18 листопада 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 678/822/25
Провадження № 33/820/762/25
Суддя Хмельницького апеляційного суду Топчій Т.В., розглянувши у відкритому засіданні в місті Хмельницькому в режимі відео конференції за участю секретаря Мельничук К.С., захисника Мізюка В.В., апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності на постанову Летичівського районного суду Хмельницької області від 10 жовтня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік,
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені суддею обставини.
Постановою суду встановлено, що 18 травня 2025 року о 12 год. 47 хв. 00 с. на а/д М-30, 321 км, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mitsubishi Pajero, номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився в установленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Drager, результат тестування - 0,85‰ (проміле), чим порушив вимоги пп. «а» п. 2.9 Правил дорожнього руху і вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 ч. 1 КУпАП.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі захисник Мізюк В.В. просить постанову Летичівського районного суду Хмельницької області від 10 жовтня 2025 року скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 ч.1 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу даного правопорушення.
Вважає, що вказана постанова прийнята без всебічного вивчення обставин правопорушення та із порушенням норм процесуального і матеріального права, а тому є незаконною і підлягає скасуванню.
Стверджує, що до ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем мав би бути застосований спеціальний порядок огляду на стан сп'яніння, а саме визначений Порядком №32 та ст.266-1 КУпАП, відповідно до якої огляд проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у ЗСУ, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів. Разом з тим, матеріалами справи не встановлено наявність у поліцейського ОСОБА_2 повноважень щодо проведення огляду на стан сп'яніння військовослужбовця ЗСУ. Крім того, матеріали не містять відомостей про його приналежність до органу спеціального призначення. Отже, на його думку, процедура огляду, яка була застосована до ОСОБА_1 є недійсною, а її результати - недопустимими доказами, оскільки отримані всупереч встановленому законом порядку.
Посилається і на безпідставну зупинку ОСОБА_1 , яка мала б відповідати підставам визначених у ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».
Вважає, що поліцейські взагалі не виявили ознаки сп'яніння у ОСОБА_1 , а лише за суб'єктивним упередженим ставленням безпідставно запідозрили його у стані алкогольного сп'яніння. Водночас зауважує, що на пропозицію поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі, ОСОБА_1 відреагував згодою.
Також, зазначає, що в матеріалах справи відсутні відомості про ознайомлення та роз'яснення ОСОБА_1 із правами, передбаченими ст. 268 КУпАП.
Крім того, на його думку, наявні у матеріалах справи відеозаписи не можуть вважатись належним доказом, оскільки протокол про адміністративне правопорушення не містить посилань на технічний засіб, яким було здійснено даний відеозапис, а також враховуючи і те, що він не був безперервний.
За таких обставин, вважає, що вказані обставини свідчать про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, у зв'язку з чим провадження підлягає закриттю.
Позиції учасників апеляційного провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Під час апеляційного перегляду справи захисник Мізюк В.В. підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати постанову суду з підстав викладених у ній.
Заслухавши захисника, перевіривши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Мотиви суду.
Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Вимоги ст.ст. 252, 280 КУпАП регламентують, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суд при її розгляді дотримався зазначених вимог закону.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно ст. 130 ч. 1 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, досліджених як судом першої інстанції, так і апеляційним судом. Зокрема відомостями із:
- протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №334201 від 18.05.2025 року, згідно якого ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mitsubishi Pajero, номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився в установленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Drager, результат тестування - 0,85‰ (проміле), чим порушив вимоги пп. «а» п. 2.9 Правил дорожнього руху (а.с.1);
- роздруківкою Drager Alcotest 6810, прилад ARBL 0606, останнє калібрування приладу 29 квітня 2025 року, тест №3111, згідно якої о 13 год. 03 хв. 18 травня 2025 року ОСОБА_1 пройшов тестування на алкоголь, результат тесту 0,85‰ (проміле) (а.с.2);
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого у водія виявлено такі ознаки: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів (а.с.3);
- відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, з якого вбачається, що у денну пору 18.05.2025 року ОСОБА_1 був зупинений працівником поліції під час керування транспортним засобом. У зв'язку з виявленими ознаками алкогольного сп'яніння, йому було запропоновано на місці зупинки пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу, на що він погодився і такий огляд пройшов, результат - 0,85‰ (проміле), від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в найближчому медичному закладі останній відмовився. (а.с.5).
Наведені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.
За результатами апеляційного перегляду провадження апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, повно, всебічно та об'єктивно розглянувши справу, прийшов до правильного висновку про їх достатність для встановлення вини ОСОБА_1 та вмотивовано визнав його винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП.
Посилання сторони захисту в апеляційній скарзі на те, що стосовно військовослужбовців діє спеціальний порядок їх огляду на стан сп'яніння, визначений приписами ст.266-1 КУпАП, апеляційний суд відкидає, враховуючи наступне.
Згідно з положеннями ст. 130 ч. 1 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами у стані сп'яніння або відмовляються від проходження огляду, підлягають адміністративній відповідальності.
Відповідно до ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Згідно ст. 266-1 ч. 3 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Статтею 172-20 КУпАП передбачена відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Виходячи з аналізу вказаних норм, огляд на стан сп'яніння в порядку передбаченому ст. 266-1 КУпАП проводиться щодо тих військовослужбовців, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп'яніння у місцях, пов'язаних з несенням військової служби.
При цьому, огляд водія, який керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння, проводиться на підставі ст. 266 КУпАП незалежно від його статусу та місця роботи, оскільки суб'єктом правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, є саме водій.
Сам факт перебування ОСОБА_1 у статусі військовослужбовця під час виявлення у нього ознак алкогольного сп'яніння не впливає на кваліфікацію правопорушення та необхідності проведення огляду в особливому порядку. Відомостей про те, що під час зупинки ТЗ працівниками поліції під керуванням ОСОБА_1 він виконував завдання, пов'язані з військовою службою, матеріали провадження не містять.
Отже, в даному випадку ОСОБА_1 , як суб'єкт правопорушення, є саме водієм, а тому огляд на стан сп'яніння обґрунтовано проведений відповідно до вимог ст. 266 КУпАП та відповідно протокол складено саме за ст. 130 КУпАП, як водія, який керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
На підставі викладеного, апеляційним судом не встановлено порушень порядку проходження огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 відповідно до ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 11 листопада 2015 року.
Отже, процедура огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 є дійсною, а її результати - допустимими доказами, оскільки отримані відповідно до встановленого законом порядку.
Разом з тим, апеляційний суд не приймає до уваги посилання захисника на безпідставність зупинки працівниками поліції ОСОБА_1 , виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 35 ч.1 Закону України Про Національну поліцію поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським, або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.
Згідно частини другої вказаної статті поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Із наявних в матеріалах справи відеозаписів вбачається, що у денну пору 18.05.2025 працівниками поліції був зупинений транспортний засіб Mitsubishi Pajero, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . Причина зупинки полягала в тому, що водій переткнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1., яка поділяє транспортні потоки в протилежних напрямках, у зв'язку з чим на водія був складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122 ч.1 КУпАП (а.с.4). З цього приводу водій жодних заперечень не висловлював.
Також, з наявних в матеріалах справи відеозаписів вбачається, що працівники поліції висловлювали законні вимоги до ОСОБА_1 , а саме: пред'явити посвідчення водія, документи на транспортний засіб, повідомили причину зупинки, а пізніше, у зв'язку з виявленими у нього ознаками алкогольного сп'яніння пройти такий огляд. Отже, зупинка транспортного засобу під керуванням ОСОБА_3 була законною.
Твердження з приводу того, що поліцейські взагалі не виявили ознаки алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 , а лише за суб'єктивним упередженим ставленням до нього запідозрили такі ознаки, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки при зупиненні ОСОБА_1 працівники поліції зафіксували у нього характерні ознаки алкогольного сп'яніння, передбачені п.3 Інструкції №1452/735 від 09.11.2015 року, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів. Вказані обставини підтверджуються відповідними записами у акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів та відеозаписами з нагрудної камери поліцейського. Отже, дії поліцейських відповідали вимогам закону та були об'єктивно зумовлені наявністю виявлених ознак алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 , а не будь-яким упередженим чи суб'єктивним ставленням до нього, як вважає сторона захисту.
Апеляційний суд відхиляє доводи захисту в частині того, що ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі, оскільки як вбачається із відеозапису з нагрудної камери поліцейського ОСОБА_1 від проходження такого огляду відмовився (а.с.5).
Також не заслуговують на увагу посилання захисту на те, що в матеріалах справи відсутні відомості про ознайомлення та роз'яснення ОСОБА_1 із правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, оскільки як стверджується відеозаписом місця події ОСОБА_1 були роз'яснені такі права (а.с.5). Крім того, відповідне посилання про роз'яснення прав особі, яке ОСОБА_1 скріпив власноручним підписом, міститься і в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №334201 від 18.05.2025 року (а.с.1).
Щодо доводів про неналежність в якості доказу відеозаписів із нагрудних камер поліцейського, враховуючи те, що протокол про адміністративне правопорушення не містить посилань на технічний засіб, яким було здійснено даний відеозапис, то апеляційний суд зазначає, що відсутність у протоколі посилання на конкретний технічний пристрій не свідчить про недопустимість та неналежність такого доказу. Відеозапис, отриманий з нагрудної камери поліцейського є офіційним технічним засобом фіксації службової діяльності, використання якого передбачено Законом України «Про Національну поліцію». Як вбачається він є цілісним, без ознак монтажу чи втручання, та містить послідовний запис подій, що повністю узгоджується із часом, місцем і обставинами, викладеними у протоколі.
Також безпідставними є доводи про те, що долучений відеозапис не може бути доказом у справі, так як він не є безперервним, оскільки, як вбачається із диску, який наданий працівниками поліції, на ньому достатньо повно відображені обставини, які передували складанню протоколу, обставини проходження огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, його відмова від проходження огляду в медичному закладі, а також відображені обставини, які дають чітке уявлення про зафіксовані на відеозаписі події. Відомостей, зафіксованих на відеозаписі, долученому до протоколу про адміністративне правопорушення достатньо для встановлення обставин оформлення таких матеріалів та доведення вини ОСОБА_1 в інкримінованому адміністративному правопорушенні.
Отже, наявний відеозапис події є належним та допустимим доказом у справі. Відповідно місцевий суд обґрунтовано поклав такий в основу доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП.
Інші доводи апеляційної скарги не беруться до уваги та не можуть бути підставою для зміни чи скасування постанови суду.
Протокол про адміністративне правопорушення складений в силуст.255 КУпАП уповноваженою на те особою, відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, щодо місця, часу вчинення та суті адміністративного правопорушення, повністю узгоджується з даними, які містяться у відеозаписі, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення.
Порушень вимог ст.256 КУпАП в редакції, що була чинною на час складання протоколу про адміністративне правопорушення, не встановлено. А відомостей, які піддавали б сумніву достовірність зазначених у протоколі даних про обставини вчинення правопорушення, у справі немає.
Даних про те, що в справі неправильно застосовано норми матеріального права чи допущено порушення норм процесуального права при дослідженні місцевим судом доказів, перевіркою матеріалів справи не встановлено.
Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ст.130 ч.1 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, відповідає положенням ст.ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, є адекватним скоєному і відповідає відомостям характеризуючим особу правопорушника.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, та підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 293, 294 КУпАП, суд,
Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Постанову Летичівського районного суду Хмельницької області від 10 жовтня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 ч. 1 КУпАП - залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя: