м. Вінниця
17 листопада 2025 р. Справа № 120/9778/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 до: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про: визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
У Вінницький окружний адміністративний суд звернулася з адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 06.02.2025 № 023830032353 про відмову в призначені пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відтак, з метою захисту своїх прав позивач звернулась до суду з вимогами скасувати спірне рішення та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити та виплачувати пенсію за віком, зарахувавши до страхового стажу у повному обсязі періоди роботи з 03.09.1984 по 15.02.1986, з 08.02.1989 по 10.03.1990 та з 17.08.1990 по 10.05.1997.
Ухвалою від 21.07.2025 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання відзиву.
Скориставшись своїм процесуальним правом відповідачі подали відзиви, у яких проти позову заперечують.
Відповідач-1 вказує, що заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності та рішення прийняте територіальним органом ГУ ПФУ в Одеській області.
Відтак, у спірному випадку дії зобов'язального характеру щодо призначення (перерахунку) позивачу пенсії має бути покладено саме на орган який прийняв оскаржуване рішення, тобто ГУ ПФУ в Одеській області.
В своїх доводах представник покликається на правові позиції Верховного Суду, викладених у постановах від 07.05.2024 у справі №460/38580/22, від 24.05.2024 у справі №460/17257/23, від 16.10.2024 у справі № 140/14380/23, від 18.09.2024 у справі №240/6201/23, від 09.07.2024 у справі №240/16372/23.
По суті спору відповідачі вважають рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 06.02.2025 про відмову позивачу в призначені пенсії правомірним, а позов необґрунтованим. Зокрема, підстав для призначення пенсії позивачу немає через відсутність страхового стажу. В ході розгляду документів до страхового стажу згідно з записами трудової книжки не враховано період роботи з 03.09.1984 по 15.02.1986, оскільки є виправлення в наказі про звільнення, яке не засвідчене належним чином; з 08.02.1989 по 10.03.1990, оскільки є виправлення в наказі про звільнення, яке не засвідчене належним чином, та в записі про звільнення не зазначено посаду та відсутній підпис відповідальної особи; з 17.08.1990 по 10.05.1997, оскільки в записі про звільнення не зазначено посаду відповідальної особи.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи позову та відзиву, встановив такі обставини справи.
Позивач, по досягненню 18.12.2024 пенсійного віку, звернулась до територіального органу Пенсійного Фонду із заявою про призначення пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності заяву позивачки та додані документи розглянуто ГУ ПФУ в Одеській області та прийняте рішення від 06.02.2025 № 023830032353 про відмову в призначені пенсії за віком за відсутності необхідного страхового стажу (а.с. 21).
Відповідно до рішення, за необхідного страхового стажу 31 рік, страховий стаж позивачки становить 25 років 8 місяців 12 днів. За наданими документами до стажу роботи не зараховано періоди згідно із трудовою книжкою НОМЕР_1 від 12.11.1984, зокрема, з 03.09.1984 по 15.02.1986, оскільки є виправлення в наказі про звільнення, яке не засвідчене належним чином; з 08.02.1989 по 10.03.1990, оскільки наявне необумовлене виправлення в даті зарахування, в наказі про звільнення, яке не засвідчене належним чином, та в записі про звільнення не зазначено посаду та відсутній підпис відповідальної особи; з 17.08.1990 по 10.05.1997, оскільки в записі про звільнення не зазначено посаду відповідальної особи.
Позивач не погоджується із спірним рішенням, вважає його протиправним, тому через представника звернулася до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон від 09.07.2003 № 1058-IV).
Відповідно до ст. 8 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).
Отже, з вище зазначеного слідує, що страховий стаж отриманий до впровадження системи персоніфікованого обліку обчислюється на підставі документів згідно з законодавством, що діяло до набрання чинності Закону від 09.07.2003 № 1058-IV.
Так, позивач звернулась із заявою до пенсійного органу про призначення пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності заяву розглянуто ГУ ПФУ в Одеській області та рішенням від 06.02.2025 № 023830032353 заявниці відмовлено у призначенні пенсії за віком з підстав відсутності необхідного страхового стажу.
За рішенням, до страхового стажу не зараховано період роботи згідно з трудовою книжкою: 03.09.1984 по 15.02.1986, оскільки є виправлення в наказі про звільнення, яке не засвідчене належним чином; з 08.02.1989 по 10.03.1990, оскільки наявне необумовлене виправлення в даті зарахування, в наказі про звільнення, яке не засвідчене належним чином, та в записі про звільнення не зазначено посаду та відсутній підпис відповідальної особи; з 17.08.1990 по 10.05.1997, оскільки в записі про звільнення не зазначено посаду відповідальної особи.
Оцінюючи вказані доводи відповідача, суд зазначає про таке.
Абзацом першим частини другої статті 24 Закону №1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування
Згідно з вимогами ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до "Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 у справі № 235/805/17, від 06.12.2019 у справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 у справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 у справі № 242/2536/16-а.
Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 №58 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 (301-93-п) "Про трудові книжки працівників", цією Інструкцією та іншими актами законодавства. Заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Згідно з п. 2.4. вказаної Інструкції, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Подібні за змістом вимоги до ведення трудових книжок регулювалися чинними нормативними актами у період спірних правовідносин. Зокрема, постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.74 № 162 затверджена Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях.
