з пунктом 2.1 Інструкції № 58, трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.
Відповідно до пункту 3.1 Інструкції № 58, у тому разі, коли у трудовій книжці заповнені усі сторінки відповідних розділів, вона доповнюється вкладишем. Вкладиш вшивається у трудову книжку, заповнюється і ведеться власником або уповноваженим ним органом за місцем роботи працівника у такому ж порядку, що і трудова книжка. Вкладиш без трудової книжки недійсний.
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права, зокрема, з питань пенсійного забезпечення.
Пунктом 1.2 Інструкції 58 про порядок ведення трудових книжок працівників передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.
Згідно з пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок №637) основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Суд, провівши системний аналіз наведених вище положень законодавства, зауважує, що основним документом, який підтверджує наявність у особи трудового стажу, є трудова книжка.
При цьому, чинним законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах, а також необхідність надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні відомості.
Відповідальність за оформлення та ведення трудової книжки покладено на роботодавця. Трудова книжка оформлюється при першому прийнятті особи на роботу та при подальшому працевлаштуванні на інше місце роботи обміну не підлягає.
Дослідивши долучену до матеріалів справи копію зазначеного вкладишу до трудової книжки від 03.02.1995 НОМЕР_1 , суд встановив, що наявні перші записи про навчання позивача в ПТУ №18 м. Дніпропетровська (з 01.09.1991 по 30.06.1992). В подальшому записи про трудову діяльність позивача з 1992 року по 2024 роки вносились саме у вкладиш до трудової книжки, оскільки такий вкладиш оформлено при прийнятті позивача на роботу вперше.
Вказаний документ містить записи про трудову діяльність позивача, скріплені печатками роботодавців, здійснені у хронологічному порядку з посиланням на первинні документи.
Суд звертає увагу, що відомості про трудову діяльність позивача, у вкладиші до трудової книжки заповнені відповідно до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993 та Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 "Про трудові книжки працівників".
Зважаючи на те, що відповідальність за оформлення та ведення трудової книжки покладено на роботодавця, а у позивача відсутній обов'язок нести відповідальність за правильність оформлення трудової книжки та внесення записів до неї, суд дійшов висновку, що наданий позивачем до заяви про призначення пенсії вкладиш до трудової книжки має бути розглянутий пенсійним органом при вирішенні питання про наявність чи відсутність підстав для зарахування періодів трудової діяльності до страхового та/або пільгового стажу позивача.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що не зарахування Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області ОСОБА_1 , до страхового стажу періоду роботи згідно вкладиша в трудову книжку від 03.02.1995 НОМЕР_1 , є протиправним.
Але оскільки розрахунок стажу роботи позивача проведено відповідачем на підставі уточнюючих довідок та даних, що містяться в індивідуальних відомостях про застраховану особу, та обрахований загальний стаж позивача складає 31 рік 11 місяців 19 днів станом на 04.03.2025, то з метою уникнення зарахування подвійного стажу, суд не вбачає підстав для повторного перерахунку пенсії згідно вкладишу трудової книжки від 03.02.1995 НОМЕР_1 .
Стосовно не зарахування до страхового стажу позивача періоду догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про народження НОМЕР_3 , оскільки у свідоцтві відсутня відмітка про одержання паспорта, суд зазначає наступне.
В даному випадку до заяви про призначення пенсії від 04.03.2025 року, позивачем було надано, зокрема свідоцтво про народження дитини серії НОМЕР_3 від 01.04.1997 року.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 01.04.1997 року, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 . Мати вказана ОСОБА_1 .
Відповідно до пункту 11 Порядку № 637 час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.
Пунктом ж) частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Частинами першою та другою статті 179 Кодексу законів про працю України в редакції, яка діяла у спірному періоді, передбачено, що жінкам надаються відпустки по вагітності і родах тривалістю сімдесят календарних днів до родів і п'ятдесят шість (у разі ненормальних родів або народження двох чи більше дітей - сімдесят) календарних днів після родів, які обчислюються сумарно і надаються жінкам повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до родів, і, за їх бажанням, частково оплачувані відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею віку двох років з виплатою за ці періоди допомоги по державному соціальному страхуванню (відповідно до Закону N 871-12 від 20.03.91 частково оплачувані відпустки, передбачені цією статтею, з 1.01.92 надаються жінкам до досягнення дитиною віку трьох років).
Крім зазначених відпусток, жінці, за її заявою, надається додаткова відпустка без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років. У разі, коли дитина потребує домашнього догляду, жінці надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше, як до досягнення дитиною шестирічного віку.
Статтею 181 Кодексу законів про працю України в той самій редакції встановлено, що частково оплачувана відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею віку двох років і додаткова відпустка без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років надаються за заявою жінки або осіб, зазначених у частині четвертій статті 179 цього Кодексу, повністю або частинами в межах встановленого строку і оформляються наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.
Час частково оплачуваної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею віку двох років і додаткової відпустки без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років (до шести років - частина друга статті 179) зараховується як в загальний, так і в безперервний стаж роботи і в стаж роботи за спеціальністю. В стаж роботи, що дає право на щорічні оплачувані відпустки, час відпусток по догляду за дитиною не зараховується.
Тобто, за законодавством, яке діяло на час догляду позивачем за дитиною до досягнення нею три річного віку, до загального стажу роботи зараховувався час оплачуваної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею віку двох років і додаткової відпустки без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років (до шести років відповідно до статті 179 КЗпП), а також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
В спірний період позивач вважалася непрацюючою матір'ю, а до страхового (загального) стажу за приведеними правовими нормами зараховувався час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку, з наданням документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.
Згідно записів вкладишу до трудової книжки від 03.02.1995 НОМЕР_1 , позивач в період догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років частково працювала та закінчувала навчання, отже періоди з 30.06.1997 по 19.01.1998, з 15.08.1998 по 11.02.1999, з 02.12.1999 по 04.03.2000 повинні бути зараховані до страхового стажу.
Надання позивачем свідоцтва про народження дитини є достатнім для підтвердження часу догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, відповідно до вимог пункту 11 Порядку №637.
Стосовно зарахування періоду навчання з 01.09.1994 по 20.06.1996, згідно диплому НОМЕР_2 , суд зазначає наступне.
Пунктом «д» ст.56 Закону України Про пенсійне забезпечення передбачено, що до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації.
Відповідно до п. 8 Порядку № 637 час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Отже, навчання у вищих та середніх спеціальних навчальних закладах до 01 січня 2004 року зараховується лише період з денною формою навчання і підтверджується дипломами та іншими вищеперерахованими документами.
В рішенні про відмову в призначенні пенсії відповідачем вказано, що даний період навчання перетинається з періодом роботи. Для зарахування періоду навчання необхідно надати довідку з навчального закладу з інформацією про період навчання, присвоєння кваліфікації та форму навчання.
Відповідно до довідки від 11.04.2025 №502, виданою Державним професійно-технічним навчальним закладом “Кам'янський центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно навчалась в Дніпродзержинському професійно-технічному училищі №49 з 01 вересня 1994 року по 28.06.1996 року за денною формою навчання. Отримала професію кравець 5 розряду. Диплом з відзнакою НОМЕР_4 .
Вказане також підтверджується записами у вкладиші до трудової книжки від 03.02.1995 НОМЕР_1 .
Враховуючи викладене, суд вбачає підстави для зарахування навчання позивача з 01 вересня 1994 року по 28.06.1996 року до страхового стажу.
Суд звертає увагу, що у рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський Суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, суди не наділені повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України та не вправі підміняти собою держані органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що вирішення питання щодо здійснення розрахунку стажу позивача, а також вирішення питання щодо призначення позивачу пенсії відповідно до ст. 26 Закону України «Про пенсійне забезпечення» віднесено до дискреційних повноважень пенсійного органу, а тому, суд позбавлений можливості вручатися у дискреційні повноваження відповідача та зобов'язувати його призначати пенсію, у зв'язку з чим вказана позовна вимога задоволенню не підлягає.
Таким чином, суд дійшов висновку щодо необхідності захисту прав позивача шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 04.03.2025, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Суд вважає, що відповідач не довів правомірності своїх дій, натомість позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 9, 14, 72-77, 90, 94, 139, 241-246, 255, 257-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10; ЄДРПОУ 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії №047050030993 від 12.03.2025 Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про народження НОМЕР_3 з 30.06.1997 по 19.01.1998, з 15.08.1998 по 11.02.1999, з 02.12.1999 по 04.03.2000 та період навчання з 01.09.1994 по 28.06.1996.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву від 04.03.2025 ОСОБА_1 про призначення пенсії.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10; ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 18.11.2025.
Суддя О.В. Царікова