Зразок трудової книжки, що має містити на титульній сторінці печатку підприємства (установи, організації) та підпис особи, відповідальної за видачу трудових книжок, було затверджено постановою Ради Міністрів СРСР та Всесоюзною Центральною Радою Професійних Спілок від 06.09.73 № 656 “Про трудові книжки робітників та службовців» (далі - Постанова № 656), яка набрала чинності 01.01.75.
Пунктами 5, 6 Постанови № 656 було передбачено, що заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника. Відомості про працівника (прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність) завіряються підписом спеціально уповноваженої особи і печаткою.
Відповідно до п. 2. 3 Інструкції №162, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження).
Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки, а також внесення до неї записів, є підприємство роботодавець.
Відповідно до висновку Верховного Суду, сформованого у постанові від 06 березня 2018 року по справі № 754/14989/15-а (адміністративне провадження № К/9901/11030/18), положеннями Закону №1058-IV підставою для призначення пенсії визначено наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Отже, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Більше того, відповідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 № 301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Отже, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Відповідно до трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 12.11.1984, містяться записи від 03.09.1984 - зарахована керівником агітбригади Палацу культури, від 15.02.1986 - звільнена з посади за поданою заявою; від 08.02.1989 - прийнята на роботу в кооператив "Зодчий"; від 10.03.1990 - звільнена за власним бажанням; від 17.08.1990 прийнята на роботу на посаду продавця книжного магазину; від 10.05.1997 - звільнена з посади за власним бажанням (а.с. 25-26).
Суд зауважує, що записи про спірний період роботи у трудовій книжці позивача не містять недопустимих (таких, що внесені всупереч Інструкції) перекреслень, виправлень чи дописок, які б змінювали суть записів або перекручували б їх зміст, містять печатки.
Посилання відповідача на наявність виправлень у даті наказу на прийняття на роботу, суд вважає, що це не є тими недоліками, які можуть стати наслідком порушення конституційного права позивача на пенсійне забезпечення, а відтак періоди трудової діяльності згідно з трудовою книжкою позивача мають бути зарахованими до загального страхового стажу.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17, згідно із якою відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.
Відтак, суд встановив, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про трудову діяльність, ці записи є належним та допустимим доказом підтвердження страхового стажу позивача, а недоліки на які зіслався відповідач носять формальний характер.
Отже, суд погоджується з доводами позивача про порушення її права на належне пенсійне забезпечення, а рішення відповідача не відповідають критеріям правомірних, обумовлених статтею 2 КАС України.
Підсумовуючи, встановлені при розгляді справи обставини та надану їм оцінку, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 06.02.2025 №023830032353 про відмову у призначенні пенсії за віком.
З приводу вимоги про зобов'язання призначити пенсію, зарахувавши до страхового стажу спірний період роботи згідно із записами трудової книжки, суд зазначає, що відповідно до спірного рішення страховий стаж позивачки становить 25 років 8 місяців 12 днів.
Відповідно до ст. 26 Закону № 1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років за наявності не менше ніж 31 рік страхового стажу роботи.
Отже, у разі зарахування позивачу спірного періоду, буде достатньо страхового стажу для призначення пенсії за віком.
Вирішуючи із якої дати позивач має право на призначення пенсії, суд зазначає таке.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Оскільки, позивач досягла 60 років 18.12.2024, а звернення до Пенсійного органу з заявою про призначення пенсії відбулось 29.01.2025, тобто в межах строку визначеного п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV, то призначення пенсії має відбутися з 19.12.2024 (з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку).
Водночас, вирішуючи спір в частині зобов'язання ГУ ПФУ у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу, призначити та виплачувати пенсію за віком суд зазначає, що відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, рішення якого позивач оскаржує як протиправне.
Тож, дії зобов'язального характеру щодо зарахування спірного періоду та призначення пенсії позивачу згідно із Законом №1058-IV має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що розглядав заяву позивача від 29.01.2025, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Одеській області.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23 у подібних правовідносинах.
Тож, суд, з метою захисту прав позивача, доходить висновку, що похідна вимога позивача підлягає задоволенню шляхом зобов'язання ГУ ПФУ в Одеській області призначити з 19.12.2024 пенсію позивачці відповідно до Закону №1058, зарахувавши до страхового стажу у повному обсязі періоди роботи з 03.09.1984 по 15.02.1986, з 08.02.1989 по 10.03.1990 та з 17.08.1990 по 10.05.1997.
Виплату ж, здійснює територіальний відділ Пенсійного фонду України, а саме ГУ ПФУ у Вінницькій області за місцем фактичного проживання особи, куди в силу приписів п. 4.10 Порядку №22-1 передається електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення.
Законодавець розділив поняття призначення, яке здійснюється за рішенням структурного підрозділу визначеного за екстериторіальністю, та виплату, яка здійснюється територіальним відділом Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання особи.
Отже, вимога виплачувати пенсію не підлягає задоволенню, оскільки не вирішено питання про її призначення. Після вирішення цього питання виплата пенсії здійснюватиметься із дати її призначення, а саме з 19.12.2024.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі встановлених обставин, судовий збір слід стягнути на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 484,48 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 06.02.2025 №023830032353 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити з 19.12.2024 пенсію за віком ОСОБА_1 , зарахувавши до страхового стажу період роботи згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 з 03.09.1984 по 15.02.1986, з 08.02.1989 по 10.03.1990, з 17.08.1990 по 10.05.1997.
В іншій частині вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судовий збір у розмірі 484,48 грн (чотириста вісімдесят чотири гривні 48 копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ;
Відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ - 13322403, вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005);
Відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ - 20987385, вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012).
Повне судове рішення складено : 17.11.2025.
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна